Суцільна вигода та користь
Багаторічні бобові трави поширені на різних типах природних кормових угідь. За доброго врожаю вони забезпечують найвищий вихід поживних, повноцінних кормів. Особливо цінні корми з багаторічних бобових трав, зокрема, за вмістом перетравного протеїну і таких незамінних амінокислот, як триптофан, метіонін, лізин та вітаміни. Навіть концентровані корми - зерно і макуха - не мають у своєму складі стільки амінокислот і вітамінів, як корми з багаторічних бобових трав - зелена маса, сіно, трав’яне борошно, сінаж.
Багаторічні бобові трави - кращі попередники для інших культур сівозміни, вони збагачують ґрунт на азот, підвищують родючість і відновлюють його структуру, запобігають ерозії та засоленню.
З багаторічних бобових трав в Україні в польовому травосіянні поширені конюшина червона двоукісна, люцерна та еспарцет. Посіви конюшини зосереджені в Лісостепу та на Поліссі, люцерна поширена в Лісостепу і Степу, еспарцет вважають культурою Степу, але він добре росте в Лісостепу та на Поліссі.
Еспарцет належить до числа кращих культур зеленого конвеєру. Він рано, слідом за озимим житом та пшеницею, дає цінний високобілковий корм, який можна використовувати для годівлі всіх видів тварин і птиці.
Таблиця 1. Вміст перетравного протеїну і клітковини в рослинах еспарцету залежно від фаз розвитку, %
Дослідженнями наукових закладів, державних сортовипробувальних дільниць, виробничим досвідом сільськогосподарських формувань встановлено, що в посушливих умовах Степу еспарцет при дотриманні правильної технології вирощування за продуктивністю мало поступається люцерні, а інколи і перевищує її, забезпечуючи урожай зеленої маси 250–400 ц/га і більше, повітряно-сухої речовини 75–85 ц/га. Встановлено, що еспарцет при зрошенні на другий рік життя забезпечує урожай зеленої маси на рівні 460–573 ц/га, залежно від покривної культури і норми висіву.
Зелена маса і сіно еспарцету розцінюються як відмінні, багаті мінеральними солями, вітамінами і поживними речовинами корми для усіх видів сільгосптварин.
Характерною особливістю еспарцету від інших багаторічних трав є підвищений вміст цукру (до 60 г/кг), вітаміну С (до 228 мг/кг), каротину (65 мг/кг). Внаслідок більш збалансованого співвідношення білка і цукру еспарцет не викликає тимпаніту (здуття шлунку) при випасі худоби в дощову погоду.
Зелена маса
Найбільш раціональне й ефективне використання - це згодовування тваринам зеленої маси, особливо добрі результати дає зелена підкормка дійного стада. Зелена маса еспарцету є сильним молокогінним кормом. Найбільше протеїну, незамінних амінокислот, вітамінів міститься у листках.
Хоча за вмістом протеїну еспарцет дещо поступається перед люцерною, зелена маса і сіно його мають високі кормові властивості. За даними М. Ф. Томе, вміст кормових одиниць у 100 кг зеленої маси люцерни становить 17,8 кг, еспарцету - 17,3, конюшини - 17 кг, а перетравного протеїну - відповідно 3,9; 2,8 та 2,7 кг. На кожну кормову одиницю у траві люцерни припадає 219 г перетравного протеїну, еспарцету - 162 і конюшини - 159 г.
Урожайність зеленої маси, а також вихід сіна набагато залежить від строків скошування еспарцету. Найбільш інтенсивне нагромаджування укісної маси рослин відбувається у період від початку бутонізації до початку цвітіння рослин. За цей час приріст стебел досягає у різних сортів 40–60 см, що становить понад 60% загальної висоти травостою. Пізніше, тобто в період від початку цвітіння до його закінчення, ріст рослин, а разом з ним і накопичення урожаю різко падають.
Визначаючи строки збирання еспарцету, необхідно прагнути до того, щоб не тільки одержати високий урожай, а й зібрати з одиниці площі якнайбільшу кількість поживних речовин і передусім протеїну.
Вміст сухої речовини і білка в еспарцету змінюється і залежить від сорту й фази розвитку. Максимальний урожай сухої речовини відмічається у фазі повного цвітіння. Вихід білка досягає максимуму в одних сортів у кінці фази бутонізації, в інших - у фазі початку цвітіння. Встановлено також, що накопичення поживних речовин в еспарцеті відбувається від утворення репродуктивних органів, і по мірі старіння кількість сирого протеїну й жиру зменшується, а клітковини збільшується.
Зниження вмісту протеїну й інших поживних речовин у пізніші фази розвитку еспарцету пов'язане не лише зі старінням рослин, але й з досить значним зменшенням питомої ваги в укісній масі найбільш цінної і поживної її частини - листків.
З урахуванням цього збирання в умовах Степу України найкраще розпочинати на початку цвітіння і проводити в стислі строки. Скошування еспарцету в фазі бутонізації, тобто під час найінтенсивнішого приросту надземних частин рослин, призводить до недобору врожаю, а збирання у кінці цвітіння, коли стебла досягають максимальної висоти, але втрачають при цьому ніжні листки, спричиняє зменшення збору кормових одиниць, а також протеїну й інших поживних речовин.
Для збирання зеленої маси еспарцету застосовують косарки типу КПС-5 Г, косарка дискова КДН-210, косарка-плющилка КПП-3,1.
Проте зелену масу можна використовувати лише протягом вегетаційного періоду, а кожному господарству потрібно мати доброякісні корми й на інші періоди року, які найбільшою мірою зберігали поживність зеленого корму багаторічних трав.
Сіно
Сушіння трави в польових умовах на сьогодні є найбільш поширеним способом заготівлі врожаю трав, проте він пов'язаний зі значними втратами поживних речовин.
Правильно заготовлене еспарцетове сіно - цінний корм для усіх видів тварин. У ньому міститься велика кількість вітамінів, кальцію, фосфору, сирого протеїну - важливих елементів для нормального росту та розвитку тварин. Поживні речовини сіна еспарцету мають високий коефіцієнт перетравності (табл. 2).
Таблиця 2. Коефіцієнт перетравності поживних речовин сіна бобових трав
При заготівлі сіна дуже важливо зберегти найбільшу кількість листків як найціннішої частини рослин. Особливо у них багато міститься білків.
При знаходженні трави в прокосах від скошування до остаточного висушування воно просихає нерівномірно. Листя та суцвіття висихають швидко, а стебла ще довго зберігають вологу. Коли стебла досохнуть, пересохлі суцвіття та листочки робляться крихкими і легко обламуються при згрібанні та транспортуванні сіна. Для збереження найбільшої кількості листків і отримання сіна доброї якості скошений еспарцет після пров'ялювання, на яке необхідно при сонячній жаркій погоді 2–3 години, згрібають боковими граблями в валки або зложують у невеликі вузькі копиці, де він і досушується.
У районах, де при збиранні еспарцету стоїть суха і досить жарка погода, потрібно відразу після укосу згрібати траву боковими граблями в валки середнього розміру. Для прискорення висихання траву в валках після підсихання верхнього шару перевертають, що також здійснюється боковими граблями.
Наразі широкого застосування набула така прогресивна технологія збирання сіна. Пров'ялену в валках траву до 27–30% вологості відразу упаковують у щільні тюки, в яких сіно досушується. Після того як сіно досушиться, його складають у скирти. При цій технології операції зі згрібання та скиртування розсипного сіна відпадають, як наслідок, значно менше втрачається листочків та суцвіть, і сіно отримується більш високої якості. Сушка та збирання сіна цим способом здійснюється комплексом спеціальних машин: граблі-ворушилки ГВ-3,4, ГРВ-420; прес-підбирачі ПРФ-145, Z-224/1, Z-511. Валки підбирають прес-підбирачами з одночасним пресуванням та зв'язуванням отриманих тюків дротом. Після просушування тюки підбирають автомобільним навантажувачем, вантажать на автомашини та відвозять до місця скиртування.
Для зменшення втрат від обламування листя та суцвіть, всі операції з сіном слід проводити в ранкові години, коли воно не таке крихке.
Сінаж
Найповноціннішим кормом, що зберігає багато властивостей зеленої маси, є сінаж. Сінаж - це консервований корм, виготовлений з прив'яленої до вологості 50–55% після скошування трави. Це дозволяє зберегти повністю листки і квітки.
На відміну від звичайного силосу, при виготовленні сінажу маса консервується в умовах фізіологічної сухості середовища. Зокрема, показник рН у ньому знижується лише до 4,8–5,5, у сінажі майже повністю зберігається цукор, загальні втрати його не перевищують 12%, що вдвоє менше, ніж у силосі, і втричі, ніж у сіні. Перевага сінажу порівняно з силосом у тому, що внаслідок низької вологості він не замерзає під час зберігання взимку, що полегшує його виймання та роздачу тваринам.
Еспарцет на сінаж скошують косарками або жаткам будь-якого типу. В умовах Степу України, де пров'ялювання скошеної маси ведеться у валках, високий ефект дає використання жаток, які при скошуванні кладуть траву у валок, виключаючи операцію зі згрібання.
Скошувати еспарцет на сінаж бажано в ранні ранкові години, оскільки в цей період рослини містять найбільшу кількість каротину, а вустиці рослин, які сприяють випаровуванню вологи, ще відкриті. Крім того, при ранньому скошуванні забезпечуються сприятливі умови для пров'ялювання зеленої маси та швидкої її закладки в сховище.
Найважливіші технологічні моменти при заготівлі сінажу, які визначають якість готового корму та рівень втрат, це режим та способи пров'ялювання трав. Тут існує чітка залежність: чим інтенсивніше та рівномірніше іде прив'ялювання скошеної маси, тим менше втрат та вища якість сінажу.
Для прискорення сушіння траву прив'ялюють у валках, причому в обов'яз-ковому порядку через 2–3 години її перевертають.
Згрібання, ворушіння та перевертання валків при заготівлі сінажу здійснюється за допомогою бокових граблів. Вони мають здатність утворювати більш рівний та рихлий валок.
Одним зі способів підвищення швидкості сушіння маси є застосування плющення трави. У процесі плющення свіжа зелена маса втрачає до 2,5% води.
Підбір пров'ялених трав із поля краще всього починати при досягненні вологості маси 60%.
Для збору пров'яленої маси з валків використовують підбирачі-подрібнювачі типу КПІ-2,4, Дон-680, які подрібнюють траву на частки довжиною не більше 30 мм.
Після підбирання та подрібнення сінажної маси еспарцету її транспортують та закладають до сінажних веж або траншей.
Ізоляція сінажної маси від повітря - одна з основних вимог успішної заготівлі і її збереження. У пров’яленій масі, на відміну від свіжоскошеної, процес нагрівання відбувається більш інтенсивно. Якщо швидко не усунути доступ повітря до вкладеної у траншею маси, то її температура за декілька годин може підвищитися до 50оС.
Анаеробні умови при закладанні і зберіганні сінажу обумовлюються газами, що виділяються у результаті життєдіяльності рослинних і бактеріальних клітин. Переважно це вуглекислий газ, який в 1,5 разу важчий за повітря і азот. Він швидко заповнює увесь простір і перешкоджає проникненню повітря. Однак у верхніх шарах він швидко вивітрюється. Тому прийоми укладання й герметизації повинні бути направлені на максимальне збереження вуглекислого газу. Ізоляція від повітря забезпечується ущільненням, вкладанням шаром певної товщини та укриттям герметизуючими матеріалами.
Показником достатньої ущільненості є температура, яка повинна становити близько 37оС. За температури 40оС ущільнення при закладці необхідно посилити. Придатними є термометри, що використовуються при вимірюванні температури ґрунту, зерна.
