Олександр Муха, начальник відділу страхування
сільськогосподарських ризиків СК «ПЗУ Україна»
? Сьогодні часто говорять, що страхування має стати інструментом управління ризиками, а не формальністю. Що це означає на практиці для аграрія? Чому українські агровиробники досі не сприймають страхування як обов’язкову частину бізнесу?
— На практиці це означає просту, але принципову річ: страхування має працювати не “для галочки”, а як реальний фінансовий інструмент, який дозволяє аграрію прогнозувати і захищати свій результат у разі втрати врожаю.
СК «ПЗУ Україна» впродовж останніх 10 років стабільно входить до числа лідерів агрострахування в Україні. Лише минулого року компанія здійснювала страхування посівів у 21 області, а за класичними програмами було застраховано близько 50 тис. га. Це свідчить про наявність практики і попиту, але водночас — про обмежений масштаб ринку.
Після припинення форвардних програм за участі держави агрострахування фактично перейшло в нішевий сегмент. Сьогодні ним охоплена відносно невелика частка господарств, а сам ринок значною мірою представлений партнерськими програмами із виробниками насіння та ЗЗР. У таких моделях страхування часто є безкоштовним для аграрія і виконує радше маркетингову функцію, ніж повноцінну роль інструменту управління ризиками.
Водночас ситуація виглядає дещо парадоксальною: аграрний сектор є одним із ключових для економіки країни, але при цьому рівень страхового покриття залишається низьким. Особливо з огляду на зростання кліматичних ризиків — посух, весняних заморозків, локальних злив, граду.
Саме тому перехід від формального до системного використання страхування — це, по суті, питання зрілості ринку і підходу до ведення агробізнесу.
? Як змінюється культура страхування в агросекторі останніми роками?
— Культура страхування не виникає сама по собі — вона формується через практику використання і власний досвід аграріїв.
Водночас можна впевнено говорити, що такі стереотипи, як «недовіра до страхових компаній» чи «непрозорість продуктів», поступово втрачають актуальність. Найчастіше їх транслюють ті, хто не має реального досвіду взаємодії зі страхуванням. Адже складно об’єктивно оцінювати інструмент, яким не користувався — так само, як важко робити висновки про смак страви, не спробувавши її.
Показовим є один з наших реальних кейсів: під час врегулювання збитків озимого ріпаку після вимерзання ми спілкувалися з керівником агропідприємства у Полтавській області, яке спеціалізується на насінництві. Його позиція досить типова для ринку: він готовий страхувати ризики, але за умови, що це стане загальноприйнятою практикою для всіх учасників.
Більше того, він підтримує ідею обов’язковості страхування як механізму формування рівних умов — коли всі працюють в однаковому ризиковому полі та з однаковими підходами до їх покриття.
Це свідчить про поступову зміну мислення: від скепсису — до прагматичного сприйняття страхування як необхідного елементу стабільного агробізнесу.
Державна підтримка
? Ваша компанія отримала право працювати в програмі держпідтримки України. Що це змінює для аграріїв?
— Отримання права працювати в програмі державної підтримки означає для аграріїв, передусім, ширший доступ до якісного та фінансово доступного страхового захисту. Ми пропонуємо стандартизовані страхові продукти, затверджені державою, що забезпечує прозорі умови, зрозумілі підходи до врегулювання збитків і єдині правила гри на ринку.
Ключова перевага — це часткова компенсація страхових премій: до 60% для прифронтових регіонів і до 45% для інших. Це суттєво знижує вартість страхування і робить його реальним інструментом управління ризиками, а не додатковим навантаженням на бізнес.
У результаті агровиробники отримують можливість захистити врожай від основних ризиків — погодних, природних й інших — та підвищити фінансову стабільність свого господарства навіть у складних умовах.
? Наскільки ефективною є модель часткової компенсації страхових премій (до 45–60%)? Чи достатній бюджет програми (60 млн грн), щоб реально вплинути на ринок? Чи не створює державна підтримка ризик «формального страхування заради компенсації»?
— Модель часткової компенсації страхових премій є ефективним і перевіреним у світі інструментом розвитку агрострахування. Вона стимулює аграріїв користуватися страховими продуктами, водночас формуючи культуру системного управління ризиками, а не реагування постфактум.
Запланований бюджет у 60 млн грн для стартового року можна вважати достатнім: на цьому етапі важливо не лише охоплення, а й запуск механізму, відпрацювання процедур і формування довіри до інструменту. У разі активного попиту програма має потенціал до масштабування.
Щодо ризику «формального страхування», він мінімізується за рахунок стандартизованих продуктів, чітких вимог до страховиків та контролю з боку держави. Крім того, сам аграрій зацікавлений у реальному страховому покритті, адже мова йде про захист його врожаю і фінансового результату.
Зі свого боку, участь у програмі та отримання акредитації ми розглядаємо як підвердження нашої експертизи, надійності та готовності працювати за високими стандартами якості на ринку агрострахування.
Ризики та покриття
? Які ризики сьогодні найбільше турбують аграріїв — кліматичні, воєнні чи економічні? Наскільки страхові продукти адаптовані до нових умов — зокрема війни та кліматичних змін?
— Найбільш системними і відчутними для аграріїв залишаються кліматичні та погодні ризики — посуха, заморозки, надмірні опади, град. В умовах кліматичних змін їх інтенсивність і непередбачуваність зростає, що вже впливає на структуру посівів і агротехнології: господарства адаптуються, змінюють культури, впроваджують нові підходи до сівозміни та управління вологою.
Водночас воєнні та економічні ризики суттєво підсилюють загальну невизначеність: це і логістичні обмеження, і коливання цін, і доступ до фінансування.
Страхові продукти сьогодні в першу чергу адаптовані саме до кліматичних ризиків — через розширення покриття, стандартизовані рішення в межах держпрограм, а також більш чіткі підходи до оцінки збитків. Ринок поступово рухається до більш гнучких і комплексних продуктів, однак повноцінна інтеграція воєнних ризиків у страхове покриття наразі залишається обмеженою.
? Чи покриває страхування ризики, пов’язані з бойовими діями або їх наслідками?
— Станом на сьогодні класичні страхові продукти в агрострахуванні, як правило, не покривають ризики прямо або опосередковано пов’язані з воєнними діями (військові дії, мінування, обстріли тощо). Це пов’язано з їх ризиковістю , високою концентрацією збитків і складністю прогнозування.
Покриття таких ризиків можливе лише за участі міжнародних перестраховиків або в межах спеціалізованих програм за підтримки держави чи міжнародних фінансових інституцій.
? Як змінюється підхід до оцінки ризиків у прифронтових регіонах?
— У прифронтових регіонах підхід до оцінки ризиків є значно більш консервативним і диференційованим. Насамперед це пов’язано з безпековими обмеженнями — як для проведення передстрахових оглядів, так і при врегулюванні збитків, а також для роботи персоналу. Безпека людей є безумовним пріоритетом.
Страховики застосовують більш жорсткі критерії андеррайтингу: враховується близькість до зони бойових дій, історія втрат, доступ до полів, можливість моніторингу посівів (у тому числі через супутникові дані). Часто діють обмеження або винятки щодо окремих територій районів, областей, а також коригуються страхові тарифи.
Водночас державна підтримка у вигляді підвищеної компенсації страхових премій (до 60%) є важливим фактором, який дозволяє зберігати доступність страхування навіть у таких складних умовах і підтримувати агровиробників у зонах підвищеного ризику.
Найбільш актуальними для аграрії завжди залишаються кліматичні і погодні ризики. У зв’язку зі змінами клімату, аграрії все активніше адаптуються: у південних регіонах почали частіше сіяти культури, які раніше не були такими поширеними, наприклад, сочевицю та льон. Знову почали використовувати хоча й не масово, сівозмінні пари.
Збереження життя та здоров’я наших співробітників є для нас безумовним пріоритетом, тому ми обмежуємо діяльність у прифронтових зонах. Водночас військові ризики в таких регіонах зазвичай не покриваються, оскільки без підтримки міжнародних партнерів (перестраховиків) вони є занадто ризиковими для страхових компаній.
Продукти та практичність
? Які саме страхові продукти сьогодні найбільш затребувані серед аграріїв? Наскільки стандартизовані продукти відповідають реальним потребам господарств?
— Найбільш поширеними і затребуваними на ринку залишаються класичні види страхування аграрних ризиків:
• страхування майбутнього врожаю на період весна-літо, де страхова сума встановлюється в межах вартості врожаю;
• страхування посівів на період перезимівлі, де страхова сума визначається в межах витрат на посів та вирощування;
• страхування озимих зернових сільськогосподарських культур на весь період вирощування.
Ці продукти покривають ключові для аграріїв ризики — погодні фактори, пожежі, хвороби рослин, а також протиправні дії третіх осіб. Важливо, що відшкодовується саме вартість недоотриманого врожаю, що фактично виконує функцію фінансового захисту бізнесу.
Стандартизовані продукти, зокрема в межах державних програм, добре закривають базові потреби — захист від втрати або недоотримання врожаю. Водночас вони не охоплюють цінові ризики чи якість продукції, тому аграрії часто сприймають їх як інструмент часткового фінансового захисту.
Окремо варто відзначити зростання інтересу до індексного страхування — завдяки швидкості виплат, прозорості умов та можливості покриття масштабних кліматичних ризиків.
? Чи можливе індивідуальне налаштування страхових програм під конкретне господарство?
— Так, і це фактично ринкова практика. Попри наявність стандартизованих продуктів, у СК «ПЗУ Україна» переважна більшість договорів укладається з урахуванням індивідуальних параметрів господарства: структури посівів, регіональні особливості, технології вирощування, історії врожайності.
Страхові програми можуть передбачати як комплексне покриття, так і вибір окремих ризиків (з певними обмеженнями — наприклад, ризик посухи зазвичай страхується лише у пакеті з іншими). Такий підхід дозволяє аграрію отримати баланс між вартістю страхування і рівнем захисту.
Крім цього, ми пропонуємо індексне страхування, яке базується не на фактичних збитках у полі, а на відхиленнях від значення погодних показників, зазначених у договорі. Такий продукт є спрощеним та більш оптимальним по вартості.
? Як виглядає процес отримання виплат — чи є він простим і прозорим?
— Процес є достатньо структурованим і зрозумілим для агровиробника. На етапі укладення договору необхідний базовий пакет документів (заява, карта полів, історія врожайності), а також огляд посівів.
У разі настання події аграрій оперативно повідомляє страховика та надає підтвердження від компетентних органів (наприклад, метеослужби чи ДСНС). Далі проводиться спільне обстеження посівів, а після збору врожаю — визначається фактична врожайність.
Строки врегулювання чітко регламентовані: страховий акт формується після отримання всіх документів, а виплата здійснюється у визначений термін. Важливо, що умови договорів є прозорими, а практика врегулювання — прогнозованою, що формує довіру з боку аграріїв.
? Наскільки аграрії готові відкрито ділитися даними для оцінки ризиків? Чи потрібне навчання аграріїв щодо управління ризиками?
— Готовність аграріїв ділитися даними поступово зростає, оскільки це напряму впливає на якість страхового покриття та умови договору. Дані про врожайність, структуру посівів і технології вирощування дозволяють більш точно оцінити ризики і запропонувати релевантні умови страхування.
Водночас ринок ще перебуває у стадії розвитку, тому питання підвищення фінансової грамотності та розуміння інструментів управління ризиками залишається актуальним. Освітня робота — як з боку страховиків, так і держави — є важливою для формування культури страхування як системного елементу агробізнесу, а не разового рішення.
