Церкоспороз (ранній опік)
Хвороба поширена в усіх районах вирощування культури. Захворювання проявляється спочатку на розсаді в парниках і теплицях, а пізніше у вологу і холодну пору року з різкими перепадами температури на дорослих рослинах у полі. Крім селери уражується морква, пастернак, петрушка, кріп. На листках розсади з’являються подовженої або округлої форми сухі, спочатку сірі, потім жовтувато-бурі дрібні плями. В умовах високої вологості повітря з нижнього боку листків у місцях плям формується тонесенький ніжний сірий наліт — конідіальне спороношення гриба. У фазу найбільш активного розвитку він починає набувати фіолетового відтінку. У суху погоду наліт відсутній.
Церкоспороз
У середині літа на листках дорослих рослин з’являються округлі або неправильної форми брудно-бурі плями в середині світліші, з вузьким піднятим краєм. На стеблах, черешках і зонтиках плями вдавлені рижувато-коричневі, подовжені. Місця уражень у вологу погоду покриваються легким сіруватим нальотом. Уражені рослини відстають у рості, листки їх жовтіють, стають темно-коричневими і засихають.
Збудником хвороби є гриб Cercospora apii Fres. Протягом вегетації гриб поширюється конідіями. Розвитку хвороби сприяють тепла і волога погода (температура понад 21 °C і вологість повітря понад 80%). Спалахи захворювання з’являються під час тривалих дощів з великими добовими коливаннями температури. У вологе літо захворювання може розвинутися настільки швидко, що листя з зеленого кольору перетворюються за короткий період у коричневий, листки швидко в’януть, некротизируются і відмирають. Інтенсивніше рослини уражаються хворобою за вирощування культури в низинних, вологих місцях і на погано дренованих ґрунтах. Джерелом інфекції є рослинні рештки та насіння, в яких гриб зберігається грибницею.
Шкідливість хвороби виявляється у зменшенні асиміляційної поверхні рослин. Хворі рослини повільно розвиваються, листки їх жовтіють, засихають і відмирають, що знижує істотно якість зелені і приріст коренеплодів. Інфекція може передаватися насінням.
Септоріоз (пізній опік листків, біла плямистість)
Хвороба поширена повсюдно на розсаді і дорослих рослинах. Захворювання розвивається в холодну дощову погоду, а тому найчастіше з’являється навесні або восени. З цієї причини воно отримало назву «пізній опік листків». Захворювання носить осередковий характер і проявляється у вигляді дрібної плямистості на листках, черешках, стеблах, зонтиках і насінні.
Септоріоз
Залежно від збудника хвороби, плями забарвлюються в жовто-зелений або бурий колір. Зустрічаються брудно-темно-жовті або білуваті, іноді з блідим центром і бурою або світло-бурою облямівкою плями. Уражені листки жовтіють, в’януть і відмирають. На поверхні плям з обох боків листків формуються численні чорні плодові тіла у вигляді розкиданих чорних крапок — пікнідіальне спороношення патогенів.
Збудниками хвороби є гриби з роду Septoria: S. apii Chestor, S. apii-graveolentis Dorog., S. petroselini Desm.
Біла плямистість селери, що викликається грибом S. apii проявляється на листках, черешках і насінниках. Особливо часто хвороба розвивається в осінньо-зимовий період в теплицях. На листках з’являються круглі або кутасті великі плями, діаметром до 5 мм. Спочатку вони коричневі, пізніше білуваті, оточені червоно- або темно-бурою облямівкою. Уражена тканина з обох сторін листка покрита численними чорними крапками — пікнідами гриба. Плями поступово збільшуються в розмірах, зливаються. В результаті листки буріють, відмирають. Захворювання розвивається сильніше на ґрунтах, багатих органічними речовинами при високій вологості повітря і температурі (22–28 °С).
При ураженні селери грибом S. apii-graveolentis на листках утворюються дрібні (до 3 мм), білуваті плями. Посередині плям тканина відмирає і забарвлюється в сірий або сіро-коричневий колір. Плями також виникають на черешках, де часто зливаються. Біологічні особливості цього гриба такі ж, як і S. apii.
Септоріоз, що спричиняє гриб S. petroselini, виявляється на листках, черешках і стеблах рослин. У другій половині літа на нижніх листках утворюються численні неправильної форми, спочатку коричневі, пізніше брудно-білі з темно-коричневою облямівкою плями. Пізніше в центрі плям під епідермісом формуються чорні крапки — пікніди гриба. З нижньої сторони листків хвороба переходить на верхні листки. На уражених стеблах насінників і черешках плями бурі, подовжені, дещо заглиблені.
_____________________
Шкідливість хвороби виявляється у зменшенні асиміляційної поверхні рослин в результаті передчасного відмирання уражених листків, які жовтіють, скручуються, в’януть і засихають, черешки ламаються. Істотно втрачається товарний вигляд зелені листкової селери
_____________________
У період вегетації гриби поширюються пікноспорами. Повторні зараження рослин відбуваються за насиченої вологості повітря (100%) і оптимальній для розвитку грибів температурі (17–22 °С). Захворювання посилюється за умов внесення високих доз азотних добрив та перегною.
Зберігаються збудники білої плямистості пікнідами на заражених рослинах, в ґрунті на рослинних рештках, садивному матеріалі і грибницею в насінні (до 3 років).
Шкідливість хвороби виявляється у зменшенні асиміляційної поверхні рослин в результаті передчасного відмирання уражених листків, які жовтіють, скручуються, в’януть і засихають, черешки ламаються. Істотно втрачається товарний вигляд зелені листкової селери. Розвиток хвороби призводить до суттєвого зниження врожайності коренеплодів і зниження їх лежкості. Насіння хворих рослин, на якому відсутні зовнішні симптоми хвороби, покривається пікнідами гриба, різко знижується енергія їх проростання і схожість.
Борошниста роса
Захворювання поширене повсюдно, але найбільш шкідливо в південних областях України. Уражається селера як у відкритому, так і в захищеному ґрунті. Захворювання з’являється на листках, черешках, стеблах і суцвіттях у вигляді білого павутинного нальоту. Пізніше наліт перетворюється в повстяний з чорними крапками, переходячи з верхнього боку листків на нижню і набуває темно-сірого забарвлення. В результаті ураження листки рослин стають жорсткими і легко кришаться.
Збудником хвороби є сумчастий гриб Erysiphe umbelliferarum dBy. f. apii. Білий наліт на поверхні рослин являє собою поверхневу грибницю і конідіальне спороношення, а пізніше статевим шляхом на ній формуються плодові тіла — клейстотеції, наповнені сумками і сумкоспорами, у вигляді чорних крапок, що покривають повстяну грибницю.
У період вегетації рослин гриб поширюється конідіями. Джерелом інфекції є уражені рештки рослин, на яких зберігаються клейстотеції гриба. На початку літа первинне зараження рослин відбувається від сумкоспор, вторинне — від конідій. Сприяє розвитку хвороби чергування сухої спекотної і вологої прохолодної погоди, з випаданням дощів і рясних рос.
Шкідливість захворювання негативно позначається на якості зеленої продукції, уражені листки втрачають товарний вигляд, втрачають соковитість, смак. При сильному ураженні рослин коренеплоди майже не розвиваються, характеризуються поганою лежкістю.
Несправжня борошниста роса (пероноспороз)
Хвороба поширена повсюдно, де вирощується культура, як в закритому, так і відкритому ґрунті. Особливо часто уражується хворобою селера в осінньо-зимовий період в теплицях. На верхній стороні листків з’являються бліді, хлоротичні розпливчасті, пізніше світло-бурі, неправильної форми плями, а на нижній стороні в місцях плям у вологу погоду з’являється пухкий рясний білий або світло-сірий наліт, який згодом буріє і має фіолетовий відтінок. Такі ж плями і наліт з’являються на стеблах насінників, суцвіттях і насінні.
Несправжня борошниста роса. Верхня і нижня сторона листкової пластинки
Збудником хвороби є гриб Plasmopara apii Tr. Savul. Білий наліт являє собою зооспорангіальне спороношення гриба. Протягом вегетації патоген поширюється зооспорангіями, формує кілька генерацій зооспор, які здійснюють зараження рослин. Крім селери патоген уражує петрушку, моркву, кріп, пастернак. Захворювання швидко поширюється у вологу погоду, при температурі 15–20 °С. Сприяє поширенню хвороби полив рослин шляхом дощування. Джерелами інфекції є рослинні рештки, в яких зберігаються ооспори гриба і заражене насіння, у якому зберігається грибниця патогену.
Шкідливість хвороби виявляється в тому, що уражені листки засихають, рослини відстають у рості й розвитку. В результаті цього знижується врожайність селери, товарний вигляд зеленої маси. Хвороба особливо шкідлива на насінниках. Сильно заражені насіння втрачає схожість.
Іржа
Захворювання частіше проявляється на початку літа з нижньої сторони листків (іноді з обох сторін), на черешках і стеблах у вигляді червоно-бурих подушечок-пустул, оточених яскравими помаранчевими еціями. Пізніше на рослинах формуються світло-бурі, іржаво-коричневі, зібрані в невеликі групи, пустули — уредінії з урединіоспорами, які з часом набувають вигляду — світло-бурих плям, що порошать.
Іржа
У кінці літа в місцях уредіній з’являються чорні пустули — телії з теліоспорами, які за розмірами набагато більші уредіній. Телії щільно розташовуються одна біля одної і до осені утворюють суцільне темно-буре спороношення у вигляді плівки.
Збудником захворювання є однодомний іржастий гриб Puccinia apii Desm. Протягом вегетації патоген поширюється уредініоспорами, формує кілька генерацій. Уражені листки жовтіють, засихають і відмирають.
Джерелом інфекції є рослинні рештки, на яких зберігаються телії з теліоспорами. Навесні теліоспори проростають в базидії з базидіоспорами, останні здійснюють первинне зараження листків селери. Вторинне зараження відбувається від еціоспор і уредініоспор. Шкідливість хвороби полягає в тому, що уражені листки жовтіють і засихають, втрачаючи смакові якості, а черешки втрачають товарний вигляд і корисні властивості.
Фомоз (суха бура гниль сердечка)
Хвороба проявляється на селері в двох формах — сухої гнилі сердечка коренеплодів під час їх зберігання в сховищах і випадання насінників, в результаті відмирання уражених рослин в полі.
Діагностичні ознаки прояву хвороби на насінниках: на стеблах, частіше близько їх основи і в місцях розгалужень гілок і черешків спочатку з’являються темні смуги і подовжені плями з бузковим відтінком. Утворення таких плям часто супроводжується виділенням клейкої маси. Пізніше уражені ділянки висихають, стають сірими і вкриваються численними чорними крапками — пікнідами гриба. Подібні ознаки проявляються і на суцвіттях, близько їх основи, на квітконіжках, в основі зонтиків. Уражена рослина уповільнює свій ріст, листки жовтіють, набуваючи біля основи синюватого або бурого забарвлення, черешки ламаються, уражені органи відмирають. При зараженні насіння на їх поверхні можуть також виявлятися пікніди гриба.
Збудниками хвороби є гриби з роду Phoma: Ph. aplicola Kleb.; Ph. anethi Sacc. Протягом вегетації гриби поширюються пікноспорами й формують кілька генерацій пікнідіального спороношення, викликаючи нові ділянки зараження. За умов відсутності просторової ізоляції між насінниками і товарними посівами інфекція легко переноситься на рослини першого року вирощування і може викликати інтенсивне ураження їх надземної частини. Найчастіше це відбувається в другій половині літа і восени, в кінці вегетації, коли в масі проявляється фомоз на насіннєвих рослинах.
На черешках і жилках рослин першого року вирощування з’являються білуваті смуги або видовжені, жовті, згодом сірувато коричневі плями, на яких пізніше утворюються чорні пікніди гриба, уражена тканина стає крихкою. У ряді випадків інфекція, потрапляючи на головку коренеплоду, викликає загнивання верхівки коренеплоду. В полі така форма захворювання проявляється на низинних, часто затоплених дощовою водою ділянках та поганій аерації ґрунту.
_____________________
Гниль коренеплодів починає активно розвиватися під час зберігання. На поверхні коренеплоду утворюються сірі, злегка вдавлені плями
_____________________
Гниль коренеплодів починає активно розвиватися під час зберігання. На поверхні коренеплоду утворюються сірі, злегка вдавлені плями. Тканина під ними суха, часто трухлява, коричневого (на відміну від чорної гнилі) кольору. При швидкому розвитку гнилі в трухлявих тканинах можуть утворюватися порожнечі, поверхня яких вистилається слабким білим нальотом грибниці патогену. Починаючи з середини зими і протягом весни на поверхні ураженої тканини коренеплодів виявляються плодові тіла — пікніди гриба, які розташовуються локально у вигляді окремих груп.
Хворі маточні коренеплоди з ураженої верхівкою часто не проростають, або з них формуються недорозвинені, інтенсивно уражені рослини. Більшість хворих рослин в’яне ще до утворення на них суцвіття, на окремих рослинах — на стеблах, черешках, суцвітті з’являються сірувато — бурі плями, з численними чорними дрібними пікнідами. Такі рослини являють собою первинні осередки інфекції фомозу, від яких може відбуватися масове зараження насінників.
Основним джерелом інфекції фомозу для насінників є висаджені хворі коренеплоди. Крім цього, інфекція може зберігатися також і на уражених післяжнивних рештках протягом 2–3 років. Для рослин першого року джерелом інфекції можуть бути як насінники, за умови недотримання просторової ізоляції між полями товарних і насіннєвих посівів, так і рослинні рештки, за умов порушення сівозміни. Інфекція може передаватися і зараженим насінням. При висіві зараженого насіння розвивається «чорна ніжка», частина уражених проростків гине ще в ґрунті, інша —
в період вегетації.
Масовому розвитку хвороби на насінниках сприяє висока вологість, бо пікноспори вивільняються з пікнід тільки за наявності на поверхні рослини краплинної вологи. У сховищах гниль коренеплодів прогресує тим швидше, чим вище в ньому температура.
Коренеплоди недорозвинені або перезрілі також уражаються фомозом сильніше, ніж ті, які зібрані вчасно. Захворювання більш інтенсивно проявляється на коренеплодах, які були вирощені на супіщаних ґрунтах.
Шкідливість хвороби полягає в випаданні рослин, зниженні врожаю насіння і погіршення їх посівних якостей, знижені товарного вигляду коренеплодів, їх непридатності для тривалого зберігання, значні втрати врожаю в результаті загнивання коренеплодів у сховищах.
Чорна гниль (альтернаріоз)
На сходах селери захворювання проявляється у вигляді «чорної ніжки». Спочатку спостерігається почорніння кореневої шийки, а пізніше пожовтіння, в’янення і всихання листків всієї розетки. На черешках і стеблах насінників з’являються витягнуті темно-коричневі плями різних розмірів. У вологу погоду, особливо восени, уражені листки загнивають і вкриваються слабким зеленувато-коричневим пліснявим нальотом.
Під час зберігання на коренеплодах збоку або на верхівці утворюються чорні вдавлені плями. При розрізі через плями видно вугільно-чорне забарвлення ураженої тканини, яка різко відмежовується від здорової.
На насінниках, коріння яких уражене збудником — чорної гнилі, стебла і суцвіття в’януть, що призводить до істотного недобору насіння.
Збудником хвороби є гриб Alternaria radicina Meier et al. Гриб поширюється конідіями. Оптимальна температура для проростання конідії 26–28 °С. Зараження рослин частіше відбувається в дощову теплу осінь. Джерелами інфекції є заражене насіння, зібране з уражених ділянок, рослинні рештки і уражені маточні коренеплоди. Патоген зимує грибницею і конідіями.
Гриб спричиняє мацерацію тканин ураженої рослини. Коренеплоди під час зберігання заражаються в місцях механічних пошкоджень в умовах недостатньої вентиляції.
Біла гниль (склеротініоз)
Захворювання в основному проявляється на коренеплодах селери під час їх зберігання у вигляді водянистих мокрих плям, пізніше вкритих білим щільним нальотом, який являє собою грибницю збудника захворювання. Пізніше на поверхні грибниці формуються чорні склероції. Уражена тканина розм’якшується, буріє, коренеплоди повністю згнивають.
Збудником хвороби є гриб Sclerotinia sclerotiorum de Bary. Патоген характеризується широкою спеціалізацією, уражує понад 360 видів однодольних і дводольних культурних і дикорослих рослин. З овочевих культур гриб уражує капусту, буряк, томати, ріпу, редиску, редьку і багато інших культур.
Склероції гриба є основним джерелом інфекції, які накопичуються в полі і в сховищах. Вони можуть зберігатися на уражених рештках рослин, на підлозі і стелажах овочесховищ, після зберігання коренеплодів селери та іншої ураженої патогеном рослинної продукції, зберігаються у ґрунті протягом кількох років.
Протягом вегетації рослин збудник поширюється сумкоспорами і вегетативно — шматочками грибниці за допомогою вітру, крапель дощу, комах. У сховищах первинне зараження коренеплодів відбувається при контакті з грибницею пророслого склероція гриба. Розвитку хвороби сприяє висока вологість повітря і температура вище як 14 °С.
Коренеплоди селери можуть уражуватися ще в полі до збирання врожаю, але найбільш інтенсивний розвиток хвороби, як правило, спостерігається під час зберігання на зів’ялих або підморожених, ослаблених і пошкоджених коренеплодах. Гриб проникає як через механічні пошкодження, так і через неушкоджені оболонки клітин. У сховищах збудник хвороби поширюється грибницею при контакті хворого коренеплоду з сусіднім здоровим коренеплодом, тому захворювання виявляється у вигляді окремих осередків. Джерелом інфекції можуть бути склероції, які потрапляють в сховище з частками ґрунту або з ураженими рослинними рештками.
Найбільш шкідлива хвороба на коренеплодах в період їх зберігання, викликаючи їх масове загнивання. В результаті ураження тканина коренеплоду стає м’якою, мокрою. Уражені коренеплоди стають непридатними для вживання в їжу, для переробки і використання як маточників. При посадці уражених коренеплодів в ґрунт насінники відстають у рості, часто в’януть і гинуть.
Сіра гниль (ботрідіоз)
Симптоми хвороби проявляються на коренеплодах селери під час їх зберігання. Уражений коренеплід стає м’яким, мокрим, як і при білій гнилі, але уражена тканина покривається у вологому повітрі сірим пухнастим нальотом. Цей наліт являє собою грибницю і конідіальне спороношення гриба. Пізніше на ньому з’являються дрібні чорні склероції.
Збудником хвороби є гриб Botrytis cinerea Fr., який уражує тільки ослаблену тканину рослин. Гриб проникає в рослину через механічні пошкодження, продихи. Завдяки наявності в своєму арсеналі нападу токсинів, гриб може проникати і через неушкоджену кутикулу. Гриб уражує понад 400 видів рослин різних родин. У циклі свого розвитку патоген формує грибницю, склероції, конідіальне і сумчасте спороношення. На сірому поверхневому нальоті утворюються значна кількість дрібних, округлих або неправильної форми склероціїв, які інтенсивно утворюються за температури 4–13 °С.
Конідіальне спороношення формується у вигляді сірого нальоту, який сильно порошить. Інтенсивний ріст грибниці і утворення конідій відбувається при температурі 17–25 °С і відносній вологості повітря 95–98%. Зрілі конідії легко поширюються повітряними течіями на значну відстань. Протягом вегетації гриб формує кілька генерацій конідій.
Джерелом інфекції є грибниця патогену на уражених рештках і склероції в ґрунті, які зберігають свою життєздатність до 8 років і більше.
Первинне зараження коренеплодів селери грибом може відбуватися як в полі, так і в сховищах. Подальше поширення інфекції в сховищах може відбуватися за допомогою конідій повітряним перебігом. Завдяки конідіям поширення інфекції від первинних осередків може в наступному викликати зараження коренеплодів в різних місцях сховища. Тому перебирання коренеплодів не лише недоцільно, а і є серйозною загрозою для інтенсивного поширення інфекції по всьому сховищу. Патоген у сховищах поширюється також контактним способом — при дотику хворого коренеплоду до здорового. Шкідливість сірої гнилі аналогічна білої гнилі.
Іван МАРКОВ, професор НУБіП України
