Якість кукурудзяного силосу залежить від добору гібридів, технології вирощування (строки сівби, густота стояння рослин, добрива, засміченість тощо), строків і технології зберігання та інших чинників. Найбільш поживним є силос, у якому маса сухої речовини всієї рослини дорівнює 30–35%, а частка качанів у рослині — 50%. Окрім поживності силосної маси загальну якість силосу можна покращити, додаючи мінеральні, азотисті речовини та консерванти.
Коли кукурудзу вирощують на силос, способи обробітку ґрунту, прийоми догляду посівів і заходи захисту рослин від шкідливих об’єктів такі самі, як за вирощування на зерно. Однак є і специфічні особливості: добір гібридів різних груп стиглості, строки і способи сівби, густота стояння, строки збирання. Для кожної ґрунтово-кліматичної зони підбирають гібриди різних біотипів, що здатні формувати не лише високу врожайність зеленої маси, а й значну частку зерна воскової стиглості.
Щоб досягти балансу зернової частини силосної маси, підвищити цінність корму і збільшити вихід кормових одиниць, кукурудзу на силос доцільно вирощувати за зерновою технологією з оптимальною густотою стояння рослин гібридів, яку допускається підвищувати не більше ніж на 15–20% порівняно з оптимальною. За надмірної густоти стояння загальний обсяг силосної маси з одиниці площі зростає до певного рівня, однак при цьому істотно знижується частка качанів і зерна в силосній масі, що загалом знижує енергетичну цінність корму.
Кукурудзу на силос збирають у фазу кінця молочно-воскового стану — початку воскової стиглості зерна, коли його вологість становить 40–45%, а всієї рослини — 65–70%. На цій стадії кожен із трьох станів крохмалистих речовин — молочний, молочно-восковий і восковий — займає приблизно по одній третині зернівки з центральної частини качана. Більш раннє чи пізнє збирання, як правило, знижує врожайність силосної маси і погіршує її якість.
Збираючи кукурудзу в ранні строки, отримують масу зі зниженим рівнем крохмалю і підвищеною вологістю, що надалі спричинює великі втрати поживних речовин (вуглеводів) із соком, що витікає. Рослини кукурудзи в період молочної стиглості мають вологість 75–85%, тому втрати маси з соком можуть сягати близько 30%, а силос виходить низької якості. Щоб запобігти втратам із соком, доцільно додавати до силосної маси солом’яну січку. За вологості маси 85% і вище слід додавати 15–20% сухої подрібненої соломи, за вологості сировини 80% — 10–12%. Тоді вологість готового силосу буде в межах 70–75%.
Якщо кукурудзу збирають у пізні строки, листостеблова маса і зерно підсихають і силосна маса втрачає вагу. Консистенція зернівки стає твердішою, зерно гірше подрібнюється, погіршується його перетравність тваринами. За пізніх строків силос важко трамбувати, а наявність повітря у листостебловій масі уповільнює процеси ферментації, зменшує розчинні цукри, а іноді — сприяє розвитку гнилісних бактерій.
Щоб створити анаеробні умови під час закладання силосу й поліпшення бродіння, силосну масу необхідно ретельно подрібнити. При цьому слід зважати, що частки більші за 2 см ускладнюють трамбування, тварини їх погано їдять. Значну частину силосної маси (близько 80%) мають становити частки розміром менше за 1 см (0,6–1,0 см), а кількість великих (>2 см) — не перевищувати 0,5–1%. Зерно необхідно дробити на частки не більше за 5 мм, а кількість цілого зерна не має перевищувати 5%.
Регулюючи висоту зрізу стебла під час збирання кукурудзи на силос, можна змінювати врожайність зеленої маси і сухої речовини в силосі, а також поживність корму. Коли висота зрізу сягає 40 см, врожайність зеленої маси знижується до 30%, а сухої речовини — до 20%, частка качанів та обмінної енергії в масі зростає до 25%. Щоб підвищити врожайність, висота зрізу має бути 10–15 см, для поліпшення якості маси і поживності силосу висоту можна збільшити до 40 см.
Для вирощування кукурудзи на силос доцільно використовувати високорослі, добре облиствлені гібриди, з широкими листовими пластинками, що тривалий час зберігають життєздатність. Стебло має бути тонким і достатньо міцним, щоб уникнути полеглості.
Щоб створити збиральний конвеєр і своєчасно заповнити силососховища протягом чотирьох днів, доцільно висівати гібриди різних груп стиглості. При цьому слід зважати на агрокліматичні умови зон вирощування, зокрема, наявність теплових і сонячних ресурсів і надходження вологи. Так, на землях зрошуваних південних регіонів максимальний урожай силосу забезпечать гібриди середньопізньої і пізньостиглої груп (ФАО 400–500). На суходолі у північному Степу і в районах недостатнього зволоження Лісостепу доцільно використовувати гібриди середньостиглої і середньопізньої групи (ФАО 350–420), а в умовах достатнього зволоження — середньоранньої і середньопізньої (ФАО 280–370). У зоні Полісся надійну якість і врожайність силосу можуть забезпечити гібриди скоростиглої групи (ФАО 190–280) із певною часткою середньостиглих (ФАО 300–320).
У Компанії «Маїс» створили низку гібридів кукурудзи для вирощування на силос — СИЛОС-PRO, які вже достатньо поширені та задовольняють потреби виробників не лише за врожайними властивостями і якістю зеленої маси, а й за ціновою категорією. Це середньостиглі гібриди Красилів 327 МВ, ДМС 3908, Євро 301 МВ, Арія МС 330, Круг 340 ВС, середньопізній Штандарт. Окрім цього, для північних регіонів рекомендовано скоростиглі гібриди Премія 190 МВ, ДМС 2409, ДМС 2911, Бестселер 287 МВ, які дозрівають із живим листом, зберігаючи потенціал продуктивності 610–850 ц/га. Останнім часом створили та зареєстрували низку нових гібридів кукурудзи універсального напряму, які можна використовувати як на зерно, так і на силос. За характеристиками поживності і перетравності виготовленого силосу ці гібриди належать до найбільш цінних (табл. 1).
Таблиця 1. Основні характеристики гібридів кукурудзи на силос Компанії «Маїс»
Середньостиглий гібрид ДМС 3709 (ФАО 370) відзначається інтенсивним стартовим ростом і високою стійкістю сходів до короткочасного похолодання. Рослини дозрівають із зеленим листом з дуже розвиненим листовим покриттям. Гібрид стійкий до полягання, качан міцно прикріплений на висоті не менше ніж 90 см. Його можна вирощувати і за інтенсивною, і за ресурсоощадною технологією. Рекомендований для вирощування у Степу і Лісостепу на зерно і силос, у Поліссі — на силос. Потенціал урожайності зеленої маси — 890 ц/га.
Середньопізньому гібриду ДМС 4011 (ФАО 400) притаманні високі показники жаро— та посухостійкості, але помірні темпи стартового росту. Рослини дозрівають із зеленим листом, формують високий фотосинтетичний потенціал, добре реагують на внесення добрив. Гібрид можна використовувати і в мінімізованих технологіях. Рекомендований для вирощування у Степу на зерно і силос, у Лісостепу і Поліссі — на силос. Потенціал урожайності зеленої маси — 910 ц/га.
Середньопізній гібрид ДМ Нейтів (ФАО 420) — один з лідерів серед гібридів універсального напряму використання. Має високу енергію початкового росту, stay-green, стійкий до стресів та основних захворювань. Високорослий, стійкий до вилягання (9 балів), довго залишається зеленим. За сприятливих умов здатен забезпечити врожай в 900 ц/га і більше силосної маси з підвищеним вмістом сухої речовини і протеїну.
Середньопізній гібрид Турія (ФАО 440) — за інтенсивністю висихання зерна успішно конкурує із середньостиглими. Формує потужну листостеблову масу з напіверектоїдним розташуванням листків, його можна вирощувати з підвищеною густотою й отримувати додатковий врожай зеленої маси. Має підвищену стійкість до ураження найбільш шкодочинними хворобами — пухирчастою, летючою сажками, фузаріозними гнилями, — що дає змогу отримувати більш якісний силос. Гібрид можна використовувати як на зерно, так і на силос. Потенціал продуктивності — 880 ц/га.
Виробниче випробування нових гібридів кукурудзи на силос у Чорнобаївському районі Черкаської області засвідчило, що вони здатні формувати високу продуктивність і якість силосної маси. На підставі аналізу даних хімічного складу силосу, виготовленого із цих гібридів, можна дійти висновку, що вони придатні для використання як сировини для заготівлі високоякісного корму. Силосна маса всіх гібридів — ДМС 3709, ДМС 4011, ДМ Нейтів, Турія — за якістю сировини віднесена до першого класу згідно з нормативами ДСТУ 4782:2007 (табл. 2).
Таблиця 2. Якісні показники силосу, виготовленого із гібридів кукурудзи Компанії «Маїс»
Отже, завдяки використанню нових гібридів кукурудзи на силос Компанії «Маїс» є реальна можливість створити збиральний конвеєр. Для цього добирають біотипи різних груп стиглості з відповідною ціновою категорією насіння, які забезпечують високу врожайність зеленої маси з підвищеними показниками кормової цінності, найвище співвідношення зерна і вегетативної маси (не менше ніж 50%); найкращу якість корму за показниками сирого протеїну, обмінної енергії і вмістом кормових одиниць; високу перетравність і засвоюваність поживних речовин; збільшення надоїв молока і приросту живої маси за значного здешевлення кормів і зниження витрат на сівбу.
Ю. ПАЩЕНКО, доктор сільськогосподарських наук,
професор, директор з розвитку проектів Компанії «МАЇС»
