За останні роки попри складну економічну ситуацію, інфляцію та інші негаразди агробізнес активно оновлює основні засоби, зокрема технічну їх частину. Наразі сукупно у вітчизняній аграрній галузі є в наявності основних засобів за первісною їх вартістю у фактичних цінах близько 270 млрд грн, тоді як залишкова сягає майже 170 млрд грн. Впродовж останніх років вартість основних засобів зросла загалом в 1,7 разу. Саме з огляду на вказану тенденцію можна стверджувати про значний наявний потенціал розвитку ринку техніки АПК в Україні, що відкриває у найближчі роки якісно нові можливості та ніші як для вітчизняних сільськогосподарських машинобудівних компаній, так і для провідних світових корпорацій.
У найближчій перспективі підтримувати інтенсивне і водночас стійке конкурентоспроможне економічне зростання в аграрному виробництві неможливо буде без забезпечення технологічного переозброєння господарств, оснащення їх сучасними інноваційними технічними засобами. Саме за рахунок технічного оновлення і модернізації власного машино-тракторного парку вітчизняний агробізнес суттєво наростив обсяги виробництва та експорту продукції.
Завдяки цьому впродовж 2000–2016 рр. загалом у всіх аграрних підприємствах продуктивність праці з розрахунку на 1 зайнятого працівника зросла у більш ніж десятеро, попри негативний підтекст зменшення їх кількості (діагр. 1). Тобто кожні 4–5 років в аграрному секторі економіки продуктивність праці подвоювалася. Можна також однозначно стверджувати, що і це не є межею економічного зростання, якщо порівнювати вказані показники з провідними країнами світу в галузі сільського господарства.
Діаграма 1. Продуктивність праці в аграрному виробництві України у 2000-2016 рр. і прогноз до 2020 р. (на одного зайнятого, у постійних цінах 2010 р.; грн)
Джерело: складено за даними Держслужби статистики України
За умов збереження наявної позитивної динаміки зростання продуктивності праці до 2020 року її показник у вітчизняному аграрному секторі може збільшитися до 357 тис. грн на одного зайнятого працівника. І обґрунтовані підстави для цього є, адже в умовах глобалізації та інтеграції у світову економіку вітчизняне сільське господарство об’єктивно буде змушене оновлювати власну матеріально-технічну базу, щоб зберегти конкурентні позиції.
На початку 2000-х років основним трендом на ринку техніки АПК в Україні стала поява нових високопродуктивних технічних засобів і агрегатів, які дозволяли обробляти значні площі сільськогосподарських земель за мінімуму витрат праці та пального. Саме тоді аграрій відчув повною мірою усі переваги нової високопродуктивної техніки від провідних світових її виробників, а вітчизняні компанії почали досить інтенсивно працювати над оновленням власної лінійки тракторів і сівалок та інших знарядь праці з огляду на зарубіжних виробників та чинні інноваційні рішення й тенденції у галузі.
Останнім часом в аграрній сфері все більшого значення набувають процеси роботизації виробництва, а також широкого застосування SMART-технології та «Інтернету речей». З одного боку, відбувається поступове їх поширення в аграрному виробництві, а з іншого — здешевлення вартості. Якщо раніше їх застосування могли дозволити собі лише великі аграрні підприємства та холдинги, то сьогодні і в найближчий час це стане звичним явищем для багатьох середніх і малих господарств. Самі ці технологічні напрями в найближчі 5–10 років найбільше впливатимуть на розвиток ринку техніки АПК.
Окремо варто врахувати, що в аграрному виробництві основні рухомі технічні засоби, через певні особливості господарської діяльності, науково-технічний прогрес та з огляду на строк корисного їх використання, мають оновлюватися щонайменше через кожні 5–8 років.
Аналіз фактичної структури і динаміки руху наявних основних видів техніки у сільськогосподарських підприємствах України свідчить про тенденцію їх скорочення впродовж останніх років як через відсутність достатнього фінансового ресурсу для оновлення, так і через чималу частку використання засобів застарілих моделей зі значним фізичним і моральним зношенням (табл. 1).
Таблиця 1. Наявність основних видів техніки у сільськогосподарських підприємствах України на початок року, шт.
З іншого боку, у використанні технічних засобів в сільському господарстві відбуваються досить суттєві структурні зрушення. Наприклад, у багатьох агроформуваннях технічні засоби середнього класу потужності замінюють більш високопродуктивними і високотехнологічними, зростає попит на комбіновані ґрунтообробні агрегати та посівні комплекси.
Якщо аналізувати потенціал нових можливостей і ніш для розвитку ринку техніки АПК в Україні, то варто звернути увагу не лише на великі і середні аграрні підприємства, але й малий агробізнес. Адже у цій групі господарств нині в користуванні знаходиться більше половини всіх земель сільськогосподарського призначення. Водночас технічне забезпечення малих аграрних господарств залишається недостатнім. За результатами аналізу даних вибіркових статистичних обстежень селянських домогосподарств лише 19% з них мають техніку, в тому числі 31,3% плуг, 14,5% сівалку, 29,3% борону, 13,4% культиватор, 23,7% трактор.
Цього року держава планує виділити близько 4 млрд грн дотацій, які буде спрямовано на підтримку тваринництва; 2 млрд грн для рослинництва, у тому числі садівництва, виноградарства, овочівництва, 1 млрд грн виділять на програму 20% компенсації аграріям вартості української сільгосптехніки. Означені галузі характеризуються високою трудомісткістю виробництва та порівняно з іншими низьким рівнем механізації виробничих процесів. Ця ніша як для вітчизняних, так і закордонних виробників залишається поки відкритою через низьку купівельну спроможність та дефіцит фінансових ресурсів у малого агробізнесу. Водночас за умов державної бюджетної підтримки вона може стати також вагомим важелем впливу та стимулом розвитку внутрішнього ринку техніки для АПК.
Розвиток ринку техніки АПК
Ємність вітчизняного ринку техніки АПК формується за рахунок трьох основних джерел надходження її пропозиції: власного і закордонного виробництва та технічних засобів, а також агрегатів, що були уже у використанні.
Внутрішнє виробництво техніки для АПК в Україні останніми роками суттєво коливалося залежно від її виду та призначення.
За останні п’ять років максимальне виробництво основних видів сільськогосподарської техніки було досягнуто в 2016 році, в тому числі тракторів — 4,9 тис. шт., сівалок — 4,4 тис. шт., культиваторів — 3,7 тис. шт., борін (крім дискових) — 8,7 тис. шт. (діагр. 2).
Діаграма 2. Виробництво основних видів продукції сільськогосподарського машинобудування в Україні
Джерело, складено за даними Держслужби статистики України
Враховуючи той факт, що в середньому хоча б кожні 5–8 років потрібно оновлювати, наприклад, трактор, то в Україні із наявної їх кількості 132,7 тис. шт. річна потреба ринку сягає 26,5–16,6 тис. шт. Вітчизняне ж виробництво покриває менше п’ятої частини потреби в їх оновленні. Подібна ситуація складається і для багатьох інших її видів. Тому нині на ринку техніки для АПК досить значну частку займає продукція імпорту.
Імпорт та експорт техніки
За даними аналізу митної статистики за весь 2017 р. імпорт основних видів сільськогосподарської техніки в Україну сягнув майже $1,5 млрд дол., тоді як її експорт — лише $101,2 млн. Найбільшу частку у вартості всього імпорту техніки для АПК становлять трактори, за винятком тракторів товарної позиції 8709 — 46%, і машини або механізми для збирання, обмолоту сільськогосподарських культур; газоно- та сінокосарки; машини для сортування яєць, плодів або інших сільськогосподарських продуктів, крім машин 8437 — 31,8% (табл. 2).
Таблиця 2. Аналіз структури основних товарних позицій експорту сільськогосподарської техніки з України і її імпорту в 2017 р.
Джерело: складено за даними митної статистики України
У структурі вітчизняного експорту техніки АПК найбільшу частку займають машини для підготовки або оброблення ґрунту — 43,4%. При цьому частка імпорту техніки для потреб сільського господарства в загальному його підсумку займає 3%, тоді як в експорті — 0,2%. Тобто ми сьогодні фактично здебільшого експортуємо сировинні сільськогосподарські культури та продукти первинного їх переділу й обробки, тоді як імпортуємо високотехнологічні машини і обладнання для їх виробництва.
Варто окремо зауважити, що на нинішньому етапі розвитку аграрного сектору імпорт техніки для АПК залишається важливим напрямом модернізації галузі та залучення кращих світових технологій і інновацій. Водночас це також додатковий конкурентний стимул для вітчизняних компаній-виробників сільськогосподарської техніки, що повинні орієнтуватися у своїй стратегії розвитку на здобутки провідних світових компаній та створювати власні інноваційні технологічні рішення для аграрія. При цьому держава не повинна залишатися осторонь від цих процесів, оскільки має максимально підтримувати вітчизняних виробників сільськогосподарської техніки, адже від цього залежить стан дотримання продовольчої і економічної безпеки країни.
Юрій КЕРНАСЮК, канд. економ. наук, старший науковий
співробітник лабораторії маркетингу, економічного аналізу
та захисту інтелектуальної власності Кіровоградської
державної сільськогосподарської дослідної станції НААН
