Новий нішевий напрямок для аграрія
У сучасному світі все більше уваги приділяється розвитку альтернативних відновлюваних джерел енергії, оскільки сировинні запаси викопних видів палива мають тенденцію до вичерпання, а ціна на них періодично зростає. Тому поновлювані джерела енергії представляють нині особливий інтерес не тільки з позиції їх використання, але також із точки зору економічної доцільності розвитку нових напрямків бізнесу та його диверсифікації.
Якщо раніше в агробізнесі можливо було займатися сільськогосподарським виробництвом, що передбачав випуск продукції здебільшого для продовольчих, технічних чи кормових цілей, то нині до нього долучився також і енергетичний напрямок. Останній досить часто пов’язують саме із вирощуванням енергетичних культур, використанням енергії та вітру, органічної біомаси.
Енергетичні культури — це особливі рослини, які спеціально вирощують для використання в якості біопалива та / або подальшого виробництва енергії. До них відносять, зокрема, швидкоростучі дерева (плантації різних видів верби і тополі, павлонію) або інші види рослин (сорго, міскантус).
Вирощування енергетичних рослин отримало значний розвиток у багатьох країнах світу. Для прикладу, у Німеччині під енергетичними культурами (мається на увазі на енергетичні цілі, оскільки здебільшого вирощують кукурудзу та інші культури) зайнято близько 2,1 млн га або 12,5 % від усіх використовуваних загалом в країні сільськогосподарських угідь.
Якщо сорго, міскантус, світчграс та інші енергетичні рослини є вже досить відомими серед вітчизняних аграріїв, то, наприклад, про павловнію майже ніхто не знав. Лише останніми роками її почали у нас вирощувати.
Павловнія — це швидкозростаюче дерево. Ця рослина досить швидко росте й має високі показники тепловіддачі, а відтак її можна використовувати в якості сировини для виробництва паливних брикетів та пелет. Крім усього зазначеного, павловнія може вирощуватися на бідних поживними речовинами й забруднених ґрунтах із застосуванням інтенсивних технологій. Іще однією перевагою павловнії є її здатність поглинати велику кількість вуглецю СО2 та запобігати ерозії ґрунту.
Як правило, енергетичні культури вирощують на землях, що малопридатні для сільськогосподарського виробництва, а отже, це дозволяє зберегти ґрунти від ерозії, збільшити вміст гумусного шару, загалом покращити екологічний стан.
Ринковий попит на енергетичні культури зумовлений зростанням частки біопалива та відходів в структурі енергоспоживання на основі відновлюваних джерел енергії (діагр. 1).
Діагр. 1 Динаміка зміни частки енергії від біопалива і відходів у загальному енергоспоживанні України (без сонячної, вітрової і гідроенергетики)
Джерело. Складено за даними аналізу інформації Держслужби статистики України
Так, за останні 10 років частка одержуваної енергії від біопалива і відходів у загальному енергоспоживанні збільшилася більш ніж втричі. При збереженні нинішньої тенденції до 2030 року, за нашими експертними оцінками, ця частка досягне не менше 5,6 % за реальним сценарієм розвитку галузі та 10 % — за оптимістичним. Нині питома вага усіх відновлювальних джерел енергії в загальній структурі енергоспоживання зросла майже до 5 %.
Аналіз статистичних даних свідчить, що останніми роками посівні площі енергетичних рослин збільшилися до 2-3 тис. га (діагр. 2). І це не межа для подальшого їх розширення, адже попит на екологічне біопаливо зростає не лише у нас, але й в усьому світі. За нашими експертними прогнозами, площа під рослинами енергетичними, за умов збереження існуючих тенденцій та попиту на біопаливо, збільшиться у 2020 року щонайменше до 5 тис. га.
Діагр. 2 Динаміка площ рослин енергетичних в усіх категоріях господарств України та перспективи їх розширення
Джерело. Експертний аналіз ринку і даних статистики
Для аграрія перепоною в розвитку цього напрямку є відсутність досвіду й невідпрацьовані ще до кінця технології вирощування енергетичних рослин. Також є певні проблеми із забезпеченням якісним посівним матеріалом, адже поки його виробляють лише в декількох вітчизняних установах та компаніях.
Ринок збуту для енергетичних культур нині відкритий, однак ще недостатньо відпрацьований ринковий механізм ціноутворення на продукцію. Фермеру доволі складно самостійно знайти достовірну інформацію про ринки збуту для продукції, ціни та інше.
Найбільш доцільною стратегією у виборі даного напрямку бізнесу є економічне обґрунтування усього комплексу витрат та доходів — від вирощування рослин енергетичних і до їх переробки на готову продукцію — біопаливо.
Із точки зору оцінювання ефективності впровадження різних екологічно безпечних технологій переробки, як відходів біомаси, так і спеціалізованого вирощування рослин для подальшого їх перетворення в кінцевий продукт — енергію у перерахунку на ГДж/га, досить перспективним є використання на біоенергетичні цілі цукрового сорго (зерно й зелена маса), світчграсу, міскантуса. Ці культури за чіткої технології та досягненні відповідного рівня урожайності дозволяють забезпечити досить високий вихід енергії із 1 га земельних угідь. До того ж основна їх конкурентна перевага перед традиційними сільськогосподарськими культурами полягає в тому, що для їх вирощування не обов’язково використовувати сільськогосподарські угіддя, які уже зайняті під продовольчими цілями. А отже, не виникає проблеми для сучасного розвитку біоенергетичної галузі — прямої загрози продовольчій безпеці через надмірне розширення використання земельних угідь, на яких раніше вирощували продовольчі сільськогосподарські культури. Тому за певних умов енергетичні рослини набагато доцільніше сьогодні вирощувати на біопаливо порівняно із традиційними сільськогосподарськими культурами.
Вітчизняними науковцями Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків за даними досліджень розроблено таблицю 1, де наведено порівняльну енергетичну оцінку традиційних і нових видів сільськогосподарських культур та енергетичних рослин за виходом енергії із розрахунку на 1 гектар. Її аналіз свідчить про значний біоенергетичний потенціал можливостей використання нових енергетичних рослин для виробництва біопалива, який реально оцінити лише із урахуванням усього комплексу технічних та економічних переваг.
Таблиця 1. Порівняльна енергетична характеристика традиційних і нових сільськогосподарських культур та енергетичних рослин
Джерело. Роїк М. В., Курило В. Л., Гументик М. Я., Ганженко О. М. Роль і місце фітоенергетики в паливно-енергетичному комплексі України. Цукрові буряки. 2011. №1. С. 6–7.
Економічні аспекти
Питання, як завжди, полягає лише в економічній доцільності вирощування енергетичних рослин, що варто окремо розглянути. Насамперед, цікавить вартість посівного матеріалу й саджанців. Ринок енергетичних рослин почав розвиватися лише останніми роками, тому знайти їх посівний матеріал ще доволі складно.
Найбільш відомим виробником посівного матеріалу енергетичних рослин є Інститут біоенергетичних культур і цукрових буряків, де разом із насінням науковці можуть надати фахову консультацію щодо закладання плантацій багаторічних енергетичних культур, догляду за насадженнями в перший рік вегетації та їх ефективної експлуатації, а також подальшого використання зібраної біомаси багаторічних культур на тверде біопаливо.
Також посівний матеріал міскантусу пропонує компанія «Енерго-Аграр». Середня ціна насіннєвих ризомів міскантуса за 100 шт. складає 350 грн.
На ринку сьогодні від приватних виробників пропонуються саджанці-живці швидкоростучої верби енергетичної («шведської») для вирощування на паливо — дрова, паливну тріску, а також для виробництва брикетів та пелет вартістю близько 120 грн за 100 шт.
Ціна на саджанці павловнії складає 150 грн вроздріб та 60 грн оптом (за умови купівлі від 100 шт.) На ділянку розміром 10000 м кв. (1 га) необхідно посадити до 1000 дерев відстанню 1х1 м. Тобто в середньому на 1 гектар виходить близько 600-1500 грн.
Загалом, економічна ефективність вирощування енергетичних культур залежить від їх урожайності та витрат на збирання та переробку в біопаливо. Оскільки здебільшого енергетичні рослини забезпечують урожай не один рік, то початкові інвестиції в необхідне обладнання і технічні засоби, а також виробничі витрати орієнтовно окупляться впродовж наступних 2-3 років, за умов дотримання відповідної технології та правильного догляду за їх насадженнями.
Юрій КЕРНАСЮК, канд. екон. наук, ІСГС НААН,
сільськогосподарський експерт-дорадник з аудиту,
економіки та управління підприємством
