Інтегрований захист кукурудзи від хвороб
Інтегрований захист кукурудзи від хвороб є важливою складовою технології вирощування кукурудзи і базується на забезпеченні культури сприятливими ґрунтово-кліматичними умовами місця вирощування, дотриманні науково-обґрунтованої сівозміни, впровадженні вологозберігаючих технологій обробітку ґрунту, збалансованому мінеральному живленні рослин, використанні придатних для певної ґрунтово-кліматичної зони вирощування гібридів кукурудзи, стійких проти хвороб, шкідників та стресових чинників; протруюванні або інкрустації насіння; дотриманні оптимальних строків сівби, глибини і норм висіву насіння; проведенні хімічного захисту культури.
Більшість нових гібридів і сортів кукурудзи характеризується груповою стійкістю до хвороб. У районах з високою вологістю ґрунту і недостатнім його прогріванням особливу увагу приділяють стійкості до пліснявіння насіння і хвороб сходів. Для районів з підвищеною вологістю в період дозрівання і збирання кукурудзи передусім приділяють увагу стійкості до хвороб качанів.
Із районованих гібридів і сортів кукурудзи комплексною польовою стійкістю до більшості хвороб характеризуються такі види: із групи ранньостиглих — гібриди Аматус, Візаві, Джекпот МС, Дніпровський 181 СВ, ДН Синевир, Телекс та ін.; із групи середньоранніх — Анжело, Арабіка, Вимпел МВ, Візир, Вінсенто, ДКС 2949, ЕС Астероїд, ЕС Конкорд, Каньйонс, КВС 2323, ЛГ 30315, НК Канзас, НК Фалькон, Полтава, Регіон СВ, Оржиця 237 МВ, Роберто, СИ Респект, СИ Феномен, Харківський 250 МВ, Цирконія та ін.; середньостиглих — Аманіта, Болід, Галера МВ, Гінко, ДК 434, Манакор, Моніка 350 МВ, НК Кобальт, НК Леморо, НК Термо, НС 3041, Сангрія та. ін.; середньопізніх — Бистриця 400 МВ, ДКС 5143, МАС 45ВХ, Мотіво та ін.; пізньостиглих — Аметист, Борисфен 600 СВ, МАС 54Т та ін.
Суворе дотримання сівозміни для кожної еколого-географічної зони є запорукою високого врожаю. У степовій зоні найкращими попередниками кукурудзи є озимі зернові по чорному і зайнятому парах, зернобобові культури, які забезпечують максимальну продуктивність рослин, при цьому суттєво знижується ураженість рослин кореневою і стебловою гниллю, пухирчастою та летючою сажками. Посів кукурудзи після кукурудзи в степовій зоні можливий, але за суворого дотримання заходів проти сажкових хвороб, пліснявіння насіння, кореневої гнилі й нігроспорозу.
У зоні Лісостепу кращими попередниками є озимі, зернобобові, кукурудза, картопля. За достатнього зволоження, крім перелічених культур, кукурудзу можна сіяти й після цукрових буряків. У зоні Полісся кращі попередники — це озимі, зернобобові, картопля, буряк цукровий і кормовий, овочеві культури.
За умов сильного розвитку вугільної, білої, сірої, бактеріальної кореневої та стеблової гнилі повертати кукурудзу на попереднє поле слід через 4–5 років. Збільшення площ посіву кукурудзи на більш ніж 30% в полях сівозміни призводить до інтенсивного ураження рослин кореневою і стебловою гниллю, сажкою, іржею, плямистостями, що знижує їх продуктивність.
Вирощування кукурудзи після кукурудзи протягом 3–4 років на удобрених полях в більшості господарств різних ґрунтово-кліматичних зон часто не поступається врожаю цієї культури після задовільних попередників, однак за сприятливих погодних умов для розвитку збудників пухирчастої та летючої сажки, стеблової гнилі, фузаріозу, нігроспорозу качанів ураженість рослин хворобами інтенсивно зростає і суттєво знижує якість вирощеного врожаю. Тому беззмінне вирощування кукурудзи слід переривати хоча б один раз на 3–4 роки посівом озимої пшениці або ячменю, кореневі виділення рослин яких сприяють біологічному очищенню ґрунту від спочиваючих структур багатьох збудників хвороб культури.
Для усунення небезпеки ураження рослин хворобами слід дотримуватися просторової ізоляції насіннєвих ділянок. Поля в сівозміні необхідно розміщувати так, щоб посіви кукурудзи поточного року не були поруч з полями, де її вирощували минулого року. Відстань між такими полями повинна бути не менше ніж один кілометр. Не рекомендується розташовувати посіви соняшнику, ріпаку, льону, рицини, суданки, могару по сусідству з полями зернової кукурудзи, оскільки вони уражаються багатьма збудниками кореневої і стеблової гнилі й сприяють розмноженню та розселенню шкідників — переносників вірусної і бактеріальної інфекції.
Своєчасний і високоякісний основний та передпосівний обробіток ґрунту підвищує стійкість рослин до хвороб і покращує якість отриманої продукції. Внесення збалансованих норм органічних і мінеральних добрив, на підставі результатів агрохімічного аналізу ґрунту і розрахунків на запланований врожай, підвищує стійкість рослин до багатьох хвороб, підвищує урожайність кукурудзи. Провідна роль у підвищенні стійкості рослин до хвороб належить фосфорним і калійним добривам. Азотні добрива в помірних дозах також сприяють зниженню розвитку хвороб. Проти кореневої і стеблової гнилі більш ефективним є використання нітратної форми азоту. У разі пліснявіння насіння і проростків внесення азотних добрив слід обмежити або використовувати для цього амонійну їх форму.
Кукурудза для свого росту й розвитку потребує достатньої кількості доступних для живлення мікроелементів у ґрунті — цинку, марганцю, міді й бору, які підвищують стійкість рослин кукурудзи до інфекційних хвороб. Вапнування кислих ґрунтів суттєво обмежує розвиток пліснявіння насіння в ґрунті і ураження сходів фузаріозом.
Проти зовнішньої і внутрішньої інфекції збудників кореневої гнилі, сажкових хвороб, бурої плямистості, цефалоспоріозу та інших хвороб насіння кукурудзи протруюють одним із препаратів на основі діючих речовин: карбоксину + тираму, в. с.к («Вітавакс 200 ФФ», 2,5–3,0 л/т та аналоги), піраклостробіну, тн («Стаміна», 0,25 л/т); протіоконазолу, тн («Февер 300 FS», 0,6–0,9 л/т); тираму, в. с. к. («Роялфло», 2,5–3,0 л/т та аналоги); тіабендазолу + азоксистробіну + флудіоксонілу + металаксилу-М, тн («Максим Квадро 382,5 FS», 1,0–1,5 л/т); тритіконазолу, тн («Аліос», 1,0–2,0 л/т); тритіконазолу + піраклостробіну, тн. («Іншур Перформ», 0,5 л/т); флудіоксонілу, тн («Максим 025 FS», 1,0 л/т); флудіоксонілу +металаксилу-М, т. к. с. («Максим XL 035 FS», 1,0 л/т).
Можлива бакова суміш протруйника з мікроелементами (розчинних комплексонатів) — 3 л/т або солей цинку, марганцю по 0,5–0,6 кг/т та одним із рекомендованих регуляторів росту рослин.
Знезаражування насіння від інфекції проводять також біопрепаратами фунгіцидної дії: «Спектрал», р. (250 мл/100 кг); «Спектрал Дуо», р. (250 мл/100 кг); «Планриз БТ», в. с. (1,0–2,0 л/т); «Мікосан Н», 3% в. р. к. (7,0 л/т); «Сабрекс», п., (70–87 г/100 кг); «Триходерма Бленд Bio-Green Microzyme TR», к. с. (50 мл/т).
Проти ґрунтових та наземних шкідників сходів (дротяники, несправжні дротяники, личинки пластинчастовусих жуків, гусениці підгризаючих совок), які в разі пошкодження рослин сприяють їх зараженню кореневою і стебловою гниллю, у робочий розчин добавляють один із інсектицидних системних препаратів на основі діючих речовин: імідаклоприду, тн («Гаучо 600 FS», 5,0–7,0 л/т та аналоги), клотіанідину, тн («Пончо 600 FS», 1,4–3,5 л/т), тіаметоксаму, т. к. с. («Круїзер 350 FS», 6,0–9,0 кг/т); тіаметоксаму + тефлутрину, т. к. с. («Форс Зеа 280 FS», 5,0–6,0 л/т); фіпронілу, тн («Космос 500», 6,5 л/т) або біопрепарат інсектицидної дії «Фабіліс», р. (250 мл/100 кг).
Зволожене протруєння або інкрустацію насіння кукурудзи, як правило, проводять централізовано на насіннєвих заводах, де попередньо відбирають, сушать, обмолочують качани, сортують і калібрують.
Сіяти кукурудзу слід в оптимальні строки за стійкої середньодобової температури ґрунту на глибині загортання насіння 10–12°С. Сівба кукурудзи в прохолодний ґрунт затримує появу сходів, іноді насіння перебуває в ґрунті до 30 діб й інтенсивно уражається збудниками пліснявіння, а проростки — кореневою і стебловою гниллю. На полях пізніх строків сівби зростає ураження рослин сажковими хворобами, іржею, нігроспорозом, пліснявінням насіння в качанах до збирання врожаю і під час його зберігання.
Від глибини загортання насіння залежить його схожість, рівномірність появи сходів, інтенсивний ріст рослин у початковій стадії вегетації. Глибоке загортання насіння сприяє його ураженню пліснявінням, кореневою і стебловою гниллю, пошкодження дротяниками.
Ураженість кукурудзи більшістю хворобами залежить від густоти стояння рослин. Оптимальна густота стояння рослин нових гібридів кукурудзи зазвичай паспортизується селекціонерами, як і інші елементи сортової агротехніки. Слід пам’ятати, що в більш загущених посівах зростає кількість полеглих рослин, що сприяє розвитку гнилі, спостерігається гірше визрівання насіння в качанах, яке призводить до його зараження пліснявінням.
Після сівби слід здійснювати комплекс агротехнічних заходів, які посприяють швидкому проростанню насіння і кращому розвитку рослин — досходове і післясходове боронування. У районах з недостатнім зволоженням після посіву кукурудзи рекомендується проводити коткування кільчасто-шпоровими котками, що покращує проростання насіння, стримує розвиток пліснявіння й ураження збудниками пухирчастої сажки, кореневою і стебловою гниллю.
За період вегетації насіннєвої кукурудзи необхідно провести 1–2 фітопрочищення з видаленням і знищенням уражених рослин білою, сірою, фузаріозною, вугільною та бактеріальною гниллю. Проти бурої плямистості ефективним заходом є позакореневе підживлення рослин мікроелементами — 0,5% розчином сірчанокислого цинку або йодистого калію.
У разі прогнозу інтенсивного розвитку іржі, гельмінтоспоріозу, фузаріозу, септоріозу, альтернаріозу у фазу викидання волоті, посіви обприскують одним з фунгіцидів на основі діючих речовин: азоксистробіну + ципроконазолу, к. с. («Амістар Екстра 280 SC», 0,5–0,75 л/га); пікоксистробіну, к. с. («Аканто», 1,0 л/га); пікосистробіну + ципроконазолу, к. с. («Аканто Плюс 28», 0,75–1,0 л/га); піраклостробіну, к. е. («Ретенго», 0,5 л/га); піраклостробіну + епоксіконазолу, мк.е. («Абакус», 1,5–1,75 л/га); тебуконазолу + трифлоксістробіну, к. с. («Коронет 300 SC», 0,6–0,8 л/га); тебуконазолу + азоксистробіну, к. с. («Кустодія», 1,0–1,2 л/га).
Серед біопрепаратів фунгіцидної дії дозволені до використання препарати: «Агромар», р. (0,2–0,25 л/га); «Триходерма Бленд Bio-Green Microzyme TR», к. с. (0,3–1,0 л/га).
Збирати урожай кукурудзи в качанах слід починати на початку повної стиглості зерна за його вологості 35–37%. Збирання врожаю проводять у стислі строки. Зібране зерно висушують на зерноочисних агрегатах або на площадках активного вентилювання і доводять до вологості 14%, що дозволяє його зберігати тривалий час і уникнути розвитку хвороб. Запізнення із збиранням врожаю посилює на качанах розвиток нігроспорозу, фузаріозу, білої гнилі та ін. Не можна допускати завчасного збирання, особливо насіннєвих посівів, оскільки недорозвинені зернівки в період зберігання сильніше уражуються пліснявими грибами і втрачають схожість.
Якість зерна кукурудзи повинна відповідати вимогам чинних стандартів. Рослинні післязбиральні рештки є резерваторами збудників багатьох хвороб кукурудзи. Тому їх видалення з поля і знищення — обов’язковий захід щодо оздоровлення ґрунту.
Іван МАРКОВ, професор НУБіП
