Про це він розповів Агробізнесу Сьогодні.
У сільське господарство пан Олександр потрапив абсолютно випадково. Його дід та батько нічого не вирощували. Але з розповідей родичів знає, що у прадіда був жорновий млин. Проте в 1925 році чекісти його розкуркулили та відправили в Сибір всю родину, а млин забрали. А у мами майбутнього фермера був сільськогосподарський магазин, де продавала добрива, хімічні ЗЗР сільгоспвиробникам у Запорізькій області. Мінеральні добрива були відносно недорогі, тому аграрії активно їх використовували, аби отримати кращий врожай. На місцевому базарі родина купувала звичайні «хімічні» овочі у місцевих фермерів. Олександр Орехін подумав, що треба ситуацію змінювати і вирішив вирощувати овочі в теплиці для власних потреб. Він вивчав технологію органічного вирощування, аби розуміти на цьому.
З 2013 року все розпочалося – так і потрапив у органічне землеробство. Спочатку вирощував зелень та овочі для родини, а потім почав реалізовувати їх на оптовому ринку за готівку. Починав з однієї теплиці, а потім ще 4 розмістилися на 0,2 га. З 2015 року «Козак Органік» намагався вийти з вирощеною продукцією на експорт до країн Близького Сходу, але не вдалося. В 2019 році фермер почав скуповувати землі приватної власності, іншу частину – брав у оренду. В органічному землеробстві як аматор Олександр Орєхін - з 2013 року, а офіційно із органічним сертифікатом ФГ «Козак Органік» – з 2019 року. На 2021 рік у господарстві вже було в обробітку під органікою 200 га, з яких 35 – власна земля. Органічні овочі, баштанні та зелень фермер продавав у місцевих супермаркетах Сільпо, Апельмон та відправляв у столичні еко-лавки. А зернові: соняшник, просо, гірчицю експортував до країн ЄС.
У мене кожен клаптик землі сертифікований за органічним стандартом. Звичайного виробництва не було взагалі. В теплицях вирощував овочі, переважно томати, огірки та зелень. На полі – всі овочі, окрім огірків та зелені, і баштанні культури. Органічний бізнес – не для того, щоб заробити більше грошей. Для мене – це ідеологія життя. Хімія не потрібна, треба робити світ кращим і чистішим», – так вважає Олександр Орєхін.
На 2022 рік у органічного виробника було багато планів. Проте все змінилося після 24 лютого. З початком війни і донині його землі знаходяться в тимчасовій окупації. На полях фермер не працює. Зараз вони просто толокують і вкрились бур’янами. За його словами, коли звільнять територію, де розташоване господарство, то сіятимуть. Фермер додав, що аналогічна ситуація у багатьох аграріїв, адже Запорізька область окупована на 60%.
Останній урожай зібрали у 2021 році, реалізували його і планували наступну посівну. Всі 5 теплиці були завантажені на 100%. З родиною проживали у Запоріжжі, а в березні перевіз дружину із сином в Івано-Франківськ. Влітку 2022 їздив в Дніпрорудне на господарство, підтримував там життєдіяльність. Працівників не звільнив та виплачую їм заробітну плату завдяки кредитуванню, адже вони невинні, що почалося військове вторгнення і окупація. Троє людей підтримують життєдіяльність господарства, обслуговують техніку, чистять теплиці від бур’яну, щоб не заростало. Буде прикро, якщо звільняться і поїдуть кудись у пошуках роботи, і я знову витрачу час на пошуки нових співробітників. На полях нічого не вирощуємо, щоб не втратити органічну сертифікацію, виходимо у великий мінус, але зарплату виплачуємо. На щастя, в господарство нічого не прилітало і все ціле. Проте вантажний фургон, яким возили овочі, окупанти конфіскували та вивезли. Інша техніка знерухомлена, сівалки розібрані, аби не було сенсу її забирати», – розповів фермер про поточний стан справ.
Пан Олександр фактично балансував на межі виживання. Але допомога надійшла від європейських партнерів. Він отримав грантові кошти від органічних спілок Євросоюзу – Німеччини та Швейцарії. До цієї суми ще додав стільки ж власних грошей і у травні 2023 року в Новомосковську на Дніпропетровщині розпочав борошномельну справу.
«Закупив жорнового млина, а друзі надали для нього приміщення безоплатно на півроку. Зараз докуповую додаткове обладнання: фасувальне, пакувальне, для очищення зерна. Колись чекісти забрали млина у мого прадіда, а я тепер відновляю справедливість. Тут в Дніпропетровській області багато органічних виробників, моїх друзів та партнерів. І велика частина клієнтів, з якими працювали ще до війни. Звернувся до них, мені ніхто не відмовив, бо знають, яка в мене складна ситуація. Допомогли із сировиною і запустився. Почав виготовляти безглютенове (гречане, рисове, сочевичне) та органічне (житнє, пшеничне, спельтове) борошно. Зараз проходимо органічну сертифікацію млина, аби було на 100% органічне виробництво. Постачаю борошно на фабрики безглютенових продуктів харчування та на завод дитячого харчування. Це були мої клієнти ще до війни. Зараз домовилися із місцевими пекарнями Дніпропетровщини і безкоштовно випікаємо хліб для ЗСУ. Донатимо також, бо гроші завжди можна заробити потім, коли нас деокупують. Краще піти в мінус, ніж чекати і нічим не допомагати», – переконаний фермер.
Плани у органічного виробника сповнені патріотизму та оптимізму. Поки що Олександр Орєхін зосередиться на виробництві борошна із сировини інших виробників. А після деокупації господарства у Дніпрорудному, робитиме органічний продукт вже зі свого зерна. Вирощуватиме для Запорізької та Дніпропетровської областей органічні овочі, зелень, баштанні і продаватиме за адекватною ціною. І далі популяризуватиме органічне землеробство, щоб люди розуміли – потрібно відходити від хімічних добрив та ЗЗР, робити продукти кориснішими, а Україну чистішою. Виробник наголошує: треба дочекатися тільки деокупації захоплених територій та перемоги. Адже без можливості працювати на своїй землі важко щось планувати.
Тетяна Ковальчук