Торік багато говорили про збитковість аграрних підприємств. В цьому році така ж ситуація спостерігається. Через війну обірвалися традиційні логістичні маршрути. З кожним місяцем аграріям стає складніше. Транспортування агропродукції забирає більше 50% її вартості. Ціна всередині країни на зернові нижча за собівартість. Всі експортні культури, які виробляємо, стають збитковими. Лише соя дає невеликий плюс. Якщо нічого глобально не зміниться у собівартості логістики та закупівельних ціна, то аграрний сектор стане збитковим. Експерти підрахували, що за результатами цього року українські виробники у галузі рослинництва отримають збиток на суму більше 3 млрд доларів США. Будуть банкрутств агропідприємств, скорочуватимуться посівні площі, робочі місця та місцеві податки.
За словами голови Всеукраїнської Аграрної Ради Андрія Дикуна, торік і в цьому році вдалося виживати за рахунок урядової програма «5-7-9», яка фінансується Світовим банком та іншими донорами. Натомість нова постанова щодо програми кредитування відверто не влаштовує виробників.
Андрій Дикун, голова Всеукраїнської Аграрної Ради
«Здивовані, чому уряд відвернувся від нас. Це грантові кошти, їх видає Світовий банк. Програма має працювати весь 2024 рік до 1 січня 2025 року як мінімум. Не погоджуємося з відсотковою ставкою в 13%. Вважаємо, що вона має бути в 5%. А ліміти в 90 млн гривень – це дасть можливість підтримати трохи рослинництво. Якщо є проблема з логістикою, говоримо про додану вартість, про переробку, то для цього потрібні кошти. Тому ліміти мають бути хоча б на рівні 150-200 млн. гривень, аби почати трохи розвивати додану вартість. Наприклад, у молочному скотарстві до 30% зменшення поголів’я за рахунок територій, які були окуповані. Треба відновлювати цю галузь» – так він висловлює позицію аграріїв.
Про проблеми у агросекторі говорить і директорка «Всеукраїнського аграрного форуму» Марія Дідух. За її словами, вперше за 20 років український аграрний сектор по деяким культурам збитковий. Минулої осені озимої пшениці було посіяно менше, але все одно вийшли на нормальні об’єми валового збору. Просто були сприятливі погодні умови. Проте через проблеми в агросекторі наступного року буде менший валовий збір. Торік аграрії просили кредит довіри. Але через рік вже просять не довіри, а кредит виживання. Інакше посівна 2025 року буде набагато гірша.
Торік просили кредит довіри і нас почули. Але через рік вже просимо кредит виживання», – Марія Дідух
На думку генерального директора Ukrainian Agribusiness Club Олега Хоменка, збитки в 3 млрд доларів – це ще оптимістичний прогноз. Таке відчуття, що на момент середини літа 2022 року, все виглядало не так катастрофічно, як зараз. Накопичуються одна за одною проблеми. Якщо говорити про північні регіони – Харківщину, Сумщину, Чернігівщину, то логістика з’їдає до 70% вартості продукції.
«Пшениця, яка їде за ціною 106 доларів, але щоб її доставити в порт та перевалити, то це до 160 доларів доходить. Тому програма 5-7-9 є дуже нагальною та актуальною. Основні засоби виробництва дорожчають. Треба просити урядовців, аби ця програма продовжувала працювати. Важливим є звичайно зниження відсоткових ставок до 5%. Абсолютна більшість господарств ці гроші повертають, в надії на те, що знову зможуть скористатися цією програмою у випадку крайньої необхідності», – наголошує він.
А представники Всеукраїнської Аграрної Ради також закликають допомогти аграріями із деокупованих територій. Там зараз господарства поділилися на дві категорії: підприємства з червоної лінії, й інші підприємства, які намагаються відновитися. Угіддя у них частково знищені, поля заміновані, кредити треба повертати, податки та орендну плату платити.
Не можна працювати по банківським законам під час війни. Їх треба змінювати», – Андрій Дикун
Як розповів Андрій Дикун, нещодавно відбулися комітетські слухання з цього питання. Були представники з різних міністерств, з Національного банку України. Є великі сподівання на те, що таких аграріїв нарешті почули. І програма «5-7-9» запрацює і для них.
«Господарствам, які пережили окупацію, потрібно просто вижити. Програма має бути доступна для них взагалі під 0%. Підприємство пропрацювало 20 років і в нього за цей час є позитивна банківська історія. Зараз немає що надати в заставу, бо майно знижено. Не вважаю, що може бути перепона для державних банків, аби перестати фінансувати дане підприємств. Не можна працювати по банківським законам під час війни. Їх треба змінювати», – переконаний пан Дикун.
Генеральний директор групи компаній «ТАК» Руслан Голуб розповів, що його підприємство представлено в трьох регіонах: Київська – 7 тис. 200 га землі, Одеська – 3 тис. 600 га та Херсонська обл. (Білозерський р-н, Станіславська ОТГ) – там червона зона, землі знаходяться під обстрілами.
Руслан Голуб, генеральний директор групи компаній «ТАК»
«Підприємство працює на нулі. Вирощуємо персик та черешню. А посіятися не змогли, бо йдуть регулярні обстріли. Проблема червоної зона – це взагалі окрема тема. Законодавство на тих виробників поширюється без будь-яких пільг. Поля заміновані, не можуть посіяти, а в них вимагають повернути кредити, які були взяті до 2022 року. Програма кредитування має працювати, але бути чітко розмежована. Сьогодні червона зона не може взяти кредит під 5-7-9 % взагалі. Їм потрібні пільгові умови. Гроші на фінансування дають міжнародні донори. Це не створює навантаження на бюджет. Не відчуємо проблему гостро зараз, відчувати будемо пізніше», – наголошує агровиробник.
Отож, аграрний сектор зараз має одне завдання – вижити, заплатити податки, орендну плату та виробляти продукцію. Якщо цього не зробити, то відбуватимуться банкрутства. Вже є підприємства, які по пів року не платять заробітну плату. Наприклад, Світовий банк готовий надавати кошти для аграрій, навіть більше, ніж торік, – кажуть представники ВАР. Але уряд має офіційно заявити про таку необхідність, бо вони не працюють напрямку з агровиробниками. Поки триває війна, держава має підставляти плече.
Тетяна Ковальчук