Чимало українських аграріїв звикли вирощувати сою із мінімальними вкладеннями. В цьому може бути очевидний сенс, однак існують моменти на яких можна економити.
Так, зокрема, вважається, що азотом соя завдяки іннокульованому посівному матеріалу здатна забезпечити себе самостійно, а решта макро- та мікроелементів частково залишилися у ґрунті після удобрення культури попередника. Мовляв, навіщо вносити по півтонни міндобрив на гектар, якщо соя якось «розбереться» і так.
В принципі, як підтверджує практичний досвід, такий підхід має право на життя і доводить свою ефективність. Однак за дотримання низки умов. Зовсім без добрив не можна, тому при сівбі обов'язково потрібно дати хоча б 40-60 кг сульфату амонію або діамофосу, забезпечивши сходам своєрідний азотний «розігрів».
Плюс потрібне хоча б одне підживлення по листку бором, а краще два – і бажано з дещицею молібдену.
Всі ці розрахунки навряд чи виправдають себе, якщо буде неправильно обраний іннокулянт або неправильно проведена процедура інокуляції насіння сої. По суті залишені без додаткового живлення посіви сої зможуть розраховувати винятково на самостійно залучений атмосферний азот. «Заощадимо» на інокулянті – і не залишиться взагалі нічого.
Читайте також: Соя-2023. Як отримати максимальний урожай?
Та при цьому слід мати на увазі, що інокулянт може не спрацювати за відсутності вологи у грунті, тому існують випадки, коли його застосовувати недоцільно. Втім, у посушливих умовах навряд чи варто вирощувати сою взагалі…
Також врахуймо, що соя – це культура, в якій від протруйника, бажано комбінованого – фунгіцидно-інсектицидного залежить принаймні 10-15% урожаю. Якщо взяти дешевий препарат, то по-перше, він не забезпечить належного захисту від шкідників та захворювань рослин, а по-друге, знищить азотфіксуючі бактерії, що містяться в інокулянті.
Тому будь-яка бюджетна технологія вирощування сої обов'язково має передбачати одночасне застосування якісного інокулянту та комбінованого нетоксичного протруйника, який можна без побоювання застосовувати разом.
Чималі кошти можна заощадити і на технології обробітку ґрунту під посіви сої. Зрозуміло, що існує маса науково обґрунтованих рекомендацій щодо оптимального обробітку ґрунту під сою, але потрібно мати на увазі нинішні економічні реалії. Кожен фермер має тут діяти, виходячи із власних фінансових розрахунків.
Заощадити на посівному матеріалі складно, але можна. По-перше, в Україні є реально класні виробники посівного матеріалу сої, а окремі сорти в їхній лінійці здатні на рівних змагатися з розкрученими брендами.
По-друге, правильно підібрані сорти сої дозволяють знизити густоту посіву завдяки посіву з великими міжряддями. Доводилося зустрічати нормальні результати врожайності по сої з міжряддями, які досягали 76 см. Але можна провадити і суцільний висів і також отримувати гідну економічну віддачу.
У посушливих регіонах бажано сіяти ультраранні сорти сої, з огляду на те, що поки настане тривала сильна спека наприкінці червня, то посіви відцвітуть, боби наповняться, і виживати рослинам буде простіше. Однак, якщо йдеться про великі масиви сої, тоді не обійтися без підстрахування у вигляді посіву середніх та пізніх сортів сої.
Якісь можуть «вистрілити», якісь підвести, але у будь-якому разі цю сою можна буде зібрати в строгій послідовності, в міру дозрівання. Але в будь-якому разі ми не повинні бути в «мінусі».
Окрема тема – хімічний захист посівів сої. Якщо ми говоримо про бюджетну технологію, то основні витрати тут ляжуть саме на ЗЗР. Насамперед на гербіцидний захист сої, оскільки він є досить проблемним питанням навіть у тих випадках, коли про економію не йдеться. Дві гербіцидні обробки, як мінімум одна фунгіцидна і дві інсектицидні – це самий мінімум, в який бажано додати бор із молібденом та якийсь органічний стимулятор.
Василь ЧЕРКАС, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
