Зазвичай маркетинговий рік становить період з 12 місяців від початку збору нового врожаю. Так, у США маркетинговий рік пшениці, ячменю і вівса - це час з 1 червня по 31 травня, а для цукрових буряків - з 1 вересня до 31 серпня. Десь між ними можливі варіанти і липневі.
Що ж відбувається в українському рослинництві у це липневе «міжсезоння»? Спробуємо перерахувати та пригадати комусь про насущне, а комусь і колись вивчене та забуте:
- збирання ранніх зернових культур, після якого, залежно від системи обробітку грунту, проводиться лущення стерні (перед оранкою) або дискування. Після відростання бур'янів здійснюють обприскування стерні гербіцидами гліфосатної групи (викорінюючими). Та роботи хімічним компаніям непочатий край!
- проводять боротьбу зі шкідниками (хімічна обробка) на пізніх культурах, особливо в садах;
- збирають малину, смородину й ранні сорти сливи, аличі, пізні сорти черешні;
- зрошують овочі, ягідники і плодові дерева, а заодно і кормові трави;
- збирають овочі (огірки, томати);
- починаються щеплення вічком (окулірування) у розплідниках.
А ви кажете міжсезоння! Просто мало звучить у липні зазвичай довге та гучне відлуння слів «кукурузаааа», «соняшниик» і «ріпакккк». Багато уваги приділено культурам плодово-ягідним, а вони у нас зараз у невеликій пошані - все більше тримаються на ентузіазмі окремих особистостей.
До речі, щодо плодових. Липень - це місяць, коли в Каліфорнії збирають виноград. А інші культури - по інших місцевостях США і далі. Все-таки цей спекотний місяць крутиться навколо американського marketing year.
На північному сході, у суворому тихо-океанському штаті Вашингтон літо часто до липня і не показується. І хоча навесні і в червні жителі цього краю насолоджуються його красою в піших і велосипедних прогулянках, у липні настає час висаджувати культури хоча б у так званому winter garden - зимовому саду.
Жителям Сієтла рекомендують посадити тут салат, а якщо той починає цвісти через підвищення температури, його можна зрізати і висіяти моркву чи інші швидкоростучі рослини: редис, буряки або шпинат. Петрушка і турнепс також у списку рекомендацій. Якраз до Дня Подяки буде пізня зелень і свіжі овочі.
Трохи південніше, в штаті Орегон, з його досить м'яким морським кліматом, надлишком вологи і достатньою кількістю сонячних днів, у липні готуються до збору яблук і абрикосів, чорниці, ожини, малини та агрусу, капусти, селери і моркви, огірків і баклажанів, перцю і картоплі. Взагалі в календарі городника і фермера цей місяць в Орегоні чи не найбільш насичений, адже помідори і пізня полуниця теж чекають, щоб пройти шлях від ферми в супермаркети і маленькі магазинчики.
Рушимо назустріч сонцю, на схід, де на так званих Північних рівнинах (досить умовна назва для багатьох штатів, що туди належать, - Колорадо, Вайомінг, Монтана, Юта, а ще Небраска, Північна Дакота, Південна Дакота і Канзас) протягом останніх 20 років, за даними Thomas Jefferson Agricultural Institute, сконцентрувалося виробництво гречки. Американці вважають, що гречка - рідна культура для Росії і дуже популярна в Східній Європі. Знали б вони, як кілька років тому одна з цих країн тієї самої Східної Європи закуповувала гречку ще далі на схід, аж у Китаї. У штаті Міссурі гречку люблять висівати після пшениці в кінці липня і аж до початку серпня. Для штатів, де сіяти популярну там сою у ці терміни вже пізно, наша рідна гречка - перший вибір для пізнього посіву, адже дозріває вона за кілька місяців. Сіють її і після вівса, льону та ярої каноли. Лишень якихось 70 тисяч акрів на всі Штати, але попит зростає. Може, варто нам задуматись про гречаний експорт?
На південному сході США набирає популярності тритикале в ролі фуражної культури, тим паче, що тритикале добре пристосовується до різних грунтів та досить стійке до хвороб. На силос озиме тритикале збирають із середини до кінця липня, незабаром після цього (другий тиждень серпня) висіваючи на новий урожай.
Перенесемося через океан, де в Англії у липневі дні збирають ранні абрикоси й баклажани, за умови, що останні були висіяні ще навесні, а от перець, в тому числі чилі, збирають хіба що тепличний. А ще в Англії у цей час збирають ягоди - чорну смородину, чорницю, ожину - і багато різних овочів: моркву, броколі, буряки, салати, цибулю і багато різновидів бобів. Посіяти ж тут радять капусту на майбутню весну, листові овочі і в ролі останнього шансу сезону - горох і бобові, моркву й буряки.
Звернули, напевно, увагу, що і в нас, і в них у липні великі сільгоспкультури і справді в основному «відпочивають». І питання тут навіть не в тому, що овочі, фрукти і ягоди, вибачте, злегка «в загоні» в Україні. Зернові, кукурудза, соняшник й енергетичні культури, які все більше набирають популярності, визначають терміни маркетингового року, тому що саме вони - основа харчування людства і зовсім небагато, але вже помітно, стають основою енергетики. Звідси - від великої до них уваги, і меншої до овочів та фруктів (хоча б за площами і особливого значення для українського агробізнесу) - і народжується це дивне відчуття, ніби липень - це міжсезоння.
І наостанок. Одного разу автору цих рядків довелося летіти в першій половині липня над долиною Нілу. Вона вразила мене яскравим смарагдовим, саме смарагдовим, а не просто зеленим кольором. Не має значення, що там було, особливо на тлі заяв Єгипту про те, що через кілька років вони планують на 70% самостійно забезпечити себе зерном. Уявіть, 70 мільйонів населення, сотні тисяч кілометрів пустелі і такі плани. Ось вже точно, де люди збираються працювати поза всіляким міжсезонням, хіба що Ніл перестане розливатися. І нам треба працювати. Не захоче Єгипет багато зерна, буде Китай і Азія, та й Європа, хоч і на фураж в основному, проте бере.
Ось таке воно міжсезоння. І спокій лише тільки сниться зимовими ночами.
