Вегетаційний період гороху може тривати 60–75 діб (характерно для скоростиглих сортів), 75–95 діб (середньостиглі сорти гороху) та 95–120 діб (пізньостиглі сорти). За сприятливих погодних умов цвітіння в ранніх сортів починається через 30–45 діб після сходів, середньостиглих — 45–55 діб, пізньостиглих — через 55 діб. Біологічною особливістю гороху є довгий період генеративного розвитку.
Урожай гороху значною мірою залежить від погодних умов, сортових особливостей і проходження рослинами фаз росту й розвитку та технологічних операцій. Несприятливі погодні умови, що припадають на період генеративного розвитку, для сортів гороху, що різняться за нагромадженням пластичних речовин, є основною причиною зниження врожаю насіння. Для одержання високих і сталих урожаїв гороху за різних екологічних умов у кожному господарстві потрібно висівати 2–3 сорти, що різняться за скоростиглістю й вимогами до агрофонів вирощування.
_____________________
За умов посушливої весни для заощадження та продуктивного використання весняних запасів вологи орного шару ґрунту слід мінімізувати обробіток ґрунту
_____________________
Передпосівний обробіток розпочинають після настання фізичної стиглості ґрунту на глибину 6–8 см із розпушування важкими або середніми боронами у комплексі зі шлейфами, яке проводять упоперек або під кутом до оранки, для створення дрібногрудкуватої структури ґрунту в посівному шарі та максимального вирівнювання поверхні поля. Водночас за умов посушливої весни для заощадження та продуктивного використання весняних запасів вологи орного шару ґрунту слід мінімізувати обробіток ґрунту. Застосування комбінованих агрегатів дає змогу скоротити строки виконання весняних польових робіт, що сприяє підвищенню врожайності гороху на 0,16–0,51 т/га.
Велике значення в технології вирощування гороху має також і норма висіву насіння, за допомогою якої можна сформувати стеблостій, що забезпечує найвищу продуктивність рослин. Норми висіву гороху залежать від зони вирощування, особливостей сорту, посівних якостей насіння. Оптимальна норма висіву сортів гороху безлисткового типу становить 1,2–1,4 млн схожих зерен на 1 га. За ранніх строків сівби норму висіву насіння збільшують на 10%.
Горох — культура високородючих ґрунтів. Реакція ґрунтового розчину має бути нейтральною (рН 6,8–7,4). Непридатними для вирощування гороху є важкі, глинисті, кислі, перезволожені ґрунти. Мінеральні добрива, які вносяться під час сівби в дозі N10-30P20-30-60K20-45-60 забезпечують приріст урожаю 0,28–0,79 т/га. За вирощування гороху в зерно-паро-просапній сівозміні на чорноземах південних 1 кг діючої речовини азоту в середньому забезпечує 3,64 кг, фосфору — 7,04, калію — 4,50 кг зерна. Одиниця повного мінерального добрива за співвідношення N : P : K = 1 : 2 : 2 забезпечує 4,19 кг зерна. Залежно від умов зволоження впродовж вегетаційного чи критичного для розвитку культури періоду ефективність мінеральних добрив може змінюватися в кілька разів.
Для підвищення рівня реалізації біологічного потенціалу культури важливе значення має впровадження у виробництво сучасних ефективних конкурентоспроможних технологій вирощування, які повинні базуватися на широкому використанні високопродуктивних сортів, збалансоване внесення біопрепаратів, регуляторів росту рослин (РРР) і мінеральних добрив. Під час застосування РРР підвищується польова схожість, посилюються процеси дихання, живлення та фотосинтезу, зростало нагромадження хлорофілу в листках, що сприяє формуванню вищої стійкості рослин до хвороб і підвищенню врожайності. РРР впливають на формування та функціонування симбіотичних систем бобових культур і сприяють підвищенню їх продуктивності на 0,39–0,41 т/га (16,8–17,7%). Вони підвищують нітрогеназну активність не лише тих штамів мікроорганізмів, що застосовували для інокуляції, а й азотфіксувальних мікроорганізмів, що населяють ґрунт і є в зоні висіяного насіння, а потім — і в прикореневій зоні рослин.
Важлива роль в інтенсивних технологіях вирощування сільськогосподарських культур належить мікроелементам. Вони входять до складу цінних фізіологічно активних сполук і беруть участь у синтезі білків, вуглеводів, нуклеїнових кислот, вітамінів та жирів, здатні стабілізувати процеси фотосинтезу, поліпшують ріст і розвиток рослин. За останні два десятиріччя особливого значення як джерела мікроелементів набули хелати (комплексони) — внутрішньокомплексні сполуки органічних речовин із металами (В, Мо, Zn тощо). Їх не поглинає ґрунт, проте легко засвоюють рослини, вони мають кращий ефект, ніж органічні сполуки мікроелементів. Тому сучасні агротехнології повинні передбачати застосування як макро-, так і мікродобрив. В умовах Степу передпосівна обробка насіння і позакореневе підживлення вегетуючих посівів мікродобривом Реаком на основі композиційних хелатів металів (Zn, Mo, Mn, Co) і бору в біологічно активній і доступній для рослин формі зумовлюють повніше використання рослинами макродобрив із ґрунту й активізацію основних процесів їх росту й розвитку та підвищення врожайності гороху на 0,36 т/га (15,5%), а за поєднання з РРР — на 0,22–0,55 т/га (9,5–23,7%).
Невіддільним складником агротехнологічного процесу вирощування гороху, спрямованим на підвищення біологічної фіксації молекулярного азоту, покращання умов росту й розвитку рослин, формування їхньої продуктивності є застосування мікробіологічних препаратів поліфункціональної дії на основі специфічних штамів азотфіксувальних бульбочкових бактерій, що характеризуються високою вірулентністю й активністю. Застосування бактеріальних препаратів у технології вирощування гороху через передпосівне інокулювання насіння штамами асоціативних бактерій роду Azotobacter, здатних стимулювати ростові процеси, поліпшувати їх мінеральне живлення та захищати від низки інфекцій і підвищувати стійкість до несприятливих умов, а також підвищувати мікробіологічну активність ґрунту. На рівень ефективності симбіотичної азотфіксації впливає комплекс чинників: вологість ґрунту, аерація, температурний режим, рівень рН, уміст рухомих форм азоту, фосфору, калію, наявність у ґрунті мікроелементів тощо. Бактеризація насіння азотфіксувальним препаратом Ризогумін (Rhizobium legum inosarum 31), 300 г на гектарну норму насіння, та Поліміксобактерин (Paenibacillus polymyxa KB), 150 мл на гектарну норму насіння, забезпечує підвищення врожаю на 0,36–0,44 т/га (15,2–19,5%). Ефективність передпосівного застосування біологічно активних речовин має сортоспецифічність і значною мірою контролюється наявністю доступної вологи в ґрунті впродовж вегетації. За умов посухи найкраще проявляють себе препарати антистресової дії, а за сприятливих гідротермічних умов — їх поєднання з мембранотропними речовинами.
Насіння гороху за 1–15 діб до сівби обов’язково протруюють проти комплексу захворювань: Вінцит 050 CS (2,0 л/т), Вітавакс 200 ФФ (2,5 л/т), Максим 025 FS (1,0 л/т), Стиракс (2,5 л/т). При обробці насіння ризоторфіном або іншими бактеріальними препаратами протруєння проводять у день сівби. Посіви ранніх строків сівби менше уражаються хворобами й менше пошкоджуються гороховою плодожеркою.
_____________________
Сходам гороху значної шкоди завдають жуки бульбочкових довгоносиків. Сильні пошкодження сім’ядольних листків і точки росту призводять до загибелі рослин
_____________________
Ґрунтові гербіциди застосовують у тих випадках, коли є впевненість у сильній забур’яненості поля: Дуал Голд 960 ЕС (1,6 л/га), Юпітер (0,5–0,75 л/га), Гезагард 500 FW (2,0 л/га) та ін. У більшості випадків застосовують післясходові гербіциди. Проти однорічних дводольних бур’янів застосовують: Агрітокс (0,5 л/га), Набоб (2,0–3,0 л/га), Базагран (3,0 л/га) та ін. Проти однорічних злакових бур’янів: Пантера (1,0–1,5 л/га), Селект 120 (0,4–0,8 л/га), Фюзілад Форте 150 ЕС (0,5–1,0 л/га) та ін.
Сходам гороху значної шкоди завдають жуки бульбочкових довгоносиків. Сильні пошкодження сім’ядольних листків і точки росту призводять до загибелі рослин. Личинки довгоносиків живляться бактеріальною тканиною бульбочок і корінням, що знижує продуктивність бульбочкових бактерій і зменшує накопичення азоту в ґрунті. Проти жуків бульбочкових довгоносиків (ЕПШ — 10–15 екз./м²) у фазу сходів проводять обприскування крайових смуг посівів: Сумі-альфа (0,3 л/га), Карате Зеон 050 SC (0,125 л/га).
Проти горохової попелиці (ЕПШ — 250–300 особин / 10 помахів сачком) оптимальний строк проведення обприскування — масова бутонізація. Гороховий зерноїд (ЕПШ — 15–20 екз./м²) пошкоджує тільки горох. Масове заселення посівів гороху гороховим зерноїдом починається на самому початку цвітіння. Це сигнал для початку хімічних обробок посівів проти цього шкідника. Проводять суцільну обробку площ, на яких чисельність попелиці та зерноїду вища від ЕПШ. Застосовують один з інсектицидів: Данадим стабільний (1,0 л/га), Карате Зеон 050 CS (0,2 л/га), Фастак (0,25 л/га) та ін.
За сприятливих метеорологічних умов для запобігання розвитку хвороб посіви гороху потребують застосування фунгіцидів. У період масової бутонізації або на початку цвітіння за появи перших ознак аскохітозу, іржі, борошнистої роси проводять обприскування Альто Супер 330 ЕС (0,5 л/га). Фунгіциди насамперед треба застосовувати на площах, де внесено добрива й очікується одержання урожаю зерна не нижче як 3,5–4,0 т/га.
Віталій ІЩЕНКО, д-р с.-г. наук, старш. дослідник,
заступник директора з наукової роботи ІСГС НААН,
експерт-дорадник з питань рослинництва
Галина КОЗЕЛЕЦЬ, канд. с.-г. наук, старш. дослідниця,
завідувачка лабораторії селекції та насінництва зернових
і технічних культур ІСГС НААН, експерт-дорадник
з питань рослинництва
Олег ГАЙДЕНКО, канд. техн. наук, старш. наук.
співробітник, учений секретар ІСГС НААН, дорадник
з питань механізації сільського господарства та
економіки сільськогосподарського виробництва
