Спроба знизити витрати на створення садів мають ґрунтуватися на знаннях, з чого вони складаються. Найбільш витратними статтями є вартість садивного матеріалу, обладнання садів шпалерою, а для карликових дерев — й індивідуальної опори, і нарешті краплинне зрошення. Розглянемо поступово шляхи зменшення витрат.
Садивний матеріал
Для сучасних садів, як правило, використовуються карликові підщепи. Дерева при цьому висаджують дуже щільно за схемами садіння 3,5х1…0,6 м. Цікаво, що під час економічних розрахунків інколи спостерігається тенденція різкого зниження приросту рівня рентабельності насаджень, але росте прибуток з одного гектара. Для фермера, який лише розпочинає свою справу в садівництві, важлива саме рентабельність насаджень. Давно відомо, що для підвищення пристосованості насаджень до несприятливих умов краще використовувати більш рослі дерева з глибоко проникною кореневою системою. Садівнича наука може запропонувати рівноважне рішення — виростити саджанці на сіянцевій основній підщепі, а для зниження сили росту дерев використати вставку карликового сорту або підщепи. Такий саджанець, за рахунок коріння, що глибоко проникає, буде менше вимагати води, аніж карликові, і зовсім не потребує опори. Проблема в тому, що промислові розсадники не вирощують подібний садивний матеріал, а якщо його замовити, то фермер обов’язково зустрінеться з проблемою часткової або повної передплати за такий матеріал, і при цьому доведеться очікувати результатів щонайменше три роки. За умов нестачі коштів для початку справи це неприйнятно. Тому вихід один — виростити подібний матеріал самому.
Для того щоб надалі використовувати більш економну систему захисту рослин від хвороб і шкідників, варто добирати такі культурні сорти, які б не хворіли основними грибними захворюваннями. Прикладом можуть бути яблуні сортів Флоріна, Ліберті, Прима, Присцила, які не хворіють паршею, тому й не вимагають витрат на боротьбу з нею.
Саджанці можна
виростити і самостійно
Виростити саджанці самотужки — для більшості фермерів лячно, адже, на думку багатьох, щеплення рослин і подальше їх вирощування до необхідних розмірів виглядає дуже складною справою. Але насправді нічого складного тут немає. Зрештою, можна для самого процесу щеплення найняти спеціалістів, що буде набагато дешевше, аніж закуповувати саджанці. Отже, в перший рік фермер висіває насіння плодових порід і влітку, по досягненні ними розміру 5…6 мм, окулірує їх карликовою вставкою. Як вставку можна використати карликову підщепу (для яблуні — М.9), або ж карликовий сорт (черешня — Норд Стар, груша — Меліна тощо). Наступного року зі щеплень виростуть пагони, на які, своєю чергою, щеплять вже культурний сорт. І вже на третій рік можна отримати такий складний саджанець. Усі особливості вирощування подібних саджанців вимагатимуть ознайомлення зі спеціальною літературою.
Економіка вирощування
саджанців
Дерева, створені за такою системою, будуть дещо вищими, аніж на карликових підщепах, але цілком відповідатимуть подальшим вимогам для створення маловитратного саду. Приблизна собівартість вирощування цих дерев у господарстві становитиме 7…13 грн/шт., тоді як їхня ціна в розсадниках сягатиме 35…70 грн.
При закладанні саду такими саджанцями слід використовувати менш щільну схему садіння — 4х2…2,5 м, тобто 1000…1250 дерев на 1 га на противагу прийнятим нині 3…4 тисячам на 1 га. А подальша врожайність буде нижча лише на 25…30%.
Закладення насаджень
Коренева система таких рослин дуже міцно утримується в ґрунті, і тому в індивідуальній опорі потреби немає. Варто лише застосовувати багатодротову шпалеру для підтримування врожаю, але її закладення можна відкласти на один-два роки, допоки саджанці підростуть.
Є й інша можливість закладення насаджень звичайними підщепами з подальшим їх щепленням одразу на місці в саду. Це істотно зекономить витрати фермеру, адже у разі висаджування підщеп одразу на місце їх коренева система не буде пошкоджена, і дерева опісля швидко нарощують надземну частину та вступають у плодоношення лише на рік пізніше, ніж насадження, закладені звичайними однорічними саджанцями, при цьому нарощування врожаю у них відбудеться швидше. Так, перший промисловий урожай може бути отриманий вже на третій рік і сягатиме 100 ц/га.
Проблема такого способу закладення саду полягатиме в тому, що не всі підщепи через особливості біології приживуться — лише близько 80%. Ще приблизно 20% насаджень при підсадці будуть суттєво відставати в розвитку.
Краплинне зрошення необхідне в будь-якому разі, але обладнання його також можна проводити не одночасно із закладенням саду через те, що для дерев ця система не є основним джерелом живлення дерев водою, а лише підтримує дерева у період посухи і забезпечує їх мінеральним живленням. Важливими є і особливості агротехніки таких садів. Так, за відносно розріджених схем садіння необхідно використовувати плоскі або сплощені форми крон. Наприклад, яблуню і грушу краще формувати за типом вільнорослої пальмети, сливу й аличу — за напівсплощеною системою Кужеленко, а вишню і черешню — за без’ярусною формою зі змінним лідером.
У подібних насадженнях будуть відсутніми такі заходи, як підрізування коріння, що роблять для зменшення сили росту дерев у суперінтенсивних насадженнях, виламування гілок із багаторічною корою для порушення руху води і закладення квіткових бруньок. Усі ці заходи значно зменшують вік насаджень, а за використання класичних методів ведення дерев, коли завдають якомога менших пошкоджень корі, деревині й корінню, насадження можуть слугувати господарю протягом 25 років, щедро віддячуючи йому за дбайливе ставлення.
Створення шпалер
Шпалеру встановлюють здебільшого для того, щоби тримати дерево у вертикальному напрямку росту і захистити гілки, завантажені врожаєм, проти відламування. За рахунок міцної деревини вертикальний ріст дерева перебуватиме в нормі, а його нахил навіть у разі перевантаження врожаєм мінімальним. Захистити окремі гілки проти відламування можна і без шпалери — за допомогою так званого біологічного зв’язування їх між собою. Це дає змогу перенести вагу плодів із місця відростання гілки від провідника на іншу гілку, яка за рахунок росту і відгинання може витримати дуже велике навантаження. Створення таких зв’язок потребує від садівника великих витрат робочого часу. Так, за одну робочу зміну працівник може зробити лише 50…75 дерев за зміну. Такі зв’язки роблять один раз на все життя гілки, але кожного року будуть наростати нові, які також потребуватимуть подібної операції.
Для здешевлення шпалери можна кіл зробити самотужки. Перед закладенням власне саду потрібно створити садозахисні смуги. Якщо висадити липу (в Лісостеповому регіоні та Поліссі) чи акацію (у посушливих регіонах і Степу) за ущільненими схемами, то за 5 років можна стовбури зрубати, залишивши пеньок заввишки 20 см, висушити, обкорувати і просочити мідним чи залізним купоросом а далі використати як опорні кілки. Таку методику успішно використовували на виноградниках відносно недавно — у 30–60-х рр. 20 ст. і ніщо не заважає повернутися до неї у разі нестачі коштів на залізобетонний кіл. Однак деревина не настільки витривала як бетон чи метал, тому навіть за насичення фунгіцидами на основі мідних і залізних купоросів така опора буде ефективною лише 10 років, а надалі вимагатиме заміни. Спилювання дерев на висоті 20 см дозволить липі та акації відновитися за рахунок пристовбурної парості, й за 2–3 роки дерева садозахисної смуги досягнуть попередніх розмірів.
Штамбова піраміда
Ще одна конструкція насаджень для зменшення вартості і повної відмови від шпалери є штамбова піраміда, розроблена на Кримській дослідній станції садівництва Л. Б. Танкевичем. Суть її полягає у тому, що замість одного дерева висаджують навколо одного центру одразу три, нахилені під кутом 45° до центру. Вони перехрещуються, створюючи міцний потроєний штамб, а під час росту дерев протягом експлуатації насаджень гілки різних дерев біологічно зв’язують між собою, чим досягають міцності й плодової стіни. Через похилення дерева вступатимуть у плодоношення навіть у разі закладення саду звичайним (найдешевшим) однорічним садивним матеріалом уже на другий рік, а за рахунок великої кількості дерев уже перший врожай буде не менш ніж 150 ц/га. Щоправда, такі насадження вже від самого початку вимагають встановлення краплинного зрошення, а найбільшою складністю в експлуатації таких насаджень є боротьба з бур’янами всередині рядів. Від нахилу 45° у місцях щеплення у дерев постійно утворюється парость, що ускладнює внесення системних гербіцидів, а відносно низько перехрещені стовбури дерев не дають садівнику якісно просапувати смуги на високій швидкості.
Сировинні сади
Все вищенаведене може бути пристосоване для садів, продукція яких буде використовуватися для споживання у свіжому вигляді або ж закладення на зберігання з подальшою реалізацією. Але за кордоном є і дуже широко використовується досвід створення низьковитратних сировинних садів, продукція яких використовується винятково на переробку. Особливістю таких садів, що і обумовлює їхню економічність, є застосування розріджених схем садіння на кшталт 6х4м і використання винятково сильнорослих підщеп. Сорти добирають лише стійкі до основних хвороб, що дає змогу отримувати відносно екологічно чисту продукцію. Позаяк розмір і забарвлення плодів не є лімітуючим фактором, садівник не застосовує таких заходів, як нормування врожаю, а за перевантаження плодами може у період закладення і формування квіткових бруньок штучно створити водний дефіцит (викликати так званий плодовий стрес) і відновити водне живлення в період інтенсивного нарощування маси плоду, що знизить періодичність насаджень.
Сировинні сади вступають у плодоношення на 5…6 рік, і плодоносити можуть до 40 років, даючи за умов правильного зрошення і живлення щорічно до 500 ц/га. Але, окрім реалізації продукції на сокові лінії та консервні заводи, іншого напряму з такого саду бути не може.
Описані способи закладення і ведення насаджень у жодному разі не здатні конкурувати за продуктивністю з садами суперінтенсивного типу, але можуть слугувати джерелом надходження коштів від реалізації продукції, на які можна надалі закласти вже сучасні сади, придбати необхідне обладнання і перейти до інтенсивного садівництва.
