У центральній Україні та західних областях досить поширеними є результати від 12 до 14 т/га, а подекуди і до 15 т/га. Звичайно, що добре, як відомо, там, де нас немає, оскільки натомість гостро постала інша проблема: як це все посушити. Так чи інакше, а кукурудза вродила, чому сприяли, зокрема, рясні дощі впродовж усього липня та першої половини серпня. Тому наразі постає питання: чи вдасться зібрати високий урожай «королеви полів» і цьогоріч?
Питання далебі не риторичне, оскільки ми вже звикли до мінливості кліматичних умов в Україні впродовж останніх десятирічь. І як свідчить досвід, вони можуть бути діаметрально протилежними сезон за сезоном. Єдине, що залишається незмінним, так це гостра нестача вологи у період із кінця квітня по червень.
Разом із тим, вирощувати кукурудзу у Лісостепу та й не тільки там вигідно. Рентабельність цієї культури може змагатися із теперішнім улюбленцем вітчизняних аграріїв — соняшником, причому за правильного підходу до справи на кукурудзі присутні значно менше ризиків. Тому поговоримо про ключові аспекти ефективного підходу до вирощування цієї культури. І матимемо на увазі готовність отримати пристойну рентабельність, попри навіть несприятливі (не доведи Господи!) погодні умови.
Почнімо з того, що кукурудза любить добру сівозміну, прикладом чого є досвід американських господарств, які чергують посіви цієї культури і сої. В цьому є сенс, починаючи з уніфікації технічного арсеналу господарства (можна сіяти тими самими сівалками), враховуючи те, що соя лишає по собі певну кількість дармового азоту. Також нормально себе показує кукурудза після озимої пшениці, багаторічних трав, а за умови достатнього зволоження — і цукрових буряків. Як ми знаємо, можна успішно вирощувати кукурудзу по кукурудзі впродовж декількох років, однак якщо є така можливість, звичайно ж, варто чітко чергувати цю культуру в сівозміні, і бажано із посівами бобових.
Річ у тім, що ця культура потребує чи не найбільше поживних речовин для отримання високого врожаю. Тому легкодоступний азот у грунті на початку вегетації буде вельми доречний, хоча добрив все одно доведеться внести чимало. Річ у тім, що для формування 1 т зерна врожаю «королеві полів» потрібно до 30 кг азоту, близько 12 кг фосфору та 30 кг калію. Окрім цього, кукурудза є досить чутливою до наявності цинку, який бере участь у синтезі хлорофілу, різних вітамінів, а також, що особливо важливо, підвищує стійкість рослин до різного роду стресів, у тому числі температурних. Стандартно 1 га посівів цієї культури потребує 1–2 кг/га цинку, який можна внести або під час сівби, або ж позакореневим способом. Не менш потрібними є такі елементи, як марганець, мідь, бор, магній та залізо, що потрібно враховувати.
Зокрема, це означає, що на полях, де планується висів насіння кукурудзи, бажано провадити хоча б фрагментарний аналіз грунту, аби вчасно «відловити» гостру нестачу одного з вищеназваних мікроелементів. Як варіант — вносити бодай раз на декілька років органічні добрива. На жаль, гній ВРХ сьогодні є недоступним для більшості господарств, однак поширюється практика застосування сухих гранульованих добрив на основі пташиного посліду. У всякому разі маємо сказати, що регулярне внесення органіки дає змогу отримувати непогані врожаї навіть у посушливому Степу, у чому ми неодноразово переконалися минулого літа у різних господарствах.
Наголосимо, що з огляду на підвищену потребу кукурудзи в основних елементах живлення, внесення фосфорних та калійних добрив рекомендовано забезпечувати під основний обробіток грунту з осені. Разом із тим, «королева полів», потребуючи велику кількість азоту для розвитку та формування врожаю, споживає його специфічним чином. Під передпосівний обробіток навесні та разом із насінням під час сівби варто давати не більш аніж 25–30% необхідного азоту. Усе інше слід давати дозовано у пізніших фазах вегетації і бажано у вигляді рідких добрив під корінь. На жаль, такий підхід є технічно можливим далеко не для усіх господарств, і в цьому разі доцільно орієнтуватися на внесення азотних добрив із пролонгованою дією.
Ще більш важливою умовою успішного вирощування кукурудзи є правильний вибір гібридів, актуальність якого зростає із кожним роком. Тут діє ціла низка чинників, ключовими серед яких є оптимальний вибір гібридів за характеристиками інтенсивності, посухостійкості та швидкої вологовіддачі. Останні два фактори найчастіше є взаємовиключними, на що варто окремо звертати увагу.
Чимало проблем під час вирощування кукурудзи виникають через одні й ті ж «граблі»: неуважність до особливостей гібридів, а надто до специфіки технології їх вирощування. Інтенсивні гібриди висівають у виснажений ґрунт, закладаючи мінімальну норму добрив. Якщо все складається із вологою — результат виходить прийнятним, якщо ні… Аналогічним чином суперстійкі гібриди з обмеженим потенціалом урожайності висіваються на ідеальному агрофоні і буквально недоотримується прибуток. Причин таких «проколів» декілька і найчастіше — це відсутність нормального зворотного зв’язку із виробниками та продавцями насіння. Нерідко — низька кваліфікація менеджерів із реалізації посівного матеріалу та відсутність адекватної агрономічної підтримки компанії.
Ми маємо розуміти, що на сьогодні посіви варто умовно розподіляти на дві різні за площею групи.
Перша й основна — це 4–6 гібридів, підібраних з урахуванням агрофону та кліматичних особливостей регіону. Якщо регіон зазвичай не страждає від нестачі опадів, однаково бажано відвести певні площі під гібриди із підвищеними характеристиками посухостійкості.
Друга група гібридів — експериментальні площі для випробування особливостей незнайомих гібридів та різних технологій вирощування. Це важливо з точки зору перспектив вирощування кукурудзи на наступний сезон і дає змогу перевірити задекларовані характеристики нових гібридів цієї культури.
Загалом власний досвід і набуті знання вирощування «королеви полів» — це чудово, однак зовсім незайвим буде тісна співпраця із фахівцями компанії-виробника посівного матеріалу. Практично з кожного гібриду можна отримати вичерпні рекомендації щодо умов та особливостей його вирощування. Це може стосуватися як кліматичної зони, так і підживлення і захисту посівів. Понад те серйозні компанії, що пропонують посівний матеріал, можуть запропонувати не лише агрономічні, а й економічно прораховані рекомендації вирощування кожного гібриду, залежно від грунтово-кліматичних умов, технічного оснащення та фінансових можливостей господарства. І це, дійсно, актуально, враховуючи як кліматичну «рулетку», так і постійне подорожчання основних засобів сільгоспвиробництва.
Маємо наголосити і на тому, що насіння кукурудзи є доволі теплолюбним і проростає за умови стійкого прогрівання ґрунту до плюс 10–12 градусів тепла. Однак, як свідчить досвід останніх років, за цим неодмінно слідує стрімке підвищення температури навколишнього середовища та не менш стрімка втрата вологи в ґрунті. Відповідно, запорукою отримання міцних дружніх сходів «королеви полів» є використання швидкісних широкозахватних сівалок точного висіву — в оптимальні агрономічні терміни. Це дасть змогу молодим рослинам нормально пережити вже традиційно стресову другу половину травня та червень.
Разом із тим, існують підстави рекомендувати ранній висів усіх видів гібридів кукурудзи, окрім швидкостиглих вже за температури грунту від 8 до 10°С. Це дає змогу сходам повніше використати наявні запаси вологи в грунті.
Василь ЧЕРКАС, спеціально для газети "Агробізнес Сьогодні"
