Цукрові буряки (Bеta vulgaris L.) - одна із традиційних культур, з якої раніше переважно виробляли цукор. До середини XX ст. понад 40% світового виробництва цукру отримували із солодких коренеплодів. Нині з них виробляють лише 20% цукру, 80% - із цукрової тростини.
У світі більше 100 країн виробляють цукор, з яких найбільшими виробниками є Бразилія, Індія, країни ЄС, Китай та США; частка їх у світовому виробництві цукру становить близько 60% (табл. 1). Буряковий цукор виробляють 53 країни світу, основні його виробники США, Франція, Німеччина, Польща, Росія і Туреччина.
Таблиця 1. Динаміка виробництва цукру найбільшими виробниками в 2004-2009 МР
У 2008-2009 МР частка України в загальносвітовому виробництві цукру (близько 153 млн т.) становила 0,8%, а бурякового цукру – 3,7%.
Щодо України, то за останні 20 років виробництво цукру з 5,15 до 1,573 млн т, тобто у 2,89 разу, що обумовлено суттєвим зменшенням площ, зайнятих під посівами цукрових буряків з 1719,4 тис. га до 300-500 тис. га (табл. 2).
Основними чинниками низьких урожаїв коренеплодів цукрових буряків є недостатнє удобрення, порушення технології вирощування та незадовільний рівень захисту рослин від шкідливих організмів. Так, аналіз даних Головдержзахисту за 2002-2011 рр. щодо обсягів застосування пестицидів для захисту посівів цукрових буряків від шкідливих організмів і збудників хвороб та співставлення цих даних з урожайністю коренеплодів засвідчив про тісний зв'язок між цими показниками (табл. 3). Середню урожайність понад 30 т/га коренеплодів почали отримувати при застосуванні інсектицидів на 74-95% посівів, а фунгіцидів – 117,5-137,3%.
Таблиця 3. Залежність урожайності коренеплодів цукрових буряків від обсягів застосування інсектицидів і фунгіцидів для захисту посівів культури
*Дані Головдержзахисту [7]
Отже, підвищення рівня захисту рослин цукрових буряків від шкідників і збудників хвороб є реальним і суттєвим чинником збільшення урожайності коренеплодів.
На території України цукрові буряки (фабричні, маточні і насінники) пошкоджують понад 200 видів фітофагів та уражуються близько 69 видами збудників хвороб (табл. 4).
Таблиця 5. Поширеність та розвиток основних хвороб цукрових буряків в Україні за даними Головдержзахисту
Аналіз даних таблиці 5 свідчить, що найпоширенішими хворобами в Україні в 2005-2010 рр. були: церкоспороз – поширеність хвороби 11-67% і розвиток – 30-70%, борошниста роса – 28-29% і 8-31%, фомоз – 2-65% і 4-97% відповідно. Набуває поширеності вірусна жовтяниця – 4-12% рослин із розвитком хвороби 30-35%, що свідчить про відсутність боротьби з сисними шкідниками - переносниками вірусної інфекції. Щодо церкоспорозу і борошнистої роси, то в обмеженості поширення цих хвороб вирішальне значення має своєчасне застосування фунгіцидів не менше двічі за вегетаційний період. Дані таблиці 3 свідчить, що фунгіциди на посівах цукрових буряків у 2005 р. застосовувались на 37,7% посівів у перерахунку на одноразове застосування, у 2009 р. – 137,5%, 2010 р. – 132,1%, що не може забезпечити належного захисту рослин від плямистостей листя.
Система захисту
Основними чинниками зниження урожайності цукрових буряків є:
- невдала ланка сівозміни;
- недотримання науково обґрунтованих систем основного обробітку ґрунту та системи удобрення;
- велика чисельність шкідників навесні та зрідження густоти рослин;
- підвищена забур’яненість посівів;
- інтенсивне ураження збудниками плямистостей листя;
- масова поява шкідників улітку (клопи цикадки, попелиці, совки, щитоноски, мінуючі мухи та міль тощо);
- недостатнє зволоження у критичні періоди розвитку та інші.
Крім того, останнім часом стали покладатися переважно на хімічний метод захисту культури. А за такого способу розв’язання цієї проблеми неврахування будь-якої «дрібниці» ускладнює фітосанітарний стан посіву. Тож необхідно дотримуватись інтегрованої системи захисту посівів цукрових буряків.
Інтегрована система захисту рослин — це раціональне використання заходів у певній послідовності з урахуванням структури популяцій в агроценозах та визначення ступеня загрози як від окремих видів, так і від комплексу шкідливих організмів для обмеження їх шкідливості до економічно невідчутного рівня.
Концептуально модель інтегрованого захисту посівів цукрових буряків складається з таких основних елементів:
- максимальне використання стійких сортів проти окремих видів, груп чи комплексів шкідливих організмів та агротехнічних заходів, що обмежують чисельність шкідливих організмів;
- аналіз інформації про домінуючі види шкідливих організмів і ступінь їх загрози, яку містять прогнози Держголовзахисту та власні дані осінніх і весняних обстежень полів і місць зимівлі фітофагів;
- попереднє планування системи заходів захисту культури та коригування відповідно до фактичного фітосанітарного стану кожного поля;
- систематичний моніторинг та оцінка фактичного фітосанітарного стану культури в різні фенологічні періоди та календарні строки й прийняття рішень щодо вживання належних заходів, зокрема, застосування пестицидів;
- визначення економічної доцільності й екологічної безпечності проведення заходів;
- оцінка ефективності проведених заходів і рівня їх достатності.
Інтегрована система захисту посівів цукрових буряків і насінників від шкідливих організмів можлива за високої культури землеробства, відповідного рівня кваліфікації спеціалістів, дотримання технологічної дисципліни вирощування культури та достатнього матеріально-технічного забезпечення господарства.
Основні елементи інтегрованого захисту посівів цукрових буряків наведено нижче.
У сівозміні
Не допускати порушення встановленого чергування культур і технологічних вимог щодо їх вирощування, що зменшує засмічення полів бур’янами, обмежує розмноження ґрунтових шкідників (коваликів, личинок хрущів, хлібних жуків, кореневої бурякової попелиці, бурякової нематоди) та розвиток збудників коренеїда, звичайної парші, гнилей коренеплодів. Розвиток більшості шкідників, трофічно пов’язаний з іншими культурами й бур’янами. Так, совки, лучний метелик, сірий і чорний довгоносики, ковалики, польові клопи розвиваються на багаторічних бобових травах і кореневищних бур’янах. Лободові, гречкові, айстрові (складноцвіті) та інші бур’яни, що ростуть на полях сівозміни, уздовж доріг, лісосмуг і неорних ділянок, зумовлюють розвиток блішок, щитоносок, довгоносиків, попелиць, цикадок тощо. А тому боротьба з бур’янами на всіх полях сівозміни обмежує розмноження цих шкідників і розвиток хвороб солодких коренів.
Цукрові буряки повторно висівати на полі можна не раніше як через 3–4 роки, в іншому разі значно погіршується фітосанітарний стан полів. Кращим попередником для цієї культури є озима пшениця після чорного та зайнятого пару, гороху, сої.
У зоні поширення бурякової нематоди та підвищеної зараженості (4-10 цист на 100 см3 і з наявністю у них 200-700 личинок) буряки слід повертати на попереднє поле не раніше як через 4 роки, а за 2-3 роки до цього на таких полях потрібно вирощувати культури, що істотно зменшують чисельність паразита. У таких випадках кращим передпопередником є багаторічні трави, горох, картопля, кукурудза на зелені корми або силос, а попередником — озиме жито чи пшениця. Ці культури, якщо в них немає бур’янів, стимулюють вихід личинок із цист, але не забезпечують їхнього нормального розвитку. Ефективним є вирощування проміжних культур (ріпак, гірчиця, редька) після збирання попередника та заорювання їх через 50 днів після появи сходів.
Однією із важливих ланок у комплексній інтегрованій системі захисту посівів цукрових буряків від бур’янів є основний обробіток грунту. Його проводять залежно від типу забур’яненості поля і погодних умов за різними схемами. Якщо на полі переважають однорічні бур’яни, а зволоження грунту достатнє, то найефективнішим є напівпаровий зяблевий обробіток (післязбиральне лущення стерні, оранка в серпні та кілька поверхневих обробітків для знищення сходів бур’янів).
За переважання кореневищного типу забур’янення для знищення вегетативних органів пирію повзучого після збирання зернових попередників проводять два дискування на глибину 12-15 см дисковими боронами у поперечних напрямках або під кутом 30-40° один до одного, а після появи сходів пирію проводять глибоку культурну ярусну оранку. Пирій можна ефективно знищувати під час зяблевого обробітку грунту за допомогою методу виснаження кореневищ. При цьому після двох дискувань проводять плоскорізний обробіток, а потім ще кілька разів на глибину 12-15 см після появи чергової хвилі сходів.
Для знищення інших бур’янів, зокрема коренепаросткових, шкідників і збудників хвороб одразу ж після збирання зернових культур також проводять післяжнивне лущення стерні. Перше — дисковими лущильниками, а через 10–12 днів — лемішними або застосовують плоскорізні знаряддя. З появою нових сходів бур’янів поле культивують або використовують дискові лущильники.
На кислих ґрунтах перед лущенням стерні вносять вапняні добрива, що обмежує ураження рослин збудниками коренеїду та іншими. Перед глибокою оранкою вносять органічні та мінеральні добрива в нормах і співвідношеннях елементів живлення, рекомендованих для зони.
Оранку в такому разі проводять пізно восени. У разі підвищеної засміченості поля кореневищними та коренепаростковими бур’янами (пирій, осоти) в серпні-вересні окремі вогнища, а за потреби й усе поле обробляють відповідними гербіцидами (Раундап та його аналоги на основі ізопропіламінної солі гліфосату).
Нестача азоту спричиняє пожовтіння листків, хлороз, а його надлишок — підсилює розвиток збудників коренеїда, ризоманії, церкоспорозу. Нестача фосфору призводить до побуріння листків, калію — до некрозів їх країв. У разі загрози масового розвитку пероноспорозу й церкоспорозу доцільно на фоні оптимального внесення азоту збільшити на 10% норми внесення фосфору й калію.
На буряковому полі восени
Перед збиранням урожаю всі бурякові поля треба обстежити на залягання шкідників (довгоносиків, совок, мінуючих мух, кореневої бурякової попелиці, бурякової нематоди, бурякової мінуючої молі), а також на ураженість коренеплодів гнилями, паршею, ризоманією, пероноспорозом, а листя — вірусними хворобами, церкоспорозом, іржею. Крім того, у вересні обстежують місця зимівлі блішок, щитоносок та інших шкідників.
На майбутньому буряковому полі визначають величину засміченості поверхневого шару (0-5 см) насінням бур’янів, включаючи при цьому засмічення, яке можливе за внесення органічних добрив.
Період збирання урожаю та його зберігання
Під час збирання урожаю цукрових буряків і в період зберігання коренеплодів слід оберігати їх від надмірного травмування, підв’ялення, підмороження, що провокує загнивання у кагатах. Коренеплоди, підв’ялені та пошкоджені шкідниками (кореневою попелицею, буряковою нематодою тощо), потрібно здавати на негайну переробку, бо вони не зберігаються.
Задля обмеження чисельності шкідників, патогенів хвороб і бур’янів поле ретельно очищають від рослинних решток і проводять глибоку оранку плугом із передплужником, що забезпечує глибоке загортання шкідливих організмів у борозну та їх загибель.
У зимовий період
Найефективніший, найекономічніший і технологічніший метод захисту рослин від шкідників і збудників хвороб — використання стійких сортів і гібридів.
У практиці вітчизняного буряківництва є сорти та гібриди, що мають підвищену стійкість проти шкідників і хвороб. Проти бурякової нематоди — Білоцерківський однонасінний 45, Ювілейний; проти пероноспорозу — Ялтушківський однонасінний 64, Білоцерківський ЧС 51, Білоцерківський ЧС 57, Київський ЧС 62; проти церкоспорозу — Київський ЧС 62, Верхнянський ЧС 63, Білоцерківський ЧС 32, Білоцерківський ЧС 57, Іванівський ЧС 33, Слов’янський ЧС 94; проти борошнистої роси — Ялтушківський однонасінний 30, Український ЧС 70, Слов’янський ЧС 94; проти кагатної гнилі — Іванівський ЧС 33. Перелік стійких гібридів проти основних хвороб наведено в таблиці 6.
Вирощування стійких сортів і гібридів знижує захворюваність посівів на 30–50%, а в разі епіфітотійного розвитку збудників хвороб сприяє вищій ефективності фунгіцидів.
Оскільки в сучасних умовах рільництва за недотримання чергування культур у сівозмінах та спрощення систем обробітку грунту майже повсюдно є загроза від тих чи інших груп наземних шкідників, а в більшості випадків від грунтоживучих фітофагів, то обов’язковим елементом системи захисту має бути обробка насіння інсектицидними протруйниками, які забезпечують надійний захист від комплексу шкідників на початковому етапі вегетації культури (25-35 днів від сівби). Цим вимогам найбільш відповідає інсектицидний протруйник Круізер 350 FS, т.к.с. (а.р. тіаметоксам, 350 г/л), дещо менш – препарати на основі а.р. імідаклоприду, 700 г/кг, а саме: Антижук Профіт, з.п., Гаучо, 70 % з.п., Командж WP, з.п., Мангуст, з.п.
Препарати, що призначені проти грунтоживучих фітофагів, – Форс 200 FS, к.е. (а.р. тефлутрин, 200 г/л), Семафор 20 ST, т.к.с. (а.р. біфетрин, 200 г/л). Для забезпечення більш надійного захисту від грунтоживучих та наземних шкідників сходів доцільно застосовувати для обробки насіння суміш Круізеру 350 FS із Форсом 200 FS чи Семафором 20 ST і відповідних співвідношеннях, передбачених у спеціальних інструкціях, якими користуються на насіннєвих заводах.
Взимку стежать за зберіганням маточних коренеплодів у кагатах. При цьому регулюють температуру в межах 1...3°С за допомогою продух або додаткового вкривання, за потреби видаляють гнізда кагатної гнилі.
Промивають зразки ґрунту, відібрані для аналізу восени та пророщують насіння і встановлюють ступінь забур’яненості полів.
Ретельно готують техніку для захисту бурякових плантацій від шкідливих організмів. Складають план диференційованої системи захисту від шкідливих організмів на кожному буряковому полі залежно від ступеня загрози згідно з прогнозом і врахуванням передпопередника.
У весняно-літній період захист посівів цукрових буряків від шкідливих організмів доцільно проводити пестицидами, занесеними до «Переліку пестицидів і агрофімікатів, дозволених до використання в Україні».
Дотримання цих та інших правил сприятиме підвищенню урожайності солодких коренеплодів і рентабельності виробництва.
ВИСНОВКИ
- Цукор був і залишається важливим стратегічним продуктом, світове виробництво якого в 2008-2009 рр. становило близько 153 млн т, частка якого з цукрової тростини сягнуло 80%, цукрового буряку - 20%.
- Буряковий цукор виробляють понад 53 країни світу, серед яких найбільшими виробниками є: США, Франція, Німеччина, Польща, Росія, Туреччина. Україна втратила лідерство серед європейських країн, виробників цукру.
- Зміна форм господарювання і погіршення економічного стану бурякосіючих господарств негативно вплинуло на галузь буряківництва нашої держави, зменшились посівні площі під культурою та валові збори коренеплодів більш ніж утричі.
- За недотримання сівозмін, спрощення системи основного обробітку ґрунту значно погіршився фітосанітарний стан агроценозів, що призводить до значної пошкодженості рослин та недобору урожаїв коренеплодів понад 30% .
- Недостатньо уваги приділяється стійким сортам та гібридам цукрових буряків, які можуть забезпечити зменшення потенційних втрат від шкідників і збудників хвороб на 50-70% та обмежуватимуть інтенсивність їх розмноження та накопичення.
- Радикального покращення фітосанітарного стану бурякових агроценозів можна досягти за грамотного застосування інтегрованої системи захисту рослин, що ґрунтується на науково обґрунтованих сівозмінах, системах обробітку ґрунту та удобрення, підборі, у відповідності до зональної поширеності основних шкідливих організмів, стійких сортів та гібридів, підборі найефективніших протруйників насіння, сівбі в оптимальні строки та ретельному догляді за посівами в період вегетації і своєчасному застосуванні ефективних засобів захисту рослин.
