В.М. ТИМЧУК,
На сьогодні, мабуть, ніхто не може дорікнути рівню адміністративної уваги та оприлюдненої стурбованості щодо стану з обсягами виробництва гороху в Україні. Але стурбованість, як кажуть, сама по собі, а горох, щонайменше, теж… Горох цілком заслужено віднесено до розряду стратегічних культур з його численними плюсами і потенціалом. То що ж зумовлює теперішній стан та на які перспективи обґрунтовано можна очікувати? Тому спробуємо поміркувати про горох саме з цих позицій.
Чи варто горох відсувати на другий план?
Із зернобобових культур в Україні горох є найбільш поширеним. Однак за останнє десятиріччя посівні площі культури і урожайність знизились. А це погіршило структуру посівних площ та негативно вплинуло на формування кормової бази для тваринництва. Відповідно до програми «Зерно України» посівні площі під горохом у країні кожен рік мали становити 1,3-1,4 млн га. Однак в силу різних причин програма не виконана. В результаті цього пшеничне поле України (як потужний експортний сегмент) недоотримало близько 1 млн га гарантованих попередників для озимої пшениці. В свою чергу, це і недобір урожаю, і рівень якості. Отже, рішення мають бути системними і з позицій нацбезпеки.
Крім кормового і харчового використання, бобові рослини мають велике агротехнічне значення через здатність до симбіотичної азотфіксації, що є стабілізуючою основою більшості біологічних систем землеробства. В умовах України за період вегетації бульбочкові бактерії на коренях гороху перетворюють атмосферний азот у доступну для рослин форму у кількості до 125-480 кг/га, що сприяє підвищенню родючості ґрунтів.
З пожнивно-кореневими залишками після однорічних бобових рослин у ґрунті залишається близько 20% фіксованого з повітря азоту, що суттєво збільшує урожай наступних культур впродовж 2-3 років і виступає фактором біологічної інтенсифікації рослинництва і виробництва органічної продукції. Тому науково обгрунтована частка бобових рослин у загальній структурі посівів повинна становити 20-40 %. Більше того, азот рослинних решток бобових переходить у ґрунт поступово і, на відміну від азотних добрив, не створює загрози забруднення довкілля.
З іншого боку, аналіз свідчить, що поле використання гороху реально скоротилося. І внаслідок зміни структури харчування та попиту на нього, і внаслідок дисбалансу рослинницької та тваринницької галузей, а найголовніше недостатньо активного створення і впровадження нових видів виробництва та продукції, що має сталий попит.
Паралельно з цим однією з головних причин скорочення посівних площ гороху є низька технологічність поширених у виробництві сортів гороху, які потребують досить високих витрат енергоресурсів та додаткових технічних засобів (враховуючи в тому числі і глобальні зміни клімату). Сучасні ринкові умови вимагають впровадження і використання енергозберігаючих технологій вирощування та запровадження відповідних засад стандартизованих сировинних ресурсів, інтегрованих у переробку.
Рішення перше (селекційне)
Сучасні ринкові умови України потребують технологій вирощування сільськогосподарської продукції, впровадження і застосування яких проводилося б з мінімальними капіталовкладеннями з боку сільгоспвиробника. Тому важливим завданням селекції є створення добре адаптованих до ґрунтово-кліматичних умов України продуктивних, технологічних сортів гороху з високими споживчими якостями продукції. Низька посухостійкість та схильність до осипання насіння деяких сортів робить ризикованим їх вирощування у притаманних для України умовах нестабільності температурного режиму і вологозабезпеченості, особливо в Лісостепу та Степу. Переваги гороху перед соєю як альтернативним джерелом рослинного білка полягають у його вищій урожайності та гарантованому визріванні в усіх зонах України і можливості своєчасного обробітку ґрунту та посіву озимих культур.
Економічний ефект від впровадження у сільськогосподарське виробництво нових сортів гороху за рахунок однофазного збирання — можливість зменшити втрати врожаю, зекономити час та заощадити матеріально-технічні ресурси і підвищити рівень рентабельності виробництва зерна гороху. Впровадження таких сортів у виробництво не потребує додаткових коштів на придбання збиральної та посівної техніки.
Біологічні особливості
Рослини гороху, порівняно зі злаковими культурами, мають ряд господарсько-цінних переваг. Їх коренева система в симбіозі з бульбочковими бактеріями грунту здатна засвоювати азот повітря. Крім того, рослини гороху спроможні засвоювати мінеральні елементи живлення з недоступних для злакових рослин речовин. Тому горох у порівнянні зі злаковими культурами менш вимогливий до родючості грунту, а грунт після його посіву не збіднюється, а, навпаки, збагачується легко засвоюваними поживними речовинами, що робить цю культуру однією з кращих попередників для злакових культур.
Довідково
У звичайних сортів гороху при дозріванні втрати насіння від обсипання виникають через те, що сім’яніжка у них з’єднана з насіниною не міцно і тільки поки насіння ще зелене, а при дозріванні гороху вона відокремлюється від насінини. Тому при розтріскуванні бобів насіння висипається. Але майже шістдесят років тому на Приекульській дослідній станції (Литва) зі складної комбінації була відібрана мутантна рослина, у якої сім’яніжка з одного боку міцно зрослася з оболонкою насінини, а з другого — зі стулкою боба, внаслідок чого боби були більш стійкі до розтріскування, а у разі їх розтріскування — насіння не осипається.
Горох не вимогливий до тепла і успішно може вирощуватися у всіх грунтово-кліматичних зонах України. Він належить до рослин довгого дня, тому при просуванні його на північ — період вегетації скорочується (за винятком сортів зі слабкою реакцією на тривалість дня).
Стратегічно важливим є те, що горох потребує багато вологи (транспіраційний коефіцієнт 400-600). Із зернобобових культур горох в Україні найбільш урожайний, і в валовому зборі зерна зернобобових культур він займає до 90-95%. Однак за останні роки посівні площі під цією культурою зменшились майже вчетверо.
Багато сільськогосподарських підприємств зовсім перестали сіяти горох. Основною причиною різкого зменшення посівних площ є його низькі урожайність та технологічність. У виробництві урожай гороху в 40-50 ц/га є надзвичайним явищем.
Фактори збільшення урожайності
Отже, групи основних факторів, що можуть сприяти вирішенню проблем.
Стійкість до вилягання. При помірно теплій погоді в посівах нормальної густоти (800-850 тис. продуктивних рослин на 1 га) рослини гороху утворюють від 5-6 до 8-10 і більше бобів, або від 20-25 до 35-40 і більше зерен. При середній масі 1000 зерен 240 г реальний урожай гороху при таких навіть занижених показниках становить від 38,5 ц/га до 76,8 ц/га, а в більш сприятливі для гороху роки — до 80-90 ц/га. Але в виробничих умовах, особливо у вологі роки і на високородючих грунтах, у звичайних (листочкових) сортів через вилягання на рослинах залишаються безплідними до 27-30% плодоносних вузлів, внаслідок чого втрачається до 50% і більше врожаю. Крім того, через вилягання значною мірою погіршується якість зерна та ускладнюється збирання, а при відсутності бобових жаток — і зовсім неможливе. Тому без створення високопродуктивних, стійких до вилягання сортів, реалізувати у виробничих умовах високу потенційну урожайність гороху неможливо.
Інтерес до вусатого типу гороху викликаний перш за все його здатністю формувати слабополягаючий стеблестій із покращеними умовами освітлення та аерації. Поряд з цим не у всі роки сорти гороху вусатого типу мають переваги над листочковими, а потенціал продуктивності листочкових сортів гороху ще не реалізовано повністю. При усуненні полягання листочкові сорти гороху краще реалізують свій потенціал: формують більшу кількість бобів та зерен у бобі.
Більша органічна маса гороху значною мірою є пов’язаною із виляганням високого стеблестою. У листочкових сортів нижні міжвузля стебел починають вилягати за два тижні до бутонізації, що супроводжується підгниванням листків нижніх ярусів та зниженням ефективного фотосинтезу (недобір врожаю може сягати 20-25 % ). При цьому все вище сказане слід аналізувати через фактор дефіциту вологи як основного лімітуючого фактору.
У зв’язку з глобальними змінами клімату при виборі сорту необхідно враховувати, що горох відноситься до рослин довгого дня. В південних районах при короткому дні перший період подовжується, а другий за високих температур та дефіциту вологи скорочується. У північних районах за довгого дня період сходи-цвітіння скорочується, а період цвітіння-достигання за умов достатнього зволоження та низьких температур подовжується.
Стійкість до обсипання зерна. У лущильних сортів гороху, до яких належать усі сорти, внесені до Реєстру сортів рослин України, боби при висиханні легко розтріскуються, і якщо у сорту немає ознаки необсипальності, то навіть легке торкання мотовила комбайна до сухих рослин призводить до розтріскування бобів і обсипання зерна. Тому при збиранні у сортів гороху без ознаки необсипальності втрачається до 30-50% зерна. У зв’язку з цим сорти гороху без ознаки необсипальності для збирання прямим комбайнуванням не придатні. Сорти ж з ознакою необсипальності при своєчасному їх збиранні практично не мають втрат зерна.
Посухостійкість. Не менш важливим, ніж вилягання рослин і обсипання зерна, фактором, що обмежує реалізацію високого потенціалу урожаю гороху, є те, що горох в порівнянні зі злаковими культурами менш посухостійкий, особливо у фазі цвітіння. При дефіциті вологи в грунті і підвищених температурах повітря (понад 30°С) в період цвітіння і наливу бобів, що часто буває в умовах Східного Лісостепу і Степу України, тривалість цвітіння і число плодоносних вузлів та бобів на рослинах гороху зменшується, в результаті чого різко знижується урожайність.
Стійкість до хвороб і шкідників. Горох як високобілкова культура практично щорічно значною мірою уражується хворобами і пошкоджується шкідниками. До небезпечних шкідників, як брухус і горохова попелиця, стійких форм поки що немає. Боротьба з цими шкідниками гороху можлива тільки своєчасною обробкою посівів отрутохімікатами. Несвоєчасна обробка посівів гороху проти попелиці іноді призводить до повної втрати урожаю. Ураження гороху попелицею подібно «зеленій пожежі». Витрати на обробку посівів гороху отрутохімікатами невеликі, але обробка повинна бути своєчасною.
Якість зерна. Впродовж усієї історії наукової селекції, як колись, так і тепер при селекції гороху основна увага приділялась продуктивності, хоча за основними біохімічними ознаками, такими як вміст білка в зерні, розварюваність і смакові якості зерна, забарвлення зерна існує значне різноманіття та потенціал використання. Так, наприклад за складом білка від 22-23% до 30-32%, амілози у крохмалі від 30-35% до 60%. На міжнародному ринку і раніше, і зараз великим попитом користуються зеленозерні сорти.
Продуктивність. За останні десятиріччя по гороху створено цілий ряд нових та господарсько-цінних ознак, таких як: вусатий (безлисточковий) тип листків, які зчіпляються більш міцно між собою, забезпечують рослинам більшу стійкість до полягання, необсипальність зерна (сім’яніжка міцно зрослась з одного боку з оболонкою сім’янки, а з другого — зі стулками боба, в результаті чого біб розтріскується, а зерна не випадають; багатоквітковість, коли на одній квітконіжці не 1-2 квітки, а 4-5 і більше; детермінантність стебла закінчується не точкою росту, а двома квітконосами, в результаті чого ріст стебла у висоту закінчується.
Люпиноїдні форми, у яких квітки розташовані у верхній частині стебла подібно як у люпину. Форма «Хамелеон», у якій нижні 2-3 листка звичайні (листочкові), а середні та особливо верхні — вусаті, але з додатковими листочками. Про ці ознаки навіть попередні покоління селекціонерів не могли і мріяти. Всі ці нові господарсько-цінні ознаки при схрещуванні передаються гібридним нащадкам та порівняно легко компонуються в одному генотипі. Нові форми та великий різноманітний склад як ніколи раніше створили великі можливості для селекції якісно нових суттєво більш урожайних та технологічних сортів гороху.
За показниками наявності ознаки необсипання листочкової (звичайної) або безлисточкової (вусатої) форм листків та висоти рослин, що найбільш впливають на урожайність та технологічність сорту, розподіляються на 4 узагальнених типи.
1. Сорти листочкові без ознаки необсипання. Сорти цього типу для прямого комбайнування непридатні, а при збиранні, особливо при несвоєчасному, втрачається багато насіння від обсипання.
2. Сорти листочкові з ознакою необсипання. Ці сорти стійкі до обсипання насіння, посушливих умов, малородючих ґрунтів, дають найбільш високий урожай, але вилягають, особливо у роки з великою кількістю опадів.
3. Сорти безлисточкові (вусаті) без ознаки необсипання. Сорти стійкі до вилягання і придатні до збирання прямим комбайнуванням. При невисокій температурі повітря і достатньої кількості опадів у період вегетації усі ці сорти дають високі врожаї. Але усі вони без ознаки необсипання, і тому при збиранні втрачається значна кількість насіння від обсипання.
4. Безлисточкові (вусаті) сорти з ознакою необсипання. Сорти гороху, у яких безлисточкові (вусаті) листки поєднуються з ознакою необсипання насіння, найбільш цінні для виробництва, але їх створено ще недостатньо для повного забезпечення потрб виробництва.
Добре відомо, що значна частка західноєвропейсьих сортів у посушливі для гороху роки значною мірою знижують урожайність. В той же час є ряд вітчизняних розробок, які мають гарну стійкість до полягання, мають ознаки необсипальння зерна. Вони легко збираються прямим комбайнуванням і практично без втрати зерна, при цьому в сприятливі за погодними умовами роки дають урожай до 35-40 ц/га.
Сорти вітчизняної селекції
Серед останніх розробок Інституту рослинництва можна виділити:
Харківський еталонний — районований з 2002 року (національний стандарт для усіх зон України). Середньоранній, безлисточковий (вусатий), висота рослин — 75-90 см, біб лущильного типу, кількість насінин у бобі в середньому 4-5, максимум — 8. Насіння рожеве, з ознакою стійкості до обсипання, маса 1000 насінин — 270-300 г. Висока стійкість до вилягання дозволяє збирання прямим комбайнуванням без втрат. У порівнянні з іншими напівкарликовими вусатими сортами є найбільш стійким до посухи та осипання. За сприятливих умов та при високій агротехніці врожаї підтверджені практикою і становлять 4,71-5,54 т/га. Вміст білка в зерні — 23-25 %.
Ефектний® — районований з 2006 року. Безлисточковий (вусатий), напівкарликового типу, висота рослин — 75-80 см, біб лущильного типу, кількість насінин у бобі — 4-5, максимум 6, маса 1000 насінин сягає 230-270 г.
Зернового використання, середньостиглий. Стійкий до вилягання, посухостійкий, придатний до збирання прямим комбайнуванням, потребує своєчасного збирання. Найвищий урожай — 5,18 т/га. Вміст білка в зерні — 20-23 %.
Девіз® — районований з 2007 року, безлисточковий (вусатий), напівкарликового типу. біб лущильного типу, кількість насінин у бобі становить 4-5, максимальна 8. Маса 1000 насінин — 240-280 г. Зернового використання, середньостиглий, стійкий до вилягання, придатний до збирання прямим комбайнуванням, стійкий до посушливих умов вирощування. Урожайність сягає до 5,81 т/га. Вміст білка в зерні — 20-23 %.
Модус — районований з 2004 року, безлисточкового (вусатого) типу. Біб лущильного типу, кількість насінин у бобі — 4-5, максимальна 7. Маса 1000 насінин — 250-280 г, зернового використання, напівкарликового типу, посухостійкий, стійкий до вилягання, придатний до збирання прямим комбайнуванням. Урожайність сягає до 5,78 т/га. Вміст білка в зерні — 22-24 %.
Камертон — районований з 2005 року. Безлисточковий (вусатий), середньорослий. Біб лущильного типу, середня кількість насінин у бобі сягає 4-5, максимальна 7. Насіння з ознакою стійкості до осипання. Маса 1000 насінин — 240-260 г. Середньостиглий, стійкий до вилягання, зернового використання, придатний для сумісних посівів з ячменем та вівсом на зерносінаж. урожайність становить до 5,39 т/га. Вміст білка в зерні — 23-25 %.
Царевич — районований з 2008 року. Безлисточковий (вусатий), напівкарликового типу. В бобі 5-6 насінин, максимально 7. Насіння з ознакою стійкості до обсипання (маса 1000 насінин — 270-280 г), зернового використання, середньостиглий. Стійкий до вилягання та осипання насіння, придатний до збирання прямим комбайнуванням, посухостійкий. Урожайність сягає до 5,92 т/га. Вміст білка у зерні — 22-23 %.
Глянс — районований з 2008 року. Безлисточкового (вусатого) типу, напівкарликовий. Біб лущильного типу. Насінин у бобі 4-5, максимально 7. Маса 1000 насінин — 260-280 г. Середньостиглий, зернового використання. Стійкий до вилягання, придатний до збирання прямим комбайнуванням, посухостійкий. Урожайність — до 6,0 т/га. Вміст білка в зерні — 21-22 %.
Резонатор — районований з 1997 року. Середньопізній, боби прямі, циліндричні, максимальна кількість насінин в бобі — 8 шт. Насіння звичайне (без ознаки необсипання). Маса 1000 насінин — 240-250 г. Кращий сорт для заготівлі зерносінажу, особливо в змішаних посівах із вусатими сортами, зерноукісного використання. Посухо-, стійкий до фузаріозу і кореневих гнилей. Урожай зерна — до 4,5-5,0 т/га, зеленої маси — 30,0-35,0 т/га. Найбільший збір білка з гектару — у фазі налитих бобів. Вміст білка — 22-24 %.
ЧБЛ-5 — районований з 2009 р. Безлисточковий (вусатий), кількість насінин у бобі — 4-5. Маса 1000 насінин — 260-275 г. Середньостиглий, напівкарликовий, стійкий до вилягання та обсипання насіння. Придатний до механізованого збирання. Вміст білка — 22-23%. Тривалість розварювання зерна — 130-145 хв. Смак звареного зерна — 7,5-8,0 балів. Урожайність зерна — 2,5-4,7 т/га. Рекомендований до вирощування в усіх природно-кліматичних зонах України.
Чекбек — Районований з 2009 р., безлисточковий (вусатий). Маса 1000 насінин — 270-285 г .Середньостиглий, напівкарликовий, стійкий до вилягання та обсипання насіння. Придатний до механізованого збирання. Стійкий до ураження хворобами. Вміст білка — 22-23%. Тривалість розварювання зерна — 130-145 хв. Смак звареного зерна — 7,5-8,0 балів. Урожайність зерна — 2,6-4,6 т/га. Рекомендований до вирощування в усіх природно-кліматичних зонах України.
