Попри поширену практику закладання повної норми азоту під кукурудзу перед сівбою, це виявляється не вельми ефективним. Адже на старті свого розвитку кукурудза спроможна спожити не більш аніж 25% усього потрібного їй азоту.
Тобто, внісши повну норму азотних добрив перед сівбою, ми ризикуємо втратити внаслідок промивання в грунт його більшу частину. Натомість кукурудза споживає цей елемент живлення досить помірно, аж до появи 10 пар листків. Саме після цього з’являється справжній азотний апетит у рослин цієї культури, котрий незрідка може бути не задоволеним через брак доступного азоту в грунті.
Тому існує сенс розподілити норми внесення азотних добрив на посівах кукурудзи таким чином, аби давати їх частину після появи 10 пар листків на рослинах. У даному разі ефективною є практика внутрішньогрунтового підживлення посівів кукурудзи із використанням спеціалізованих аплікаторів або ж дообладнаних просапних культиваторів. Такий підхід до справи дозволить підживити гранульованими або рідкими азотовмісними добривами рослини, а до того ж – розпушити верхній шар грунту та знищити значну частину бур’янів у міжряддях.
Чудовим рішенням для азотного підживлення кукурудзи може також стати застосування спеціальних насадок на форсунки самохідного обприскувача, котрі розподіляють рідкі азотні добрива поверхневим способом в прикореневу зону рослин.
У травні та на початку червня велике значення для майбутньої врожайності кукурудзи має ступінь розвиненості кореневої системи рослин. Адже їм доведеться впродовж наступних місяців вегетувати за умов вже традиційної сильної спеки і посушливих умов. Тому від того, наскільки розвиненою буде коренева система кукурудзи безпосередньо залежатиме і врожайність.
На цей чинник прямо впливає забезпеченість рослин кукурудзи перш за все такими елементами живлення як фосфор та цинк. Ступінь їх засвоєння кореневою системою, особливо ж фосфору, своєю чергою залежить від температури грунту. Так, за умов нинішньої прохолодної весни нагально рекомендованим є додаткове внесення якісних швидкодоступних листових добрив, до складу яких входять фосфор та цинк. Це надасть додатковий імпульс як для розвитку кореневої системи рослин, так і для нормального проходження усіх фізіологічних процесів.
Якщо говорити загалом про найбільш критичні фази розвитку рослин кукурудзи, у які рекомендується провадити листові підживлення, то це головним чином фази 3-6 пар листків та 8-10 пар листків. У ці періоди доречним буде також листове внесення інших елементів живлення, перш за все міді, марганцю, молібдену та бору. Потрібно також контролювати забезпеченість посівів цієї культури сіркою та магнієм, тому з цією метою корисно провадити внесення сульфату магнію.
Непогані результати на кукурудзі демонструє позакореневе внесення гумінових препаратів, котрі поліпшують вегетацію рослин та підвищують їх стійкість. При цьому гумати не варто змішувати із усіма препаратами підряд, а слід цікавитися у їх виробника про можливі протипоказання для приготування робочого розчину.
