Утримання кролів
Кролі - не вибагливі до умов утримання тварини. Їх можна вирощувати в ямах, клітках під відкритим небом та у приміщеннях. Але кролі дуже чутливі до протягів, сирості, спеки, шкідливих газів, які є постійними супутниками при утриманні, особливо в приміщеннях без надійної вентиляції. Найбільш поширений спосіб утримання кролів у клітках, розміщених як на свіжому повітрі, так і в приміщеннях (промислова технологія) з дотриманням відповідних параметрів мікроклімату (температура +12-16°С, відносна вологість 60-80%; швидкість руху повітря 0,3 м/сек., освітленість у зоні тварин не більш ніж 60 люксів).
При утриманні в клітках забезпечуються всі необхідні для вирощування кролів зооветеринарні заходи (повноцінна диференційна годівля, племінний облік, відтворення та збереження поголів'я, профілактика, лікування тощо). Будівництво приміщень та виготовлення кліток повинно проводитись із забезпеченням таких вимог щодо виробничої площі підлоги, м2: для кролиць основного стада - 0,5-0,7; основних самців - 0,3-0,5; молодняку на відгодівлі -0,12; ремонтного молодняку - 0,15-0,20. Ці вимоги забезпечують комбіновані клітки з дерева та металевої сітки розміром відповідно 1,2x0,6x0,6 і 0,9x0,6x0,45 м.
Враховуючи високу вартість будівельних матеріалів та самих приміщень, доцільно використовувати кожний квадратний метр виробничої площі. Тому для ефективнішого використання площі кролятника слід застосувати батарейне утримання кролів з розташуванням кліток у два яруси. Санітарна ізоляція забезпечується залізними піддонами, які виготовляються з незначним ухилом.
Проте практикою доведена найбільша ефективність одноярусного розташування кліток, де при меншій виробничій площі вища збереженість поголів'я.
Найбільш гігієнічні й зручні для обслуговування клітки, виготовлені з оцинкованої або металевої зварної сітки, покритої антикорозійним шаром, яка не ржавіє і легко дезінфікується спеціальними хімічними розчинами, або полум'ям (паяльною лампою та газовою горілкою).
У кролів кістки ніг тонкі і часто травмуються. Тому для запобігання переломам та вивихам кінцівок підлогу у клітках треба виготовляти з сітки з поздовжніми (16х48 мм або 20х50), а не квадратними (20х20 мм або 25х25) вічками.
За 3-5 днів до окролу в клітку самиці ставлять маточник розміром 40х30х20 см, виготовлений з дерева, пластику, металевої сітки. Для профілактики травмування сосків, що часто призводить до виникнення маститів, маточники, виготовлені з металевої сітки, повинні бути без гострих країв та задирок, мати по верху обкантовку; дерев'яні гніздові ящики краще виготовляти з обструганих дошок, закруглених по краях.
При окролах у холодну пору року бажано застосовувати маточники з підігрівом, які сприяють збереженню приплоду, особливо у кролематок з першим окролом.
Генетичні ресурси
У світовій практиці кролівництва нині нараховується понад 90 порід кролів різного напряму продуктивності: хутрові, м'ясні, комбіновані, декоративні тощо. У кролівничій практиці України розводять близько 10 порід. Найбільш поширеними є сірий та білий велетні, сріблястий, радянська шиншила, метелик, ангорська пухова, біла пухова, різнокольорові короткошерстні (рекс). Завезені новозеландська і каліфорнійська.
Встановлено, що вітчизняні породи кролів при відповідних умовах годівлі за своїми продуктивними показниками не тільки не поступаються закордонним (новозеландський, каліфорнійський, білий панон, фландр та іншим), а й перевершують їх.
Залежно від поставленої мети кролівник може розводити в своєму господарстві будь-яку з порід. Кожна з них визначається характерними біологічними та господарсько-корисними особливостями.
Відтворення та селекція
За нормальних умов утримання, годівлі та систематичного проведення необхідних ветеринарно-профілактичних заходів кролиця може використовуватись у виробництві два-три роки і давати щороку по три-чотири окроли, або по 20-25 кроленят. Після трирічного віку відтворна здатність кролиць різко знижується.
Парування близькоспоріднених осіб (батька з дочкою, сина з матір'ю, брата з сестрою) призводить до ослаблення спадковості та життєздатності приплоду, збільшення кількості мертвонароджених кроленят. Уникнути цих явищ допомагає добре організований облік, підбір пар, заборона вільного парування.
Щоб не сталося спорідненого парування для кожної самиці слід щороку міняти самця.
Кролематок і самців треба купувати лише в тих господарствах, які мають дозвіл «Держплемслужби» на продаж племінного молодняку.
Краще одержувати окроли ранньою весною (березень-квітень). У цьому випадку кроленята вирощуються на повноцінних, особливо у вітамінному відношенні, зелених кормах, при сприятливих кліматичних умовах. Крім того, від самиць весняного окролу у цьому ж році при потребі можна одержати окріл.
Добре паруються лише тварини клінічно здорові та нормальної фізіологічної вгодованості.
Хворі, виснажені або ожирілі кролиці мають знижену статеву активність, погано запліднюються, дають мало життєздатний приплід. Самці погано покривають самиць і дають спермопродукцію низької якості.
За відповідних умов годівлі та утримання кролиці здатні приходити в охоту та запліднюватися у будь-яку пору року. Овуляція у кролиць, на відміну від інших тварин, провокаційна і викликається самим актом парування самця, проте парувати їх слід лише в період охоти.
Стан охоти у кролиці визначається її поведінкою: кролематка в охоті - збуджена, збирає підстилку, мостить гніздо, відмовляється від їжі. Зовнішні статеві органи набувають яскраво-червоного кольору, петля припухла.
Для одержання товарного молодняку самиць м'ясних порід каліфорнійської, новозеландської та інших порід необхідно парувати в чотири з половиною місяці, а таких порід, як білий та сірий велетні, радянська шиншила, чорно-бурий, сріблястий - у 5-6 місяців з живою масою 3,5-4 кг.
Самців допускають до парування не молодших 5-6-місячного віку. Племінні та продуктивні якості самців і самиць визначаються не лише масою тіла, а й успадкуванням господарсько-корисних ознак.
Самиці повинні мати спокійний темперамент. Злі кролиці є завжди поганими матерями.
Великі (масивні) самиці (6-7 кг) менш молочні, дають малочисельні і нежиттєздатні приплоди. У них погано розвинутий інстинкт материнства. Вони менш здатні до інтенсивного відтворення протягом усього життя, більше витрачають кормів, частіше хворіють пододерматитом і вибувають із стада.
Кріль (самець) повинен мати чітко виражений тип самця з міцною конституцією і живим темпераментом.
Парують самиць у клітці самця, оскільки у новій обстановці він не активний і парування може тривати довгий час.
Перед паруванням із клітки самця прибирається все те, що може заважати паруванню (годівниця, напувалка, залишки гілкового корму тощо).
При нечіткому прояві охоти може виникнути сумнів в успішному паруванні. Тому через 4-5 годин самицю знову підсаджують до самця. Якщо і на цей раз самиця не приймає самця, тоді його доцільно замінити іншим.
Якщо у кролиці одразу після парування спостерігається виділення сечі, парування повторюють.
Після парування самицю повертають до своєї клітки, а на трафаретці роблять відповідні записи (дату парування, номер самця тощо). Через 5-6 днів проводиться повторне (контрольне) парування. Якщо самиця не приймає самця, то вона вагітна.
Остаточно переконуються у цьому лише на 13-15 день, обережно прощупуючи ембріони через стінку черева. Пальці відчувають ембріони у вигляді ланцюжка. Вони мають розмір спілої вишні, трохи овальні, м'які при прощупуванні і розміщені в два ряди один біля одного.
За п'ять-шість днів до окролу в клітку необхідно поставити продезинфікований, гарно вимитий маточник з підстилкою (вівсяна солома, м'яка стружка, тирса, торф'яні крихти).
Особливу увагу слід приділяти самицям-первісткам. У них ще майже відсутній інстинкт материнства, невідома молочність.
Молодій самиці за 8-10 днів до окролу двічі на день за допомогою чистої м'якої ганчірки або рушника обережно, щоб не травмувати досить ніжні молочні залози та соски, проводять масаж.
Якщо за два-три дні до окролу самиця не зробила і не вислала пухом гніздо, то його слід зробити самому. Пух для цього обережно нащипують на грудях і череві кролиці.
У день окролу обов'язково роблять огляд гнізда, забирають мертвих, недорозвинутих та травмованих кроленят. Своїх кроленят самиця впізнає за запахом. Самицям, які привели мало кроленят, можна підкладати чужих кроленят у віці 1-4 днів. Для цього їх попередньо натирають пухом гнізда, в яке підкладаються. Самиць або маточник з кроленятами в цей час з кліток видаляють.
Окроли, як правило, проходять вночі або вранці. Тривалість їх від 10 хв. до однієї години. Інколи окроли проходять у два прийоми, тобто друга частина кроленят з'являється на світ через кілька годин після першої. Явище суперфетації (подвійна сукрільність) буває рідко, коли в матці кролиці розвиваються одночасно плоди із запліднених у різний час яйцеклітин. Ембріони від першого парування розвиваються в одному розі, а від другого - в іншому.
Не досить виражений прояв інстинкту материнства, або навіть повна його відсутність, а також явище канібалізму можуть бути як спадкові, так і при порушенні умов утримання і годівлі тварин. Тому в кожному окремому випадку слід виявити причини і негайно їх усунути.
Частіше поїдають кроленят молоді (з першим окролом) самки.
Причинами канібалізму можуть бути відсутність молока у самиці, відсутність солі-лизунця або води, бідний за поживністю раціон тощо. Ліквідувати ці причини легко. Розвитку канібалізму також сприяють ускладнений окріл, особливо в ожирілих самок; переляк, викликаний нападом пацюків, гавканням собак; захворювання маститом тощо.
Кролі характеризуються підвищеною нервовою збудливістю, тому легко впадають у стресовий стан. Перша стадія стресу - це реакція стурбованості (неспокій), яка проявляється в обстеженні самицею гнізда. Самиці, які легко збуджуються, у таких випадках душать кроленят, тому ревізію гнізда слід робити з великою обережністю, попередньо вийнявши з клітки самицю. І все ж гніздовий ящик слід перевіряти щодня, бо у разі виявлення у гнізді своєчасно не викинутого мертвого кроленяти самиця може відмовитись від решти.
Трапляється, що самиці через відсутність у них молока топчуть кроленят. Останні смикають самицю за пусті соски, завдаючи їй болю. Тому вона хвилюється, внаслідок чого затоптує кроленят.
Молочність самиць - невід'ємна частина інстинкту материнства, що передається нащадкам. Тому необхідно постійно вивчати стадо за цією ознакою і маломолочних самиць своєчасно вибраковувати.
Значний відхід молодняку спостерігається у кролематок при атрофії молочних залоз, яких у них чотири пари (бажано таку ж кількість залишати під самицею кроленят). Якщо атрофується 2-3 пари залоз, то кроленята гинуть у перші дні після народження.
У багатьох кролиць охота може проявитися на 1-2-й день після окролу (одержують ущільнені окроли). У цьому випадку самиця неспокійна, бігає по клітці, в більшості випадків розкидає та душить кроленят. У такому разі кролематку виймають із клітки і пускають до самця для парування.
В цей час оглядають гніздо, викидають мертвих кроленят. Тих, що лишилися живими, відігрівають і повертають у сухе гніздо.
Спарована самиця заспокоюється, стає доброю матір'ю і нормально вигодовує кроленят.
Часто самиця, виходячи з гнізда, виносить кроленят, що присмокталися до сосків. У пошуках матері вони розповзаються по клітці і без допомоги можуть захолонути і загинути. Щоб цього не сталося, слід ретельно доглядати за гніздом у перші 3-5 днів після окролу, а також виготовляти спеціальні ящики з прилаштованою з боку над гніздом полицею для відпочинку самиці.
Коли самиця з гнізда переміщується на полицю, то кроленята від сосків відпадають і залишаються у гнізді. Враховуючи, що молочність є спадковою ознакою, високомолочних самиць слід парувати лише з самцями від високомолочних матерів, а ремонтний молодняк відбирати з урахування якостей батька і матері.
Формуванню високопродуктивного стада сприяє спрямоване вирощування ремонтного молодняку. Головна суть його полягає в добре організованій та необмеженій годівлі до 3-3,5 місяців, після чого норму концентрованих кормів зменшують на 30-40%, а кількість доброякісного сіна збільшують.
Для племінних цілей, а також для заміни вибуваючих основних самиць створюють резерв ремонтних самиць. Їх відбирають з добре розвинутих чистопорідних тварин у віці 3-4 місяців з ранньовесняних (березень-квітень) окролів.
Остаточне рішення про введення самок в основне стадо приймається після перевірки їх за результатами першого окролу. У першу лактацію кролиці виділяють молока на 30% менше, ніж у наступні три. Тому на плем'я треба залишати молодняк від другого-третього окролів (формування плодів відбувається на фоні повного анатомічного розвитку і фізіологічної зрілості усіх органів і систем, молочність матерів досягає максимального рівня), а не з першого окролу, в якому кроленята слабші.
Багатомолочні самиці з другим або третім окролом можуть вигодовувати по 12-14 кроленят.
Один зі способів вирощування багатоплідних гнізд полягає у наступному. У клітці довжиною 1,2 м в обидва торці лаштують по гніздовому ящику, і в кожний із них поміщають по шість-сім кроленят, тобто гніздо ділять на дві частини. Кролиці годують своїх кроленят по черзі. Раціон для годівлі цих кролиць повинен бути добре збалансованим за всіма поживними, вітамінними та мінеральними речовинами, в клітці також завжди повинна знаходитись свіжа вода.
Якщо самиця загинула у перші дні лактації (перший-десятий день), то кроленят підкладають до другої самиці, або вирощують при штучній годівлі. Для цього використовують спеціально виготовлені соски. У пробці пляшки роблять дірку і встановлюють порожнистий стержень з курячого пір'я, на кінчик якого надівають ніпельну гумову трубочку.
Кінець трубочки вводять у ротову порожнину кроленяти. У перші дні кроленятам випоюють спеціально виготовлену суміш за 4-6 прийомів протягом доби. Пізніше випоюють норму за один раз.
При загибелі самиці на 15-20 день лактації компонент залишають у тій же клітці. У цьому віці кроленята можуть жити самостійно, але слід поліпшити якість раціону за рахунок введення кормів тваринного походження (м'ясо-кісткове та рибне борошно, молоко), доброякісного сіна, моркви тощо.
Суміш для штучного вирощування кроленят повинна бути такого складу: 4 частини пастеризованого незбираного коров'ячого молока і 1/4 частини згущеного молока. Суміші збагачують вітамінами (1/4 частини горошини полівітаміну, що продають в аптеках у вигляді драже, на 50-60 г суміші). При випоюванні суміш повинна мати температуру +37-38°С.
При випоюванні молодняку двадцятиденного віку молоком можна застосовувати звичайну соску, а в місячному віці кроленята п'ють із блюдця. У незначних кількостях поступово в молоко підмішують змелене зерно або комбікорм, а через деякий час штучно вирощений молодняк без помітних ускладнень поступово переводять на звичайні норми годівлі, і вони нічим не відрізняються від своїх ровесників, вирощених під матерями.
Іноді новонароджені кроленята, потрапивши на голу сітчасту підлогу клітки, промерзають. У цьому випадку їх слід відігрівати теплою водою (+45-50?С), після чого потрібно витерти м'якою ганчіркою та покласти на дві-три години в тепле місце, і лише потім повернути в гніздо матері.
Для відігрівання новонароджених кроленят виготовляють спеціальні ящики 30х40х30 см («інкубатори»), в кришку яких вставляють електричну лампу (60-75 Вт). На дно ящика настилають м'яку підстилку (стружку, солому, торф'яні крихти). Кроленят кладуть в «інкубатор» на одну-півтори години, а потім переносять у гніздо.
Корми та годівля
Неповноцінна годівля призводить до передчасного вибуття самиць, а також виникнення у них небажаного явища - канібалізму (поїдання кролематкою кроленят).
Тому напередодні окролів у них завжди повинні бути доброякісні корми (концентрати, морква, капуста тощо) і свіжа вода.
Щоб запобігти маститам, самицям за 2-3 дні перед відлученням кроленят обмежують раціон, а також виключають соковиті молокогінні корми. За добу до відлучення не годують і обмежують напування. Через добу після відлучення їх переводять на раціон, за яким живуть холості самиці.
Малофагія (поїдання один у одного волосся) - наслідок незбалансованої годівлі.
Вона пов'язана з нестачею у раціоні клітковини, амінокислот, що містять сірку (метіонін, цистин), порушенням співвідношення між магнієм і кальцієм. З метою усунення цієї патології у раціоні збільшують частку доброякісного сіна з різнотрав'я, вводять до комбікормів або кормосумішів кормовий метіонін і порошок сірки з розрахунку один кілограм кожного препарату на тонну корму.
Навіть за повноцінної годівлі кролі не втрачають успадкований рефлекс - потребу що-небудь гризти.
За відсутності грубого корму спостерігається надто швидкий ріст різців. Тому, щоб краще сприяти їх загостренню, а також зберегти від згризання гніздових ящиків, кролям постійно слід давати сіно, гілки осики або верби, а взимку гілки хвойних дерев.
Користь від цього подвійна: відбувається самозагострення різців і організм задовольняє потребу у вітамінах. Іноді різці відростають настільки, що закручуються у ротову порожнину і поїдання кормів стає неможливим. У таких випадках їх надкушують спеціальними кусачками.
Робити це слід обережно, щоб не лишити кроля повністю різців, без яких він жити не зможе.
При комбінованому (змішаному) типі годівлі річна потреба кормів на складну (середньорічну) самку (сума затрат: на самку 20 кроленят, вирощених до 1,5 місячного віку +1/8 частини самця + одна голова ремонтного молодняку становить: грубих - 1 ц; соковитих - 1,3 ц; зелених - 10 ц; концентрованих - 0,8 ц, вітамінно-мінеральних - 0,4 ц.
При вирощуванні кролів у фермерських і присадибних господарствах у зимовий період частку концентрованих кормів можна зменшити до 30-40, а влітку - до 20-30%, компенсуючи їх іншими кормами. За 5-7 днів до окролу норму об'ємистих кормів зменшують. Молодняк старших 3-місячного віку і дорослих кролів рекомендується годувати двічі, а сукрільних, лактуючих і 3-місячних - тричі на добу.
Нові види кормів рекомендується вводити до раціону поступово, незначними порціями, доводячи їх до максимальних норм протягом 7-10 днів. Наприклад, свіжу траву молодняку можна давати від 30 до 50 г, а дорослим - від 50 до 100 г/добу разом з сіном, поступово зменшуючи його норму за рахунок збільшення норми трави.
Особливо обережно слід переводити на нові корми молодняк при відлученні, позаяк раптові зміни у раціоні призводять до виникнення шлунково-кишкових захворювань і загибелі.
Перші 20-25 днів відсадженим кроленятам згодовують той же раціон, що і в підсисний період. Не слід давати запліснявілі та гнилі корми з домішкою землі й піску.
Категорично забороняється згодовувати злежану, мокру траву, особливо бобових рослин (люцерна, конюшина). Бобові трави є цінним кормом для кролів, але згодовувати його можна лише в прив'яленому вигляді або у вигляді сіна. Гичку буряків, листя капусти слід давати разом із сіном. Столові буряки згодовувати кролям не рекомендується, оскільки вони викликають розлад нормальної функції шлунково-кишкового тракту (проноси). Замість них можна давати кормові буряки.
Коренеплоди перед згодовуванням треба очищати від землі та мити, подрібнювати, взимку спочатку розморожувати, а потім варити. Варені коренеплоди і картоплю краще давати в суміші з комбікормами або з зеленими, подрібненим змеленим кормовим зерном. Моркву у сирому вигляді слід давати після розморожування.
Раціон сукрільних і лактуючих самиць треба ретельно балансувати за протеїном, жиром, вуглеводами, кальцієм, фосфором, незамінними амінокислотами, вітамінами, мікроелементами. Досягти цього можна, користуючись багатокомпонентними кормовими сумішами.
У сухому сипучому вигляді комбікорми згодовувати не слід.
Вони попадають у верхні дихальні шляхи і тим самим сприяють виникненню респіраторних захворювань. Необхідно готувати вологі суміші одноразовими порціями, оскільки вони можуть закисати і викликати шлунково-кишкові захворювання.
Найкраще для кролів корми гранулювати. Гранули можна засипати в бункерні самогодівниці з розрахунку 3-4 добової потреби і не боятися їх псування.
Позитивно впливає на відтворні якості самиць і самців згодовування пророщеного зерна. Воно може бути пророщене до стадії білих паростків або доведене до гідропонної зелені. Його слід давати за 1-1,5 місяця до парування. Сіль-лизунець повинна постійно знаходитись у годівниці.
Важливим білковим і вітамінним кормом ранньою весною є кропива, особливо молода. В 1 кг сухої речовини цього корму міститься 0,15 к. од. і 18-20% протеїну, 14-15% жиру, 36-40% без азотистих екстрактивних речовин. Її властивість жалити можна легко знешкодити. Для цього мілко подрібнену масу змішують з дертю, кормосумішою, комбікормом, полином, лопухом, змочують підсоленою водою. Норма подрібненої кропиви - одна жменя на голову молодняку 2-місячного і дві жмені для 4-5-мІсячного віку.
Соковиті корми сприяють утворенню молока. Це може бути турнепс, бруква, морква, буряки, капуста. За три-чотири дні до окролу соковиті корми з раціону виключають і вводять знову на третій день лактації.
Кролицям краще давати кормову капусту, ніж білокачанну. Остання при згодовуванні у великих кількостях часто викликає здуття кишечнику.
Краще згодовувати кролям цукрові, напівцукрові та кормові буряки, але аж ніяк не столові. Органічна речовина цих кормів містить багато легкозасвоюваного цукру, що використовується для синтезу молока, а також як енергетичний матеріал. Дорослим тваринам дають на добу 300 г напівцукрових та кормових буряків, 1-2-місячному молодняку - до 250 г.
Збільшенню молочності сприяють зелені корми: кульбаба, яку кролі дуже охоче поїдають, та окріп (15-20 г на голову на добу); із високобілкових: корми тваринного походження та бобові. Але при згодовуванні високобілкових кормів слід особливо дотримуватися оптимальних раціонів та норм згодовування цих кормів, оскільки їх збільшення призводить до розладу функції травлення.
Чудові молокогінні властивості мають молочні відвійки та сироватка, якими можна зволожувати кормові суміші.
Незбиране коров'яче молоко пастеризують, розбавляють навпіл з водою, і в такому вигляді дають лактуючим самкам. На кожні 0,5 л розбавленого молока корисно додавати чайну ложку цукру.
Проте слід пам'ятати, що незбиране молоко, особливо нерозбавлене, не стільки стимулює утворення молока у лактуючих кролиць, скільки сприяє ожирінню. Петрушка затримує секрецію молока, тому її дають самкам при відлученні кроленят, або при загибелі кроленят у підсисний період.
Кролі охоче поїдають кульбабу, мишиний горошок, таволгу, іван-чай, пижму, мятлик, лопух, полин, молочай, деревій, пирій, ромашку, подорожник, кропиву, суріпицю, осот польовий, борщовик сибірський тощо.
Лопух містить фітонциди, які підвищують стійкість організму до захворювань. Тому лопухи нанизують на дріт або мотузку і сушать на горищі, як тютюн, а потім використовують для годівлі.
Полин сприяє профілактиці кокцидіозу. Але у свіжій масі полину є отруйні речовини, які при висушуванні руйнуються. Тому заготовляти його краще на зиму в сухому вигляді.
Жоржина не лише прикраса для присадибної ділянки, а й добрий корм для кролів.
Непридатні для годівлі кролів дикоростучі трави: чемериця, блекота, дурман, куряча сліпота, сон-трава (анемона), віха отруйна, жовтець, хвощ, звіробій, болиголов, наперстянка, жовтець, живокість, мак, гірчиця, редька польова, кукіль, беладона, паслін гірко-солодкий, арапник, конвалія, вороняче око, окопник, борець жовтий. Отруйні також гілки бузини та вовчі ягоди.
Хліб можна згодовувати лише у вигляді сухарів, включаючи його в мішанки. Покритий пліснявою хліб давати кролям не можна. Сиру картоплю можна включати у раціон, проте в невеликих кількостях і з відповідною обережністю. Перед тим, як чистити картоплю, її треба ретельно промити. Найбільш небезпечне лушпиння пророслої картоплі, оскільки в ній багато отруйної речовини - соланіну, тому найкраще ці корми проварювати.
В осінньо-зимовий період важливим джерелом протеїну, вітамінних та мінеральних речовин є гілки хвойних дерев. Згодовувати їх треба в незначних кількостях з перервою через кожні десять днів. Хвоя сприяє покращенню апетиту у тварин, посилює статеву активність, поліпшує якість шкури.
Висушене листя, гілки берези, тополі, акації, осики, горобини можна згодовувати кролям протягом року. З них заготовляють віники, підвішують на горищі, іноді посипають сіллю (40 г на 1 кг) для кращого зберігання. Роздають їх через день, чергуючи з сіном. Погано просушені віники скоро пошкоджуються пліснявою і стають непридатними для годівлі кролів.
Листя дуба та вільхи містять багато дубильних речовин (таніну), тому доцільно їх згодовувати тваринам, у яких пронос. Гілки осики запобігають здуттю кишечнику.
Крейду як джерело кальцію кролям дають взимку за відсутності конюшинного сіна та восени - бобового сіна, а також при введенні в раціон клубнеплодів. Норма крейди - 1-4 г на голову в добовому раціоні.
Профілактика та лікування
Практикою доведено, що лікувати кролів, особливо при тяжких інфекційних захворюваннях, економічно не вигідно. Тому слід ретельно дотримуватись усіх необхідних при вирощуванні тварин умов і особливо надавати увагу профілактичним заходам. Підозрілих на захворювання кролів слід своєчасно вибраковувати і при першій можливості забивати на м'ясо.
Якщо для їжі кріль непридатний, то його необхідно здати на утиль ветслужбі або спалити самому.
Лікувати кролів слід лише при захворюванні окремими хворобами, з якими кролівник зможе впоратися без втручання ветеринарного працівника.
При лікуванні ліки ретельно змішують з невеликою порцією вологого і улюбленого кролями корму (молоко, вівсяна каша тощо) і дають їм перед наступною годівлею. Після поїдання цієї порції корму дають останню. Якщо ліки в таблетках, то їх подрібнюють. Дози ліків незначні, тому вони не змінюють смакових якостей кормів.
Якщо кролі відмовляються від корму з домішками ліків, останні вводять примусово в ротову порожнину. Для цього двома зав'язками із стерильної марлі (бинта) розкривають нижню і верхню щелепи і ложкою засипають порошок. Введення ліків методом внутрішньом'язової та підшкірної ін'єкції роблять за допомогою простерилізованого (кип'ятінням) протягом п'ятнадцяти хвилин шприца. Місце для введення голки обеззаражують ватним спиртовим тампоном.
У присадибних та фермерських господарствах для профілактики доцільно використовувати трави.
Так, при проносі до раціонів вводять ромашку, полин, листя дуба, тальник, що містять дубильну кислоту та інші в'яжучі речовини. У деяких випадках влаштовують розвантажувальний день: кролів зовсім не годують, дають лише воду.
При запорах призначають глауберову сіль: дорослим по 5-6 г на голову, а молодняку по 3-4 г, яку розчиняють у воді і випоюють хворим тваринам. Після цього кролів час від часу випускають у вольєри і заставляють рухатися протягом 20-30 хв. Під час руху перистальтика шлунково-кишкового тракту підвищується і тим самим прискорює вихід газів.
З метою профілактики запорів кролям можна давати кінський щавель. Для цього восени заготовляють корені, сушать їх, подрібнюють, а потім згодовують з кормом (по 1 г на голову в день).
При катарі шлунку і кишок тварин тримають протягом 10-20 год. голодними. Потім незначними порціями згодовують дієтичні корми: слизький вівсяний відвар, підсмажений овес, ацидофілія, відвійки, протерту моркву, гілковий корм.
Для профілактики тимпанії (здуття шлунку), метеоризму (здуття товстих кишок), катарів необхідно стежити за якістю кормів і води, санітарним станом годівниць і напувалок.
При здутті шлунково-кишкового тракту тваринам вводять у ротову порожнину 5-8 мл 10%-го розчину іхтіолу, або 3-5 мл 5%-го розчину молочної кислоти, після чого обережно роблять масаж черева і примушують кроля рухатися.
Лікують ці захворювання ромашкою, болотяною сушеницею, квітами трилисника. Беруть по одній столовій ложці кожної з рослин на стакан води, кип'ятять протягом 5-7 хв., потім охолоджують відвар і вводять кролям по дві-п'ять столових ложки в ротову порожнину. Як і в першому випадку тварин примушують рухатися.
При захворюванні кролів на риніт, ознакою якого є чхання, у приміщенні за допомогою суміші (0,5 г скипидару + 2 г хлористого вапна на м3) тваринам роблять інгаляцію. Для крільчатника розміром 4х5х2,5 м для інгаляції потрібно 25 г скипидару і 100 г хлористого вапна.
Обидва препарати перемішують у металевій посудині, або відрі і ставлять у приміщенні.
З моменту, коли починає виділятися аерозоль (пари), крільчатник щільно закривають на 30 хв., після чого проводять вентиляцію. Цей захід проводять протягом трьох днів, потім настільки ж роблять перерву і знову повторюють курс лікування.
Хворих тварин, що утримують у клітках на подвір'ї або під навісом, можна лікувати іншим методом.
Дворазово протягом чотирьох днів у ніс закапують 0,1%-й настій йоду або 5-6 капель екмоновоциліну (одна частина препарату + дві частини фізіологічного розчину або прокип'яченої води), або 1% суміші фурациліну з розчином пеніциліну.
Велику шкоду присадибному кролівництву завдають пацюки і миші. Вони поширюють хвороби, псують корми, травмують та їдять кроленят, особливо новонароджених, порушують нормальний психологічний стан лактуючих самок, викликають у них занепокоєння та підвищену агресивність.
Тому надзвичайно важливо не створювати на подвір'ї або в саду умов для їх існування та розмноження (для цього потрібно систематично вивозити та палити сміття, листя, траву), знищувати їх механічними (капкани, мишоловки) та хімічними засобами. Із отрути можна використовувати зоокумарин і ратиндан з розрахунку 5 г на 100 г борошна і 10 г цукру-піску та іншими препаратами.
Як кормову основу можна застосовувати хлібні крихти, круто зварену кашу з додаванням соняшникової олії (15-20 г на 1 кг суміші), м'ясний фарш тощо. Гризуни гинуть після неодноразового поїдання виготовленої приманки протягом семи днів, оскільки отрута має кумулятивні властивості.
При виготовленні отрути слід дотримуватись правил безпеки. Руки треба добре вимити з милом. Необхідно повністю виключити можливість попадання отрути у корм для кролів.
Самців після тримісячного віку не варто утримувати в одній клітці, позаяк вони кусають один одного, а це призводить до псування шкіри. Запобігти такому явищу можна розселивши їх в окремі клітки або зробити кастрацію. Це може зробити й аматор: помічник кладе кроля на спину і утримує його, інший кролівник масажує черево, щоб сім'яники зайняли необхідне зручне положення.
Затиснувши пальцями один або одночасно обидва сім'яники, обробляють операційне поле 5%-м йодним настоєм і обережно скальпелем роблять розріз мошонки та загальнопіхвової оболонки. Сім'яний канатик затискують пальцями лівої руки, а іншою плавним рухом відривають нижню частину його разом із сім'яником. Це ж саме роблять і з другим сім'яником. Рану обробляють йодним настоєм та присипають стрептоцидом.
