Павло СЕСЬКО, спеціально для "АС"
Існує ще один спосіб, який робить перші кроки у своєму розвитку, завдяки науковцям Вісконсинського університету в Мадісоні (Wisconsin — Madison (UW-Madison). Нещодавно вони відкрили, що багато рослин набагато «розумніші» в сенсі самозахисту, ніж думали раніше. Рослини постійно навчаються новим, більш просунутим способам самозахисту проти хижаків.
Існує велике різноманіття способів, за допомогою яких тварини, що слугують іншим здобиччю, створюють для себе природне маскування, або вміють не опинятися в місцях, де є великі шанси стати обідом або вечерею для хижака. Результати досліджень американських учених показали, що і нерухомі рослини теж використовують захисні механізми проти хижаків. Тут включається свого роду «підслуховування» або передбачення поведінки травоїдних. Це дозволяє рослинам завбачливо змінювати свою хімію і смак, стаючи менш привабливим для «рослинних хижаків».
З проблемою травоїдних комах та іншої живності всі, хто хоч колись працював на землі, добре знайомі. Наприклад, з равликами, які були суб’єктом досліджень, та атакують листя капусти, або з личинками, що поїдають коріння рослин. Вирішити проблему зі шкідниками природними способами складно, тому і на полі, і в городі вже за традицією в ходу хімічні речовини промислового виробництва. Тільки на полі «…циди» гарні — там і площі інші, і технології, а вдома хочеться чогось більш м’якого. З іншого боку, над чистотою та безпекою продуктів харчування замислюються і аграрії, тим більше, що в органічної продукції хоча й невеликий ще ринок, але дуже приваблива ціна.
Так ось, виявляється, самі рослинив здатні природним чином перешкодити своїм недругам вершити справу шкідництва, виробляючи внутрішні репеленти або ж відрощуючи більш жорстке листя і захисні колючки. І хоча процес ще поки ні в якому разі повністю не доведений, тому «травоїдні хижаки» повсюдно поїдають рослини, він все ж існує, що для багатьох, звичайно, може виявитися сюрпризом.
«Ні втекти, ні сховатися — і що ж робити? — запитує Джон Оррок (John Orrock), професор зоології Вісконсинського університету в Мадісоні, один з головних дослідників в експерименті. — Деякі рослини вміють робити себе менш смачними», — відповідає він.
Використовуючи рослини гірчиці в експериментальних цілях, Оррок і колеги оцінили, яким чином популярна в харчуванні равликів рослина може їх відлякувати, точніше, що для цього можуть зробити люди. Беручи до уваги, що равлики і слимаки завжди залишають за собою слід, Оррок зібрав зразки слизу, щоб обробити насіння і розсаду гірчиці. Був приготований розчин, в якому містився слиз. Далі почалися спостереження за реакцією рослин.
На превеликий подив команди дослідників, рослини гірчиці засікли слиз і відповідно відреагували погіршенням запаху, який равликам не сподобався.
Більше того, дослідження показали, що саджанці, оброблені розчином слизу, захищалися більш ефективно, ніж рослини, які піддавалися обробці на ранішій стадії розвитку як насіння. З цього був зроблений висновок, що чим ближче стадія росту, в якій рослині загрожує небезпека, тим краще вона реагує на захисну обробку.
«Схоже, що рослини звертають увагу на деякі сигнали травоїдних і включають захист до нападу, — говорить Оррок, розповідаючи про те, як рослини реагували на обробку їх розчином слизу. — Чим ближче за часом до нападу рослини отримують інформацію про нього, тим вища ймовірність використання цієї інформації з користю. Рослини не просто «підслуховують», але роблять це досить «розумно».
Тепер, коли Оррок і його команда отримали деяке уявлення про те, як рослини захищають себе, вони планують продовжувати дослідження генетичних механізмів, що лежать в основі цих методів самозахисту. Якщо рослини гірчиці мають здатність реагувати на натяки від травоїдних равликів, то цілком ймовірно, що і все рослинне царство володіє подібними або ще кращими внутрішніми механізмами захисту, з таємниць яких сучасна наука намагається зняти лише перші покриви. І хто знає, може років через 10 світові лідери у захисті рослин будуть пропонувати який-небудь «розчин з хлібного туруна» і подібні препарати.
І дійсно, це може стати альтернативою як традиційним пестицидам, так і ГМО, та й дещо відрізняється від методів біоконтролю, де, перебільшуючи, жуки борються з жуками (або кліщі з кліщами), а в цілому мова йде про антагонізм. Включення внутрішніх захисних механізмів рослин — це щось нове. Залишається чекати продовження теми.
