Перевірка на сумісність: гречка і просо

Перспективним напрямом інтенсифікації рослинницької галузі за рахунок більш ефективного використання біокліматичного потенціалу культур є сумісні агрофітоценози. Тобто вирощування двох чи більше культур одночасно на одній площі можуть становити не­абиякий науковий і особливо практичний інтерес для аграріїв. При вдалому доборі рослин, достатньому зволоженні і забезпеченні поживними речовинами сумісні посіви за продуктивністю часто здатні значно перевищувати чисті посіви тих чи інших культур.

 

Основна мета змішаних посівів у рослинництві — підвищення врожайності і якості отриманої продукції, у кормовиробництві — покращення якості кормів. У зв’язку із виключенням витрат на підготовку ґрунту, сівбу та інші агротехнічні заходи за сумісної сівби, витрати скорочуються на 25–30% на вирощування 1 т продукції культур порівняно зі звичайною чистою сівбою. Питання сумісних та змішаних посівів різних сільськогосподарських культур вивчались на окремих видах рослин. Останнім часом зростає інтерес до таких посівів, проте більшість досліджень виконується у напрямі кормовиробництва. Щодо сумісних посівів круп’яних культур (проса і гречки), зокрема в умовах Лісостепу Західного, досліджень досі не було, або вони нам не відомі, тому дослідити доцільність такого симбіозу було досить актуальним. Тим більше, гречка і просо у виробничих умовах є досить низьковрожайними культурами, тому знайти шляхи підвищення продуктивності гектара орної землі наразі є своєчасним і важливим.

 

У виробничих умовах на території землекористування ПП «Пастух О.Д» Кельменецького р-ну Чернівецької обл. виконано дослідження з вивчення сумісних посівів гречки і проса. Грунт на дослідних ділянках — чорнозем глибокий малогумусний на карбонатних лесовидних суглинках. Агротехніка у дослідах загальноприйнята для зони, окрім досліджуваних елементів технології вирощування. Для виконання поставлених завдань у дослід включено сорти: гречки — Син 3/02, Українка, проса — Київське 87 і Омріяне. Способи сівби: одновидовий посів гречки (45 см), одновидовий посів проса (15 см), сумісний посів гречка (45 см)+просо(15 см). Сівбу гречки і проса проводили зерно-трав’яною сівалкою СЗТ-3,6 у першій декаді травня місяця.

 

З метою об’єктивної оцінки сумісних агроценозів у схему дослідів було включено чисті (одновидові посіви) із нормами висіву, що й для сумісних посівів (двовидових). Серед низки сортів круп’яних культур було підібрано сорти гречки і проса, які однакові за тривалістю фаз розвитку рослин у генеративний період, а також за тривалістю вегетаційного періоду.

 

Важливим біометричним показником гречки і проса є висота рослин, що має виняткове значення для сумісних посівів як впродовж фаз росту і розвитку рослин, так і на кінець вегетації. Отже, серед низки сортів було відібрано сорти проса Київське 87 і Омріяне, які менш високорослі (в межах 95 см заввишки) порівняно з іншими районованими сортами, щоб розміри рослин проса співпадали із рослинами гречки сортів: Син 3/02 та Українка, які формуються аналогічної висоти. Практично однакові за висотою рослини, а також розміщення рядків із північного заходу на південний схід з метою достатнього освітлення посівів у першій половині дня, в подальшому сприятливо впливало на ріст і розвиток рослин гречки і проса.

 

Погодні умови в роки виконання досліджень значною мірою впливали на ріст, розвиток і продуктивність рослин досліджуваних культур, проте як у розрізі років, так і в середньому за 2013–2016 роки сумісні посіви забезпечили вищу урожайність обох культур (табл. 1).

 

Таблиця 1. Урожайність круп’яних культур в одновидових і

сумісних посівах, т/га (середнє за 2013–2016 рр.)

 

 

Сорт гречки Син 3/02 та проса Омріяне показали вищу урожайність як на контролях, так і в сумісних посівах. Проте у сумісних посівах ті ж сорти формували різну врожайність, тобто сортові особливості в таких агроценозах мають певне значення. Найкращий симбіоз спостерігався при поєднанні в одному посіві сорту гречки Син 3/02 і сорту проса Омріяне, загальна урожайність зерна на цьому варіанті становила 6,22 т/га, тоді як гречки в одновидовому посіві було отримано 1,91 т/га, а проса — 3,85 т/га.

 

Біологічною особливістю проса є повільний ріст та розвиток рослин у початкові фази розвитку, тоді як гречка стрімко набирає вегетативну масу (фото 1).

 

 

Згодом, коли гречка починає цвісти, а просо викидає волоть — посіви вирівнюються, рослини не конкурують, не пригнічують один одного і, на диво саме у сумісних посівах дають дещо вищі урожаї обох культур (фото 2).

 

 

Можна констатувати факт збільшення фотосинтетичного потенціалу рослин у сумісних посівах, це один із вагомих чинників, що забезпечує продуктивність рослин.

 

Збирають сумісні посіви одночасно при 75% побурінні плодів гречки прямим комбайнуванням. Оскільки зерно гречки і проса принципово різняться за масою і розмірами, їх дуже легко відокремити на решетах.

 

Таким чином, за результатами узагальнення польових досліджень можна зробити висновок про те, що гречку і просо доцільно вирощувати у сумісних посівах, але при ретельному підборі сортів обох культур за тривалістю вегетаційного періоду і висотою рослин. Економічний ефект — додатково чотири тонни проса на посівах гречки.