Про це йдеться у результатах дослідження Українського центру європейської політики та Екодії, яке аналізує вимоги та відповіді фермерів щодо поточного стану, викликів та необхідних ресурсів для впровадження екологічних вимог до їх сільськогосподарської діяльності.
У межах дослідження ми детально проаналізували вимоги, відповідність та ставлення фермерів/-ок у межах напрямків «Вода» і «Біорізноманіття», зокрема це стосується питань, які покриваються Водною Рамковою, Нітратною, Оселищною та Пташиною Директивами ЄС.
Додатково було опитано малих фермерів та фермерок для розуміння, який поточний стан виконання вимог і готовності до виконання нових екологічних вимог, які можуть їх стосуватися.
Під час опитування було зібрано 364 повністю заповнених анкет. Загальна характеристика така:
• 79% або 288 респондентів є фермером/фермеркою,
• 75% або 275 респондентів займаються рослинництвом,
• 60% або 196 респондентів мають земельний банк до 100 га.
Водна Рамкова Директива
Аналіз відповідей щодо дозволів на спеціальне водокористування виявив значну непослідовність. Хоча 75% опитаних (включно з деякими середніми виробниками тваринництва) зазначають, що використовують менше 5 кубічних метрів води на добу, 19 із них також повідомили, що мають дозвіл на спеціальне водокористування. Водночас такий дозвіл є обов’язковим саме для господарств, які перевищують ліміт у 5 кубічних метрів води на добу. Така невідповідність вказує на несистемність, недостатню обізнаність або ігнорування фермерами вимог законодавства щодо спеціального водокористування.
Нітратна Директива
Частина фермерів часто вносить певні добрива в періоди, коли їх застосування може бути обмежено. Найбільш проблемними є: сечовина (карбамід) – 40% респондентів; сульфат амонію – 38%; натрієва/кальцієва/аміачна селітра – 36%.
Щодо встановленого ліміту на внесення азоту з органічних добрив (170 кг/га), лише 7% (13 респондентів) зазначили, що перевищують цю норму. Існує ризик, що значна частина фермерів не володіє повною інформацією про вміст азоту в органічних добривах, оскільки багатьом було складно відповісти.
Більшість господарств (79%) не мають постійних резервуарів для зберігання гною. Лише 19% опитаних використовують постійне місце/майданчик для зберігання. Серед тих, хто має такі місця, лише 55% стверджують, що основа є водонепроникною (решта 45% не мають водонепроникної основи або не впевнені).
Водночас, переважна більшість (81%) фермерів, які мають постійні резервуари, зазначають, що їх об’єму достатньо для зберігання гною протягом щонайменше 4 місяців.
Пташина та Оселищна Директиви
93% респондентів не знають, що таке території Смарагдової мережі (NATURA2000) та, відповідно, які обмеження на них можуть діяти. Позитивним моментом є те, що фермери/-ки виявили зацікавленість, щоб зрозуміти зв’язок між територіями Смарагдової мережі та сільським господарством.
56% респондентів загалом готові підтримувати біорізноманіття на своїх територіях або ж готові це робити за виконання певних умов, а саме:
• Фінансової підтримки (на обладнання, відшкодування збитків).
• Сприйняття бізнесу як партнера, а не порушника.
• Якщо не буде втрати доходу.
• Надання іншої земельної ділянки як заміну
З результатів опитування ми бачимо, що загалом немає сильної категоричності щодо впровадження екологічних вимог на господарствах. Головне для фермерів – розуміти, чому це необхідно, і як це зробити правильно. Щоб вимоги не стали суто формальністю, яка ускладнює усім життя. І часто ці пояснення пропускаються на усіх рівнях, і дискусії зводяться до того, що екологічні вимоги – це дорого і неефективно. Але така відповідь просто легша.
Нам потрібно шукати способи, як екологічні практики можуть сприяти ефективності виробництва та підвищувати стійкість при загостренні викликів. Наприклад, планування внесення добрив чи дотримання прибережних захисних смуг – це також про ефективність. Тому на рівні держави, області, громад і фермерів потрібно обговорювати екологічні питання, приймати відповідні нормативно-правові акти як-от законопроєкт №11486, який буде впроваджувати Нітратну Директиву, і допомагати фермерам адаптуватися.
Загалом результати дослідження показують, що ключовою перешкодою для впровадження екологічних вимог у сільському господарстві є не спротив фермерів, а нестача інформації, практичних інструментів і підтримки з боку держави. За наявності зрозумілих правил і компенсаційних механізмів значна частина господарств готова адаптуватися до нових вимог.
Марія Бєлкіна, керівниця відділу сільського господарства ГО «Екодія»
