Норма висіву контролює урожай
Для формування високої урожайності пшениці озимої необхідно забезпечити оптимальну кількість рослин та продуктивних стебел на одиницю площі, що досягається встановленням відповідної норми висіву. Як за зріджених, так і за надзвичайно загущених посівів урожайність і якість зерна культури істотно знижуються.
Так, за низької норми висіяного насіння, не дивлячись на деяке збільшення урожайності окремої рослини, збори зерна з одиниці площі скорочуються, оскільки зріджені посіви не повністю використовують запаси поживних речовин у ґрунті і вологу, утворюють велику кількість підгону, що викликає різноякісність насіння за ступенем зрілості, крупності і маси. Зріджений стеблостій сильніше заростає бур’янами, більш уражується хворобами і пошкоджується шкідниками.
Загущені посіви страждають від нестачі світла, мають менш розвинену кореневу систему, слабке загартування, дають багато слаборозвиненого колос-ся зі щуплим зерном, швидше і сильніше вилягають. Такі посіви чутливіше реагують на посушливі погодні умови в період вегетації та інші несприятливі фактори.
Важливо відмітити, що норми висіву насіння пшениці озимої та інших зернових культур не є постійними: вони залежать від ґрунтово-кліматичних умов, попередників, удобрення, біології сорту і культури землеробства в господарстві.
Норма висіву встановлюється за кількістю схожих насінин на 1 га. Застосування будь-яких постійних норм висіву без урахування схожості насіння, маси 1000 насінин та інших параметрів не забезпечує оптимальної густоти стеблостою і максимальної врожайності пшениці озимої.
Відомо, що оптимальна густота рослин і достатня кількість поживних речовин у ґрунті - найважливіші умови, від яких залежить продуктивність посіву. Тому важливо вивчити, як різні норми висіву впливають на густоту та продуктивність стеблостою, а також на процеси формування елементів урожайності.
Оптимальна густота стеблостою
У різних ґрунтово-кліматичних зонах України оптимальна густота стеблостою коливається у широких межах і не залишається постійною протягом вегетації. Основними показниками, які безпосередньо впливають на величину норми висіву, є продуктивне кущення, виживання насіння і рослин у польових умовах і маса 1000 насінин. Оптимальна густота стеблостою перед збиранням є критерієм правильності встановлення норми висіву під час сівби, що визначається шляхом постановки відповідних дослідів.
Багато дослідників, у тому числі фахівці Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН, вважають, що розрахунок норми висіву необхідно проводити не у вагових одиницях - кілограмах, центнерах тощо, а у числових - мільйонах штук насінин на гектар (або іншій одиниці площі), оскільки врожайність у кінцевому рахунку обумовлюється кількістю рослин на певній площі.
Якщо ж агроном орієнтується лише на вагову норму висіву (у кг/га) без урахування абсолютної маси, то при використанні крупного насіння відбувається заниження густоти стеблостою, а дрібного - завищення. Крупність же насіння (маса 1000) є дуже мінливим показником. Так, коливання крупності насіння одного і того ж сорту пшениці озимої може становити 20–50%, залежно від погодних умов року вирощування, а також технологічних факторів.
Отже, перед тим як встановити потрібну вагову норму висіву, варто визначитися щодо оптимальної числової норми.
В цілому при розрахунках норм висіву орієнтуються на одержання густоти сходів у межах 450–550 шт./м2 для сортів із низьким коефіцієнтом кущення, а для сортів, які інтенсивно кущаться - 300–350 шт./м2. Тобто для пшениці озимої числова норма висіву насіння повинна становити від 3 до 5 млн шт. насінин на гектар.
Вагова норма висіву
Норму висіву доцільно збільшувати (в середньому на 15–20%) за сівби у пізні строки та після гірших попередників, особливо тих, які залишають після себе грубостеблові рештки (кукурудза, соняшник), а також за інших несприятливих умов вирощування. У разі задовільних умов вирощування (гарний попередник, достатній фон органічного чи мінерального живлення, ранній строк сівби) збільшення норми висіву недоцільне як з агрономічної, так і з економічної точок зору.
Традиційно, визначивши числову, встановлюють вагову норму висіву насіння за такою формулою:
ВН = (ЧН* М1000 *100) / ПП,
де:
ВН - вагова норма (кг/га),
ЧН - числова норма (млн шт./га),
М1000 - маса 1000 насінин (г),
ПП - посівна придатність.
Посівну придатність насіння встановлюють на підставі показників чистоти та схожості (виражених у відсотках) шляхом їх перемножування і діленням на 100 (результат округлюють до цілих чисел). У більшості випадків посівна придатність є на 1–3% меншою за показник схожості насіння.
Для прикладу розрахуємо вагову норму висіву пшениці озимої, яка вирощуватиметься після попередника чорний пар на фоні без добрив за пізнього строку сівби. За таких умов рекомендована числова норма становитиме 5 млн насінин на 1 га. Для подальших розрахунків потрібно точно визначити масу 1000 насінин та лабораторну схожість насіння на час сівби. Слід зауважити, що вагова норма висіву істотно залежатиме від цих показників, тому агрономам рекомендуємо власноруч визначати ці параметри, а не користуватися показниками, вписаними в атестат на насіння, оскільки у багатьох випадків числові дані з документів на насіння не відповідають дійсним посівним параметрам.
Отже, для визначення маси 1000 насінин з фракції чистого насіння відбирають підряд дві проби по 500 шт. у кожній і зважують з точністю до 0,01 г. Якщо розбіжність між масами обох проб не перевищує 3% від середньої, підсумовують масу першої і другої проб, - одержаний показник і буде масою 1000 насінин. Якщо розбіжність між масами обох проб буде перевищувати 3% від середнього значення, то відбирають третю (у разі необхідності - четверту) пробу. Для кінцевого підрахунку маси 1000 насінин відбирають ті проби (дві), розбіжність між якими є мінімальною.
Чистота насіння: метод визначення
Для визначення чистоти насіння пшениці озимої із середнього зразка відбирають наважку вагою 50 г, після чого її на столі розділяють на такі фракції:
- чисте здорове насіння основної культури;
- дрібне, бите, пошкоджене, проросле насіння основної культури;
- мертве сміття (полова, пісок, грудочки землі тощо);
- живе сміття (насіння бур'янів, домішки насіння інших культур, живі шкідники, уражене сажкою насіння, ріжки тощо).
Кожну відібрану фракцію зважують окремо, визначаючи масу спочатку в грамах, а потім у відсотках від узятої наважки. Частка першої фракції (чисте здорове насіння основної культури) від загальної маси наважки становитиме показник чистоти насіння. Якщо чистота насіння нижча, ніж передбачена ДСТУ, його не можна висівати, а треба повторно очистити. Забороняється висівати також насіння, в якому є насіння карантинних бур'янів.
Визначаємо схожість
Для визначення схожості з фракції чистого насіння відбирають підряд чотири проби по 100 насінин і пророщують їх у спеціальних ростильнях (їх можна замінити іншими підручними матеріалами) на вологому чистому прожареному піску або фільтрувальному папері. Важливо, щоб розміщені на ростильні насінини не торкалися одна одної, оскільки схожість від цього може істотно знизитися. Ростильні розміщують у спеціальних шафах - термостатах, де підтримують температуру близько 20 °C. Термостати теж можна замінити іншими прилаштуваннями, головне, щоб при цьому витримувалася рекомендована температура. Схожість насіння пшениці озимої визначають на сьомий день. Виражають схожість у відсотках відношенням кількості насіння, що проросло, до загальної кількості узятого для пророщування.
Допустимо, що лабораторна схожість становить 97%, а чистота - 99%, тоді посівна придатність становитиме:
(97 * 99) / 100 = 96,0%.
Визначивши масу 1000 насінин (для прикладу - 41,7 г), розраховуємо вагову норму:
(5,0 * 41,7 * 100) / 96,0 = 217,2 кг.
Отже, для одержання максимальної урожайності пшениці озимої за встановлених параметрів нам потрібно буде висіяти 217 кг насіння на гектар.
Для швидкої перевірки точності висівання заданої вагової норми посівними агрегатами користуються спеціальною таблицею (табл. 1), за якою визначається необхідна кількість висіяних насінин на 1 м2, враховуючи вагову норму та масу 1000 насінин.
Таблиця 1. Визначення густоти насінин на 1 м2, залежно від маси 1000 насінин та вагової норми висіву
Норма висіву пшениці під впливом попередника та на різних фонах живлення
Втім, на сьогодні серед дослідників немає єдиної думки відносно конкретної норми висіву чи навіть про її значення у формуванні врожайності, залежно від умов вирощування пшениці озимої.
У наших дослідженнях протягом 1997–2007 рр. вивчено чотири варіанти норми висіву (3,0 млн/га; 4,0 млн/га; 5,0 млн/га; 6,0 млн/га) насіння пшениці озимої після попередника чорний пар та три (4,0 млн/га; 5,0 млн/га; 6,0 млн/га) - після гороху на зерно. Досліди закладали на трьох фонах живлення: 1 - без добрив; 2 - післядія гною (30 т/га), 3 - післядія гною + N60P60K60 в основне внесення. Протягом 1997–2004 рр. після попередників чорний пар та горох на зерно досліди проводили на сорті Донецька 48, а у 2005–2007 рр. після чорного пару досліджували сорт Харус, а після гороху на зерно - сорт Одеська 267.
Установлено, що в середньому за 1997–2007 рр. після чорного пару найвищу врожайність пшениця озима формувала за норми висіву 5,0 млн/га, яка на сівозмінному фоні (без добрив) становила 5,55 т/га, на органічному фоні (післядія гною) - 5,82 т/га, органо-мінеральному (післядія гною + N60P60K60) - 5,80 т/га. За норм висіву 4,0 млн/га та 6,0 млн/га в середньому за роками відмічалася тенденція зменшення урожайності, натомість суттєвої різниці порівняно з показниками врожайності за норми 5,0 млн/га не було.
Таблиця 2. Урожайність пшениці озимої сорту Донецька 48, залежно від норми висіву та фону живлення після попередника чорний пар, т/га
Примітка.* - у 1997–2004 рр. сорт Донецька 48, а у 2005–2007 рр. - сорт Харус.
Істотне зниження урожайності пшениці озимої після чорного пару відбувалося за найменшої норми висіву - 3,0 млн/га. Так, різниця урожайності між максимальним (5,0 млн/га) та мінімальним (3,0 млн/га) рівнем урожайності на фоні без добрив становила в середньому 0,31 т/га (5,8%), на фоні післядії гною - 0,28 т/га (5,0%), а на фоні післядії гною + N60P60K60–0,37 т/га (6,8%) (табл. 2, рис. 1).
Рис. 1 Урожайність пшениці озимої, залежно від норми висіву та фону живлення після попередника чорний пар, т/га, 1997–2007 рр.
За роки досліджень установлено, що на фоні без добрив після чорного пару у п’яти роках (1999 р., 2002 р., 2004 р., 2005 р., 2006 р.) з дев’яти досліджуваних найвища врожайність формувалася за норми висіву 5,0 млн/га, у двох інших роках (1997 р., 1998 р.) - за норми 6,0 млн/га та у двох роках (2001 р., 2007 р.) - за норми 3,0 млн/га (рис. 2). Отже, в середньому за дев’ять років досліджень після попередника чорний пар найбільш висока та стабільна за роками врожайність пшениці м’якої озимої була одержана за норми висіву 5,0 млн/га незалежно від фону живлення.
Рис. 2 Урожайність пшениці озимої залежно від норми висіву та року вирощування після попередника чорний пар, т/га.
У дослідах після попередника горох на зерно було встановлено, що в середньому за роки досліджень на фонах живлення без добрив та післядії гною найвищу врожайність (відповідно 4,45 т/га та 5,13 т/га) пшениця озима формувала за норми висіву 6,0 млн/га, а найнижчу (відповідно 3,87 т/га та 4,64 т/га) - за норми 4,0 млн/га. На органо-мінеральному фоні живлення (післядія гною + N60P60K60) істотної різниці у врожайності зерна за нормами висіву не встановлено.
Таблиця 3. Урожайність пшениці озимої сорту Донецька 48, залежно від норми висіву та фону живлення після попередника горох, т/га
Примітка.* - 1997–2004 рр. сорт Донецька 48, 2005–2007 рр. - сорт Одеська 267.
Отже, на відміну від чорного пару, після попередника горох на зерно норма висіву пшениці озимої залежала від фону живлення. Встановлено, що в міру інтенсифікації фону живлення різниця між нормами висіву нівелювалася. Так, за рівнем урожайності різниця між оптимальною та гіршою нормами висіву на фоні без добрив становила 0,58 т/га (15,1%), на фоні післядії гною вона зменшилася до 0,49 т/га (10,6%), а на органо-мінеральному фоні становила всього 0,08 т/га (1,4%) (табл. 3, рис. 3).
Рис. 3 Урожайність пшениці озимої, залежно від норми висіву та фону живлення після попередника горох на зерно, т/га, 1997–2007 рр.
У восьми роках (1997 р., 1998 р., 1999 р., 2002 р., 2004 р., 2005 р., 2006 р., 2007 р.) з дев’яти досліджуваних після попередника горох на зерно найвищу врожайність пшениця озима формувала за норми висіву 6,0 млн/га і лише в один рік (2001) - за норми висіву 5,0 млн/га (див. табл. 2, рис. 4).
Рис. 4 Урожайність пшениці озимої залежно від норми висіву та року вирощування після попередника горох на зерно, т/га.
Отже, для одержання високої та стабільної за роками врожайності зерна пшениці озимої після попередника чорний пар її доцільно висівати з нормою 5,0 млн/га на усіх фонах живлення. За дефіциту насіння норму висіву можна зменшувати до 3,0 млн/га, але при цьому втрати врожайності будуть становити близько 7%. Після попередника горох на зерно норму висіву необхідно корегувати з урахуванням фону живлення. Так, на неудобреному фоні норма висіву має становити 6,0 млн/га, на фоні післядії гною - 5,0 млн/га, а на інтенсивному фоні удобрення норму висіву доцільно зменшувати до 4,0 млн/га.
Вміння агронома з високою точністю визначати норму висіву насіння, враховуючи низку вищеперерахованих технологічних параметрів, забезпечить одержання високої урожайності пшениці озимої за мінімальних матеріальних витрат, що у цілому сприятиме підвищенню прибутковості галузі рослинництва.
