Бульбочкові довгоносики
З 12 видів бульбочкових довгоносиків найчисленнішими й шкідливими є смугастий і щетинистий бульбочкові довгоносики. Зимують жуки в ґрунті або під рослинними рештками переважно на посівах багаторічних бобових трав. Рано навесні жуки пошкоджують листя цих культур. З настанням теплої (понад +15 °С) сонячної погоди жуки мігрують на сходи зернобобових культур, зазвичай це відбувається з квітня до першої декади травня.
У перших 10 днів виходу бульбочкових довгоносиків по краях посівів гороху чисельність цього шкідника досягає 40 і більше екземплярів на 1 м² за ЕПШ (економічний поріг шкідливості — 10–15 екз./м²). Крайова токсикація сходів у цей час дає змогу значною мірою зберегти комах-ентомофагів. Помітити на поверхні ґрунту дрібних жуків сірого кольору важко, але пошкодження ними сходів добре видно.
Шкодочинність. Жуки живляться листям, обгризаючи з країв сім’ядолі та перші справжні листочки у вигляді невеликих, овальних вигризань або мережива. Пошкодження мають масовий характер. За пошкодження точки росту рослини гинуть. Найбільшої шкоди жуки завдають до фази галуження гороху. Шкодочинність зростає в суху і спекотну погоду, коли рослини затримуються в рості. Личинки довгоносиків живляться бактеріальною тканиною бульбочок і корінням. Пошкодження личинками знижує продуктивність бульбочкових бактерій і зменшує нагромадження азоту в ґрунті.
Шкодочинність довгоносиків залежить від їх чисельності, зволоження ґрунту, погодних умов весняного періоду, строків сівби бобових культур, їх відстані від посівів багаторічних бобових трав тощо. Бульбочкові довгоносики найбільше пошкоджують пізньостиглі та низькорослі сорти й найменше — скоростиглі та високорослі сорти гороху.
Горохова попелиця
В Україні поширена повсюдно. Крім гороху пошкоджує люцерну, еспарцет, конюшину й інші бобові культури. Зимують яйця на багаторічних бобових травах і дикорослих бобових. Навесні на цих рослинах партеногенетичні самки утворюють великі колонії. У другому-третьому поколіннях з’являються крилаті самки, які переселяються на молоді рослини гороху й інші бобові культури. За літо розвивається до 8–10, зокрема на горосі, 4–5 поколінь.
Найсприятливішою для розвитку горохової попелиці є помірна волога, тепла погода. Посушлива, дощова або холодна погода зумовлює зменшення чисельності шкідника.
Шкодочинність. Численні колонії попелиць, заселюючи рослини й живлячись їх соками, спричиняють деформації пошкоджених частин (листків, стебел), квітки не зав’язують бобів, зменшується кількість бульбочок на корінні. Крім того, попелиця є переносником вірусних хвороб. За наявності на початку цвітіння на одній рослині гороху 60–100 особин попелиці й за сприятливих умов для їх подальшого розмноження втрати врожаю можуть досягти 50%, а за суцільного заселення — 90%.
Оптимальний строк обробітку проти попелиці — масова бутонізація (ЕПШ: 250–300 екз. / 10 помахів сачком).
Гороховий зерноїд
В Україні поширений повсюди. Пошкоджує тільки горох. Зимують жуки всередині зерен, з якими потрапляють на поле під час сівби, а на Півдні — у скиртах соломи, рослинних рештках і в інших укриттях. Масове заселення посівів гороху гороховим зерноїдом починається на самому початку цвітіння, за появи поодиноких квіток гороху. Це сигнал для початку хімічних обробок посівів (ЕПШ — 15–20 екз./10 помахів сачком).
Шкодочинність. Шкодочинність полягає в зменшенні ваги пошкодженого зерна, оскільки личинка виїдає великі порожнини, знищуючи близько половини ендосперму. Пошкоджене зерно також втрачає схожість. Зниження схожості у великонасінних сортів гороху досягає 55%, у дрібнонасінних — 85%.
Державний стандарт допускає наявність у посівному матеріалі до 10 жуків на 1 кг зерна.
Хімічний, біологічний чи агротехнічний методи неефективні самі по собі. Для ефективного регулювання чисельності шкідників потрібен комплексний підхід.
Заходи захисту
• використання ранньо- та середньостиглих сортів, що мають більшу енергію росту на початку вегетації;
• просторова ізоляція, яка становить не менше як 1 км від тогорічних посівів зернобобових і багаторічних бобових трав;
• сівба в ранні строки;
• раннє збирання врожаю з подальшою невідкладною оранкою, за якої знищується велика кількість личинок і лялечок бульбочкових довгоносиків. Несвоєчасне та недоброякісне збирання врожаю призводить до збільшення кількості горохового зерноїда, який лишається на зимівлю в полі;
• навесні в місцях підвищеної чисельності довгоносиків (понад 10 особин / 1 м²) — застосування крайових або суцільних обробок рекомендованими інсектицидами: Данадим Стабільний (0,5–1,0 л/га), Ф’юрі (0,07–0,10 л/га), Фуфанон 570 (0,5–1,2 л/га), Бі-58 Новий, КЕ (0,5–1,0 л/га), Фастак, КЕ (0,15–0,25 л/га), Антигусінь (0,15 л/га), Димевіт (1,0 л/), Коннект (0,4–0,5 л/га), Актара 240 SC (0,11 л/га), Актара 25 WG (0,10 кг/га), Карате Зеон 050 CS (0,125 л/га), Енжіо 247 SC (0,18 л/га), Нурел Д 500 ЕС (0,8–1,0 л/га);
• масова бутонізація — оптимальний строк обробки проти попелиці, зерноїду — за появи на посіві поодиноких квіток і на початку цвітіння;
• за високої чисельності горохової попелиці та горохового зерноїда проводять дві хімічних обробки посівів: у фазу бутонізації обробляють крайові смуги посівів завширшки 30–50 м, на початку цвітіння проводять суцільну обробку площ, на яких чисельність попелиці та зерноїду вища за ЕПШ. Застосовують один з інсектицидів, рекомендованих для обробки навесні проти бульбочкових довгоносиків.
Тетяна МОСТІПАН, старша наукова співробітниця лабораторії землеробства
ІСГС НААН, експертка-дорадниця з питань інтегрованого захисту рослин
Олег ГАЙДЕНКО, вчений секретар, завідувач відділу маркетингу та
наукового забезпечення трансферу інновацій ІСГС НААН, канд. техн. наук,
ст. наук. співроб., дорадник з питань механізації сільського
господарства та економіки сільськогосподарського виробництва
