До аграрного бізнесу киянин Ігор Новицький долучився в 21 рік, коли одружився. З дружиною Анною познайомився ще в школі. Майбутні аграрії навчалися разом у столичному ліцеї, що на Оболоні. Потім Ігор закінчив Державний торговельно-економічний університет, а його дружина «Києво-Могилянську академію». Молоді люди одружилися та переїхав до батьків Анни у село Криві Коліна на Черкащину. Починали власну справу із 23 га, пригадує молодий аграрій, поступово збільшували земельний банк, але працювали дуже наполегливо. За 12 років вдалося суттєво розвинути підприємство. Зараз у ТОВ «Урочище Журавське» в обробітку 6 тис. га землі. Підприємці побудували елеватор та млин – один із найбільших в Україні. Також подружжя Новицьких мають трейдингову та логістичну компанію. Сотні людей із місцевої громади працюють у них на двох підприємствах. Наразі Ігор Новицький обраний депутатом Черкаської обласної ради 8-го скликання.
______________________
Більше 90% прибутку знову вкладали у виробництво, в інфраструктуру і так потроху розширювалися
______________________
Активно розвивали аграрний бізнес разом із дружиною та її батьками. У кожного своя роль була: Анна більше займалася фінансами, я – виробництвом та комерцією, а батьки дружини – юридичними та стратегічними питаннями. Коли у селі Криві Коліна був період перезаключення договорів оренди, то ми запропонували кращі умови для пайовиків. Наші конкуренти зерно викидали біля магазину як сміття і люди там гребли собі в мішки. Бабусі несли збіжжя в руках, або на возиках. А ми почали з першого року зашивати у мішки і з вантажниками привозити додому і складати, де потрібно. З нашим приходом у пайовиків стали набагато ліпші умови, ніж були до цього. Звичайно, до нас почали підтягуватися і наші конкуренти.
На розвиток бізнесу в основному брали кредити. Власних коштів вклали невелику частку. Постійно реінвестували, більше 90% прибутку знову вкладали у виробництво, в інфраструктуру, і так потроху розширювалися. Зараз ми і вирощуємо, і виробляємо борошно, і як трейдери купуємо вирощене збіжжя у інших фермерів, а потім експортуємо. Маємо власну логістичну компанію – своїми автомобілями возимо за кордон і в порти зерно та борошно», – розповів підприємець.
Найцікавіше, що Новицькі не лише вирощують зернові, але й побудували найбільший в Україні млин і виробляють борошно під ТМ «Перший Млин». Можуть переробляти 350 тонн пшениці на добу. Експортують українську продукцію більш ніж в 35 країн світу. Налагодити логістичні ланцюжки вдалося завдяки нетворкінгу та проактивній позиції Ігоря Новицького. Він брав активну участь в багатьох міжнародних конференціях, виставка, спілкувався там з представниками різних країн і пропонував свою продукцію.
З початком війни підприємці почали переробляти ще й свої олійні та продавати їх закордон. Натомість експорт саме борошна займає набагато менший відсоток, ніж до війни. В основному реалізовують його на внутрішньому ринку. Натомість зерно і олійні – експортують. Плюс ще працюють як елеватор та трейдингова компанія, тобто допомагають іншим фермерам експортувати на іноземні ринки та отримувати кращі умови на продукцію.
До слова, під ТМ «Перший млин» виготовляють не лише борошно, але й готові суміші для випікання. До війни запровадили продажі через соціальні мережі. Але на сьогодні це преміум-сегмент, тобто продукція відносно дорожча, і покупців стало зараз набагато менше. Наразі обсяги виробництво трохи скоротилися, проте виробництво преміальних сумішей для випікання продовжується.
______________________
Наразі логістика – це дуже важко. Поляки перекрили кордони і в нас немає нормального доступу в Європу. Тим часом фрахт суттєво зріс
______________________
Попри те, що в 2022 році були критичні проблеми із логістикою, але продукція ТМ «Перший млин» експортувалася в країни Європи. На запитання, як вдалося обійти бар’єри, що виникли через повномасштабне вторгнення, Ігор Новицький відповів:
У нас теж були такі ж самі проблеми, як і в усіх інших. Вони актуальні і нині та дуже впливають на наше виробництво. Але поки що всіма силами намагаємося виходити із цієї ситуації. Якщо до війни ми експортували тільки через порти Великої Одеси. Коли ж порти були заблоковані, то ми вантажівками возили продукцію по всіх країнах. А також контейнерами через Дунайські порти експортували. Коли ж поляки почали перекривати дороги, а порти відкрилися, то знову через Одесу відправляли. Постійно перелаштовувалися. Наразі логістика – це дуже важко, бо через Одесу контейнери не заходять, а через Румунію – дорого, не потрапляємо в ринкову ціну. А поляки – перекрили кордони і в нас немає нормального доступу в Європу. Тим часом фрахт суттєво зріс. Десь ми не входимо у конкурентоспроможне середовище через ці всі обставини. Але тим не менше функціонуємо, працюємо, шукаємо нові шляхи та ланцюжки, а також розвиваємо нові види продукції», –розповідає Ігор Новицький.
Кадрова проблема залишається актуальною, але у ТОВ «Урочище Журавське» та ТОВ «ОСК» шукають можливості, як зацікавити молодих спеціалістів. Будують в селі житло для них. Десь в гуртожитку люди живуть. Із сусідніх сіл возять працівників на роботу.
______________________
Багато процесів оптимізували. Де раніше потрібні були люди, то зараз їх менше. Елеватор та млин повністю автоматизовані
______________________
Тут єдиної формули немає. З кадрами – завжди важко, і чим далі – тим важче, тому що багато людей – на війні, інші виїхали і виїжджають далі великими темпами. Співробітників – не вистачає, частину ми бронюємо, частина не підпадає під бронювання. Ситуація важка, але ми розуміємо, що хтось має і захищати Україну від збройної агресії. А ще – багато процесів оптимізували. Де раніше потрібні були люди, то зараз їх менше. Елеватор та млин повністю автоматизовані. Трактори, сівалки – у нас так само вся новітня техніка. Наскільки може бути автоматизовано, то настільки таким воно у нас і є, на найвищому технологічному рівні, який сьогодні може бути в Україні», – з гордістю повідомив Ігор Новицький.
За його словами, посівна в цьому році вже почалася і все йде по плану. Сівозміну зробили більш диверсифіковано, тобто 50% озимини – із них 25% – пшениця і 25% – ріпак. І 50% – ярих культур, з яких – 25% олійних, і 25% – зернові.
Максимально диверсифікувалися, тому що не розуміємо, з якою культурою, логістикою та ціновими коливаннями стикнемося. І звичайно, ми зменшили кукурудзу, але збільшили олійні. Практично в 2-3 рази збільшили посіви сої, порівняно із попередніми роками. Раніше дуже мало сіяли цієї культури – 3-4%. Цьогоріч до 10% сіємо», – розповів він.
Попри те, що складно всім аграріям, але у ТОВ «Урочище Журавське» та ТОВ «ОСК» намагаються суттєво допомагати і ЗСУ, і громаді Тальнівської ОТГ, зокрема, школам та лікарням. Практично всі вільні гроші, які є у них, йдуть на допомогу. Адже, як каже Новицький: нам не потрібні ці гроші, якщо тут буде росія !
Підприємець часто бере участь у різних українських та міжнародних аграрних конференціях. Він наголошує там, що для українських аграріїв найбільша проблема – це війна. В інших країнах немає війни, тому їхні фермери розмірковують про збереження природи, про клімат, декарбонізацію, як залучити молодь у фермерство і так далі. Звісно, це дуже важливо. Але для українських найважливіші питання зараз – це розмінування полів, збереження людського потенціалу та виробництва і себе як нації. Тобто рівень проблем набагато змінився під час війни.
______________________
Чим більше ми будемо сьогодні розвивати наші господарства і регіони, то тим швидше наша держава переможе
______________________
За ці два роки я особисто змінився, та й загалом всі в Україні змінилися. Важкі відверто роки, але дивлячись на наших колег зі Сходу чи Півдня України, то ми на Черкащині ще в шикарних умовах. Все пізнається в порівнянні. Скаржитися немає на що, треба працювати. Чим більше ми будемо сьогодні розвивати наші господарства і регіони, то тим більше податків будуть отримувати бюджети, більше людей буде залучено у виробництві, то швидше наша держава переможе. Якщо до війни думав про розвиток підприємства в контексті підприємства, то сьогодні думаю про розвиток регіону, підприємства і в цілому галузі з точки зору екзистенційності взагалі країни», – підсумував Ігор Новицький .
Отож, у ТОВ «Урочище Журавське» та ТОВ «ОСК» сьогодні сіють, вирощують, продають готову продукцію, вкладають зароблені гроші в розвиток, у допомогу ЗСУ, утримують колективи, виплачують орендну плату, а значить розвивають свій регіон. Вони вірять у перемогу України і докладають для цього максимум зусиль. Підприємці переконані, що це такий етап, який треба пережити і стати сильнішими!
Тетяна Ковальчук
