Соняшник уражується широким спектром патогенних мікроорганізмів, зокрема грибної, бактеріальної та вірусної етіології. Шкідливість збудників значною мірою зумовлена ґрунтово-кліматичними умовами регіону, технологічними особливостями вирощування, насиченістю сівозміни культурою соняшнику та рівнем фітопатологічного контролю в агроценозі (Петренкова, 2005).
На сьогодні на соняшнику ідентифіковано понад 65 видів фітопатогенних грибів. Серед них найбільш шкодочинними та поширеними є збудники септоріозу, фомозу, фомопсису, несправжньої борошнистої роси, білої (склеротиніоз) та сірої (ботритіоз) гнилей. Ці захворювання мають пролонгований характер розвитку та здатні уражувати рослину протягом усього вегетаційного періоду.
Контроль розвитку збудників грибної етіології потребує системного підходу до фітосанітарного моніторингу та захисту, серед яких важливе місце посідає використання хімічних засобів захисту рослин. Ефективне застосування фунгіцидів є невід’ємним елементом інтегрованої системи захисту соняшнику, оскільки забезпечує стримування найбільш шкодочинних патогенів у фітоценозі. У зв’язку з цим дослідження ефективності фунгіцидних препаратів проти збудників мікозів на посівах соняшнику залишається актуальним, особливо з урахуванням варіативності агроекологічних умов вирощування.
Фітопатологічні ураження соняшнику зумовлюють часткову або повну втрату рослин. У разі інфікування посівів до фази цвітіння втрати врожайності можуть досягати 50 %, а також спостерігається істотне зниження посівних та товарних якостей насіння.
Станом на сьогодні одним із пріоритетних завдань аграрного виробництва в Україні є забезпечення стабільності та зростання обсягів продукції рослинництва з метою зміцнення продовольчої безпеки держави.
Біла гниль соняшника. Хвороба поширена в усіх районах вирощування соняшнику. В Центральній Чорноземній зоні і Північному Кавказі, в Лісостепу України та в Молдові епіфітотії білої гнилі повторюються 3–4 рази на 10 років.
У межах ареалу виділено три зони шкідливості. У зоні слабкої шкідливості втрати врожаю не перевищують 10 %. У другій зоні (зоні середньої шкідливості) втрати врожаю досягають 11–30 %. У зоні високої шкідливості втрачається понад 31 % врожаю. На молодих рослинах з моменту появи сходів до утворення шести пар листочків хвороба зазвичай проявляється у вигляді білого повстяного нальоту на сім’ядолях, листах і біля основи стебла. Верхня частина стебла никне, а листки в’януть. Білий повстяний наліт проявляється па поверхні коренів і між частинками ґрунту. Коріння стає м’яким і мокрим. Стебло рослини в місцях нальоту набуває буро-коричневого кольору, пізніше коркова тканина його руйнується, провідні пучки оголюються у виді тонких шнурків. Таке стебло надломлюється, а вся рослина відмирає і всихає. На поверхні рослин, а також усередині стебла проявляються темні й чорні.
Основне джерело розповсюдження інфекції білої гнилі — склероції.
Хвороба поширюється в період вегетації за допомогою грибниці. Збудник білої гнилі розвивається у широкому діапазоні температури від 1–2 до 30–31 ºС, при оптимальній вологості повітря 60–80 %.
Ураження кошиків білою гниллю відбувається у вологу погоду якщо від бутонізації до початку визрівання соняшника показник ГТК перевищує 1. В цих умовах на рослинах проявляється стеблова і прикоренева форми, причому остання проявляється як у вологих, так і сухих умовах.
Денис Каназірський, продакт-менеджер з розвитку гібридів соняшнику ТОВ «Лімагрейн Україна»
Це захворювання дійсно дуже важко контролювати і хімічними засобами, і генетично, — підтверджує Денис Каназірський, продакт-менеджер з розвитку гібридів соняшнику ТОВ «Лімагрейн Україна». — Але провідні селекційні компанії мають можливість створювати генетично толерантні гібриди, щоб контролювати або, скажімо так, зменшувати ризики поширення цього захворювання».
За словами експерта, компанія «Лімагрейн», маючи потужну генетичну базу та можливість проводити різноманітні схрещування, постійно створює більш толерантні гібриди. П'ять років тому нам вдалося створити перший гібрид із найвищим рівнем толерантності до стеблової та кошикової форм білої гнилі. Це гібрид ЛГ5478.
Починаючи з того часу, ми майже щороку випускаємо один-два толерантні гібриди, — розповідає Денис Каназірський. — І сьогодні в нашій лінійці вже сформувалося значне портфоліо гібридів, які ми називаємо високотолерантними до стеблової та кошикової форм склеротинії.
Перш за все це класичні ЛГ5478 та ЛГ50475 ХО-високоолеїновий.
ЛГ50459 ХO СХ- високоолеїновий гібрид під Експрес технологію, ЛГ50530 КЛП та ЛГ50550 КЛП — під технологію Clearfield Plus. Якщо говорити про технологію Експрес, то це насамперед найтолерантніший гібрид ЛГ50479 СX та гібрид ЛГ50489 СX. Також три роки тому в нас з'явився гібрид ЛГ50639 СX.
Ці гібриди на сьогодні мають найвищий рівень толерантності до цього типу захворювання. Це перевірено і у виробничих умовах, і в наших внутрішніх дослідах. Коли інші гібриди уражувалися на 40–60%, на цих гібридах рівень ураження був найнижчим — приблизно 5–7%, залежно від фону», — підбиває підсумки представник компанії «Лімагрейн Україна».
Сіра гниль. Одне з найбільш поширених захворювань, яке зустрічається майже в усіх районах вирощування соняшнику. Особливо розповсюджена в районах, де період дозрівання соняшнику співпадає з великою кількістю опадів. Патоген уражує сходи, стебла, кошики і насіння. Насіннєва інфекція при оптимальному зволоженні ґрунту спричиняє масову загибель сходів. Старіючі тканини більш сприйнятливі до ураження. При епіфітотії ураження сірою гниллю сягало 42 %.
Сіра гниль проявляється протягом вегетації на всіх надземних органах. Патоген вражає сходи, стебла, кошики і насіння. Хворі сходи гинуть дуже швидко.
Характерними симптомами ураження кошиків є утворення на зворотному боці спочатку гнильних сірувато-коричневих плям, які іноді облямовані червонувато-бурою тканиною. Плями надалі розростаються, покриваються попелясто-сірим нальотом, і гниль може охоплювати більшу частину або весь кошик.
Збудник сірої гнилі — недосконалий гриб Botritis cinerea Fr. із порядку Hyphomycetales.
Прояв сірої гнилі пов’язаний з холодною вологою погодою. Масова споруляція у збудника хвороби відбувається при температурі від 12°С до 22 °С. Максимальне проростання спор гриба спостерігається при відносній вологості повітря в межах 85–100 %.
Денис Каназірський, наголошує на тому, що стійкості до цього захворювання немає.
Єдине, що можемо рекомендувати: якщо поширюється епіфітотія ботритісу — за нашими підрахунками, вона виникає приблизно раз на чотири роки, — у дуже вологі роки, коли спостерігається сплеск захворювання, важливо вчасно проводити десикацію та збирати врожай. Не варто чекати, поки грибок повністю зруйнує насіння в кошику, — зауважує експерт. — Це вже, скажімо , більше технічне питання. Щодо самої генетики — на сьогодні немає гібридів зі стійкістю до ботритісу».
Іржа. Збудник іржі соняшнику — вузькоспеціалізований паразит, повний цикл розвитку якого проходить на соняшнику. Максимальний розвиток хвороби спостерігається у другій половині літа, іноді у кінці вегетації, особливо за високої температури повітря та дефіциту вологи. Навесні на падалиці, а згодом на сім’ядольних листках висіяного соняшнику (як на верхньому, так і на нижньому їх боці) з’являються чашоподібні утворення жовтогарячого кольору. В другій половині вегетації на листках, черешках і листковій обгортці кошиків утворюються бурі пустули, з яких зрілі спори розносяться повітряними течіями на значні відстані. Теліоспори, які утворюються в пустулах наприкінці вегетації, здатні зберігатись на уражених рослинних рештках до наступного року.
У деяких регіонах України це захворювання є одним із найбільш небезпечних з економічної точки зору, — коментує Денис Каназірський. — Особливо сильно воно проявлялося ще до війни в Луганській, Донецькій, Харківській, Дніпропетровській та частині Кіровоградської області. Зараз ми спостерігаємо, що захворювання поступово поширюється і в західні регіони України».
Основним рішенням для боротьби з бурою іржею є застосування фунгіцидів — вони є дієвим інструментом контролю цього захворювання. Водночас важливу роль відіграє використання високотолерантних гібридів.
У компанії «Лімагрейн Україна» є спеціалізована лінійка гібридів для роботи з цією проблемою. Це, зокрема, гібрид ЛГ50689 СX під технологію Експрес. Також класичний гібрид ЛГ50616, який добре проявив себе на фоні іржі.
У технології Clearfield Plus є гібрид ЛГ50635 КЛП. Він також добре проявив себе безпосередньо в Харківській, Дніпропетровській та Кіровоградській областях, де проблема бурої іржі є актуальною, — підкреслює експерт. — Цього року в нас з'явилася новинка — гібрид ЛГ50610, який також має достатньо високу толерантність до цього захворювання. Тобто з бурою іржею можна боротися як хімічним, так і генетичним методом. Оптимальним є поєднання цих підходів».
Несправжня борошниста роса. Рослини соняшнику уражуються на стадії проростків при достатній кількості опадів, які забезпечують присутність вільної вологи в ґрунті хоча б на протягом кількох годин.
Розрізняють 5 форм прояву несправжньої борошнистої роси соняшнику.
Перша форма — проявляється на сходах. Рослини різко відстають у рості, стебла тонкі, висотою 15–30 см, коренева система розвинена слабко, листя дрібні і хлоротичні, іноді зігнуті донизу вздовж центральної жилки. На нижньому їх боці з’являється білуватий наліт — нестатеве спороношення патогена. Хворі рослини гинуть і лише деякі з них досягають фази цвітіння і утворюють маленькі суцвіття (до 3,5 см у діаметрі).
Друга форма — рослини відстають в рості, стебла їх укорочені (50–100 см) і потовщені, міжвузля недорозвинене. Такі рослини довго вегетують, проходять всі фази розвитку. Однак насіння утворюється недорозвинене.
Третя форма — проявляється на добре розвинених рослинах. На верхньому боці листків з’являються великі кутасті плями світло-зеленого кольору, а на нижньому — білий наліт. Продуктивність рослин суттєво знижується.
Четверта форма — перебіг хвороби прихований, зовнішні симптоми майже непомітні. Патоген локалізується у підземній частині рослини, не завжди поширюється на надземні частини рослини.
П’ята форма — рослини припиняють ріст, а розвиток їх кошиків продовжується, патоген проникає у зав’язь і спричиняє відмирання зародка, внаслідок чого сім’янки стають порожніми. Кошики у таких рослин не згинаються донизу, маса 1000 насінин у 1,5 рази менше, ніж у здорових. Існує багато рас патогена, але найбільш агресивні RHA–265, RHA–266 та АД–66.
Збудником хвороби є гриб Plasmopara helianthi Novot. F. з порядку Peronosporales, класу Oomycetes (Попкова, 1989). Даний збудник — облігатний паразит. В органах рослин він утворює товсту, розгалужену грибницю, діаметром 6–9 мкм з жовтуватим вмістом.
У збудника хвороби знайдено 2 типи спороношення: спороношення, яке утворюється на листі, або спороношення, яке утворюється на коренях і підсім’ядольній частині стебла.
Якщо говорити про ареал поширення цього захворювання, то воно присутнє фактично по всій Україні, — зазначає Денис Каназірський. — Тобто там, де є соняшник, там є і несправжня борошниста роса. Через насиченість сівозмін соняшником цього захворювання з року в рік стає все більше. Якщо раніше епіфітотія спостерігалася приблизно раз на п’ять років, то останні чотири роки майже щороку маємо спалахи. Причому, якщо раніше частка уражених рослин була мінімальною, то зараз може сягати 100%».
За словами експерта компанії «Лімагрейн Україна», за сприятливих умов і використання гібрида з недостатньою стійкістю, ураження може бути настільки сильним, що поле доведеться передисковувати й пересівати.
Дуже часто частка уражених рослин сягає 25% і більше. Тоді також доводиться пересівати соняшник, адже уражені рослини забирають ресурси у здорових і не дають їм реалізувати свій потенціал, — наголошує пан Каназірський. — Звісно, це додаткові витрати на насіння, паливно-мастильні матеріали та, що особливо важливо, час. Тому соняшник варто сіяти лише гібридами з високою генетичною стійкістю до цього захворювання. В іншому випадку ризик значних економічних втрат для господарства дуже високий».
Компанія «Лімагрейн» постійно займається моніторингом розвитку цього патогена та розуміла, що це захворювання стане найшкодочиннішим захворюванням в зонах вирощування соняшника, зокрема по всій території України, тому ще 10 років тому вклала значні кошти в розробку генетично стійких гібридів.
У класичному сегменті це, перш за все, ЛГ5478, ЛГ50450, ЛГ50510, ЛГ50480. Цього року в нас з'явилися новинки — ЛГ50430 та ЛГ50610. Ці гібриди в класичному сегменті мають високий рівень стійкості до несправжньої борошнистої роси, — розповідає експерт. — Якщо говорити про технологію Експрес, то найвищу толерантність мають ЛГ50479 СX, ЛГ50449 СX, ЛГ50459 СХ, ЛГ50489 СX, ЛГ50689 СХ, новинка-ЛГ50469 СХ.
Якщо говорити про КЛП-технологію, то майже 80% наших гібридів мають високий рівень стійкості до цього захворювання. Це, перш за все, ЛГ58390 КЛ, ЛГ50455 КЛП, ЛГ50550 КЛП, ЛГ50645 КЛП та новинка ЛГ50530 КЛП.
Також ми маємо унікальну пропозицію у високоолеїновому сегменті. «Лімагрейн» може запропонувати високий рівень стійкості до несправжньої борошнистої роси і в цій групі. Це, зокрема, класичний гібрид ЛГ50475 ХО та гібрид ЛГ50487 ХO КЛП, ЛГ50459 ХО СХ-під Експрес технологію. Ці гібриди у високоолеїновому сегменті також мають високий рівень толерантності до несправжньої борошнистої роси. Тобто за цим напрямом компанія «Лімагрейн» також може запропонувати гібриди під різні технології, щоб мінімізувати ризик розвитку цього захворювання на ваших полях».
Вовчок соняшниковий (Orobanche cumana) — це один із найнебезпечніших рослин-паразитів, який уражує кореневу систему соняшнику та здатний знищити від 20 % до 70 % (а в деяких випадках і 100 %) майбутнього врожаю. Оскільки цей паразит позбавлений хлорофілу, він не здатний до фотосинтезу. Вовчок повністю живиться за рахунок рослини-господаря, висмоктуючи з неї воду та всі поживні речовини. За різними даними, близько 50 % площ соняшника у світі страждає від вовчка.
Вовчок соняшниковий має дрібне насіння діаметром 0,2 мм. Це насіння саме по собі має низьку життєздатність і високу мету потрапити до коренів соняшнику. Потрапляючи на корені, насіння проростає під впливом виділення соняшником флавоноїдів і стрігалофтонів. Ці речовини за сприятливої температури ґрунту на рівні від 10 °C виводять насіння вовчка зі стану спокою, після чого новоутворений проросток (гаусторій) паразитичного бур’яна присмоктується до коренів.
Контроль вовчка на соняшнику має починатися з вибору гібрида, стійкого до ураження різними расами паразита. Гени стійкості у таких гібридів взяті від диких форм соняшника.
Цікаво, що гібриди можуть мати полігенну або моногенну стійкість, горизонтальну або вертикальну. Вертикальну стійкість раси долають швидше, ніж горизонтальну. Тобто, абсолютної стійкості до вовчка не існує. І навіть стійкі гібриди можуть певною мірою піддаватися ураженню. Але приймати рішення щодо заміни гібриду виробники насіння радять лише при ураженні посіву понад 10 %.
Корисним заходом буде використання культур-провокаторів. Соняшник не єдина культура, чиє коріння виділяє флавоноїди і стрігалофтони, які стимулюють насіння вовчка проростати. Наприклад, кореневі виділення кукурудзи теж сприяють проростанню насіння вовчка, однак, після проростання насіння не може присмоктатися до коренів культури, щоб паразитувати. Серед інших культур-провокаторів можна використовувати сорго, жито, суданську траву і коноплі. Існують також синтетичні препарати, які провокують проростання насіння вовчка.
Стійкість до вовчка соняшникового — один із першочергових критеріїв, які мають бути притаманні гібриду для вирощування в Україні, — зазначає експерт компанії «Лімагрейн Україна». — Незалежно від регіону, обираючи гібрид, варто віддавати перевагу генетично стійким до вовчка гібридам. Якщо говорити про поширення захворювання, то воно поступово охоплює нові території, — наголошує Денис Каназірський.– Сьогодні в таких регіонах, як Чернігівська, Київська, Черкаська, Хмельницька та Вінницька області, вовчка на полях уже достатньо багато. Тобто за рівнем ураження центральні та північні регіони в окремих випадках уже можна порівнювати з південними. Тому навіть у центральній або північно-західній частині України вже варто відходити від вирощування гібридів зі стійкістю до А-Е рас та обирати більш стійкі гібриди.ч
Компанія «Лімагрейн» має в цьому напрямі значний досвід: близько 95% портфоліо компанії мають високий або максимальний рівень стійкості до вовчка соняшникового. Залежно від технології та регіону «Лімагрейн Україна» може запропонувати відповідний гібрид для контролю цього паразита. «Тому при появі вовчка на ваших полях радимо звернутися до менеджерів «Лімагрейн», які допоможуть підібрати відповідний гібрид», — підсумовує Денис Каназірський.
Заходи захисту соняшнику від основних хвороб.
Важливе значення має регулярний фітосанітарний моніторинг посівів.
За результатами моніторингу застосовують фунгіциди, зокрема за прогнозу розвитку білої та сірої гнилей — на початку цвітіння, а за необхідності обробку повторюють. Не менш важливо своєчасно знищувати падалицю соняшнику, яка може бути резерватором інфекції.
Для контролю вовчка на сильно засмічених полях використовують рослини-провокатори — кукурудзу та сою, а також їх суміш із соняшником на силос із раннім збиранням. Застосовують і Clearfield®-технологію з відповідними гербіцидами та стійкими до них гібридами. Ще один метод — біологічний контроль із використанням фітомізи, личинки якої живляться насінням вовчка.
Перед збиранням для прискорення достигання та зменшення ураження кошиків і насіння гнилями застосовують десикацію. Збирати соняшник рекомендується у фазі господарської стиглості, коли більшість кошиків уже побуріла й висохла. На полях, де виявлено фомопсис, післязбиральні рештки необхідно ретельно подрібнювати та загортати в ґрунт.
Загалом ефективний захист соняшнику має бути комплексним і поєднувати правильну сівозміну, систему удобрення, агротехнічні заходи, хімічний та біологічний захист. Саме інтегрований підхід дає змогу контролювати основні хвороби та шкідників і зменшувати ризики втрати врожаю.
Денис Каназірський наголошує на тому, що підхід до захисту соняшнику має починатися ще з вибору гібрида. Експерти «Лімагрейн» можуть допомогти підібрати генетично стійкий або максимально толерантний гібрид відповідно до конкретного регіону, технології та фітосанітарних ризиків поля. Далі важливо дотримуватися технологічної карти й за потреби доповнювати генетичний захист відповідними заходами.
Адже значно ефективніше не чекати, поки хвороба набуде масового поширення, а заздалегідь створити для рослини умови, за яких вона зможе протистояти інфекції. Поєднання генетичної стійкості гібрида та продуманої системи захисту дає змогу зменшити ризик втрати врожаю, уникнути зайвих витрат на засоби захисту й не доводити ситуацію на полі до рівня форс-мажору.
Юрій Мащенко,
завідувач науково-технологічного відділу збереження родючості ґрунтів ІСГС НААН, канд. с.-г. наук,
старший дослідник, експерт-дорадник з питань рослинництва;
Олег Гайденко,
канд. техн. наук, старший науковий співробітник, учений секретар ІСГС НААН, дорадник з питань механізації сільського господарства та економіки сільськогосподарського виробництва
