Продуктивний злак
Кукурудза є однією з найбільш продуктивних злакових культур універсального призначення, яку вирощують для продовольчого, кормового і технічного призначення. У країнах світу для продовольчих потреб використовується приблизно 20 % зерна кукурудзи, для технічних - 15–20 %, на корм худобі - 60–65 %. В ЄС для продовольчих потреб - 20 %, для технічних - 18 %, на корм худобі - 72 % (рис. 1, 2).
Рисунок 1. Сфери використання кукурудзи на зерно в світі
(за даними ФАО)
Кукурудза має підвищені вимоги до вологи, тепла, світла, поживних речовин та інших факторів навколишнього середовища. Її гібриди значно відрізняються за вегетаційним періодом, звідси і різні вимоги до вищевказаних факторів. При застосуванні агротехнічних прийомів з урахуванням ґрунтово-кліматичних особливостей зони, екологічних вимог, кукурудза забезпечує отримання максимального врожаю.
Рисунок 2. Сфери використання кукурудзи на зерно в Європі
(за даними ФАО)
Для посіву кукурудзи використовують гібридне насіння, яке отримують при схрещуванні самозапилених ліній. Залежно від батьківських форм розрізняють міжсортові, сортолінійні, міжлінійні гібриди. Гібриди на 25–30 % більш урожайні, ніж сорти за рахунок гетерозису. Максимальну прибавку врожаю забезпечує гібридне насіння першого покоління, після пересіву ефект гетерозису значно знижується, тому гібриди виробляють щорічно.
Для порівняння гібридів різних країн світу за скоростиглістю продовольча організація при ООН (ФАО) розробила шкалу з класів за скоростиглістю кукурудзи. В наш час, присвоюючи цифровий номер новим гібридам, необхідно дотримуватись класифікації за скоростиглістю ФАО (табл. 1).
Таблиця 1. Класифікація гібридів кукурудзи за групами стиглості
Максимальний урожай кукурудзи забезпечать лише гібриди з оптимальним ФАО для зони вирощування, оскільки вибір гібрида з меншим ФАО, ніж рекомендовано, призводить до неповного використання сонячної радіації за вегетаційний період і внаслідок цього до недобору урожаю, а використання гібридів із більшим ФАО - до не дозрівання зерна та невиправданих витрат на досушування зерна.
Вибір гібридів кукурудзи з відповідною групою ФАО має обґрунтовуватись кліматичними умовами зони вирощування, які наведені на рис. 3.
Рисунок 3. Зональне розміщення посівів кукурудзи, залежно від ФАО [http://www.kharsun.com.ua]
Домінуючим фактором до збільшення урожайності зернових культур є підбір гібрида чи сорту в багатьох державах світу, особливо тих, де дуже високий рівень інтенсифікації землеробства. У Європі з підвищення урожайності зернових культур участь нових високоврожайних гібридів або сортів становить у межах 25 %.
Збільшення приросту врожайності за рахунок сортів та гібридів, за даним Національного інституту агроботаніки у Великобританії, за три десятиріччя відповідно сягає: за перше - 38 %, друге - 42 %, третє - 60 %.
Попередники
При оцінці попередників кукурудзи важливе значення має фітосанітарний стан посівів культури (забур’яненість посівів та ураженість хворобами).
Для підвищення ефективності використання землі в структурі посівних площ сучасних сівозмін вводяться високопродуктивні зернові культури, серед яких значну частку займає кукурудза.
Серед найпоширеніших попередників кукурудзи найбільше висушують кореневмісний шар ґрунту рослини буряків цукрових, тому й запаси ґрунтової вологи у більшості випадків залишаються після цього попередника на час сівби кукурудзи найменшими. Так, у стаціонарному досліді Драбівської дослідної станції запаси доступної вологи в півтораметровому шарі ґрунту на час сівби кукурудзи після пшениці озимої, гороху, кукурудзи на силос і кукурудзи на зерно становили відповідно 215, 215, 222 і 219 мм, а після буряків цукрових - лише 205 мм. Крім цього, з наведених даних видно, що кращі умови вологозабезпечення посівів є в повторних посівах кукурудзи. Останнє підтверджується і дослідженнями Уманського державного аграрного університету, згідно з якими на час сівби кукурудзи запаси доступної вологи в шарі ґрунту 0–100 см при повторному вирощуванні її в середньому за 10 років були на 14 мм більшими порівняно з ланкою, де кукурудза розміщувалась після одного з найкращих попередників - пшениці озимої.
Про значне зниження урожайності кукурудзи в повторних посівах свідчать дані кафедри загального землеробства Уманського ДАУ. Якщо різниця між урожайністю кукурудзи, розміщеної після гороху, ячменю та буряків цукрових за три роки досліджень не перевищувала 0,08–0,39 т/га, то в повторних посівах урожайність кукурудзи проти перелічених попередників знижувалась від 0,53 до 0,92 т/га.
Попередники кукурудзи мають великий вплив на забур’яненість посівів. У дослідах Інституту зернового господарства НААН в посівах кукурудзи після пшениці озимої і буряків цукрових у середньому за 10 років налічувалось на 1 м2 відповідно 10 і 15 шт. бур’янів, то після кукурудзи їх чисельність зросла до 43 шт., або збільшувалась утроє-четверо.
Різне місце кукурудзи в сівозміні позначалося і на інших елементах фітосанітарного стану її посівів - ураженість рослин кукурудзяним метеликом і пухирчастою сажкою, так само і повторні посіви. Так, якщо ураженість рослин кукурудзи пухирчастою сажкою при розміщенні її після буряків цукрових становила 2,15 %, то в повторному посіві вона вже піднімалась до 4,78 %, а на третій рік повторного вирощування - до 6,12 %. Це ж стосується ушкодження рослин кукурудзи кукурудзяним метеликом, частка яких у названих варіантах сягала відповідно 6,8, 10,2 і 12,8 % у середньому за 6 років досліджень.
Таким чином, у районах достатнього зволоження кукурудзи на зерно та силос можна розміщувати після буряків цукрових, пшениці озимої, картоплі і навіть повторно після кукурудзи на зерно, а недостатнього зволоження - після пшениці озимої або кукурудзи.
Обробіток ґрунту
У сучасних технологіях вирощування кукурудзи важлива роль належить обробітку ґрунту, удобренню та догляду за посівами, які створюють сприятливі агрофізичні умови у ґрунті, стабілізують фітосанітарний стан посіву, забезпечують необхідними передумовами для ефективної дії добрив, засобів захисту рослин та інших факторів інтенсифікації. Особлива їх роль тут полягає у можливостях зменшення пестицидного навантаження, або навіть заміни останнього за умов двофазного обробітку, коли глибокі розпушування переносяться на початок вегетації як прийоми догляду, створюють певні переваги у формуванні конкурентних відносин з бур’янами на початкових етапах органогенезу.
При вивченні різних способів обробітку ґрунту найсприятливіші умови для росту і розвитку культурних рослин створювалися на варіанті полицево-чизельного основного обробітку із застосуванням гербіцидів. При цьому врожайність зеленої маси кукурудзи зросла на 0,18 т/га і зерна на 0,56 т/га. Застосування тільки безполицевих обробітків зумовило істотне зниження урожайності, вищіий рівень забур’яненості та погіршення фізичних властивостей ґрунту.
В економічному аспекті слід враховувати, що в сучасних умовах в більшості господарств регіону потенційна забур’яненість полів дуже висока, а витрати на оранку і механізовані прийоми з догляду за посівами в 5–10 разів менші, ніж на застосування ефективних і коштовних гербіцидів. Тому відмова від оранки поки що передчасна, бо це питання носить суперечливий характер.
За даними Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН, застосування безполицевого обробітку ґрунту, в порівнянні з полицевою оранкою, призводило до зменшення урожайності зерна більшості гібридів кукурудзи. Чизельний обробіток ґрунту сприяв зменшенню урожайності в середньому по гібридах на 0,85 т/га (рис. 4).
Рисунок 4. Урожайність гібридів кукурудзи, залежно від
способів основного обробітку ґрунту, т/га
Максимальне зниження врожаю зерна за рахунок застосування чизельного обробітку ґрунту було відмічено у гібридів: Харківський 311 МВ (на 0,96 т/га), Злагода МВ (на 0,98 т/га), Нива МВ ( на 1,79 т/га) та СОВ 329 (на 0,97 т/га). Слід відмітити, що середньостиглі гібриди кукурудзи значною мірою знижували урожайність від застосування безполицевого обробітку ґрунту. Таким чином, встановлено, що кращим обробітком ґрунту для вирощування сучасних гібридів кукурудзи є оранка.
За систематичного обробітку ґрунту впродовж чотирьох ротацій безполицевий сприяв зростанню кількості бур’янів порівняно з полицевою оранкою. Для зменшення забур’яненості посівів кукурудзи на дослідному полі використовували засоби захисту рослин (перед сівбою у фазі 3–5 листків та у фазі 7–9 листків), що внесені в перелік пестицидів, дозволених для використання на території України.
Застосування добрив і оптимізація агрофону живлення
Сучасне застосування системи добрив засноване на врахуванні ґрунтово-кліматичних умов та біологічних потреб рослин. Зокрема, дослідження із застосування мінеральних добрив на кукурудзі охоплюють вплив їх на ріст та розвиток рослин, способи внесення добрив, дози та співвідношення поживних речовин та сортову реакцію.
Ефективність добрив визначається складним комплексом умов: кліматичними та погодними умовами, рівнем родючості ґрунту, біологічними особливостями сільськогосподарських культур, їх сортів чи гібридів, агротехнікою, способами, строками, кількістю та якістю внесених добрив. Останнє має вирішальне значення. Погодні умови впливають як на кількість доступних поживних речовин у ґрунті, так і безпосередньо на дію добрив на рослини.
Зменшення запасів продуктивної вологи в ґрунті за період вегетації зернових культур на 10 мм знижує ефективність добрив у середньому на 0,01–0,02 т/га.
Кукурудза вимагає підвищеного мінерального живлення, що пов’язано передусім із довгим вегетаційним періодом та властивістю рослини засвоювати поживні речовини до самого завершення дозрівання зерна. На формування урожаю 5,0–6,0 т/га кукурудза виносить з ґрунту у середньому 130–150 кг азоту, 50–60 кг фосфору та 130 кг калію.
Дози мінеральних добрив розраховують балансовим методом під запланований урожай із урахуванням фактичної родючості ґрунту та встановлених нормативів споживання поживних речовин на формування 1 т зерна: азоту - 25 кг, фосфору - 12 кг, калію - 25 кг.
Кращий строк внесення мінеральних добрив - восени під основний обробіток ґрунту. У цей спосіб добрива більш рівномірно розповсюджуються по профілю орного шару ґрунту. Але перенесення частини добрив (25–33 %) з основного удобрення у припосівне і в підживлення не знижує продуктивності кукурудзи. Особливо це стосується зон достатнього зволоження, де осіннє внесення азотних добрив супроводжується вимиванням їх опадами в більш глибокі горизонти ґрунту.
Відмінність впливу мінеральних добрив і гною на запаси гумусу в ґрунті зумовлена переважно неоднаковою кількістю та якістю органічної речовини, що заорюється; при застосуванні мінеральних добрив це органічна речовина кореневих і пожнивних залишків, створюваних додатковим врожаєм, а у випадку застосування гною до них приєднується і органічна речовина самого гною. В порівнянні з ґрунтом неудобрених ділянок і гній, і мінеральні добрива, збагачують ґрунт поживними речовинами. Найбільш суттєве підвищення родючості чорнозему створюється при систематичному сумісному внесенню в сівозміні гною та мінеральних добрив. Покращення умов живлення рослин під впливом добрив сприяло збільшенню продуктивності сівозміни.
Вплив строків сівби на урожай зерна гібридів кукурудзи різних груп стиглості
У технології вирощування кукурудзи виключно важливе значення мають строки сівби. Від них залежать умови росту i розвитку рослин кукурудзи, повнота, дружність i своєчасність сходів, а також рівень урожаю. При виборі строків сівби в усіх зонах треба враховувати зональні особливості, темпи наростання температур повітря i ґрунту навесні, їх рівномірність, строки i частоту заморозків, загальну тривалість безморозного періоду, а також біологічні властивості вирощуваних гібридів та інші фактори. Отже, практичне вирішення питання про строки сівби кукурудзи завжди необхідно узгоджувати з умовами, які складаються у весняний період.
Кукурудза належить до пізніх ярих культур, сіють її пізніше, ніж ранні ярі - пшеницю, ячмінь і овес. Це пояснюється тим, що для нормального проростання кукурудза потребує вищих температур, ніж ранні ярі культури.
Мінімальною температурою проростання насіння кукурудзи є 8–10 °C, а мінімальною температурою появи сходів - 10–11 °C. Рання сівба в холодний перезволожений ґрунт призводить до загибелі насіння та зрідження сходів. На підставі наявного досвіду кращим терміном для посіву вважаються настання стійкої середньої добової температури повітря 13 °C. Найбільш сприятлива температура для росту рослин 25–30 °C до фази цвітіння волоті, вище, ніж у зернових колосових культур (20–25°C). Сума біологічно активних температур, необхідних для дозрівання скоростиглих гібридів, становить 1800–2000 °C, середньо і ранньостиглих - 2300–2600 °C, пізньостиглих - 3000–3200 °C.
У зв’язку з районуванням нових гібридів кукурудзи у виробничій практиці в зоні Лісостепу склались багаторічні середньо-календарні строки сівби цієї культури. Так, для південних районів Лісостепу - в третій декаді квітня. В районах східного та північного Лісостепу початок сівби припадає на останні п’ять днів квітня. У західних областях, що характеризуються різними ґрунтово-кліматичними умовами, сівба кукурудзи проводиться у другій половині квітня-першій декаді травня. У зв’язку з районуванням нових гібридів та впровадженням їх у виробництво строки сівби необхідно уточнювати.
В Інституті рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН вивчали вплив строків сівби на рівень урожайності 5 гібридів кукурудзи. Встановлено, що строки сівби суттєво впливали на урожай зерна кукурудзи. Гібриди кукурудзи Лелека МВ, Донор МВ та Злагода МВ найбільшу урожайність формували за раннього строку сівби: 6,69; 8,29 та 5,98 т/га відповідно. Для гібридів Вимпел МВ та Варта МВ кращим строком сівби був оптимальний з урожайністю 7,09 та 5,48 т/га відповідно (рис. 5).
Рисунок 5. Урожайність гібридів кукурудзи, залежно від строку сівби:
ранній - ІІІ декада квітня;
оптимальний - І декада травня;
пізній - ІІ декада травня, т/га
Із наведених даних можна зробити висновок, якщо висівати насіння гібридів у більш ранній строк, то польова схожість знижується, і є вірогідність потрапляння сходів в останні весняні заморозки, які можуть зашкодити нормальному росту і розвитку рослин, що також призводить до зменшення схожості, і врешті-решт - до зниження рівня врожайності.
При затягненні строків сівби подовжується вегетаційний період, і є вірогідність того, що рослини можуть потрапити в перші осінні заморозки і при збиранні матимуть високу вологість зерна, що потребує додаткових витрат коштів на досушування зерна.
Вплив густоти рослин на урожай зерна гібридів кукурудзи різних груп стиглості
Відомо, що формування продуктивного стеблостою є першою сходинкою реалізації врожаю та значною мірою визначається густотою рослин та сортовими особливостями.
Сучасні гібриди різних груп стиглості мають неоднакову реакцію на густоту рослин, яка обумовлена погодними умовами, забезпеченістю ґрунту елементами мінерального живлення, вологою, засміченістю бур’янами та іншими факторами. В зв’язку з правильним вибором густоти рослин, залежно від біологічних особливостей гібридів та агроекологічних умов вирощування, є відповідальним компонентом сучасної технології вирощування кукурудзи.
В Інституті рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН вплив густоти рослин на урожайність кукурудзи вивчали на трьох гібридах (рис. 6).
Рис. 6. Урожайність гібридів кукурудзи, залежно від густоти посіву рослин, т/га
Встановлено, що кращою густотою рослин для формування урожайності гібридів Вимпел МВ та Донор МВ була 60 тис. шт./га (7,09 т/га та 6,89 т/га), а для гібрида Варта - 70 тис. шт./га (5,58 т/га). Зниження урожайності у гібридів Вимпел МВ та Варта МВ відмічено за густоти рослин 40 тис. шт./га (5,14 т/га та 4,94 т/га), а у гібрида Донор - 70 тис. шт./га (5,70 т/га).
Відтак, при визначенні густоти рослин необхідно враховувати перш за все гібридну специфіку реакції на густоту, залежно від умов вирощування.
Застосування біологічно-активних речовин на посівах кукурудзи
Вчені Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН проводили дослідження з вивчення впливу торф’яного гумату калію на рівень урожайності кукурудзи на зерно. Це рідкі водорозчинні висококонцентровані екстракти на основі калієвих солей гумінових та фульвових кислот, отриманих з природної сировини - низинного торфу. Гумат калію є комплексним органо-мінеральним добривом, який містить у собі широкий набір біологічно активних з’єднань: амінокислоти, пептиди, вітаміни, вуглеводи, органічні кислоти, природні антибіотики, біостимулятори росту, а також макро- і мікроелементи у доступній формі для рослин. Він не містить шкідливих домішок та баластних речовин. За концентрацією поживних елементів, катіонно-аніонним складом і реакцією на середовище є фізіологічно врівноваженим розчином і максимально відповідає вимогам щодо оптимізації умов мінерального живлення рослин.
У наших дослідженнях вивчали три варіанти: контроль - без обробки препаратом; обробка насіннєвого матеріалу (0,25 л/т); обробка насіннєвого матеріалу (0,25 л/т) + обприскування посіву у фазі 3–5 листків (0,4 л/га).
За результатами досліджень встановлено, що в середньому за 2009–2010 рр. найбільша прибавка врожайності (0,72 т/га) на фоні без добрив відмічена на варіанті, що поєднував обробку насіннєвого матеріалу та обприскування посіву у фазі 3–5 листків. У варіанті, де гумат калію застосовувався лише для обробки насіннєвого матеріалу, прибавка врожайності становила 0,28 т/га (табл. 3).
Таблиця 3. Урожайність гібрида кукурудзи Варта МВ, залежно від фону живлення та обробки гуматом калію, т/га
Примітка. 1 - контроль без обробки;
2 - обробка насіннєвого матеріалу;
3 - обробка насіннєвого матеріалу + обприскування посіву у фазі 3–5 листа
В цілому у досліді найбільшу прибавку врожайності (0,80 т/га) зерна кукурудзи одержано у варіанті, де на фоні внесення повної дози добрив (гній 30 т/га + N60P60K60) застосовували обробку насіннєвого матеріалу та обприскування посіву у фазі 3–5 листків. На варіанті з обробкою насіннєвого матеріалу (0,25 л/т) найбільшу прибавку врожайності (0,42 т/га) одержано на цьому ж фоні. Отже, застосовувати гумат калію на посівах кукурудзи слід шляхом поєднання обробки насіння та обприскування посівів у фазі 3–5 листків.
Боротьба із забур’яненістю посівів
Бур’яни завдають значних втрат урожаю зерна та силосній масі кукурудзи. Згідно з узагальненнями багаторічних досліджень Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН, кожен центнер сирої маси бур’янів спричиняє втрати 28 кг зерна і 134 кг зеленої маси цієї культури.
Бур’яни знижують кількість та якість врожаю, оскільки конкурують із культурними рослинами за освітленість, поживні речовини й ґрунтову вологу. Переваги бур’янів над культурними рослинами в конкуренції за фактори життя полягають у високій насіннєвій продуктивності, кращому пристосуванню до зовнішніх умов, різноманітті біологічних особливостей насіння і органів вегетативного розмноження.
Значна складність у викоріненні бур’янів з орних земель полягає у високій потенційній забур’яненості ґрунту насінням цієї групи шкідливих організмів. Згідно з узагальненими багаторічними даними на полях, відведених під кукурудзу, у верхньому 10-сантиметровому шарі ґрунту кількість насіння бур’янів у середньому по регіону становить 2782 шт./м2, або майже 28 млн/га. У загальній потенційній забур’яненості ґрунту майже 40 % припадає на насіння злакових просовидних бур’янів, а 24,3 % - на щирицю звичайну. Значно менше, в межах 6–8 %, було насіння лободи білої, гірчака розлогого і фалопії березковидної. Кількість насіння інших видів бур’янів була ще меншою.
Багаторічні дослідження показали, що із загального числа цілого насіння, що знаходиться у шарі ґрунту 0–10 см, близько 17 % може розвинутись у вегетуючі рослини, тобто з потенційної забур’яненості реалізуватись у фактичну. Решта ж насіння втратила життєздатність; знаходиться у стані спокою; проросла, але загинула в силу різних причин на ранніх етапах органогенезу.
За результатами наших досліджень встановлено, що при глибокій передпосівній культивації та глибині загортання насіння кукурудзи на 9–10 см затримується поява сходів культури, знижується їх конкурентоспроможність відносно бур’янів. При такій глибині сівби зростає маса малорічних бур’янів на 17 % і знижується урожай зерна на 0,34 т/га порівняно з варіантом, де глибина загортання насіння становила 6–7 см.
При безгербіцидній технології вирощування кукурудзи основними заходами контролювання бур’янів є механічні, насамперед боронування і міжрядні обробітки посівів. Боронування є простим, але достатньо ефективним прийомом боротьби з бур’янами. Чим важча борона, тим на більшу глибину вона розпушує ґрунт і знищує більше бур’янів.
Залежно від температури повітря й вологості ґрунту тривалість періоду від посіву до появи сходів кукурудзи може коливатись у межах 10–25 днів. Тому в досходовий період можливо провести одне-два і навіть три боронування. Залежно від стану забур’яненості поля у посівах кукурудзи проводять від 1 до 3 міжрядних обробітків.
За результатами досліджень Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН встановлено ефективність окремих заходів боротьби з бур’янами (табл. 4). При застосуванні гербіцидів у досходовий період відсоток загибелі злакових однорічних і дводольних малорічних бур’янів на час збирання урожаю був більшим, ніж при внесенні їх під передпосівну культивацію. За всіх строків внесення ґрунтових гербіцидів злакові однорічні бур’яни контролювались краще, ніж дводольні малорічні. При внесенні ґрунтових гербіцидів під передпосівну культивацію приріст урожаю зерна кукурудзи порівняно з контро-лем був більшим, ніж при досходовому їх внесенні.
Таблиця 4. Ефективність окремих прийомів боротьби з бур’янами в період догляду за посівами
При значній кількості злакових і коренепаросткових бур’янів на полі, відведеному під кукурудзу, неможливо обійтися без допомоги гербіцидів. Система застосування гербіцидів у посівах кукурудзи передбачає внесення ґрунтових і післясходових препаратів.
За останні роки зросло виробництво ґрунтових гербіцидів, дозволених до використання у посівах кукурудзи. Змінився їх хімічний склад та асортимент, виключено токсичні для людини та навколишнього середовища препарати. Наразі для знищення бур’янів у посівах кукурудзи можна застосовувати ґрунтові гербіциди, які не потребують загортання у ґрунт. Використання ґрунтових препаратів зручне тим, що їх можна вносити в період, коли немає великого навантаження на обприскувачі. Основними недоліками ґрунтових гербіцидів є те, що вони проявляють активність лише при наявності достатньої кількості вологи в ґрунті, на їх дію впливає реакція ґрунтового розчину, механічний склад, вміст гумусу. Активність ґрунтових гербіцидів поступово знижується під дією мікроорганізмів ґрунту.
Економічно обґрунтованим порогом доцільності застосування ґрунтових гербіцидів у посівах кукурудзи є наявність не менше 400 шт./м2 насіння злакових бур’янів у 10-сантиметровому шарі ґрунту. Більшість ґрунтових гербіцидів можуть застосовуватись як до посіву, під передпосівну культивацію, так і після нього, але до появи сходів культури. За результатами наших досліджень встановлено, що більший відсоток зниження маси бур’янів був за внесення гербіцидів під передпосівну культивацію.
Вирішення проблеми забур’яненості посівів кукурудзи неможливе без застосування високоефективних і різних за механізмом дії післясходових гербіцидів. Практика світового землеробства віддає перевагу саме їм. Ці препарати використовують під час вегетації культури, що дає можливість проводити хімічне прополювання з урахуванням чисельності і видового складу бур’янів, виходячи з їх екологічно та економічно обґрунтованого порогу шкідливості. Також післясходове застосування гербіцидів вигідне тим, що його ефективність не залежить від ґрунтових відмінностей і можливе поєднання захисту від бур’янів, шкідників і хвороб.
Захист посівів кукурудзи від хвороб та шкідників
Серед основних запобіжних заходів боротьби з хворобами і шкідниками кукурудзи є вибір гібрида. Більшість гібридів кукурудзи, які занесені в Реєстр сортів рослин України й рекомендовані до вирощування в господарствах Лісостепу та Північного Степу Лівобережжя, досить стійкі до вилягання, летючої та пухирчастої сажок, стеблових гнилей і стеблового метелика.
Але основним захистом кукурудзи від хвороб і шкідників слід вважати генетично обумовлену стійкість гібридів та хімічний захист посівів. Для одержання максимальної ефективності від хімічних засобів захисту рослин дуже важливо застосовувати їх за фітофенологічним принципом при чисельності шкідників і розповсюдженості хвороб вище ЕПШ.
Велике значення для боротьби з хворобами і шкідниками кукурудзи має протруювання насіння перед посівом. Для сівби використовують високоякісне насіння, яке за сортовою чистотою, типовістю, енергією проростання, а також схожістю відповідає державному стандарту. Препарати фунгіцидної дії захищають висіяне насіння, проростки та сходи від комплексу хвороб, інсектицидної дії - від пошкодження висіяного насіння, проростків і сходів ґрунтовими та наземними шкідливими комахами.
Протруювання насіння здійснюють на насіннєвих заводах або в господарствах, використовуючи спеціальні машини (протруювачі) чи бетономішалки. При застосуванні препаратів тільки фунгіцидної дії (0,2–3,0 л/т) витрачають на 1 т насіння води 5–8 л, робочої рідини - 8–10 л.
