Минулий рік, незважаючи на складні погодно-кліматичні умови та обережні прогнози експертів, виявився досить успішним для аграріїв. Саме у 2018 р. було зібрано рекордно високий урожай зернових та олійних культур, а також отримано найвищу їх продуктивність за усі роки спостережень.
Які ж фактори та особливості аграрного виробництва зумовили цей успіх? Насамперед варто відзначити, що певною мірою на результати діяльності господарств значний вплив мали розміри виробництва. Це досить наочно можна спостерігати на прикладі групування аграрних підприємств за розміром зібраної площі основних сільськогосподарських культур.
Торік виробництвом зернових та зернобобових культур займалися 34859 підприємств різних організаційно-правових форм, у тому числі вирощуванням пшениці — 24903, ячменю — 16361, кукурудзи — 14460, цукрових буряків фабричних — 904, соняшнику — 22821, ріпаку — 4931 і сої — 10136. Варто звернути увагу на кількість підприємств, які вирощують соняшник. Вона майже наблизилася до тієї групи, які культивують пшеницю.
Сучасне аграрне виробництво у сільськогосподарських підприємствах має досить високий рівень концентрації. За 2018 р. майже 65,4 % усього виробництва зернових та зернобобових культур у країні було отримано у 8,4 % підприємств від їх загальної кількості. За основними зерновими культурами вказані пропорції наступні: 62,9 % валового обсягу пшениці вироблено в 11 % підприємств, 70,1 % кукурудзи — в 11,1 % агроформувань, 60,3 % ячменю — у 10,1 %.
Аналогічна ситуація із концентрацією спостерігається також під час виробництва олійних культур. Близько 73,7 % валового обсягу соняшнику вироблено в 11,7 % підприємств з усієї їх кількості, 65,7 % цукрових буряків фабричних — у 12,4 % господарств, 43,8 % сої — у 9,5 % агроформувань, 43,9 % ріпаку — у 6,2 %.
Загалом у 2018 році 466 підприємств вирощували зернові та зернобобові культури на площі понад 3000 га та отримали в середньому на одне господарство обсяг виробництва продукції 33,6 тис. т та максимальну урожайність 65,6 ц/га. Стосовно кукурудзи таких підприємств виявилося 145, де, відповідно, середній обсяг виробництва сягав 49,7 тис. т за досить високої урожайності — 97,5 ц/га. При цьому 62,5 % підприємств вирощує зернові та зернобобові культури на площі близько 100 га та отримує середню урожайність 30,9 ц/га.
Аналіз статистичних даних господарської діяльності аграрних підприємств у розрізі основних сільськогосподарських культур показав, що із підвищенням рівня концентрації виробництва зростала його продуктивність.
Так, із зернових та зернобобових культур різниця в урожайністю у групах до 100 га зібраної площі та більше 3000 га становила, відповідно, 33,2 ц/га і 65,6 ц/га. Тобто майже вдвічі була вищою. Водночас, з ячменю вона була відсутня, так само як і з цукрових буряків фабричних, а залежність була менш вираженою та суттєво коливалася у різних групах підприємств.
Якщо більш поглиблено аналізувати результати статистичного групування сільськогосподарських підприємств за розмірами зібраних площ, то можна спостерігати окремі залежності.
Зокрема, у групах підприємств, які займалися вирощуванням зернових та зернобобових культур, ефект концентрації виробництва проявлявся через вплив на урожайність у разі розширення площі. Однак за вирощування пшениці вказаний ефект спостерігався під час збільшення площі до 1000 га, тоді як після цієї межі її приріст був незначний. Теж саме можна стверджувати і щодо кукурудзи. А от із соняшнику вказаний ефект проявлявся у разі розширення площі до
200 га. Тобто надвисока концентрація виробництва на певних сільськогосподарських культурах, зокрема маржинальних, не завжди виправдовує себе відповідним підвищенням рівня продуктивності їх вирощування.
У цілому можна побачити досить цікаву статистику, що навіть з того ж таки соняшнику абсолютна більшість вітчизняних аграрних підприємств його вирощує на площі менше 100 га (61,2 % від усіх підприємств до підсумку). Теж саме стосується сої (69,9 %), ячменю (80,1 %), кукурудзи (61,9 %), пшениці (65,3 %). Водночас, значна кількість підприємств ріпак вирощує на більших площах. Так, на площі до 100 га ріпак культивували до 48,9 % від усіх підприємств, від 100,01 га до 200 га — 21,2 %, від 200,01 га до 500 га — 20,4 %, від 500,01 га до 1000 га — 6,6 % і понад 1000,01 га — 2,9 %.
При цьому в господарствах із розміром площі до 100 га їх питома вага у загальному виробництві зернових та зернобобових культур не перевищує 4 %, пшениці — 7,9 %, кукурудзи — 6,2 %, соняшнику — 7,8 %, цукрових буряків фабричних — 7,1 %, ріпаку — 9,9 % і сої — 12,3 %. І лише з ячменю ця частка є порівняно з іншими групами вищою — 22,6 %.
Таким чином, сучасну конкурентоспроможність вітчизняної аграрної продукції формують два важливих показники — розмір виробництва та його продуктивність. Важливо лише дотримуватися оптимальних розмірів у виробництві тих або інших сільськогосподарських культур, які враховували б структуру сівозміни, наявні його ресурсно-технологічні можливості підприємства та ринковий попит.
Юрій КЕРНАСЮК, канд. економ. наук, ІСГС НААН,
сільськогосподарський експерт-дорадник з аудиту,
економіки та управління підприємствами
