Аналітик зі сталого розвитку компанії KERNEL Валерія Хінцицька зробила презентацію під назвою “Сталий розвиток українського аграрного сектору: бізнес-можливості та методологічні виклики”
(Деякі наші експерти від постійного вживання англійської мови стали погано володіти українською. Тому я дозволив собі переласти їхній сленг або жаргон, наведений курсивом, на українську в дужках).
Європейський зелений курс (ЄЗК) - це не просто політика декарбонізації. Це широка рамка трансформації економіки, що ґрунтується на принципах сталого розвитку: відповідального використання ресурсів, збереження екосистем і соціальної інклюзивності.
Аграрний сектор - у самому центрі цієї трансформації:
● сільськогосподарська діяльність знаходиться на другому місці після енергетичного сектору за викидами парникових газів (ПГ) у світі. В Україні агросектор відповідальний за 13% всіх національних викидів ПГ, з них найбільшим джерелом є операції, пов'язані із станом та обробітком ґрунту;
● безпосередньо один із найбільш вразливих секторів до наслідків зміни клімату;
● має унікальний потенціал для кліматичних рішень через відновлювальне землеробство, біоенергетику, низьковуглецеве виробництво.
Для України - відкривається простір для нових моделей сталого зростання: таких, що поєднують продуктивність, екологічну відповідальність і ринкову інтеграцію.
Категорії бізнесових можливостей декарбонізації:
● Біоенергетика: виробництво біопалив та біометану для внутрішнього ринку та на експорт.
● Преміальна низьковуглецева продукція: диференціація продукції за її вуглецевим слідом та маркетування як преміальної. Міжнародні компанії все активніше фокусуються на зниженні викидів парникових газів не лише від операційної діяльності, а й в ланцюгу постачання.
● Залучення sustainability(climate)-linked (сталого, пов'язаного з кліматом - Ю.М.) фінансування: розроблення та погодження відповідних критеріїв та КПЕ (ключові показники ефективності - Ю.М.) для «зелених» фінансових продуктів.
Впровадження сталих практик в агросекторі супроводжується операційними, структурними та нормативними бар'єрами (тобто на шляху впровадження сталих практик в агросекторі спостерігаються операційні, структурні та нормативні перешкоди - Ю.М.)
Методологічна фрагментарність:
● Відсутність уніфікованої загальноприйнятої методології збору та моніторингу даних щодо викидів парникових газів та обліку операційного вуглецевого сліду на рівні поля або юніту (одиниці - Ю.М.) продукції.
● Низький рівень реєстрації та управління даними, особливо серед МСБ (малого та середнього бізнесу - Ю.М.).
● Наслідки: Варіативність підходів, неможливість бенчмаркінгу (порівнянь - Ю.М.), складнощі з точністю та верифікацією.
Регуляторна невизначеність:
● Відсутність протоколів верифікації бенефітів (переваг - Ю.М.) екосистеми (наприклад, вуглецеві сертифікати) які визнаються державою та узгоджується з міжнародними платформами (Verra, Gold Standard), та стагнація (затримка - Ю.М.) впровадження виходу на регульовані вуглецеві ринки.
● Відсутність секторальної ESG-рамки та сталих КΡΙ (тобто, КПЕ - Ю.М.) як єдиний орієнтир для аграрних компаній; основа для зеленого фінансування та рейтингів у банках, та стандарт для державного аудиту.
● Наслідки: Залучення міжнародних консультантів задля точного MRV (Measurement, Reporting, and Verification - вимірювання, звітність і верифікація - Ю.М.), втрачена можливість монетизації кліматичних переваг, складнощі із захистом сталих практик на регуляторному рівні або в контексті міжнародних партнерств.
Незрілість агросектору в питаннях сталого розвитку:
● Слабке розуміння сталих практик та їх вплив саме в сільському господарстві серед учасників ланцюгу створення вартості, (наприклад, ESG-підходи. відновлювальне землеробство та вуглецеве фермерство, екосистемні сервіси)
● Наслідки: Повільна конвертація зусиль в комерційну перевагу, більші транзакційні витрати порівняно з зрілим середовищем, ізоляція сталих інновацій.
Висновки та стратегічні орієнтири:
● Запровадження національної методології обліку парникових газів в агросекторі із фокусом на операційні викиди.
● Гармонізація законодавства з кліматичними та екологічними регламентами ЄС включно з вуглецевими механізмами (механізмами декарбонізації - Ю.М.)
● Інституційна підтримка в стандартизації сталих КРІ (КПЕ - Ю.М.)
● Освітня та інформаційна трансформація агросектору
● Діалог: держава-бізнес-наука-партнери з ЄС
Фінальна теза
Інтеграція в ЄС і реалізація Зеленого курсу — це не лише про відповідність нормативам та комплаєнс (власне, compliance це і є відповідність чомусь - Ю.М.), а про перегляд цінності у всьому ланцюгу аграрної економіки (хоч убий, але я й гадки не маю, що таке “ланцюг аграрної економіки” - Ю.М.). Для такої трансформації потрібне системне партнерство з боку держави, ринку та міжнародних інституцій.
(В цій та декількох інших презентаціях згадувалися інклюзивність і ESG в контексті європейського зеленого курсу. Тому наступного разу я спробую пояснити цю, як би м’яко це назвати, скажімо, “сильну головну біль” - ESG, і новомодне слівце “інклюзивність”).
Юрій Михайлов
