Підприємство «ЗАХІД АГРОПРОМ» працює з 2012 року у трьох районах Рівненської області — Березнівському, Костопільському та Сарненському. Земельний банк агропідприємства становить понад 9 тис. гектарів землі. Компанія займається рослинництвом, також у структурі підприємства є два елеватори потужністю зберігання близько 35 тис. тонн кожен із залізничним під’їздом.
Культури, які вирощує агропідприємство, — це озимі пшениця, ріпак, жито — одні з пріоритетних культур. Серед ярих — соняшник, кукурудза, соя. Щоправда, остання в цьому сезоні займає мінімальні площі.
- Агропідприємство «ЗАХІД АГРОПРОМ» належить до одного з найуспішніших на Рівненщині. Як вам це вдається у непростих поліських умовах?
— Я працюю на посаді технолога підприємства з 2016 року і по цей день. Займаюсь власне плануванням технологічного процесу на підприємстві, забезпеченням виробництва та оборотними засобами. Це мінеральні добрива, засоби захисту рослин, технічний супровід і, зокрема, планування технічного і технологічного ресурсу.
Пріоритет у нас декларований і виконуваний. Ми хочемо не просто працювати. Ми прагнемо розвивати цей регіон. Власне, це одна з основних причин, чому ми практично з нуля збудували два великих елеватори в регіоні, де до цього ні великих підприємств, ні тим більше потужностей зберігання не було. І ми хочемо перетворити напівзабуту зону Полісся у нормальну функціональну структурну одиницю в господарському комплексі України. Тому що на 2012 рік, коли наше підприємство заходило в цю зону, такого масштабу господарств у північній частині Рівненської області не було. І навіть на сьогодні одиниці є великих потужних господарств, які працюють в зоні, адже бояться сюди заходити. Тому що немає технологічних рішень, і дуже високі ризики. Ми намагаємося пояснити та показати особистим прикладом, що тут працювати можна. Це цікаво, ефективно, тільки потрібно підбирати відповідно засоби для виробництва, а головне — техніку. Тому ми, коли починали працювати, дуже серйозно підбирали техніку. За всіма параметрами і запланованими технологіями зосередилися на перевірених агрегатах, надійній техніці.
- Тобто компанії ще немає 10 років?
— Не зовсім. Материнською компанією підприємства «ЗАХІД АГРОПРОМ» була компанія «Верес», яка з 1998 року успішно працює у Кіровоградській області. І склалося так, що технології були перенесені з Кіровоградщини сюди. Тогочасний агрономічний склад намагався відтворити тут модель господарства Кіровоградської області. Закінчилося це, звичайно ж, фіаско. Тому що дуже контрастні зони, різні ґрунти й дуже різні рішення, які необхідні для того, щоб працювати.
І 2016 року моя першочергова функція була шукати рішення для ефективної роботи тут. Керувалися здебільшого дослідним шляхом і керуємося ним досі. Наше господарство закладає величезну кількість випробувань щодо техніки, насіння, засобів захисту, добрив тощо. І це основний, мабуть, єдиний ефективний шлях знайти правильне рішення. Адже готових моделей господарювання в цій зоні на піщаних полях немає. А якщо і є, то це моделі, які будувалися ще в Радянському Союзі в 70-х роках. Вони апріорі не є ефективними в сучасних економічних умовах. Тому основний шлях — це, якби не звучало дивно, метод «проб і помилок».
- Які майбутні плани щодо розвитку вашого підприємства «ЗАХІД АГРОПРОМ»?
— Завдяки тим технологіям, які впроваджуємо, а також нашим технічним можливостям на черзі зараз добудова двох елеваторів. Маємо вже технічні проєкти. Тепер плануємо збільшувати земельний банк. Хочемо оновити технічний парк, який вже дещо зношений. Адже саме техніка надає великі цифрові можливості. А ми в цьому напрямі зараз багато працюємо. І велике сподівання на започаткований цього року проєкт «Агрополігон». Це дослідна локація із загальною площею майже в 1000 га, де ми проводимо апробацію різних технологій, рішень та засобів для успішного рослинництва саме в цій зоні.
- Якщо зернова сівалка, то які головні три вимоги до агрегату?
— Наша перша і головна вимога — найвища польова схожість. Зрозуміло, що сівалка — це агрегат, який має забезпечити якісний посів. Всі сівалки, які існують, можуть сіяти. Питання тільки діапазону умов, в яких сівалка може якісно сіяти. І одним із головних критеріїв буде адаптивність до різних умов. Тому що ґрунт може бути перезволожений, пересушений, піщаний або важкий глинистий. Такі умови потребують спеціального налаштування та індивідуального підходу.
Маємо досвід із різними постачальниками і брендами, на перший погляд наче і всі однакові, але диявол криється в деталях, які виходять на поверхню під час експлуатації техніки: різні ґрунти, різна вологість, різні культури — під кожну не накупишся спеціалізованої техніки, а втрачати навіть тих 50 кг/га через недостатнє дотримання глибини — це 20 тис. євро з тисячі гектарів.
Нормальна ситуація, коли зернова сівалка відсіває за сезон від 1000 до 2500 га. Експлуатація сівалки «Терразем» впродовж п’яти сезонів — це вже серйозний пройдений шлях для будь-якого агрегату. І вже справді видно хто є хто. Хто здатен жити в такий період часу, а хто потребує ремонту, як старий «Жигуль» щодня. Так і визначаються основні критерії для сівалки. Тому із «Терразем» наразі маємо, що шукали, — вона робить нам те, чого ми хотіли.
Нині дуже активно тестуємо елементи так званого точного землеробства, чи прецесійного, як дехто називає. І робимо це, не тому що женемося за якимись новітніми рішеннями, а тому, що немає іншого виходу. В економічних умовах знову ж таки. І через 5–10 років однозначно система землеробства буде більш оцифрованою, насиченішою цифровими рішеннями і, зокрема, це стосується посіву, ґрунтообробітку, а тим більше догляду за посівом.
- Якою має бути на ваших полях сівалка через ці 5–10 років?
— Якою вона є зараз. Такою, що, відпрацювавши п’ять сезонів, перебуває в дуже доброму стані. А якщо вписувати в концепцію розвитку систем землеробства, то, мабуть, це має бути сівалка, яка здатна адаптуватися не лише до умов поля, а й до умов конкретної ділянки. Адже ми виходимо вже на той рівень, коли мало просто по-різному налаштовувати сівалку на різні поля. У межах поля є безліч відмінностей. Є піщаний горб, є пониження оторфоване, є просто ділянка поля зі своїми ґрунтовими умовами, і кожна з цих ділянок в ідеалі потребує певного підходу, різної норми висіву, своєї норми внесення добрив чи глибини посіву. І через 5–10 років хотілося б бачити агрегат, який дає змогу це робити.
- Що ви думаєте про безпілотні проєкти техніки?
— Думаю, що це теж неминуче рішення в майбутньому з одної простої причини: попри розвиток технічних засобів та цифрових технологій, зростає вага людського чинника — помилки. Єдине, що може унеможливити такий вплив — це усунути людину із системи. По-іншому не буває. Можна навчити одного механізатора ідеально працювати на техніці, можна навчити десять, але в масштабі загальної української системи землеробства дуже багато втрачається саме через недосконалості реакції людського чинника. Тому безпілотні проєкти будуть рано чи пізно впроваджені, особливо там, де їхня ефективність вища. Наприклад, зараз активно тестуються роботи, які знищують бур’яни. Перший крок до того, коли людина не є конкурентною, навіть якщо вона працюватиме паралельно.
- Як змінився ринок сільськогосподарської техніки за останні десять років?
— Ринок техніки на сьогодні дуже істотно змінився. По-перше, почали впроваджувати цифрові рішення. Зараз багато є засобів, які працюють із диференційованими внесенням і висівом. По-друге, багато техніки спрощують. Тобто певний складний агрегат показав себе в експлуатації дорогим, ламким, і тому виробники його спрощують, мінімізують обслуговчі елементи, які можуть зношуватися. Агрегат має бути максимально простим і, відповідно, максимально ефективним, як сокира. І третя тенденція — це економія енергетичних ресурсів. Вартість енергоносіїв зростає, їхня частка у виробничому циклі рослинництва має постійно зменшуватися, адже це вагомий елемент собівартості вирощування продукції. Якщо затрати пального на гектар у 70–80 л за сезон нікого не лякали 20 років тому, то сьогодні ніхто так працювати не готовий — це занадто дорого.
- Яким має бути постачальник сільськогосподарської техніки в наступні 5–10 років, щоб забезпечити вимоги підприємства?
— Кожен постачальник техніки, якщо говорити про тривалий період співпраці, повинен бути просто надійним партнером, як десять років тому і буде ще таким через десять років. Це має бути компанія-професіонал. Тому що агровиробник не купує одиницю техніки на рік чи на два, навіть на п’ять. Це буває дуже рідко. Зазвичай, якщо зав’язуються партнерські відносини, як у нас, то вони тривають дуже довго і виробник повинен це розуміти і працювати так, щоб клієнт від нього в жодному випадку не відвертався, а навпаки розширював співпрацю через роки.
- Яким має бути агроном через 5–10 років?
— І сьогодні, і через десять років агроном повинен першочергово розуміти рослину та її потреби, а також знати техніку, ринок засобів захисту, міндобрив, способи внесення, шляхи економії. І це не обговорюється, адже це апріорі. Головне не втратити відчуття рослини. Бо можна зробити безпілотний трактор, проте безпілотним агрономам поки я не бачу місця на ринку. Не можна втратити той емоційний зв’язок, який є. І не зникне це. Агроном повинен це пронести і зберегти через всю диджиталізацію сільського господарства і використовувати цифрове землеробство як інструмент, а не як мету чи як засіб.
- Як можна оцінювати техніку за таким показником, як ТСО?
— Дуже хороший показник, якщо оцінювати техніку в рамках ТСО (total cost ownership — загальна вартість володіння з урахуванням ремонтів, амортизації тощо). Я частково вже говорив про техніку, яка ламається, а інша ні. Тому наше агропідприємство надає перевагу надійним виробникам техніки, зокрема компанії PÖTTINGER. Якщо порівнювати сівалки, одна із них може коштувати 150 тис. доларів, інша може коштувати 100 тис. Проте через п’ять років експлуатації перша може коштувати 150 тис. доларів і до того ж ще 10 тис. зверху, а друга може коштувати 100 тис. доларів і ще 100 тис. доларів ремонту. І потрібно враховувати, що собівартість сівалки складається не лише з вартості самого агрегату та вартості ремонту, а й з величезної цифри, яку ви втрачаєте під час неякісного посіву. Наприклад, сівалка засіє за сезон 1 тис. гектарів ріпаку. Мінімальна похибка налаштування або просто технічна зношеність якоїсь деталі може призвести до втрати врожаю 50 кг з гектара. Це мінімальна цифра. І будь-який агроном розуміє, що 50 кг з гектара за посіву 1000 га — це 50 т. А 50 т ріпаку коштує приблизно за ціни 400 доларів за 1 т — 20 тис. доларів. Ось тут виникає питання до вартості сівалки: скільки насправді коштує сівалка. Скільки ви заплатили постачальнику, чи стільки, скільки втратили, посіявши неякісно.
- З якою емоцією у вас асоціюється співпраця з компанією PÖTTINGER?
— Наразі ми співпрацюємо з компанією PÖTTINGER. У нашого підприємства виникають лише позитивні емоції. Перша асоціація — словесна — це, мабуть, надійність. Між нами завжди оперативно і якісно відбувався діалог. Ситуації були різні: ламалася техніка, як завжди це буває, але виразною відмінністю PÖTTINGER завжди було саме конструктивне спілкування. Навіть якщо сталася серйозна технічна проблема, то все це вирішується дуже конструктивно. Простий приклад. Сталася проблема з кронштейном, який тріснув на дисковій бороні буквально через два місяці експлуатації агрегату PÖTTINGER. Це була одна із перших дискових борін, яка взагалі тільки зайшла в Україну, і працювала у важких та складних умовах.
Вже за кілька днів, коли ми повідомили представників компанії PÖTTINGER, приїхав представник із заводу виробника, інженер, подивився, зрозумів і сказав, що все усуне незабаром. Згодом прийшли посилені деталі. І в наступних моделях цієї ж техніки з заводу вони вже були посилені. Оце і є швидкість як реакції, так і адаптації до потреб та забаганок свого клієнта. Це не тоді, коли агрегат 40 років випускають і за цей час нічого не змінилося. У них немає широкої лінійки агрегатів, але їх вдосконалюють постійно.
Коментар
Олександр ВАСИЛЬЧЕНКО, заступник директора ТОВ «ЗАХІД АГРОПРОМ»
— У нас ніколи не було жодних нарікань. Зазначу деякі конкурентні переваги. Якраз на цій техніці ми освоїли практику річних змін, що дало свій результат. Ну і, відповідно, техніка зарекомендувала себе дуже добре — це мобільність, компактність, обслуговування. Тут справді конструктивні особливості — простота в обслуговуванні, технологічні налаштування, адже механізаторам простіше пристосуватися. Під час роботи у полі все можемо налаштовувати і контролювати. Техніка австрійського виробника компанії PÖTTINGER та правильно підібраний агрегат — головний секрет успіху вдалої посівної.
Розмовляла Олена Діденко
