Кожній культурі — своє
Вапнякове добриво в сівозміні треба вносити під певну культуру з тим, щоб одержати максимальний ефект. Зважаючи на відношення культур до реакції ґрунтового розчину, потрібну дозу вапна слід внести в ґрунт із таким розрахункам, щоб її дія максимально проявилась на культурах першої та другої груп за рівнем кислотності і менше — на культурах третьої та четвертої.
У льоно-картопляних сівозмінах усі види мелених вапняків у рекомендованих дозах можна вносити безпосередньо під картоплю, льон або люпин. Під картоплю вапно можна вносити під зяблеву оранку або навесні під переорювання зябу чи культивацію. На полях, де мають висівати льон або люпин, вапно вносять під зяблеву оранку. В половинних дозах його можна внести навесні під глибоку культивацію. Виняткове значення має форма вапна. Найкраще вносити доломітове борошно. Крім того, треба збільшувати дози калійних добрив.
Якщо дозволяє ротація культур, вапнякові добрива вносять за 4–5 років до висіву льону та люпину. У восьмипільній сівозміні багаторічні трави — озима пшениця — кукурудза — люпин на зерно — картопля — льон — озиме жито — ячмінь — багаторічні трави вапно можна внести безпосередньо під льон, жито або під покривну культуру. Якщо вапно вносять під льон, зміщення реакції ґрунтового розчину протягом вегетації льону буде неповним (через слабку розчинність карбонатних форм кальцію), що позитивно впливатиме на врожайність цієї культури. На другий і наступні 2–3 роки вапно діятиме активніше, і такі культури, як озиме жито, ячмінь, багаторічні трави, пшениця й кукурудза, будуть рости в найсприятливіших (за дією вапна) умовах. Якщо ж вапно вносять під покривну культуру, то люпин, картоплю та льон висівають на 6, 7 і 8-й роки після вапнування, коли вплив вапна зменшується й реакція ґрунтового розчину поступово набуває початкового значення.
За внесення вапна в ґрунт незалежно від поля сівозміни потрібно досягати максимального перемішування його з усією масою орного шару шляхом застосування всіх технологічних операцій обробітку ґрунту.
Неефективним є внесення вапна поверхнево на посівах багаторічних трав.
У Лісостепу, де в сівозмінах не вирощують льон і люпин, вапно слід вносити під попередники тих культур, що найпозитивніше реагують на вапнування (цукрові буряки, люцерна, конюшина, капуста, ріпак, горох). Добрі результати дає внесення вапнякових добрив безпосередньо під цукрові буряки перед лущенням стерні попередньої культури з наступним заорюванням під глибоку оранку. У 9–10-пільних сівозмінах із льоном і люпином, що впроваджені у західних районах України, вапно доцільно вносити по пів дози у два заходи — на початку і в середині ротації, враховуючи ротацію культур.
Про вміст і форму
Істотне значення для визначення місця внесення вапна має форма вапнякового добрива. Відіграє роль не лише нейтралізаційна здатність добрива, а і його хімічний склад. Доломітове борошно, наприклад, в умовах Полісся значно ефективніше, ніж мелені вапняк і крейда. Його застосування в сівозмінах із льоном, люпином і картоплею практично унеможливлює негативну дію вапна незалежно від місця та строків внесення в ґрунт.
З організаційних причин господарства у деяких випадках не можуть провести вапнування в теплу пору року, тому допустиме внесення вапна взимку по зябу. Вапнування взимку допустиме на вирівняних за рельєфом площах, у безвітряні дні, по неглибокому снігу (без кірки), під вибагливі до вапна культури або їх попередники, а в половинних дозах — також під картоплю, льон і люпин. Не можна вносити вапно взимку на посівах озимих культур.
Практично всі овочеві культури позитивно реагують на вапнування, але найчутливішими до внесення сполук кальцію є капуста білокачанна, столові буряки, огірки, квасоля, часник, перець і цибуля. Тому в овочевих сівозмінах вапно треба вносити в повних дозах під зяблеву оранку під попередники зазначених вище культур.
Важливе значення має вапнування для підвищення продуктивності садів і ягідників. На сильно- і середньокислих ґрунтах вапнування повними дозами слід провести ще до закладання саду. На ділянках, виділених під суниці й аґрус, дозу вапна зменшують на 25–30%.
Вапнякові добрива під плодові культури краще вносити під час садіння, старанно перемішуючи їх із ґрунтом у садивній ямі в дозах (у перерахунку на карбонат кальцію): під сливу та вишню — 0,75–1,2, під яблуню та грушу — 1–1,5, під аґрус — 0,1–0,2 кг. У тих випадках, коли дерева садили, не вносячи вапна, його рекомендується внести під лопату в пристовбурні смуги. За даними Закарпатської сільськогосподарської дослідної станції, оптимальною дозою вапна під час садіння яблунь на буроземно-підзолистих ґрунтах є 0,25 від повної за гідролітичною кислотністю.
Вапнування сприяє кращому розвитку як надземної частини, так і кореневої системи рослин. На дернових опідзолених ґрунтах цієї ж зони за внесення 0,5 дози вапна врожайність яблук підвищується на 13%.
Вапнування відіграє унікальну роль у підвищенні врожайності трав на культурних пасовищах і сіножатях. Без вапнування на кислих луках випадають бобові та високопродуктивні злакові компоненти, знижується якість сіна.
Вапнякові добрива на луках і пасовищах треба вносити на ділянках, де планується провести докорінне поліпшення. Найефективнішими нормами є 3–4 т/га СаСО3 на суглинкових і 2–3 т/га СаСО3 на супіщаних ґрунтах. Вапно можна вносити також поверхнево разом з іншими добривами під боронування. У цьому разі норми СаСО3 мають бути меншими — 8–10 ц/га. Однак тривалість дії такої кількості вапна обмежується 2–3 роками, після чого треба провести повторне вапнування. Ефективність вапнування лук і пасовищ значно підвищується за сумісного застосування вапна, мінеральних і органічних добрив.
Фосфорні туки не слід змішувати з вапном, вносити їх треба роздільно, наприклад, вапно — перед лущенням стерні, суперфосфат — перед оранкою. Допускається внесення вапна та фосфоритного борошна в одному полі, але в різні шари ґрунту: вапно — під зяблеву оранку, фосфоритне борошно — під культивацію або навпаки. Можна також внести фосфоритне борошно під час лущення стерні, а вапно — під час оранки. В інших випадках фосфоритне борошно слід уносити на полях, де не передбачається 2–3 роки вапнування або воно було проведене 4–5 і більше років тому.
Азотні мінеральні добрива в більшості фізіологічно кислі й за систематичного застосування на кислих ґрунтах поступово знижують свою позитивну дію. Тому вапнування й внесення азотних добрив в одному полі є запорукою підвищення дії і вапна, і добрив. З тим немає особливого значення, коли вносять добрива — до вапнування чи після нього. Важливо, щоб азотні добрива не лишалися довго на поверхні, незагорненими в ґрунт.
Негативні наслідки вапнування
Різка зміна реакції ґрунтового розчину під впливом вапнування може призвести в перші роки до таких небажаних наслідків: (1) зниження рухомості мікроелементів бору, марганцю, міді (на заболочених ґрунтах), тому після вапнування потрібно застосовувати боратовий і марганцевий суперфосфати; (2) зменшення доступності рослинам калію внаслідок антагонізму між кальцієм і калієм, тому в перші 2–3 роки після внесення повних доз вапна дози калійних добрив, особливо під льон, люпин і картоплю, слід збільшити на 10–25%; (3) зменшення в ґрунті рухомого фосфору в перші місяці після вапнування, тому під вибагливі до фосфору культури в перший рік після вапнування дози фосфорних добрив бажано збільшити на 10–15%.
Тривалими дослідженнями наукових установ республіки та багаторічним досвідом виробництва встановлено, що під впливом вапнування поліпшуються агрономічні властивості кислих ґрунтів, унаслідок чого зростає врожайність більшості сільськогосподарських культур. Ефект від однієї й тієї самої дози вапна не завжди однаковий і залежить від виду ґрунту та ступеня його кислотності, форми вапнякового добрива, способу й строків унесення в сівозміні, від набору в ній культур, що вимагають для оптимального розвитку певної реакції середовища, від погодних умов тощо. З огляду на це існують істотні зональні розбіжності щодо ефективності вапнування ґрунтів.
На Поліссі вапнування кислих ґрунтів слід уважати необхідним заходом зниження кислотності, збагачення ґрунтів кальцієм, підвищення ефективності дії добрив і на цій основі — підвищення врожайності сільськогосподарських культур.
Вапнування в цій зоні може бути меліоративним (на ґрунтах з рН сольовим до 5,5) і підтримувальним (з рН вище як 5,5).
Де без вапнування — ніяк
У західних районах України вапнування є одним зі способів підвищення родючості ґрунтів. Потрібне воно тут насамперед для зниження кислотності, вмісту рухомого алюмінію. У цій зоні практично всі площі кислих ґрунтів підлягають меліоративному вапнуванню. Особливо це стосується районів Передкарпаття, Карпат і Закарпаття.
Вапнування ґрунтів лісостепової зони є насамперед заходом збільшення вмісту в ґрунтах активного кальцію й у результаті цього підвищення врожайності вибагливих до вапнування культур. Вапнування ґрунтів цієї зони в більшості розглядається як підтримувальне і меншою мірою — як меліоративне.
Хіммеліоранти, які внесено в ґрунт для нейтралізації підвищеної кислотності, виносять з ґрунту природним шляхом сільськогосподарські рослини, нейтралізують фізіологічну кислотність мінеральних добрив і вимиваються з ґрунту фільтраційними водами. Внаслідок цього ґрунт поступово підкислюється і виникає потреба в повторному вапнуванні (табл. 1).
Таблиця 1. Середнє винесення кальцію й магнію з урожаєм (у кг на 10 ц продукції) у перерахунку на СаСО3)
* Зерно + солома
На провапнованих ґрунтах винесення кальцію й магнію з урожаєм підвищується на 10–12%.
За внесення мінеральних добрив, у першу чергу азотних, у ґрунті відбуваються втрати карбонатів кальцію через підкислювальну дію добрив. Втрати карбонатів слід компенсувати вапнуванням (табл. 2), а також частково за внесення суперфосфату, фосмуки, гною. За вапнування вноситься від 2 до 5 і більше тонн вуглекислого кальцію на 1 га, з кожним центнером суперфосфату — близько 50 кг СаСО3, з 40 т гною — 350 кг, із опадами — щорічно від 15 до 30 кг, 5–10 кг — із насіннями культур. Тільки через вплив мінеральних добрив повторне вапнування слід проводити через 7–8 років нормою в розмірі 75% оптимальної.
Таблиця 2. Дози СаСО3 для нейтралізації кислих добрив (у ц на 1 ц добрив)
Серед відомих виробників вапнякових добрив в Україні слід назвати такі: ТОВ «Агро-Євро Україна», пр. Хіміків, 74 (0472) 38-35-49, м. Черкаси; вул. Шевченка, 120-Г оф, 7-8; м. Львів, 096-442-51-56, (0322)45-03-63; вул. Соборна, 275; м. Рівне, 096-627-92-62, 050-981-42-24; вул. Гоголя,32; м. Полтава, 67-823-30-46,050-435-56-03; вул. Казакова,2Д, оф.306; м. , 067827-38-37, 050-417-82-88, вул. Магістратська, 64, м. Вінниця, 099-267-49-96, 068-585-57-29.
Продукція: сульфат калію (17% сірки 22% кальцію) оксидне вапнякове добриво (90% кальцію).
Західноукраїнська гірнича компанія, вул. 1 Травня, буд.1, с. Бухарів, Острозького, р-ну, Рівненської обл., 35811
Продукція: фосфоритне борошно (фосфору 10%, калію — 1,5%, оксиду кальцію (СаО) 19,2%, карбонату кальцію (СаСО3) — 34,3%, фосфоритне борошно (другий ґатунок), (фосфору — 3,9%, калію — 1%, оксиду кальцію (СаО) — 34,8, карбонату кальцію (СаСО3) — 62,1%.
Ю. Г. ВОЖИК, д-р техн. наук, Національний науковий центр
«Інститут механізації та електрифікації сільського господарства»
