В абсолютних величинах такі втрати складають у середньому 3–10 ц/га, а на поливі можуть зростати навіть до 15–20 ц/га. Впродовж останніх двох десятиліть зона високої шкодочинності фітофага досить швидко розширилася з Півдня на Центр і Захід України. У зв’язку із цим господарства Центрального й особливо Західного Лісостепу, які досі не приділяли особливої уваги захисту сої від кліщів, несподівано зіткнулися з масштабною проблемою. Звісно, інтенсивність розмноження павутинних кліщів є неоднаковою і варіює по роках. Буває, що кілька сезонів поспіль вони не масово заселяють поля з соєю, а переважно лише крайові смуги або окремі невеликі площі, здебільшого на Півдні... Однак у певні сезони відбуваються несподівані епізоотії цих фітофагів, що призводить до ушкодження посівів у всій зоні висівання культури в Україні, й тоді втрати врожаю без акарицидного захисту сягають максимальних величин.
На сьогодні на ринку в Україні представлено уже доволі широкий асортимент препаратів для контролю павутинних кліщів, що зареєстровані на сої. Проте не всі з них виявляють достатньо високу ефективність, зважаючи на притаманні їм характеристики та особливості біології цих фітофагів. Отже, спробуємо розібратися, як підібрати ефективний акарицид, який забезпечував би належний контроль кліщів та був би доступний за гектарною вартістю.
Слід наперед зазначити, що компанія «Сингента» сьогодні має в своєму портфелі та пропонує клієнтам два специфічні акарициди, діючою речовиною яких є абамектин — найкраще рішення проти можливих спалахів чисельності кліщів на сьогодні. Йдеться про Вертимек® 018 ЕС, КЕ, який уже не один рік успішно застосовується на сої, і Вертимек® Нео 018 SL, РК — новинка, що стала доступною аграріям у сезоні 2024 р.
Павутинні кліщі
У соєвих агроценозах шкодять переважно два види павутинних кліщів — звичайний (Tetranychus urticae Koch.) і туркестанський (Tetranychus turkestany Ud. et. Nik.), цикл розвитку та біологічні особливості яких дуже схожі. Обидва є поліфагами і здатні живитися багатьма видами дикорослих і культурних рослин. Так, звичайний павутинний кліщ заселяє більше ніж 200 їх видів, а з сільськогосподарських культур може сильно пошкоджувати яблуню, полуницю, бобові, гарбузові, інші овочеві відкритого та закритого ґрунту. У зв’язку з розширенням посівних площ сої, що відбулося 1,5–2 десятиліття тому, шкідник став масово розмножуватися і на її посівах (рис. 1).
Рис. 1. Колонія павутинного кліща на листку сої
Ареал павутинних кліщів досить широкий і охоплює практично всю територію України. Зимують діапаузуючі самиці під опалим листям та іншими рослинними рештками, в тріщинах ґрунту та конструкцій господарських споруд. Весняна реактивація розпочинається за температури 0…+10 °С і може тривати 1,5–2 місяці. Спочатку кліщі розмножуються на різноманітних бур’янах, де розвивається декілька їхніх поколінь. Згодом заселяють сади і ягідники мірою відновлення їх вегетації, а також овочеві культури — після проростання з насіння і появи вегетативних органів або після висаджування розсади. На посівах сої кліщі з’являються ще з моменту утворення перших трійчастих листків, проте масово розмножується, зазвичай починаючи від фази цвітіння. Тобто відчутної шкоди цій бобовій культурі шкідники завдають із середини літа, а найбільшої — в кінці липня та в серпні. Яйця самиці відкладають переважно на нижній бік листків у кількості від 30 до 150 екз. Ембріональний період триває від 3 до 6 днів, а розвиток однієї генерації — від 7 до 25 днів, залежно від температури повітря. Що теплішими є умови середовища, то коротший цикл розвитку. Так, за тривалої спеки (+30–32 °С) кожне наступне покоління може з’являтися всього за 7–8 діб. Як наслідок, павутинний кліщ може розвиватися у 6–18 генераціях за один сезон (у середньому 10–12). За даними деяких авторів (Бондаренко М. В., Персов М. П., Поспєлов С. М., 1983), оптимальними умовами для розвитку кліщів є температура +29–31 °С та відносна вологість повітря 35–60%. Отже, саме висока температура і тривала посуха сприяють масовому розмноженню цих шкідників. Зазвичай такі погодні умови й спостерігаються в Україні в останній період, починаючи із середини липня й до кінця серпня (іноді тривають ще й у вересні). Зі свого боку вони й спричиняють постійні спалахи чисельності та високу шкідливість кліщів на сої не лише у Південному регіоні, а й у Центрі та на Заході України.
Шкодять у павутинного кліща всі рухомі стадії. Відроджуючись із яєць, личинки (а згодом й німфи та дорослі особини) зосереджуються переважно на нижньому боці листків. Характерною ознакою заселення рослин є обплутування листя, квіток та молодих бобів павутиною. Живляться фітофаги соком рослини, проколюючи покривну тканину листкової пластинки та висмоктуючи з неї сік. При цьому порушується обмін речовин та фотосинтез. Спочатку це призводить до знебарвлення (посвітління), плямистості (мармуровості) ушкоджених листків, які потім набувають рудого забарвлення та жовтіють (рис. 2а). Згодом це призводить до їх побуріння, деформації і в підсумку — до засихання й опадання з рослин, особливо під час спеки (рис. 2б). Сильно пошкоджені боби передчасно достигають і розтріскуються, насіння утворюється щупле.
Рис. 2а. Листки сої, уражені звичайним павутинним кліщем
Рис. 2б. Рослини сої, уражені звичайним павутинним кліщем
Акарицидний захист
Після перших спалахів чисельності кліщів на сої спочатку застосовували всі засоби, які мають хоча б якусь акарицидну активність: фосфорорганічні інсектициди (ФОС), окремі піретроїди (біфентрин), контактні специфічні акарициди, а також їх суміші. Однак усі вони проблему ефективно не вирішували, а якщо й вирішували, то тимчасово... Через 1–1,5 тижня популяції кліщів відновлювалися: на рослинах знову з’являлися рухомі стадії, які продовжували далі живитися на вже ушкоджених рослинах. Вочевидь, причинами, що зумовили таку складну ситуацію, стали декілька чинників: по-перше, швидкий розвиток наступного покоління фітофага за спекотної та сухої погоди; по-друге, короткий період захисної дії та загалом недостатня ефективність у вищеназваних препаратів.
Торік погода першої половини літа була нестабільною: відбувалися різкі перепади температур від +12 до 38 °С, ясні сонячні дні чергувалися з періодами опадів. Проте у серпні, як зазвичай, настала спекотна й посушлива погода. Згідно з багатьма прогнозами, подібні умови очікуються і влітку 2025 р. Отже, озброєні набутим досвідом агровиробники змушені були завчасно підготуватися й придбати необхідні препарати для захисту сої від павутинних кліщів. Поготів, що з початку червня поточного сезону на Півдні вже розпочалося інтенсивне заселення цими фітофагами соняшнику. Слід завважити, що проблема з кліщами на соняшнику виникла порівняно нещодавно — починаючи з 2019 року спостерігається їх підвищена чи висока шкодочинність на цій культурі, проте переважно на Півдні й спорадично. Але в сезоні 2024 року вона набула таких великих масштабів, що масове заселення спостерігали не лише у південних, а й у південно-східних, східних і навіть у центральних областях України. Відповідно, більшу частину запасів акарицидів, які були наявні у постачальників та аграріїв, тоді було витрачено саме на соняшник. Зважаючи на таку ситуацію, існують чималі загрози повторення подібного «сценарію» і 2025 року. Тож нинішній сезон, як і минулий, уже теж називають «кліщовим»…
Щоб відповісти на запитання, як успішно контролювати кліщів, варто пригадати деякі їхні біологічні особливості, зокрема спосіб і характер живлення.
Передусім слід розуміти, що кліщі належать до павукоподібних (клас Arachnida) і своєю морфологічною й анатомічною будовами, а також фізіологією значно відрізняються від комах (клас Insecta). З огляду на це на них не діють або майже не діють більшість відомих інсектицидів та їх сумішей. Окрім того, кліщам притаманне так зване пасовищне живлення. Тобто, проколюючи листок своїм колюче-сисним ротовим апаратом, вони тільки кілька секунд висисають сік, а далі відразу переходять на іншу ділянку листкової пластинки, де роблять такі самі уколи. Це означає, що в діючих речовин акарицидів має бути хоч якась «системність», щоб вони в необхідній концентрації проникали у паренхіму листків після нанесення на рослини і, відповідно, більш-менш рівномірно їх токсикували. Тобто тільки за таких умов ці речовини у достатніх кількостях потраплятимуть всередину організмів цих фітофагів під час їхнього живлення, виявляючи свою летальну токсичність. З іншого боку, також потрібно зважати й на те, що павутинні кліщі зосереджуються переважно на нижньому боці листків; отже, вкрай необхідно, щоб акарицид якимось чином досягав саме цих місць концентрації рухомих особин.
На відміну від більшості специфічних акарицидів, які є переважно контактними, препарати Вертимек® 018 ЕС, КЕ та Вертимек® Нео 018 SL, РК від компанії «Сингента» мають контактну, кишкову і також виражену трансламінарну дії. Абамектин (їхня діюча речовина) легко проникає через верхній епідерміс і переміщується у міжклітинному просторі від верхнього боку листка до нижнього, зовні якого якраз і зосереджені кліщі. Тож, власне, кишкова дія у цієї активної сполуки виявляється завдяки її можливості спочатку трансламінарно проникати в органи рослин та токсикувати їх; і вже після цього вона потрапляє в організми кліщів у момент їхнього живлення (рис. 3).
Рис. 3. Властивості способи та спектр дії абамектину на фітофагів
Крім того, абамектин здатний накопичуватися в мезофілі листків у вигляді «спеціальних резервуарів», з яких потім поступово вивільняється впродовж тривалого часу. Завдяки цій властивості обидва акарициди мають подовжений період захисної дії — більше ніж 2 тижні. З огляду на тривалість розвитку однієї генерації павутинних кліщів у межах 7–8 днів (за спекотної та сухої погоди) обприскування рослин цими препаратами спроможне забезпечити гарантований контроль 2-х (!) послідовних їхніх поколінь: того, що потрапило під обробку, а також наступного (у тому разі, коли з яєць відроджуватимуться личинки нового покоління). Таким чином, навіть одна обробка посівів сої акарицидами Вертимек® чи Вертимек® Нео під час масового спалаху чисельності цих фітофагів може повністю зупинити їх розвиток на конкретному полі й закрити цю проблему.
Ще одна перевага абамектину — ефективна дія на всі рухомі стадії кліщів. Біологічною особливістю цих членистоногих є те, що вони розвиваються з неповним перетворенням: у них відсутня стадія лялечки, а личинки й німфи відрізняються від імаго лише розмірами, кольором і ще деякими морфологічними ознаками. Отже, і личинки, і дорослі особини є активними й живляться на одних і тих самих рослинах, причому досить інтенсивно. Тож абамектин цілком успішно справляє свою токсичність на них: спочатку контактно (протягом доби), а згодом трансламінарно, проникаючи всередину листків і накопичуючись у мезофілі, — та продовжує діяти більше ніж 2 тижні на всі рухомі стадії, що живляться.
Зазвичай під час масової появи павутинних кліщів на посівах сої присутні й інші фітофаги — ентомокомплекс трипсів, попелиць та ін. Більшість контактних специфічних акарицидів є недостатньо токсичними саме для комах, оскільки їх діючі речовини спрямовані на контроль виключно кліщів. І навпаки, інсектициди, які є ефективними проти вказаних шкідливих комах, при цьому ніяк не діють на кліщів. Абамектин окрім потужної акарицидної дії виявляє ще й побічну інсектицидну на певні групи сисних комах. Тому однією обробкою препаратами Вертимек® або Вертимек® Нео можна успішно знищити всі види кліщів-фітофагів, а також стримати розвиток популяцій трипсів та попелиць у соєвому агроценозі.
Таким чином, беручи до уваги та підсумовуючи всі названі корисні практичні властивості й технологічні переваги абамектину, можна без перебільшення стверджувати, що ця акарицидна діюча речовина й до сьогодні є однією з найкращих на ринку не тільки в Україні, але й в усьому світі. Про це свідчать факти нових реєстрацій акарицидних препаратів на її основі, які нещодавно з’явилися й з’являються в багатьох компаній-конкурентів.
Вертимек® Нео 018 SL
Як уже було вказано, діючою речовиною обох вищезгаданих акарицидів компанії «Сингента» є абамектин. Ба більше, навіть концентрація цієї активної сполуки у цих препаратах однакова, а саме 18 г/л. У чому ж тоді різниця між уже добре відомим Вертимек® та новітнім Вертимек® Нео, який з’явився на ринку в сезоні 2024 року? Наперед відмітимо, що різниця полягає у препаративній формі або, по-іншому, в формуляції. Формуляцією Вертимек® є звичайний «концентрат емульсії», що позначається умовним кодом ЕС (англійською мовою) чи КЕ (українською мовою). А ось у Вертимек® Нео препаративна форма інша, називається вона «розчинний концентрат» і позначається як SL чи РК відповідно. Оскільки основним диференціатором обох акарицидів є формуляція, то тоді виникає логічне припущення, що у нового Вертимек® Нео вона має бути прогресивнішою. І це справді так: препаративна форма розчинний концентрат має низку суттєвих практичних переваг над традиційною формуляцією концентрат емульсії. Зупинімося на цьому детальніше…
Насамперед варто зазначити, що д. р. абамектин загалом доволі швидко розкладається під дією сонячного ультрафіолетового світла у польових умовах після обприскування посівів. Чим довше абамектин перебуває на поверхні оброблених органів рослин і залишається непоглинутим у мезофілі листків, тим більша його частка зазнає фотодеструкції. Зокрема, у звичайної ЕС-формуляції значна частина нанесеного на рослини абамектину не встигає потрапити всередину листків, розпадаючись від сонячного проміння, особливо в ясний день з інтенсивною інсоляцією. Відповідно, ця частка д. р. втрачається даремно, оскільки не досягає цільових об’єктів (кліщів з нижнього боку листя). Отже, перед науковцями компанії «Сингента» постало завдання: якимось чином захистити цю сполуку від передчасного розкладання деструктивним ультрафіолетом, забезпечивши тривалішу її дію у польових умовах. Водночас норми витрати та гектарна вартість обробки не повинні були зростати. І цього справді вдалося досягти завдяки вибору новітньої препаративної форми (SL-формуляції) та унікальній рецептурі препарату, до складу якого, крім, власне, активної речовини, входять чимало інших важливих складників. Останніми є різноманітні допоміжні речовини (ад’юванти), кожна з яких має своє призначення і виконує свою роль у захисті абамектину та підвищенні ефективності його дії. Отже, поліфункціональний комплекс «вбудованих» ад’ювантів і є основним «секретом» нової формуляції Вертимек® Нео (рис. 4).
Рис. 4. Корисні властивості та переваги SL-формуляції Вертимек ® Нео
Знаючи, які типи ад’ювантів входять до складу Вертимек® Нео, неважко зрозуміти і їхні механізми дії. Тож давайте спочатку виділимо й розглянемо основні з них, адже всі вони прямо чи опосередковано оберігають абамектин від швидкої фотодеструкції властивим їм способом. Після цього нам буде легше уявити, наскільки комплексно та ефективно «працює» новітня формуляція Вертимек® Нео (рис. 5).
Рис. 5. Механізм роботи SL-формуляції Вертимек ® Нео
Одразу після проведення обприскування, ще на поверхні свіжооброблених рослин, розпочинається перший етап захисту абамектину від передчасного розкладання сонячним світлом. Молекули одного з ад’ювантів утворюють у робочому розчині своєрідні міцелярні структури (так звані міцели), які звідусіль оточують молекули д. р. і тим самим попереджають її фотодеградацію. Тобто молекули абамектину ніби розчиняються всередині цих міцелярних структур і тому стають захищеними від сонячного ультрафіолету ще до потрапляння всередину листя.
Наступним типом ад’ювантів є ПАР (поверхнево-активні речовини), які забезпечують ефекти змочування й розтікання. Завдяки їм робочий розчин препарату рівномірно вкриває майже всю поверхню рослини. При цьому ефективно змочується не тільки верхня сторона листків, але частково й нижня. Це дає можливість абамектину потрапляти всередину листа через максимальну кількість продихів, забезпечуючи тим самим рівномірну й достатню токсикацію мезофілу листкової пластинки.
Ще одними допоміжними речовинами є сурфактанти, які покращують поглинання д. р. завдяки підвищенню проникності поверхні самого листя. Тобто ці ад’юванти істотно пришвидшують поглинання абамектину, який потрапляє всередину мезофілу, відповідно, вже в більшій кількості за той самий (однаковий) проміжок часу. Як результат, сурфактанти сприяють швидкому досягненню необхідної концентрації абамектину в листі, що забезпечує його якісну / надійну токсикацію.
І також у складі формуляції є ще одні спеціальні хімічні речовини, які захищають робочий розчин від швидкої втрати вологи, перешкоджають його повному висиханню на обробленій поверхні. Після проведення обприскування й нанесення розчину препарату на рослини сої частина води з нього, звичайно, випаровується. Але випаровується не вся її кількість... Завдяки цим спеціальним ад’ювантам певний обсяг вологи все ж залишається на листі, й тоді робочий розчин набуває гелеподібної форми, тобто перетворюється на своєрідний гель. Ну а гель є субстанцією напіврідкою, і тому в ній можливі й фактично тривають ті самі процеси: відбувається захист абамектину міцелярними структурами і все ще продовжується процес поглинання д. р. всередину листя.
Таким чином, названі вище типи ад’ювантів, що входять до складу новітньої формуляції Вертимек® Нео, забезпечують різносторонній та комплексний захист діючої речовини від фотодеструкції, сприяють тривалішому й ефективнішому її поглинанню всередину мезофілу листя й транспортуванню до нижнього епідермісу. Тобто у SL-формуляції більша кількість абамектину досягає місць локалізації шкідників (кліщів, що живляться на нижньому боці листкових пластинок) і тому стає доступною для них. У підсумку отримуємо підвищення ефективності контролю.
Для кращого розуміння можна розглянути конкретний кейс. Якщо взяти до уваги однакову концентрацію абамектину у Вертимек® та Вертимек® Нео (а це 18 г/л) і обрати й застосувати якусь єдину для обох препаратів норму витрати, то більша кількість і вища частка д. р. досягатиме цільових об’єктів саме в останнього — завдяки вже згаданим перевагам SL-формуляції. Тобто у Вертимек® Нео діюча речовина використовуватиметься раціональніше, і ефективність захисту буде вищою.
Аби визначити ефективні й оптимальні норми витрати Вертимек® Нео проти павутинних кліщів на сої, спеціалісти компанії «Сингента» у 2021–2022 рр. заклали та провели низку внутрішніх польових дослідів. Вивчали ефективність цього нового акарициду за різних норм витрати, порівняно з традиційним Вертимек® за декількох зареєстрованих норм, який у цих дослідах виступав стандартом (рис. 6). В результаті досліджень було встановлено, що за застосування Вертимек® Нео у нормах 0,6–0,75 л/га чисельність рухомих стадій кліщів знижувалася на 80–84%, що було на одному статистичному рівні зі стандартом у максимальній нормі витрати 1,0 л/га. Таким чином, було підтверджено можливість істотного зниження норм витрати SL-формуляції абамектину, порівняно з ЕС-формуляцією, за умови досягнення та утримання однаково високого рівня контролю павутинних кліщів. Як видно з результатів цих дослідів, норми витрати Вертимек® Нео можна знижувати на 25–40% порівняно з Вертимек® без втрати ефективності. Відповідно, використання Вертимек® Нео дає можливість суттєво зменшити гектарну вартість обробки, а сам цей препарат стає конкурентнішим та доступнішим для споживачів з-поміж інших специфічних акарицидів на основі абамектину.
Рис. 6. Ефективність Вертимек® Нео проти павутинних кліщів на посівах сої
Вертимек® Нео отримав першу офіційну реєстрацію в Україні ще наприкінці 2023 р. На основі внутрішніх досліджень, а потім у процесі державних реєстраційних випробувань було визначено важливі регламенти та інші параметри щодо ефективного та безпечного його застосування. Тож, згідно з актуальними офіційними регламентами та рекомендаціями від компанії «Сингента», акарицид Вертимек® Нео необхідно застосовувати на посівах сої проти павутинних кліщів з нормами витрати 0,6–0,75 л/га (рис. 7). Обробки потрібно починати за появи рухомих стадій цих фітофагів та при досягненні чи перевищенні ними економічного порогу шкідливості (ЕПШ), який на посівах сої становить 3–5 особин на трійчастий листок. Зазвичай масові розмноження кліщів відбуваються у другій половині вегетації сої, тобто у фази цвітіння — утворення й росту бобів — наливу та достигання насіння. Якщо орієнтуватися на календарні строки, то епізоотії цих шкідників трапляються зазвичай у період від початку липня — до початку вересня. В основному ці строки залежать від передумов та термінів появи кліщів на посівах, погодних та інших умов для розвитку їхніх популяцій, ґрунтово-кліматичної зони, групи стиглості сортів сої та сприйнятливості їх до ушкоджень цими фітофагами.
Рис. 7. Схема та офіційні регламенти застосування Вертимек® Нео на посівах сої
За настання умов, сприятливих для розмноження кліщів, їх чисельність (у роки епізоотій) нерідко перевищує ЕПШ у сотні разів! Така загрозлива ситуація вже складалася в минулі роки, наприклад у 2015-му, й також вона періодично повторюється в останній період, зокрема 2024 року. Тож аграрії намагаються бути завжди готовими до таких несподіванок, завчасно шукають та купують надійні акарициди, які змогли б забезпечити ефективний і водночас порівняно недорогий контроль цих шкідників. А з появою в портфелі компанії «Сингента» й в арсеналі аграріїв новітнього акарициду Вертимек® Нео сьогодні справді стало можливо вдосконалити захист сої від павутинних кліщів.
Микола ДЕМ’ЯНЮК, технічний експерт,
напрям «Інсектициди на польових культурах»,
компанія «Сингента»
