Прибутковість рослинництва на мінімумі
Оцінюючи перспективи щодо економіки агробізнесу у 2019 році, багато хто з аграріїв порівнює його з минулим сезоном, цінами та витратами. Це дає можливість проаналізувати можливі економічні вигоди або ж зорієнтуватися, щоб не понести непомірних втрат від досить мінливої кон’юнктури аграрного ринку, валютних коливань та інших ризиків.
Умови цього року як агрокліматичні, так і економічні досить суттєво відрізняються від попередніх періодів. Насамперед агрокліматичні характеризувалися значними перепадами добових температур повітря і понаднормованим випадання опадів. Щодо економічних умов, то варто відзначити зниження цін на основні сільськогосподарські культури, яке традиційно спостерігається в очікувані нового високого їх врожаю. Проте загальний тренд останніх років на зменшення рівня прибутковості сільськогосподарського виробництва залишається основною і найбільш складною проблемою для розвитку вітчизняного агробізнесу.
Як свідчить аналіз даних вітчизняної статистики, за останні роки рівень рентабельності вирощування основних сільськогосподарських культур стабільно знижується, що негативно впливає на можливості аграріїв до розширеного відтворення виробничого потенціалу і впровадження нових технологій (діагр. 1).
Діагр. 1 Динаміка рівня рентабельності виробництва основних видів аграрної продукції сільськогосподарськими підприємствами України (у відсотках)
Джерело: складено за даними аналізу інформації Державної служби статистики України
Аналіз даних інформації за 2018 рік, що була сформована за підприємствами з основним видом діяльності: «Вирощування однорічних і дворічних культур», «Вирощування багаторічних культур», «Відтворення рослин», «Тваринництво», «Змішане сільське господарство», «Допоміжна діяльність у сільському господарстві та післяурожайна діяльність», «Виробництво м’яса свійської птиці» (коди 01.1–01.6 та 10.12 за КВЕД ДК 009:2010), досить переконливо показує нинішній складний економічний стан аграрної галузі (табл. 1).
Таблиця 1. Середній рівень рентабельності виробництва продукції сільського господарства в усіх підприємствах України за 2018 рік
Джерело: складено за даними аналізу інформації Державної служби статистики України
Так, минулого року середній рівень рентабельності виробництва зернових та зернобобових культур знизився до 24,7%, у тому числі пшениці — 24,6%, кукурудзи на зерно — 27,2%, ячменю — 25,6%, вівса — 10,3%. Окремі культури взагалі виявилися збитковими. Зокрема, жито мало рівень збитковості 2,2%, а гречка встановила своєрідний антирекорд у –17,2%. Ніколи до цього вона не мала такого високого рівня збитковості, тоді як в окремі роки її максимальна рентабельність перевищувала 100% поріг.
Лише від вирощування проса аграрії мали вищий за середній за усіма зерновими культурами рівень рентабельності 34,7%, що виявився вищим навіть за насіння соняшнику та ріпаку, відповідно, 32,5% та 31,1%.
Порівняно кращі з середніми з усіх підприємств галузі показники рентабельності виробництва аграрної продукції мали фермерські господарства. Передусім серед усіх сільськогосподарських культур збитковим у них виявилося лише вирощування цукрових буряків (фабричних).
Якщо аналізувати рентабельність основних культур на регіональному рівні, то найвищою для зернових та зернобобових вона була в агропідприємствах Черкаської (32,9%), Миколаївської (32,2%) і Хмельницької (32%) областей (табл. 2). Найменший її рівень зафіксовано в Івано-Франківській (6,2%) і Чернівецькій (9,7%) областях.
Таблиця 2. Рівень рентабельності продукції сільського господарства в усіх підприємствах за регіонами України за 2018 рік
Джерело: складено за даними аналізу інформації Державної служби статистики України
Максимальну рентабельність від вирощування соняшнику отримали аграрії Черкащини (45,4%), Миколаївщини (38%), Дніпропетровщини (37,8%) і Вінниччини (37,4%), а мінімальну отримали Закарпаття (3,7%) та Івано-Франківщина (4%). Невисокою була рентабельність вирощування насіння соняшнику також на Львівщині (12,4%).
Вирощування цукрових буряків (фабричних) було збитковим майже в усіх регіонах країни, окрім Львівської (8,1%), Луганської (4,2%), Полтавської (3,2%) і Дніпропетровської (0,3%) областей.
Досить високорентабельним було виробництво картоплі у підприємствах Рівненської (53,6%), Хмельницької (51,8%), Чернівецької (50,9%) областей.
Певний інтерес представляє аналіз рівня рентабельності вирощування овочів відкритого ґрунту. Так, у Чернівецькій області підприємства, які займалися їх культивуванням, отримали супервисоку рентабельність на рівні 181,3%. Також прибутковим вирощування було у Сумській (68,8%), Дніпропетровській (46,2%) і Львівській (43%) областях.
У тваринництві виробництво великої рогатої худоби на м’ясо спостерігалося збиткове в усіх регіонах країни, за винятком Волині, де його рівень наблизився до межі прибутковості (–0,8%). Свинарство було прибуткове в 12 регіонах країни, вівчарство — у 6, птахівництво — у 7, виробництво молока майже в усіх із них, за окремим винятком Закарпатської (–22,8%) області.
Загалом низький показник рівня рентабельності виробництва багатьох видів сільськогосподарської продукції зумовлює недоотримання аграріями мільярдів гривень прибутку та уповільнює вкрай необхідний процес його технологічної модернізації в умовах загострення світової конкуренції виробників аграрної продукції та продовольства, а також не дозволяє ефективно адаптувати галузь до кліматичних змін. Тому нині зростає значення і важливість державної підтримки сільського господарства як стратегічного інструменту суттєвого підвищення конкурентоспроможності його продукції в умовах глобальних викликів.
Витрати в агробізнесі
У 2018 р. аграрні підприємства на виробництво продукції (робіт, послуг) сільського господарства витратили близько 443 млрд грн. Найбільшу частку в структурі витрат продукції рослинництва займали мінеральні добрива (13%), а в тваринництві — корми (11,7%). Досить суттєвою була питома вага пального і мастильних матеріалів (8,8%).
Серед інших елементів структури витрат значну питому вагу займали інші прямі витрати (зокрема, відрахування на соціальні заходи, орендна плата, амортизація), а також загальновиробничі витрати (табл. 3).
Таблиця 3. Структура виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) сільського господарства в усіх підприємствах України за 2018 рік
Джерело: Складено за даними аналізу інформації Державної служби статистики України
У структурі виробничої собівартості продукції рослинництва за основними її видами прямі матеріальні витрати коливалися від 34,7% на культурах ягідних і до 66,9% на картоплі.
Таблиця 4. Виробнича собівартість продукції рослинництва за видами в підприємствах України за 2018 рік
Джерело: складено за даними аналізу інформації Державної служби статистики України
Аналіз окремих статей витрат в розрізі сільськогосподарських культур виявив, що найвища питома вага у собівартості насіння посадкового матеріалу спостерігалася за вирощування картоплі (23,7%), а також культур овочевих відкритого ґрунту 16,8%).
Мінеральні добрива займали вагому частку під час культивування насіння ріпаку й кользи (25,3%), пшениці (23,7%), а також ячменю (21,5%) і жита (21,9%).
Прямі витрати на оплату праці займали найменшу частку в структурі собівартості продукції за вирощування насіння ріпаку й кользи (4,2%) і кукурудзи на зерно (4,4%), тоді як максимальну — на культурах ягідних (30,8%).
У 2019 р. рентабельність агробізнесу буде залежати не лише від цінової ситуації на ринку, але й від темпів зростання витрат. Порівняно із минулим роком сукупний індекс витрат на виробництво сільськогосподарської продукції у підприємствах мав нижчі темпи зростання (табл. 5).
Таблиця 5. Сукупний індекс витрат на виробництво сільськогосподарської продукції у підприємствах України
Джерело: Складено за даними аналізу інформації Державної служби статистики України
Інфляційні очікування цього року виявилися менш вираженими, ніж у 2018 р., а стабілізація курсу гривні в першому півріччі 2019-го вплинула як на ціну реалізації сільськогосподарської продукції, так і на вартість купівлі матеріально-технічних ресурсів для виробництва.
За нашими експертно-аналітичними прогнозами цього року варто очікувати на підвищення рівня рентабельності виробництва основних видів аграрної продукції з огляду на порівняно невисокі темпи зростання витрат, а також більш сприятливу кон’юнктуру світового продовольчого ринку для вітчизняного агроекспорту.
Юрій КЕРНАСЮК, канд. економ. наук, ІСГС НААН,
сільськогосподарський експерт-дорадник з аудиту,
економіки та управління підприємством
