Ігор СТОРЧОУС,
Різноманіття бур’янів
Характер та ступінь забур’яненості посівів сої у 2016 році буде визначатися потенційними запасами насіння і вегетативних органів розмноження бур’янів у ґрунті, погодними умовами весною та на початку літа. У Лісостепу в агроценозах проблемними бур’янами будуть осоти рожевий (Cirsium arvense L.) та жовтий (Sonchus arvensis L.), лобода біла (Chenopodium album L.), гірчиця польова (Sinapis arvensis L.), щириця звичайна (Amaranthus retroflexus L.), щириця жминдовидна (Amaranthus blitoides L.), редька дика (Raphanus raphanistrum L.), ромашка непахуча (Matricaria inodora L.), талабан польовий (Thlaspi arvense L.), берізка польова (Convolvulus arvensis L.).
Однодольні (злакові бур’яни) будуть представлені у посівах просом курячим (Echinochloa crus-galli L.), мишієм сизим (Setaria glauca L.). У зоні Степу та на зрошуваних землях найбільш злісними будуть осоти, гірчак бepeзкoвидний (Polygonum convоlvulus L.), хрінниця крупковидна (Cardaria draba (L.) Desv.), лобода біла, щириці звичайна і біла (Amaranthus albus L.), пасльон чорний (Solanum nigrum L.), дурман звичайний (Datura stramonium L.), амброзія полинолиста (Ambrosia artemisiifolia L.), просо куряче та ін.
У зоні Полісся буде відмічатися змішаний тип забур’янення з перевагою однорічних злакових бур’янів. Серед злаків переважатимуть мишій сизий. Двосім’ядольні аиди представлені лободою білою, щирицею звичайною, галінсогою дрібноквітковою та іншими.
За повідомленням вітчизняних дослідників, у дослідах на забур’янених ділянках рослини сої були вищими на 6–9 см, і на 5–7 см було вищим кріплення нижніх бобів на них, ніж на рослинах, які вирощувалися на чистих від бур’янів ділянках. Негативний вплив бур’янів також відмічався на формуванні бобів і насінні у них.
Агротехнічні заходи
Після посіву сої, як тільки позначаться рядки культури, доцільно провести неглибокий міжрядний обробіток — шарування. Обробіток міжрядь здійснюють із появою бур’янів, а також у разі запливання грунту після поливів. Крім знищення бур’янів, цей захід сприяє створенню кращого повітряного й водного режиму рослин, зниженню ступеня поширення та ураженості рослин хворобами. Післясходове боронування можна проводити у фазі першого справжнього листка. Пізніше міжряддя розпушують двічі-тричі до змикання рядків. Глибина першого розпушування — 6–8 см, другого (через 8–10 днів після першого) — 8–10 см, третього — 6–8 см.
Не можна боронувати сою у фазі проростків (у період, коли вони вже більші за набубнявіле насіння, до утворення першого справжнього листка), тому що борони легко ламають і пошкоджують проростки та сім’ядольні листочки. Останній обробіток проводять не пізніше фази бутонізації. Як правило, боронують у суху погоду і в другій половині дня, коли у рослин спадає тургор.
У разі вирощування сої без застосування гербіцидів, проводити до- і післясходові боронування, а також міжрядні розпушування грунту технологією не передбачено. Рекомендується звуження міжрядь у посівах до 18–22 см.
Більш раціональним
є хімічний захист
На площах, надміру забур’янених, досягти успіху агротехнічними заходами майже неможливо, тим більше, що соя належить до культур, які дуже негативно реагують на шкідливість бур’янів, практично не витримуючи з ними конкурентних взаємовідносин, тому хімічним заходам контролю відводиться головне місце в інтегрованому захисті.
Згідно з «Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні», у посівах культури застосовують до або після сівби для контролю однорічних злакових та деяких двосім’ядольних грунтові гербіциди на основі таких діючих речовин: ацетохлор, прометрин, метрибузин, імазетапір, кломазон, трифлуралін, пендиметалін, S-метолахлор+тербутилазин.
Під час контролю однорічних бур’янів, фаза від 2 листків, і багаторічних злаків за висоти 10–15 см використовують пропахізофоп, клетодим, хізалофоп-П-етил, тепралоксидим, хізалофоп-П-тефурил, квізалофоп-П-тефурил, флуазифоп-П-бутил, клетодим.
Обмежують шкідливість однорічних двосім’ядольних бур’янів, застосувавши бентазон, тифенсульфурон-метил. Використання імазамоксу під час фази 2–3 справжніх листки культури є ефективним контролем однорічних злакових та двосім’ядольних бур’янів.
Раннє післясходове застосування гербіцидів на основі діючої речовини імазетапір на посівах сої найефективніше використання. Після сходів у посівах культури використовують препарати у нормах 0,5–1,0 л/га. У цей період ефективною буде обробка дводольних бур’янів, які мають не більше 4, а злакові — 2–3 листки. Бур’яни, що активно ростуть, перебувають у чутливих до гербіцидів фазах розвитку, найбільше піддаються дії препаратів. У цьому випадку не тільки досягається максимальна ефективність гербіцидів, але й є можливість суттєво (на 25–50%) знизити норму їх витрати.
Застосовують препарат із діючою речовиною імазамокс (наприклад, Пульсар 40, в. р.) після сходів, за наявності у культури 1–3 трійчастих листки для контролю однорічних злакових і дводольних бур’янів. Гербіцид пригнічує як вегетуючі, так і нові проростки бур’янів за рахунок грунтової активності, стримує появу наступної «хвилі» бур’янів. Препарат ефективно діє на широкий спектр дводольних та злакових бур’янів: види бромусу, проса курячого, види мишію, лисохвосту, райграсу, вівсюгу звичайного, зірочника середнього, лободу білу, щирицю звичайну, гірчицю польову, редьку дику, суріпицю звичайну, дескуранію Софії, жабрій звичайний, канатник Теофраста, підмаренник чіпкий.
Дещо нижча його ефективність на види гірчаку, празелень звичайну, фіалку польову. Окрім сегетальної рослинності, препарат ефективний проти падалиці зернових і гречки. За умов вчасної та правильної обробки посівів Пульсаром 40, в. р. повністю вирішується проблема контролю бур’янів до кінця вегетації культури. Застосування препарату у фазі першого трійчастого листка, коли злакові бур’яни ще повністю не зійшли, призводить до зниження ефективності. Тому особливу увагу слід звернути на дотримання оптимальних строків обприскування.
Для контролю проблемних дводольних бур’янів можна застосовувати імазамокс у баковій суміші з препаратом Базагран, в. р. або його аналогами. Пропорцію препаратів необхідно корегувати у кожному випадку окремо. Діюча речовина імазамокс інгібує синтез протеїну в бур’янах. Внаслідок її дії молоде листя жовтіє, точки росту відмирають, призупиняється розвиток рослин бур’янів, спостерігається карликовість і, як наслідок, загибель рослин. Ріст бур’янів призупиняється вже через декількох годин після застосування препарату, хоча видимих ознак загибелі рослин бур’янів у цей час ще не спостерігається — вони проявляються пізніше, а вже через 3–6 тижнів наступає їх повна загибель. У баковій суміші можливе застосування Базаграну, в. р. 2,0–3,0 л/га + грамініцид, або імазамоксу 0,6 л/га + Базагран, в. р. 2,0 л/га.
Щоб забезпечити максимальну ефективність застосування гербіциду, необхідна якісна підготовка грунту, що виключає наявність великих грудок (понад 2 см). Препарат потребує рівномірного внесення по всій площі.
Для контролю пасльону чорного, ромашки непахучої, підмаренника чіпкого, талабану польового, зірочника середнього, галінзоги дрібноквіткової, гірчиці польової, редьки дикої, волошки синьої, осоту, гірчаків, нетреби, щириці, капустяних бур’янів ефективним є застосування контактних гербіцидів на основі діючої речовини бентазон, наприклад Альфа-Бентазон, Базан, Бентагран АS, Вінсент, Грінвіч, Ефес, (1,5–3,0 л/га) тощо, яким характерна селективна дія по відношенню до сої. Застосовують їх по вегетуючих рослинах сої, коли бур’яни перебувають у фазі 2–3 листків. У разі слабкого забур’янення посівів сої і ранніх фаз розвитку бур’янів норма бентазону мінімальна, а за сильної забур’яненості й пізніших фаз розвитку бур’янів — максимальна. Для обмеження шкідливості коренепаросткових бур’янів і пасльону чорного високоефективною є дворазова обробка посівів препаратами на основі бентазону із загальною нормою 3,0 л/га (1,5+1,5) та інтервалом 20 днів.
Контактні гербіциди вибіркової дії, які містять діючу речовину бентазон, проникають у рослину в основному через листовий апарат. Він добре поглинається листям і пересувається рослиною від основи до верхівки. Але, якщо гербіциди потрапляють через корені, то пересуваються акропетально в ксилему. Сприятливі для росту рослини погодні умови призводять до посилення поглинання діючої речовини і покращують її дію. Препарати на основі бентазону інгібують процес фотосинтезу. У бур’яну, обприсканому таким препаратом, незворотньо блокується рух електронів, внаслідок чого переривається асиміляція СО2, рослина призупиняє ріст і гине.
Для досягнення максимального ефекту від застосування бентазону, листя і стебла бур’янів повинні бути достатньо змоченими робочим розчином. Обприскування необхідно робити не пізніше того строку, коли вегетуюча культура закриє бур’яни від попадання препарату.
Технологічні поради
до обприскування
Найефективніша обробка гербіцидами у безвітряну м’яку теплу погоду. Недоцільно застосовувати їх у посушливий період та у вітряну погоду, не перевищувати визначену норму рідини, щоб розчин не стікав із рослин на ґрунт. Найбільшу токсичність гербіциди проявляють за температури повітря 18–24 °С. Дія ґрунтових гербіцидів найкраща в помірно теплу погоду з температурою повітря 15–20°С і вологість ґрунту не менше, ніж 20–22% польової вологоємкості.
За спекотної й сухої погоди, коли проявляє свій негативний вплив посуха, з обприскуванням посівів бажано не запізнюватися. Норму витрати робочої рідини доцільно збільшити до 250–300 л/га, щоб забезпечити краще змочування поверхні рослин. За такого обприскування можна скористатися мінімальними нормами витрати препаратів у період, коли рослини бур’янів перебувають у найчутливіших до дії гербіцидів фазах розвитку (сім’ядолі). Малі норми витрати гербіцидів істотно знижують фітонцидний ефект, який є дуже небезпечним і водночас дуже ймовірним в умовах стресу культурних рослин за дефіциту вологи. До того ж, таке раннє застосування гербіцидів економічно вигідне.
Запізнення із проведенням захисних заходів призводить до необхідності збільшення норм витрати гербіцидів, з метою часткового подолання наростаючої фазової резистентності рослин бур’янів, що мають 2–4 і більше справжніх листків, і водночас спричинить значне пригнічення культурних рослин (наприклад, сходів сої).
Повторне забур’янення посівів сої має також свої негативні наслідки для культури. Впродовж другої половини літа навiть старанно доглянутi посiви, вiльнi вiд бур’янiв, можуть надміру заростати бур’янами (видами лободи, щириць, пасльоном чорним, курячим просом, мишiєм сизим тощо). Таке забур’янення, окрім того, що знижує продуктивнiсть посівів, ще й ускладнює процес збирання i збiльшує втрати врожаю.
Бур’яни, що з’явилися після закінчення дії гербіциду чи після останнього механічного обробітку і не зазнали впливу заходів контролю, викликають залишкове засмічення.
Обмежувальним фактором появи сходів бур’янів у другій половині вегетації посівів сої є затіненість грунту, яка залежить від площі листкової поверхні культурних рослин.
Результати досліджень підтверджують, що навіть незначне затінення (у межах 10–25%) у більшості світлолюбних рослин викликало етіоляцію листя, зміну розмірів клітин і пластид без значної зміни числа кожного з елементів. Подальше зниження рівня освітлення рослин більш як на 20–30% призводило до суттєвого зменшення майже всіх параметрів: товщини листкових пластинок, числа пластид на одиницю поверхні, кількості пластид у клітинах, їх загальної фотоактивної поверхні, вмісту пігментів (мг/дм2) і коефіцієнту поглинання променевої енергії листком. За більшого затінення рослин, до 70–90% від повного, зменшувалися розміри листків і кількість пластид у клітинах.
Ефективним для захисту посівів від повторного забур’янення є коригування густоти стояння культури. Регулювання густоти посівів, особливо це стосується сої, а також озимих зернових, кукурудзи на силос, цукрових буряків, припиняє ріст ярих видів бур’янів, зменшується ріст і розвиток підмаренника чіпкого, осоту рожевого та осоту жовтого.
Управління резистентністю та
заходи щодо її попередження
Під час використання засобів захисту рослин у всіх рекомендаціях відзначаються застереження щодо небезпеки набуття стійкості (резистентності) шкідливих організмів до пестицидів за умов застосування однієї і тієї ж діючої речовини. За повідомленнями науковців, обмеження сівозміни до однієї або двох культур, а також інтенсивне використання гербіцидів з ідентичними або подібними механізмами дії сприяє розвитку резистентності у бур’янів. Ці резистентні бур’яни можуть досягнути значного поширення і їх надалі неможливо буде контролювати. Ефект резистентності повинен бути врахований завчасно, має забезпечуватися ротація діючих речовин із різним механізмом дії і недопущення їх застосування двічі підряд.
Виявляючи резистентні біотипи бур’янів серед чутливого до гербіциду виду, необхідно враховувати такі особливості:
- репродукція бур’янів відбувається як мінімум за один вегетаційний період;
- на відміну від членистоногих і збудників хвороб, бур’яни більше прив’язані до конкретного біотипу;
- стійкість до триазинів виникає головним чином у тих регіонах, де кілька років поспіль використовувалася лише одна група гербіцидів;
- агротехнічні заходи обмежують поширення стійких до гербіциду біотипів бур’янів;
- дотримання сівозміни, в якій використовуються гербіциди різних хімічних груп, запобігає передчасному розвитку стійкості до гербіцидів;
- насіння різних стійких до гербіциду бур’янів може змішуватися з запасами насіння чутливих до гербіциду бур’янів, які зберігаються у ґрунті, і під час вегетації конкурувати між собою;
- стійкі до гербіциду бур’яни, як правило, менше конкурентоспроможні порівняно з чутливими біотипами того самого виду;
- стійкість, яка має місце у тих чи інших бур’янів, є абсолютною, тобто застосування гербіциду не дає ефекту навіть за використання значних доз;
- біотипи, які є стійкими до всіх триазинових гербіцидів, виявляють деяку кросрезистентність до препаратів інших хімічних груп, але з аналогічним механізмом гербіцидної дії;
- кросрезистентність до гербіцидів з іншим механізмом фітотоксичної дії у біотипів зі стійкістю до триазинів не виявлена;
- усі випадки стійкості до триазинів успадковуються у біотипів лише по материнській лінії, тобто спадкова інформація, яка відповідає за цю ознаку, не передається дочірнім поколінням з пилком батьків;
- різні агротехнічні й екологічні фактори (спільно або порізно) можуть впливати на виникнення і швидкість росту резистентних до гербіцидів бур’янів.
Якщо під час вирощування сільгоспкультур у виробника виникають підозри щодо зниження ефективності препаратів за рахунок формування резистентності, рекомендуємо дотримуватися правил, наведених нижче.
Необхідно уникати використання єдиного виду гербіцидів з однаковою діючою речовиною у поточному році. Якщо виробник на це все-таки зважується, як у випадку посіву гліфосат стійкої сої (Roundup Ready) (навіть якщо існують ефективні недорогі варіанти досходових гербіцидів для контролю популяцій більшості бур’янів), у наступному році на цьому полі необхідно використовувати гербіцид з іншою діючою речовиною.
Коли виробники будуть застосовувати гербіциди з різними діючими речовинами, необхідно переконатися, що обидва активні інгредієнти контролюють проблемні види бур’янів. Наприклад, застосування гербіциду, в якого дві діючі речовини: AЛС-інгібітори і синтетичний ауксин (регулятор росту), що використовується для контролю мишію зеленого, рівнозначно застосуванню гербіциду з однією діючою речовиною — синтетичним ауксином.
Необхідно знати видовий склад бур’янів, які контролюються гербіцидами з різними механізмами дії, реальний видовий склад бур’янів на полі, чергування культур, щоб правильно підібрати гербіциди з різними діючими речовинами. Деякі препарати з однієї групи за механізмом дії, але з різними діючими речовинами підходять для контролю бур’янів за вирощування різних культур. Наприклад, гербіциди AЛС-інгібітори можна застосовувати в посівах кукурудзи, сої, пшениці і сорго. Інші ж, такі як синтетичні ауксини, призначені тільки для злакових культур.
За можливості, потрібно використовувати гербіциди з тих груп і класів, до яких немає стійких біотипів бур’янів. Наприклад, група AЛС-інгібіторів тривалий час використовується, і вже існують стійкі біотипи бур’янів, але хлорацетаміди (які застосовуються набагато довше) не викликають таких проблем.
Отже, стійкість бур’янів до гербіцидів піддається регулюванню. Окрім того, обмежують поширення стійких до гербіцидів біотипів бур’янів агротехнічні заходи, дотримання сівозміни, в якій використовуються гербіциди різних хімічних груп. Також добір культур, які дозволяють використовувати різні гербіциди з різними механізмами дії щодо запобігання стійкості до гербіцидів.
Водночас зазначаємо, що вивчення генетичної і біохімічної природи стійкості рослин до окремих класів гербіцидів стало передумовою для створення стійких до них трансгенних рослин. Найбільшу увагу в цих роботах приділяють новим, високоактивним гербіцидам, які впливають на специфічні системи, відсутні в організмі людини і теплокровних тварин, і тому є відносно безпечними для них. Прикладом можуть служити класи сульфонілсечовини і імідазоліононів, а також гербіциди з переважною контактною дією і обмеженою вибірковістю — гліфосат і глуфосинат. Механізм гербіцидної дії глуфосинату амонію пов’язаний із пригніченням активності ферменту глутамін-синтетази. У зв’язку з цим у рослинах накопичується аміак, який спричинює їх отруєння і відмирання. Поряд з цим встановлено, що види Streptomyces, які синтезують важливу складову частину діючої речовини гербіциду, одночасно формують і РАТ-фермент, що запобігає інтоксикації мікроорганізму. Перенесення гена, який кодує синтез РАТ-ферменту, дозволило отримати трансгенні рослини кукурудзи, ріпаку олійного, сої, буряків цукрових, стійких до гербіциду.
Освоєння трансгенних рослин дає можливість істотно змінити технологію вирощування сільськогосподарських культур.
