Своєчасний обробіток ґрунту
Своєчасне проведення основного обробітку ґрунту з урахуванням зональних ґрунтово-кліматичних особливостей сприяє підвищенню його родючості, забезпечує регулювання водного, повітряного, поживного режимів і створює умови для одержання високих урожаїв ячменю. Основний обробіток ґрунту після сої, ріпаку, кукурудзи на зерно і силос, соняшнику розпочинають із лущення стерні дисковими знаряддями з подальшою оранкою на зяб.
Основний обробіток ґрунту під ячмінь слід починати якомога раніше після збирання попередника. До того ж підвищується біологічна активність ґрунту навіть в умовах посухи, покращуються показники його родючості.
У вирощуванні ячменю після культур, що рано звільняють поле, застосовують напівпаровий і поліпшений зяблевий обробітки ґрунту. За напівпарового обробітку поле після збирання попередника негайно лущать дисковими знаряддями. Через 12–14 днів, коли з’являться сходи бур’янів, орють плугами з передплужниками на глибину 20–22 см.
Вирощуючи ячмінь після картоплі, кормових і цукрових буряків, під які проводять глибоку оранку, після їх збирання проводять безплужний обробіток плоскорізами або чизель-культиваторами.
__________________________
Ячмінь добре реагує на глибоку оранку, що дає можливість розвитку потужної кореневої системи й аерації ґрунту
__________________________
Після кукурудзи поле дискують у двох напрямках дисковими боронами і потім орють на зяб на глибину 22–25 см. За умов недостатнього зволоження, коли в орному горизонті міститься менше за 20 мм вологи, проводять обробіток плоскорізами-глибокорозпушувачами.
Ячмінь добре реагує на глибоку оранку, що дає можливість розвитку потужної кореневої системи й аерації ґрунту. Зяблева оранка має значні переваги перед весняною. Урожай ярого ячменю після весняної оранки знижується на 10–30%. Зяблева оранка забезпечує в посушливі роки краще використання осінньо-весняних опадів, а в дощові — швидше прогрівання ґрунту. А це дозволяє висівати ячмінь у ранні строки.
Значно впливають на врожай ячменю строки зяблевої оранки. За раннього підняття зябу (вересень — початок жовтня) забезпечуються добрі умови для життєдіяльності мікроорганізмів, що розкладають органічні рештки. Як наслідок, у ґрунті накопичується більше поживних речовин, створюються сприятливі умови для знищення бур’янів восени й навесні. Крім того, гинуть личинки шкідників і дорослі жуки, а також спори грибів. Отже, раннє підняття зябу має переваги перед пізнім.
Оптимальні умови для кращих результатів
Разом із тим слід зауважити, що обробіток ґрунту ефективний лише за умови, якщо його проводять з урахуванням властивостей ґрунтів, кліматичних і погодних умов, біологічних властивостей рослин та їх вимог до технології вирощування в сівозміні. Ефективний вплив механічної дії на ґрунт посилюється тоді, коли глибина, способи й заходи обробітку здійснюються в науково обґрунтованій послідовності і тісній взаємодії з усіма ланками системи землеробства. Також слід ураховувати, що надмірний обробіток може призвести до руйнування ґрунту, втрати ним родючості, збільшення непотрібних витрат. Систему обробітку ґрунту потрібно постійно уточнювати внаслідок удосконалення зональних технологій вирощування сільськогосподарських культур.
В Інституті сільського господарства Північного Сходу НААН вивчають ефективність мінімальної технології основного обробітку ґрунту під основні сільськогосподарські культури шляхом оцінки агрофізичних, агрохімічних властивостей чорнозему типового середньо гумусного середньосуглинкового.
За результатами досліджень у середньому за 2014–2015 рр. на час сходів ярого ячменю (попередник — соняшник) найбільші запаси вологи в шарі ґрунту 0–100 см було отримано за безполицевого комбінованого обробітку ґрунту на глибину 14–16 см (КЛД-2,0) — 160,2 мм. Дещо меншим запас вологи був на варіанті безполицевого комбінованого обробітку 10–12 см (КЛД-2,0) та без обробітку ґрунту й становив 158,9 та 153,8 мм відповідно (табл. 1).
Таблиця 1. Вплив обробітку ґрунту на запаси доступної вологи під ярим ячменем, мм
На час збирання найкращі запаси продуктивної вологи в метровому шарі ґрунту в середньому за роки досліджень були у варіанті без обробітку ґрунту, що становило 53,6 мм. Дещо нижчі показники були за безполицевого комбінованого обробітку ґрунту на глибину 10–12 см (КЛД-2,2), (АГ-2,4-20) і становили 49,8 і 49,5 мм відповідно.
У посівах ярого ячменю, попередником якого була кукурудза на зерно, в період сходів найбільше вологи в метровому шарі ґрунту було за проведення безполицевого комбінованого обробітку на глибину 14–16 м (КЛД-2,0) (контроль) — 166,8 мм. Ця тенденція не змінилася до збирання.
Залежно від попередника водоспоживання ярого ячменю було дещо вищим після соняшнику. Найнижчий коефіцієнт водоспоживання був за безполицевого комбінованого обробітку ґрунту на 14–16 см (КЛД-2,0) як після попередника соняшник — 292,5 м³/т, так і за безполицевого комбінованого обробітку ґрунту на 14–16 см (КЛД-2,0) після попередника кукурудза на зерно — 289,0 м³/т, що на 40,5 та 83,0 м³/т менше від варіанта без обробітку ґрунту.
__________________________
Оцінювання щільності ґрунту в дослідженнях проводили за критеріями (М. О. Качинський), згідно з якими оптимальна щільність чорнозему суглинистого для зернових колосових культур становить 1,2–1,3 г/см³, а природна щільність такого ґрунту — 1,0–1,3 г/см³
__________________________
Усі види обробітку ґрунту і будь-яка взаємодія ходових систем мобільної сільськогосподарської техніки істотно впливають на зміну щільності ґрунту. Висока щільність ґрунту часто знижує схожість насіння, створює механічний опір кореневій системі, впливає на розвиток рослин, змінюючи водний, повітряний і тепловий режими ґрунту. Поживний режим, життєдіяльність ґрунтової флори повністю залежать від ступеня його ущільнення. Процес обробітку ґрунту в основному спрямовано на регулювання цих показників.
Оцінювання щільності ґрунту в дослідженнях проводили за критеріями (М. О. Качинський), згідно з якими оптимальна щільність чорнозему суглинистого для зернових колосових культур становить 1,2–1,3 г/см³, а природна щільність такого ґрунту — 1,0–1,3 г/см³. Якщо щільність ґрунту вища від оптимальної, його треба розпушувати, а якщо нижча — ущільнювати. Обробіток ґрунту є одним з основних способів регулювання щільності ґрунту.
Таблиця 2. Урожайність ярого ячменю залежно від обробітку ґрунту, т/га
За роки досліджень щільність ґрунту збільшувалася по всіх горизонтах. Загалом можна сказати, що по обробітках ґрунту в посівах ячменю після соняшнику в горизонті 0–10 см щільність становила 1,13–1,18 г/см³. Слід зауважити, що в середньому за роки досліджень для кожного варіанта обробітку залежно від його глибини щільність ґрунту по профілю коливалась від 1,13 до 1,31 г/см³.
У посівах ярого ячменю після кукурудзи на зерно в середньому за період 2014–2015 рр. найнижчий показник щільності проти інших варіантів був на контролі й становив 1,14–1,29 г/см³ по горизонтах відповідно. Дещо вищі показники щільності ґрунту були на варіанті безполицевого комбінованого обробітку на 10–12 см та без обробітку.
Загалом максимальним цей показник у досліді був у горизонтах ґрунту 10–20 см і за М. О. Качинським відповідав критерію «розпушений». Глибші горизонти характеризувались критерієм «середньоущільнений».
Урожайність ячменю ярого після попередника соняшник залежно від способу основного обробітку ґрунту в середньому за період досліджень була максимальною за проведення безполицевого комбінованого обробітку ґрунту на 14–16 см (КЛД-2,0) і становила 6,01 т/га. За безполицевого комбінованого обробітку на 10–12 см КЛД-2,0 та АГ-2,4-20 становила, відповідно, 5,7 та 5,3 т/га. За умов прямої сівби культури без проведення основного обробітку ґрунту врожайність ячменю ярого становила 4,6 т/га, що на 1,5 т/га менше за контрольний варіант.
Після кукурудзи на зерно урожайність культури була найбільшою на варіанті безполицевий комбінований обробіток на 14–16 см (КЛД-2,0), що становило в середньому за роки досліджень 5,0 т/га. Зі зменшенням глибини й інтенсивності основного обробітку ґрунту врожайність культури знижувалась.
Отже, як показали результати досліджень, способи обробітку ґрунту суттєво впливають на врожайність ячменю ярого. До того ж виявлено перевагу комбінованого обробітку ґрунту на 14–16 см. Перевага комбінованої системи основного обробітку ґрунту пояснюється покращенням комплексу умов за її застосовування. Насамперед це пов’язано з тим, що цей обробіток дозволяє накопичити більшу кількість продуктивної вологи в ґрунті, а також має позитивний вплив на його агрофізичні властивості.
Микола СОБКО, Світлана МЕДВІДЬ, Ірина БОНДАРЕНКО,
наукові співробітники Інституту сільського
господарства Північного Сходу НААН
