Розуміння важливості мікроорганізмів для розвитку рослин не є новим. Науковцям ще з початку ХIX ст. відомо, що мікроорганізми не лише викликають захворювання у рослин, а й є важливими учасниками їх живлення, захисту та стимуляції розвитку. Більше 130 років тому було відкрито явище формування бульбочок на коренях бобових рослин за участі бактерій роду Rhizobiaceae, які допомагають рослинам перетворювати азот атмосфери у більш доступні форми за рахунок цукрів, утворених рослинами у процесі фотосинтезу.
Завдяки корисним бактеріям фермери могли значно підвищити урожай, вносячи їх у ґрунт. Але проект зазнав невдачі — підвищення врожаю не було стабільним. Проте з часом це питання було досконально вивчене та доведене до практичного втілення і зараз успішно використовується в усьому світі. Ця технологія отримала назву «інокуляція» і дозволила розробити систему агротехнологічних прийомів, що суттєво допомогло підвищити родючість ґрунтів та зберегти її протягом сотні років.
На території України перші інокулянти під бобові культури почали використовувати на початку70-х років минулого століття, майже через 100 років після їх відкриття. На сьогодні чи не кожне господарство, яке вирощує сою або інші бобові, не обходиться без цих препаратів.
На початку 90-х років у світі розпочався новий виток у використанні інокулянтів для не бобових культурних рослин. Ці препарати дозволяють отримати істотну надбавку врожайності за допомогою обробки посівного матеріалу агрономічно корисними мікроорганізмами. Прикро, що на території «житниці Європи» про ці препарати знають хіба що найбільш обізнані аграрії, яких, на жаль, одиниці.