Іван НЕТІС,
Стан посівів
Цього року складаються досить несприятливі умови для вирощування озимої пшениці. Через осінню посуху пшениці посіяно значно менше, ніж було заплановано. Майже на половині площ сходи з’явились пізно, рослини відстають у розвитку, посіви зріджені. Та завдяки тривалій осінній вегетації, яка продовжувалася на місяць довше, ніж звичайно (до кінця грудня), рослини дещо зміцніли, створили по 3-4 листочки. Проте такі посіви залишаються слаборозвинені. Ще близько 30-35% посівів перебувають у задовільному стані, рослини розкущились, мають 1,5-2,0 пагони і вузлові корені. Менше площ, ніж у минулому році, де посіви добре розвинені і мають високий потенціал продуктивності (рис. 1 і 2).
Становище на посівах озимих ускладнюється ще й тим, що при вході в зиму запаси вологи в ґрунті були досить низькі — 30-70 мм у метровому шарі ґрунту. На середину лютого запаси вологи на посівах пшениці після непарових попередників менші за норму, яка становить 130 мм.
Стан посівів
і врожайність
Наші дослідження показують, що від стану посівів в осінній період значною мірою залежить урожайність озимої пшениці. Чим краще розвинуті рослини, тим вони стійкіші до посухи і формують вищий урожай зерна. Ця залежність досить тісна — r = 0,82. Пізні, слабко розвинені, не розкущені з осені посіви зазвичай мають низьку продуктивність. Наприклад, у роки зі сприятливою осінню, а отже, із добре розвиненими посівами валовий збір зерна озимої пшениці в Херсонській області становив 1498-1861 тис. т, а з посушливою осінню він був меншим на 582-773 тис. т, або на 31,3-51,6% (табл. 1).
Таблиця 1. Площа, урожайність і валовий збір зерна озимої пшениці
в Херсонській області, залежно від посушливості осені
та характеру весни, (дані за 32 роки)
Недобір зерна пшениці відбувався за рахунок скорочення площі її збирання в середньому на 181 тис. га та зниження урожайності на 2,6-5,1 ц/га, або на 8,2-18,0%.
Ефект ранньої
і пізньої весни
Проте слід зазначити, що збір зерна пшениці значно залежить також від характеру весни — рання чи пізня. Характер весни — це некерований фактор, який досить сильно впливає на ріст і розвиток озимої пшениці. Умови для росту і розвитку її рослин у роки з ранньою і пізньою весною різні, більше того, вони протилежні по дії на рослини.
Наші дослідження свідчать, що рання весна, а значить і раннє відновлення вегетації озимих зазвичай сприятливі для пшениці. За такої весни рослини довше кущаться, створюють вузлові корені і навіть пізні посіви забезпечують задовільний урожай зерна. За пізньої весни, яка супроводжується пізнім відновленням вегетації, умови для пшениці зазвичай несприятливі. Відбувається стрімке наростання температури повітря, внаслідок чого слабко розвинені рослини весною майже не кущаться, не створюють вузлові корені, низькорослі, посіви поступово зріджуються і формують низький урожай зерна. Отже, рання весна значно зменшує негативні наслідки слабко розвинених посівів, а пізня їх погіршує.
Характер весни досить чітко проявляється у виробництві (табл. 1). Так, в Херсонській області за умов сприятливої для пшениці осені пізня весна знижувала збір її зерна на 363 тис. т (19,5%), а коли була посушлива осінь — ще більше — на 554 тис. т (43,3%). Найбільше зерна озимої пшениці — в середньому 1861 тис. т, вироблялося в роки зі сприятливою осінню і ранньою весною, а найменше — 725 тис. т, при поєднанні посушливої осені і пізньої весни. Тобто найбільший негативний вплив на виробництво зерна пшениці відбувається тоді, коли поєднується посушлива осінь із пізньою весною.
За ранньої весни вегетація пшениці відновлюється у кінці лютого-на початку березня, а пізня — в кінці березня-на початку квітня. У зв’язку зі зміною клімату збільшилася кількість років із ранньою, сприятливою для озимих, весною. Для слабких посівів цього року рання весна є дуже бажаною. На півдні України вегетація озимих уже відновилась — 14 лютого. Природа дає нам шанс. Таке ж раннє відновлення вегетації (16 лютого) було в 1977 році.
Волога —
головний фактор
Проте головним фактором, який визначає рівень урожаю озимої пшениці в зоні Степу, є волога. Кількість вологи на посівах весною значно впливає на ріст, розвиток і рівень її врожаю. У роки, коли на початку весни запаси вологи на посівах низькі, то вони залишаються низькими до кінця вегетації і формується низький урожай зерна. Поповнення запасів вологи в ґрунті від літніх дощів майже не відбувається, тому що їх ефективність дуже низька — 20-25%. У той же час, високі запаси вологи весною, як правило, забезпечують високі врожаї озимої пшениці, навіть за недостатньої кількості опадів у весняно-літній період вегетації (рис. 3).
Рис. 3. Запаси доступної вологи в ґрунті на посівах
озимої пшениці рано весною та її врожайність у різні роки
З рисунка 3 видно, що крива врожаю пшениці добре копіює криву запасів доступної вологи в метровому шарі ґрунту рано весною. Так, в роки, коли весною запаси доступної вологи в шарі ґрунту 1 м становили 160-180 мм, урожайність пшениці після кукурудзи на силос була в межах 26,0-40,2 ц/га, а при низьких її запасах (90 мм і менше) — 7,7-22,5 ц/га.
Багаторічні дані показують, що високий урожай зерна озима пшениця формує в роки, коли на початку весни запаси доступної вологи в шарі ґрунту 0-100 см становлять 150-200 мм, задовільний — при 130-140, низький — при 100 мм і менше.
За низьких вологозапасів весною найбільше страждають слабо розвинені з осені посіви, які восени не кущились і не сформували вузлові корені. У кращому випадку такі посіви забезпечують урожай зерна 15-20 ц/га (табл. 2).
Таблиця 2. Урожайність озимої пшениці по пару при різних строках
сівби і різних запасах вологи на посівах весною, ц/га
(середнє за 25 років)
Навіть на полях із добре розвиненими посівами оптимальних строків сівби за низьких запасів вологи весною відбувається недобір зерна, але меншою мірою. Навпаки, в роки, коли весною запаси вологи високі, то навіть слабко розвинені з осені посіви забезпечують задовільний урожай зерна — 25-30 ц/га і більше.
Тому необхідно рано весною на посівах пшениці визначати запаси вологи в ґрунті. Знаючи її кількість, можна в перші дні весни передбачити забезпеченість пшениці вологою на період вегетації та рівень можливого врожаю. Залежно від запасів вологи в ґрунті, потрібно вносити відповідні корективи в догляд за посівами, що дасть можливість значно ефективніше використовувати ресурси та збільшити рівень урожаю. Якщо весною запаси доступної вологи в метровому шарі ґрунту становлять менше 100 мм, ґрунт зволожений на глибину 50-60 см, а нижче є сухий прошарок, то слід готуватись до гіршого та застосовувати рекомендований за таких умов догляд за посівами.
Шанс все-таки є
Цього року за слабких посівів озимої пшениці та дефіциту вологи буде складно отримати запланований збір її зерна. Проте є можливість не допустити значного падіння врожаю. Для цього слід виконати всі вимоги існуючої у зоні технології з догляду за посівами, але з урахуванням агроекологічних умов, які склалися в поточному році. Тобто всі заходи з догляду за посівами слід застосовувати залежно від весняних запасів вологи в ґрунті на кожному полі, характеру весни, вмісту елементів живлення в ґрунті на кожному полі, стану розвитку рослин на полі, фітосанітарного стану посівів тощо. Тільки такий підхід дасть можливість одержати запланований збір зерна. З питань особливостей догляду за посівами озимих в умовах цього року в кожній зоні дієву допомогу можуть надати вчені наукових установ і дослідних станцій, які мають з цих питань великий досвід.
Формування посівів весною
При цьому важливо відмітити, що для одержання високого врожаю пшениці недостатньо забезпечити потреби рослин вологою, поживними речовинами тощо. Потрібно передусім створити відповідні посіви, які б дозволили сформувати запланований урожай зерна. Саме посів як продукуюча біологічна система з його структурою стеблостою, надземною біомасою, фотосинтезуючим апаратом і кореневою системою визначає урожайність і якість зерна озимої пшениці. Тому весною весь агротехнічний комплекс повинен направлятись на створення передусім добре розвинених агроценозів. Лише правильно сформовані посіви в поєднанні з достатнім ресурсним забезпеченням можуть створити умови для максимальної реалізації потенціалу продуктивності пшениці.
При формуванні таких посівів слід враховувати, що врожай озимої пшениці формується за рахунок трьох основних елементів структури: кількості продуктивних стебел на 1 м², числа зерен у колосі та маси 1000 зерен. Частка участі продуктивних стебел у формуванні врожаю становить 50-55%, зерен у колосі — 25-30, маси 1000 зерен — 20-25%. Тому необхідно на кожному полі добиватись створення оптимальної кількості продуктивних стебел, великого числа зерен у колосі та максимальної виповненості зернівок. Найбільше значення для створення посівів високої продуктивності має кількість продуктивних стебел на 1 м².
Високопродуктивні посіви пшениці зазвичай мають такі показники структури: 450-500 продуктивних стебел на 1 м², 25-28 зерен у колосі та масу 1000 зерен 40-42 г. Ці дані можуть служити орієнтовними параметрами для цілеспрямованого формування високопродуктивних посівів. Близькі до вказаних вище, параметри структури формуються на тих посівах, де рано весною нараховується 1200-1300 пагонів на 1 м² (380-400 рослин на 1 м² з кущистістю 3-4 пагони) та проведено підживлення і захист рослин.
При відновлені весняної вегетації слід провести обстеження посівів та визначити їх стан, які з них забезпечать запланований урожай, а які підсіяти або й пересіяти. Але в цьому році дуже важливо зберегти якомога більше посівів пшениці. Практика показує, що посіви, де на 1 м² нараховується 280-300 і більше нерозкущених рослин, здатні сформувати урожай зерна вищий, ніж ярий ячмінь, тому їх слід зберегти. При ранній весні і високих запасах вологи в ґрунті задовільні результати забезпечують посіви навіть з меншою густотою — 220-230 шт./м² нерозкущених рослин. Але при пізній весні такі й рідші посіви зазвичай дають низькі врожаї зерна, і тому їх краще якомога раніше підсіяти чи пересіяти ярим ячменем або пізніми культурами.
Підживлення посівів
Одним із найбільш ефективних заходів, який дозволяє значно підвищити врожайність і якість зерна озимої пшениці, є підживлення посівів азотними добривами. Підживлення стимулює ріст і кущення рослин, збільшує кількість продуктивних стебел та забезпечує прибавку врожаю 3-9 ц/га і більше. При цьому азотні добрива більшу віддачу забезпечують на бідних ґрунтах, непарових попередниках та неудобрених посівах. Так, у наших дослідах підживлення пшениці на чорному пару забезпечувало прибавку врожаю в середньому 3 ц/га, а по стерньових — 8,9 ц/га, або в 2,5-3 разів більшу (табл. 3).
Таблиця 3. Урожайність озимої пшениці по різних
попередниках при підживленні посівів азотними добривами, ц/га
За останні роки родючість ґрунтів настільки знизилась, що без добрив пшениця може забезпечити урожай зерна лише до 20 ц/га низької якості. Тому всі посіви пшениці, де необхідно, слід підживити азотними добривами.
Дослідження показують, що пшеницю, яка розміщена на парах, краще підживлювати з розрахунку 30 кг д. р. азоту на гектар, а на непарових попередниках — 60 кг/га. Так, у наших дослідах при підживлені пшениці після пшениці дозою N30 прибавка врожаю становила 7,2 ц/га, а N60 — 11,0 ц/га. Всі витрати на добрива і їх внесення відшкодовувались й забезпечували чистий прибуток відповідно 1050 і 1500 грн/га. Разом із тим, слід враховувати те, що поля дуже різняться за вмістом поживних речовин у ґрунті. Тому внесення середніх доз добрив на всіх полях буде в одних випадках недостатнім, в інших — надмірним, але в обох випадках це призводить до неефективного використання добрив. Через це дози добрив необхідно визначати з урахуванням вмісту поживних речовин на кожному полі.
Підживлення пшениці слід проводити також з урахуванням запасів вологи в ґрунті рано весною. В роки, коли запаси вологи в метровому шарі ґрунту низькі (100 мм і менше), то азоту слід вносити не більше N30. Застосування високих доз азотних добрив за низьких вологозапасів часто призводить до недобору врожаю та неефективного використання добрив. Це обумовлено тим, що на удобрених фонах рослини більш розвинені і сильніше висушують ґрунт, а потім посіви страждають від нестачі вологи.
Навпаки, якщо запаси вологи весною високі — 160-180 мм, то дозу азоту доцільно збільшувати до розрахованої на запланований урожай.
При підживленні пшениці слід ураховувати також стан посівів і строк настання весни. Нормально розвинені, слабкі та зріджені посіви краще підживити до відновлення вегетації — по мерзлому ґрунту. У цьому випадку рослини відразу після відновлення вегетації використовують азот добрив, що сприяє кращому росту пагонів, коренів і створенню оптимальної густоти стеблостою. Раннє підживлення таких посівів особливо важливе за пізньої весни. Підживлення їх після відновлення вегетації є менш ефективним, бо верхні шари ґрунту швидко висихають, добрива попадають у сухий ґрунт і до випадання дощів не використовуються. Рослини тривалий час залишаються без достатнього живлення, що призводить до відставання у рості та формування низькопродуктивних посівів.
На сильно розвинених і загущених посівах, що спостерігається на частині парових та інших площ, рано проводити підживлення при ранній весні небезпечно, бо це сприяє росту додаткових пагонів, ще більшому загущенню посівів, їх виляганню, що призводить до недобору врожаю. На таких посівах слід стримувати весняне непродуктивне кущення, для чого підживлення краще проводити перед виходом рослин у трубку, коли кущення припиняється. Навпаки, за пізньої весни такі посіви краще підживити рано.
При формуванні високопродуктивних посівів іноді вимагається провести друге підживлення посівів. Краще його проводити перед виходом рослин у трубку зерновими сівалками із загортанням добрив у ґрунт. Цей спосіб набув поширення у виробництві і є досить ефективним.
Слід звернути увагу на те, що внесення під пшеницю 30 кг/га д. р. азоту за рік, як практикується зараз (лише при підживленні), є недостатнім для нормального живлення її рослин на непарових попередниках. Азот у такій кількості витрачається на формування надземної маси, а для формування зерна його не вистачає, внаслідок чого ми недобираємо багато зерна. Для одержання високого врожаю і якості зерна пшениці після непарових попередників необхідно збільшити річну дозу азотних добрив до 60-90 кг/га д. р., з яких обов’язково вносити N30 до сівби, потім рано весною і, за необхідності, проводити позакореневе підживлення сечовиною. Це у поєднанні із захистом рослин гарантує високий урожай і якісне зерно.
Добрива дають значно більшу віддачу на ділянках, де проводиться захист рослин. Так, без захисту рослин добрива в дозі N30Р40 до сівби і N60 весною у підживлення забезпечували прибавку врожаю 22,1 ц/га, а із захистом — 28,2 ц/га, що на 6,1 ц/га більше (табл. 4).
Таблиця 4. Ефективність добрив і захисту рослин озимої пшениці після
кукурудзи на силос за їх комплексного впливу (середнє за 3 роки)
Це пояснюється тим, що азотні добрива, особливо у високих дозах, сприяють розвитку хвороб і бур’янів, які призводять до значного недобору врожаю. Захист рослин покращує фітосанітарний стан посівів, внаслідок чого здорові рослини краще використовують добрива і повніше реалізують свій потенціал, ніж хворі та забур’янені. Тому для ефективного використання добрив їх необхідно застосовувати в поєднанні із захистом рослин.
З таблиці 4 видно, що врожайність озимої пшениці без добрив і захисту рослин становила 25,3 ц/га, а на фоні добрив і захисту рослин — 54,3 ц/га. Надбавка врожаю від добрив і захисту рослин була 29,0 ц/га, у тому числі прибавка від добрив становила 22,1 ц/га, від захисту рослин — 6,9 ц/га, або відповідно 76,2 і 23,8%. Ці дані свідчать, що за допомогою добрив і захисту рослин можна успішно управляти рівнем врожаю озимої пшениці.
Для стимулювання ростових процесів рослин та підвищення урожайності пшениці слід застосовувати також дозволені для використання в Україні препарати мікроелементів і біостимуляторів. Вони підвищують також стійкість рослин до стресів і хвороб. Застосування їх позакореневим способом одночасно з гербіцидами і фунгіцидами підвищує урожайність зерна пшениці на 2-3 ц/га.
Захист рослин
Для формування здорового агроценозу та одержання високого врожаю пшениці виключно велике значення має комплексний захист рослин від бур’янів, хвороб і шкідників. У наших дослідах надбавка врожаю від захисту рослин становила в середньому за 5 років 7,9 ц/га з коливаннями по роках від 3,6 до 16,1 ц/га, а в процентному відношенні — від 5,8 до 31,9% (табл. 5).
Таблиця 5. Вплив комплексного захисту рослин на
врожайність озимої пшениці по чорному пару, ц/га
Це обумовлено різною кількістю шкодочинних організмів і тією шкодою, яку вони завдають посівам. Встановлено, що ефективність захисту рослин значно вища на удобрених посівах пшениці, ніж без добрив. Так, на ділянках без добрив прибавка врожаю від захисту рослин становила 0,8 ц/га, тоді як на удобрених фонах вона сягала 6,9 ц/га, або 15,2% (табл.4). Це обумовлено тим, що чим вищі дози азотних добрив вносяться на посівах пшениці, тим більше рослини хворіють септоріозом, борошнистою росою, іржастими хворобами тощо. Тому на удобрених посівах захист рослин особливо важливий (рис. 5).
Найбільш повний захист пшениці досягається при обробці посівів до виходу рослин у трубку дозволеним для використання гербіцидом разом із фунгіцидом, а другий раз — на початку колосіння препаратами проти хвороб і шкідників.
При обґрунтуванні заходів по догляду за посівами слід ураховувати, що умови, в яких проходить вегетація озимої пшениці в останні роки, суттєво змінились під впливом змін клімату. Аналіз даних Херсонської метеостанції показують, що в останні п’ять років у цій зоні водний і тепловий режими для пшениці погіршились. Так, у середньому за 2011-2015 роки річна кількість опадів зменшилась на 70 мм, а температура повітря підвищилась на 1,3ºС, порівняно з кліматичною нормою. Для весни стало характерним повільне наростання тепла у першій її половині і стрімке наростання в другій половині. Особливо теплим став травень — на 2,5 ºС вище норми. Зміни гідротермічного режиму значно впливають на формування врожаю озимої пшениці. Урахування змін клімату дає можливість більш аргументовано приймати технологічні рішення з питань догляду за посівами та підвищити рівень урожайності культури.
Отже, формування посівів з урахуванням впливу агроекологічних чинників і стану розвитку рослин та достатнього ресурсного забезпечення, створюють умови для максимальної реалізації потенціалу продуктивності озимої пшениці.
