Проблеми лісу — проблеми кожного
Ще одна особливість України — це історично сформована ситуація із закріпленням лісів за численними постійними лісокористувачами. Зараз лісовий фонд України перебуває у віданні більше п’ятдесяти міністерств, відомств і організацій. Найбільшими з них є Державне агентство лісових ресурсів України — 73%, що є центральним органом виконавчої влади в галузі лісового та мисливського господарств, та органи місцевого самоврядування 13%, а близько 0,8 млн га лісів, або 8%, зокрема 0,4 млн га полезахисних лісових смуг, перебувають на землях запасу сільських рад. За ініціативи Держлісагентства України 2013 року внесено зміни до нормативно правової бази і Держлісагентству передані ліси, які перебували у віданні Міністерства аграрної політики та продовольства. Завершується також процес передачі до сфери управління Держлісагентства лісів, що перебувають у віданні Міністерства оборони.
Відповідно до Земельного кодексу, землі під зеленими насадженнями у власність не передавали, тільки сільськогосподарські угіддя. А ділянки під лісосмугами й іншими захисними насадженнями належали до земель лісового фонду і, відповідно до ст. 4 чинного на той час Земельного кодексу, перебували у державній власності. Після розпаювання вони залишилися як землі запасу у віданні сільських рад, які не мають ні коштів, ні фахівців, щоб в порядку утримувати цю територію. Навіть ще одна штатна одиниця у сільраді ситуацію не виправить, а було б логічно і доцільно!
Раніше лісосмуги перебували на балансі колгоспів, які виконували усі заходи догляду за насадженнями. В областях і районах працювали лісомеліоратори, які контролювали стан справ. Власне, і тепер доглядати за цими насадженнями мають ті, чий урожай вони оберігають від суховіїв. Тобто якщо ти орендуєш землю, то маєш включати у договір оренди і лісосмуги на цій території. Укладати договір зі спеціалізованою службою, яка може бути створена, наприклад, при Департаменті агропромислового розвитку чи лісового господарства і фахово виконувати цю роботу.
Встановлено, що один гектар лісосмуги захищає 20–30 га ріллі, збільшення врожаю при цьому становить близько 10–15%. На відкритих полях 50–80% талої води стікає у яри і балки. На захищених лісами землях 80% вологи проникає у ґрунт. А який стан лісосмуг сьогодні?
Наразі зі станом лісів та полезахисних насаджень виникла ще одна гостра проблема соціального характеру: високі ціни на газ, комунальні послуги призвели до інтенсивного використання на паливо лісодеревини. Тут помітна крайність у тому, що розпочате (легально і нелегально) вирубування дерев для господарських потреб, передусім на паливо. На територіях, де за полезахисними насадженнями не доглядають, відбувається природне заліснення сільськогосподарських земель (ліс наступає!), що негативно впливає на умови збирання врожаю.
Треба знайти справжнього господаря, удосконалити нормативно-правову базу, активно розгорнути роботи зі створення нових полезахисних насаджень, скеровуючи саме на це державні та комунальні кошти.
Україна задовольняє 25% своїх потреб у деревині й одночасно її експортує. В Україні недостатньо лісових ресурсів, але експорт деревини у 2,5 разу більший за імпорт. І це при тому, що середня лісистість загалом для України становить 15,9% (станом на 01.01.2011 p.), що є одним із найнижчих показників лісистості країн Європи.
За останнє десятиріччя безоглядно і безкарно винищуються сотні, а то й тисячі кілометрів лісосмуг. Це призводить до масового спустошення сільськогосподарських угідь. І головне, за це ніхто не відповідає, і не був всерйоз покараний. Через відсутність виконання у них лісівничих заходів, охорони, захисту їх від шкідників, хвороб, вони знаходяться у незадовільному санітарному стані, самовільно вирубуються, гинуть від пожеж.
Вчені називають різні цифри, але більшість сходиться на думці, що в середньому 10% врожайності залежить від того, у якому стані лісосмуга, чи правильно вона висаджена, доглянута. Висадити правильно лісосмугу — це ціла наука: треба враховувати напрямок панівних (переважаючих) вітрів, пориви вітру і чимало інших факторів (рис. 1).
Про необхідність збільшення лісистості та її малі розміри свідчить і Державна цільова програма «Ліси України» на 2010–2015 роки та її Концепція.
На жаль, уряд України не створив єдиної служби, яка б займалася проблемами захисних лісосмуг. Ніхто не відповідає за їх стан, оскільки полезахисні лісонасадження зазвичай не входять до лісових господарств і позбавлені галузевого регулювання. Правова колізія полягає у тому, що полезахисні лісонасадження потенційно є землями сільськогосподарського призначення, але не є сільськогосподарськими угіддями.
Лісові насадження і сільське господарство
Ліси мають важливе значення для розвитку сільського господарства. На перший погляд важко щось про це сказати. Проте вони захищають сільськогосподарські угіддя від затоплення і підтоплення, водної і вітрової ерозій ґрунтів, сприяють інтенсифікації процесів гуміфікації, регулюють водно-повітряний режим, позитивно впливають на кліматичні умови. Виконують велику середовищноформуючу, кліматоутворюючу та водорегулюючу функції, позитивно впливають на продуктивність та економічну ефективність використання сільськогосподарських угідь. Їх оптимальне поєднання у ландшафтах різних природно-економічних зон впливає на розміщення і спеціалізацію сільськогосподарського виробництва.
Ліси мають зональне розміщення. Зокрема, на Поліссі їх територіальне поєднання із заболоченими і перезволоженими землями, водними екосистемами, луками і пасовищами та орними землями створює особливі умови для сільськогосподарського виробництва. Дрібноконтурність гірших земель, їх розкиданість поміж лісами, болотами і озерами вимагає особливого підходу системи ведення сільського господарства. Осушення заболочених і перезволожених земель, докорінне поліпшення лук і пасовищ, землеустрій господарств, чергування культур у сівозмінах, система обробітку ґрунту, управління його водно-повітряним режимом необхідно здійснювати з урахуванням заліснення території і впливу лісів на умови сільськогосподарського виробництва.
Розширення площі лісів, поліпшення їх природного складу, раціональна система ведення лісового господарства дозволяють у майбутньому збільшити приріст ділової деревини і забезпечити нею усі господарські потреби. Особливим видом природних ресурсів є вода, яка використовується у всіх галузях матеріального виробництва, і навіть як харчовий продукт. Вона знаходить своє використання для забезпечення водою промисловості і сільського господарства, сільських і міських населених пунктів.
За запасами місцевих водних ресурсів (1 тис. куб. м на 1 жителя) Україна вважається однією з найменш забезпечених у Європі країн (у Швеції — 2,5 тис. куб. м, Великобританії — 5, Франції — 3,5, Німеччині — 2,5 тис. куб. м).
Внутрішні регіональні відмінності полягають у тому, що до середньо забезпечених (6,19 тис. куб. м на 1 жителя) за міжнародною класифікацією належить лише Закарпатська область. У Чернігівській, Житомирській, Волинській та Івано-Франківській областях цей показник низький (2–2,6 тис. куб. м), а у решті — дуже низький і надзвичайно низький (0,11–1,95 тис. куб. м на 1 жителя).
Низьке забезпечення України водою найтісніше пов’язано із низькою лісистістю. Вода не затримується у ґрунті та лісових водоймищах. Це також має вплив і на умови росту й розвитку сільськогосподарських культур, рівень врожаю і його якість.
Ліси виконують надзвичайно життєво важливі екологічні функції, зокрема:
-
найефективніший засіб стабілізації атмосфери (60% кисню виробляє рослинність), виконує оздоровчі та санітарно-гігієнічні функції, нейтралізує шкідливі викиди в атмосферу;
-
поглинає окис вуглецю та збагачує повітря фітонцидами (1 га лісу фільтрує до 70 т пилу за рік);
-
захищають землі від водної і вітрової ерозій;
-
закріплюють береги рік і водойм;
-
виконують рекреаційну, естетичну та виховну функції;
-
є об’єктами природно-заповідного фонду, середовищем зі збереження унікальних ландшафтів, об’єктів рослинного та тваринного світу.
Окрім екологічних функцій, ліси виконують соціальну. Один гектар лісів в Україні створює близько 10 робочих місць, забезпечує додатково 3–4 ц зернових з 1 га посівів. Лісове господарство забезпечує робочими місцями та сировиною близько 1 млн жителів країни.
Лідером у цьому плані є Волинська область, у якій нині діє регіональна програма з енергозбереження. Важливою її особливістю є те, що для вирощування сировини використовують не придатні для ведення сільського господарства землі.
У багатьох країнах світу лісистість території значно вища, ніж в Україні. За даними ФАО, у Фінляндії вона становить 58,9%, у Швеції — 67,7%, Німеччині — 29%, Франції — 28,7%, в Італії — 21,2%, Канаді — 26,6%, у США — 32,7%, в Росії — 50,5%, тоді як в Україні — 15,6%. Лише у Туреччині, якщо її можна назвати європейською країною, лісистість менше нашої — 12,8% (табл. 1).
Таблиця 1. Лісистість країн Європи
Варто наголосити, що три-чотири сторіччя тому лісистість України була значно вищою і сягала 40%. Тільки впродовж ХУІІІ–ХІХ ст. площа лісів унаслідок інтенсивного їх знищення зменшилася майже на третину.
Сьогодні Україна є найменш лісистою країною, вона не забезпечує власних потреб у деревині. Тому її лісистість слід довести до 20–22% проти 15,9%, хоча вона не може бути однаковою для всієї території України. У різних фізико-географічних зонах вона повинна бути різною (табл. 2).
Вона змінюється від 42% у Карпатах до 5,3% у Степу. Порівняно з середньоєвропейськими показниками в нашій державі рівень забезпечення лісом є одним із найнижчих — на одного мешканця припадає близько 0,2 га лісів. Україна поряд із Великобританією, Нідерландами, Іспанією, Італією відноситься до країн дефіциту лісу, тому її політика у цій сфері спрямована переважно на відновлення лісових ресурсів.
У населених пунктах доцільно закріплювати екологів за територіями сільських, селищних, міських рад, які отримають посвідчення громадських інспекторів охорони довкілля, що дасть їм набагато ширші повноваження, і вони на високому професійному рівні охоронятимуть навколишнє природне середовище задля збереження здоров’я нації.
Необхідно створити спеціальні бригади (загони), забезпечити їх спеціальними мобільними установками (платформи з установками для подрібнення деревини і пресування у вигляді пелет та пакування у мішкотару) та додатковим транспортом для перевезення готової продукції і її зберігання. Мабуть, ніхто не задається метою обліку повалених великих і малих дерев, кущів у лісах, пралісах, полезахисних насадженнях, у парках, скверах та ін. Упорядкування території матиме кілька важливих позитивних моментів: по-перше, створення додаткових робочих місць і зайнятість населення, по-друге, ощадливе використання природної сировини та збільшення їх кількості для опалення в народному господарстві, по-третє, цивілізований спосіб поліпшення загальної культури вгідь на теренах країни.
Спираючись на ідеї В. В. Докучаєва, Г. М. Висоцького, зважаючи на вкрай велику розораність земель, зменшення родючості ґрунтів, зникнення багатьох малих річок та ефективний меліоративний вплив лісів, необхідно виконати дослідження щодо уточнення регіональних нормативів лісистості й визначення структури лісів і захисних лісових смуг. Заліснювати необхідно лише ті землі, які є придатними для лісництва, не включені до переліку об’єктів як цінні фауністичні та флористичні комплекси, що підлягають чи можуть підлягати охороні.
Відповідно до Лісового кодексу України загальний контроль за веденням лісового господарства України покладено на Держлісагентство України і його органи на місцях. Проте здійснювати цей контроль за чинної нормативно-правової бази дуже складно. Це потребує внесення відповідних змін та доповнень до Лісового кодексу. У перспективі Держлісагентство України продовжить роботу, спрямовану на удосконалення сталого ведення лісового господарства в Україні та покращання екологічної ситуації в державі.
Важливим стримуючим чинником на шляху нищення лісового фонду країни є підписаний 7 липня поточного року мораторій на експорт деревини. Законом, серед іншого, передбачена тимчасова (на 10 років) заборона вивезення за межі митної території України в митному режимі експорту лісоматеріалів необроблених (код 4403 УКТЗЕД).
