У час, коли зростання економіки США сповільнилося, а дефолту в жовтні вдалося уникнути лише завдяки політичним рішенням, роль громади в економіці держави зростає. Общинною (community) називають якусь територіальну спільність, сприйняту швидше на рівні свідомості, ніж статистичного обліку. Саме тому, нехай і умовно, використано слово «колгосп» у заголовку, тільки в значенні господарства, в результатах якого зацікавлений весь пов'язаний із ним колектив.
У США зараз активно розвивається так зване Community Supported Agriculture (CSA, чи сільське господарство, підтримуване громадою). Це альтернативна модель ведення господарювання і розподілу продуктів харчування, цілі якої полягають у створенні партнерства між місцевими фермерами та громадами. Таке партнерство має ряд соціальних (шкільні їдальні як приклад), економічних (основний обіг грошових коштів всередині громади) та екологічних (місцеве сільське господарство як синонім сталого) для його учасників. Українська вікіпедія uk.wikipedia.org/wiki/CSA, перенаправляючи з відповідної англомовної статті, називає такий спосіб господарювання Солідарним землеробством. Відмінний варіант, але поняття Community Supported Agriculture все ж не обмежується лише землеробством, тобто вирощуванням сільськогосподарських культур.
Незважаючи на різну організацію роботи кожної ферми, що бере участь в общинному сільському господарстві (називатимемо його для стислості так), основна увага у всіх зосереджується на наступному:
- посилення безпосередніх відносин між виробником і споживачем;
- методи сталого ведення господарства особливо вітаються (див. № 17 за вересень цього року, де докладніше розказано про стале сільське господарство);
- підвищення якості продуктів, у тому числі й тому, що вони менше зберігаються, позаяк доставляються недалеко від місця вирощування і виробництва;
- спільні ризики вирощування - їх розділяють фермери та члени громади, які не займаються безпосередньо сільським господарством.
Структура
Кожна підтримувана громадою ферма при всіх незначних відмінностях функціонування, є фермою, підтримку якої взяла на себе якась група людей. Ці люди, втім, можуть перебувати у партнерських відносинах не з однією, а з кількома місцевими фермами відразу, що залежить від їх спеціалізації виробництва і потреб громади. На одній фермі вирощують овочі, інша спеціалізується на яйцях, третя - на м'ясі й молоці. Коли хтось приєднується до партнерства, він ніби купує «акцію», тобто свою частку від продукції місцевого фермера.
У сезон, коли проводяться основні сільськогосподарські роботи, «акціонери» можуть або заплатити певну суму грошей, або ж відпрацювати безкоштовно на фермі якусь кількість годин в обмін на частину фермерської продукції. Свіжа свинина й овочі беруться у школах не за помахом чарівної палички і не за спасибі, але така спів-праця виявляється в усіх сенсах корисною для обох (або більше того) сторін. Крім м'ясних продуктів, на частку громади припадають фрукти, яйця, молочна продукція, зелень, мед, а ще квіти і навіть деревне паливо. І все це вирощене й вироблене під контролем безпосередньо зацікавлених осіб і без ланцюжка посередників.
У такому вигляді фермерської діяльності споживачі та інші «акціонери» набагато більш залучені у виробництво, ніж зазвичай. У результаті це дає посилення відносин між виробником і споживачем, що означає загальні ризики і вигоди для всіх членів партнерства при колективному способі ведення господарства. Недарма слово «громада» в багатьох мовах має один корінь зі словом «загальний», будь-то інтерес або спільне вирішення проблем. Наприклад, якщо шкідники знищили урожай якоїсь культури, удар бере на себе і, таким чином, пом'якшує вся громада, а не окремий фермер. І навпаки, якщо врожай перевищив очікування, то і вся громада на собі це відчує.
Що доброго для споживачів?
- Свіжі, органічні (нехай не зовсім за вимогами) продукти харчування із відомого джерела.
- Покращення смакових і поживних якостей, що можливо тільки на невеликих фермах, які не женуться за рекордним урожаєм і не ставлять за мету нагодувати весь світ. Завдяки методам сталого землеробства, прийнятим у США на більшості ферм, підтримуваних громадою (сівозміна, покривні культури, особливу увагу стану грунту, переважно біологічний контроль шкідників тощо), вироблені там продукти харчування часто мають вищий вміст вітамінів і поживних елементів, ніж вирощених на великих і традиційних фермах. Це означає, що значна частина культур вирощується без використання хімічних препаратів і, що особливо актуально для США, це не ГМО-культури, котрі вирощуються на комерційних сільськогосподарських підприємствах.
- Споживачі, хоча можуть і не брати участі безпосередньо в процесі виробництві, активно долучаються до нього, тим самим краще розуміють його суть.
- Відновлення зв'язків людини із землею.
- Підвищення колективного почуття. Це особливо важливо в світі роз'єднання і відчуження. Общинні ферми дають можливість розвивати людські відносини з фермерами та однодумцями - буквально, своїми сусідами.
- Покращення рівня життя завдяки здоровому харчуванню, фізичній праці і спілкуванню у громаді.
Що доброго для фермерів?
- Гарантований дохід, який дозволяє робити бізнес-планування спокійнішим і впевненим, даючи більше часу думати безпосередньо про землеробство, а не про маркетинг продукції.
- Збільшення і стабілізація ринкової присутності, що дозволяє у якомусь сенсі конкурувати з промисловими фермами.
- Високий статус в очах споживачів.
- Зростання участі у житті місцевої громади.
Вигоди для громад, які підтримують общинне сільське господарство
- Спільна діяльність призводить до поліпшення громадських зв'язків, довіри між людьми та підвищення почуття соціальної відповідальності.
- Екологічні вигоди, так звані food miles, тобто кількість миль від місця, де продукт вирощений до кінцевого споживача: чим їх менше, тим буквально менше вихлопів, завжди свіжі продукти, менше витрат на упаковку; кращі умови для тварин тощо, - все завдяки методам сталого землеробства.
- Покращення місцевої економіки завдяки тому, що більше продукції переробляється і споживається на місці, а це і нові робочі місця, і обіг грошей не просто в громаді, але вже і в статистичному регіоні. Сильні регіони - сильна країна.
- Набуття втрачених місцевих особливостей і турбота про місцеву землю. Учасники партнерства можуть безпосередньо спостерігати за процесом вирощування, контролюючи його в міру свого розуміння.
- Зміна ставлення до продуктів харчування й землеробства, а отже, до самої культури харчування, що веде від паразитичного відношення до землі. Общинне землеробство зменшує залежність від супермаркетів, у які продукти доставляються, долаючи часом дуже великі відстані. Йдеться не про якусь екзотику (див. матеріал про молоко в № 21 за цей рік), але про те, що цілком може бути вироблено на місці.
Ось таке «від кожного за здібностями - кожному по праці» на американський лад. Правда ж, звучить не страшно, і навіть привабливо? Здається, про щось подібне тихо-тихо намагалися розповісти на дуже скромній виставці «Фермер України», що пройшла в Національному виставковому центрі у першій половині жовтня, представники фермерських організацій кількох регіонів країни. Хтось виставив домашні консерви, хтось мед, соки, сало, м'ясо - приходьте, пробуйте, беріть участь. Правда, варто визнати, що кожен був би не проти і запропонувати свою продукцію по країні, але це вже питання платоспроможності населення. І попри те, що серед гостей виставки був і радник міністра аграрної політики та продовольства України Анрі Барнабо (адже Франція якраз славиться силою місцевого невеликого фермерства, профспілками і взагалі колективізмом у широкому сенсі слова), ні міністра, ні прем'єра, ні тим паче Президента, яких вітав біжучим рядком стенд фермерів Житомирщини, учасники так і не дочекалися. Символічно. Адже агролізингу на гарбузи з салом не буває!
Це вам не Америка. Тут кожен сам за себе, на жаль. Одне радує - проблиски є. Значить, будемо жити!
