Зернобобові культури — подвійна вигода у господарстві

Зернобобові культури — подвійна вигода у господарстві

/ Економічний гектар / Середа, 05 лютого 2020 11:50

Вирощування зернобобових культур у значних об’ємах дає змогу суттєво скоротити використання мінеральних азотних добрив у сівозмінах без падіння урожайності, причому за такої ситуації одночасно зростає родючість ґрунту.

У світовому землеробстві група зернобобових культур за посівними площами та валовими зборами займає друге місце після зернових. Така їх позиція обумовлена рядом позитивних показників. По-перше, вони є важливим джерелом високоякісного білка як для харчування людей, так і годівлі сільськогосподарських тварин.

Другою, досить важливою властивістю зернобобових рослин є їхня здатність зв’язувати азот з атмосфери і використовувати його для формування власної продуктивності, а також залишати певну його частку для наступних у сівозміні сільськогосподарських культур. Тому вирощування їх у значних об’ємах дає змогу суттєво скоротити використання мінеральних азотних добрив у сівозмінах без падіння урожайності, причому за такої ситуації одночасно зростає родючість ґрунту.

За вирощування таких культур, як соя, горох, нут, сочевиця, квасоля на 1 га зв’язується 90–180 кг азоту, який є екологічно чистим. Крім того, вони перетворюють важкорозчинні фосфорні сполуки в доступні для більшості культурних рослин форму. Після їх вирощування на кожному гектарі поля у ґрунті залишається значна кількість легкодоступного для інших культур у сівозміні азоту. Бульбочки, які розвиваються на корінні рослин, є центром, навколо якого формується комплекс корисних мікроорганізмів, куди входить, крім бульбочкоутворювальних, також певна кількість асоціативних.

Однією з головних причин погіршення родючості ґрунту в нашій країні є порушення господарниками сівозмін через надмірне розширення площ під енергонасиченими культурами, які швидко виснажують ґрунт, у ньому накопичуються значною кількістю токсичні речовини та хвороботворні мікроорганізми. Виправити таку ситуацію можливо впровадженням науково обґрунтованого набору культур, що сприяє підвищенню продуктивності сільгоспугідь, поліпшенню родючості ґрунтів, зменшенню кількості хвороб і шкідників, зниженню забур’яненості полів. Такий захід не потребує додаткових капіталовкладень, його роль особливо зростає тепер, коли має місце інтенсивне впровадження мінімальних і нульових технологій обробітку ґрунту та короткоротаційних сівозмін.

Зернобобові культури здатні формувати симбіотичні взаємовідносини з великою групою ґрунтових мікроорганізмів, що сприяє поліпшенню мінерального живлення рослин, водного режиму ґрунту, захисту рослин від патогенів.

01 02 416 417 29 1

Більшість дослідників вважає, що однією лише азотфіксацією зернобобові забезпечують 80–90% необхідного для одержання високого врожаю азоту, а в окремих дослідженнях за оптимальних умов соя зв’язувала із повітря до 450 кг/га азоту.

Ще однією позитивною ознакою цієї групи культур є посухостійкість. Глобальне потепління з кожним роком набуває усе більш потужних обертів. Впровадження нуту, сочевиці, гороху, які відзначаються високим рівнем посухостійкості, дає можливість зменшити втрати продукції у посушливі сезони.

Посівні площі зернобобових культур постійно зростають, особливо у ХХІ ст. Їхня динаміка на нашій планеті у другій половині минулого сторіччя та на початку цього наведена в таблиці 1, з якої видно, що найбільш інтенсивним зростанням посівних площ протягом обох періодів виділилась соя. За 1961–2000 рр. її посіви збільшились у 3,13 раза, а в 2000–2018 рр. — в 1,66. За посівними площами в світі вона займає четверте місце після пшениці, рису та кукурудзи. Серед групи зернобобових культур — це найвищий темп приросту. Приблизно таке ж збільшення посівних площ спостерігали і у вігни — важливої продовольчої культури Індії та інших східних азійських країн.

 

Таблиця 1. Динаміка посівних площ основних зернобобових культур у світі, млн га

01 02 416 417 26 1

 

За період 2000–2017 рр. площі квасолі зросли в 1,52 раза, нуту — в 1,44, гороху — в 1,35 раза. Вищий рівень приросту цього показника відмічений у сочевиці, площі посіву якої, за даними ФАО, у 2000 році досягли 3,9 млн га, а у 2017-му підвищилися до 6,6 млн га.

У другій половині минулого сторіччя та на початку нинішнього одночасно з нарощуванням посівних площ простежується чітка тенденція до покращення урожайності зернобобових культур. Протягом першого періоду найбільші темпи були у сої та гороху — відповідно, в 1,92 і 1,84 разів. Урожайність польових бобів, сочевиці, люпину за 1961–2000 рр. підвищилася в 1,60–1,66 разів. Протягом 2000–2017 рр. найбільший рівень зростання цього показника відмічений у вики та люпину — відповідно, в 1,52 і 1,86 разів. Однак, незважаючи на це, посівні площі у них протягом цього періоду скоротились.

Таким чином, не завжди висока урожайність, навіть за порівняно однакової якості одержаної продукції, є запорукою збільшення виробництва певної культури. Наприклад, хоча зростання урожайності вігни за роками проходить дуже повільно й нестабільно, її посівні площі розширюються досить швидко, що зумовлено традиціями певної країни або регіону.

Серед зернобобових культур лише сою вирощують за сприятливих за кількістю опадів та теплових одиниць умов. Вона зайняла зону з досить високим біокліматичним потенціалом, що забезпечує її високі врожаї. У США, Аргентині, Бразилії, Уругваї, Парагваї та на півдні Канади зосереджено понад 75% посівів культури, де її середній урожай сягає майже 30 ц/га. Другий центр соєсіяння включає Китай та Індію, де її культивують за значно гірших умов. У цій зоні врожайність коливається у межах 10–18 ц/га, і її рівень суттєво залежить від кількості опадів.

Нут і сочевиця, що належать до групи посухостійких, розміщені в несприятливих для вирощування інших культур регіонах, особливо за кількістю вологи в ґрунті. Основні площі нуту сконцентровані в Південній та Західній Азії, Східній Африці, Австралії. Близько 79% його посівів розташовані в Індії та Пакистані, де мають місце посушливі умови. Інтенсивно зростають посіви нуту в США та Росії, насамперед у зонах із недостатньою кількістю опадів (табл. 2). В Індії нут переважно вирощують на бідних на органічну масу ґрунтах, які мають дуже слабку водоутримну здатність. Його висівають у післядощовий сезон, тому протягом репродуктивного періоду він страждає від недостатньої кількості вологи в ґрунті. Крім того, цей період виділяється високими температурами повітря.

 

Таблиця 2. Основні виробники нуту в світі

01 02 416 417 26 2

 

Дані таблиці 3 свідчать про досить низьку врожайність нуту в більшості країн, де він займає значну площу. В Індії вона поступово зростає, в Австралії в останні роки має місце широкомасштабне підвищення як посівних площ, так і врожайності насіння. У Канаді площі культури різко зменшились. Мабуть, це пов’язано зі значною конкуренцією з боку сочевиці.

Слід зазначити, що в останні роки в Індії має місце суттєвий перерозподіл зон вирощування нуту. Його площі різко скоротилися у північному поясі, який є більш прохолодним, і значно збільшились у посушливих центральному і південному регіонах. Всі ці обставини свідчать про те, що створення і впровадження у виробництво посухо­стійких сортів є одним із найважливіших завдань селекції на найближчу перспективу.

Сочевиця також займає не зовсім сприятливі для вирощування сільськогосподарських культур регіони. Більше 62% її посівів розміщені в Індії та Канаді (табл. 3). При цьому з 6,6 млн га сочевиці, на яких її вирощують на нашій планеті, понад 2,0 млн га знаходяться в канадських провінціях Альберта і Саскачеван, головним чином, в останній. Це степова дуже посушлива зона Канади, де середньорічна кількість опадів рідко перевищує 400 мм. Незважаючи на такі умови, ця країна є світовим лідером із виробництва та експорту культури.

 

Таблиця 3. Основні виробники сочевиці в світі

01 02 416 417 26 3

 

У найбільших виробників насіння сочевиці спостерігається досить стабільна врожайність. В Індії вона коливається навколо 7 ц/га, у Канаді в останні роки становить більше 15 ц/га.

Досить нестабільно на нашій планеті розвивається виробництво насіння гороху. Якщо у 1961 році ним зайняли 7,6 млн га, то у 2000-му його площі впали до 6,0 млн га, потім вони почали зростати і у ­2017-му досягли 8,1 млн га. У ХХІ ст. нарощування виробництва цієї культури спостерігається у таких країнах, як Канада, Російська Федерація, Китай, США. В Індії мало місце суттєві розширення його посівів у 2015–2016 рр., але у 2017-му зафіксований значний спад (табл. 4).

 

Таблиця 4. Посівні площі та врожайність гороху в головних виробників його насіння

01 02 416 417 26 4

 

Аналіз наведеної вище таблиці свідчить про те, що у таких країнах, як Канада, Росія та Китай найбільший приріст посівів гороху спостерігали в останні роки. Цей же період відзначається і значним збільшенням урожайності.

Значне розширення площ під горохом зумовлене передусім його позитивним впливом на сівозміни. Особливо чітко ця тенденція проявляється у таких великих зерновиробників, як Канада й США. Ці країни мають значні площі земель із недостатньою кількістю опадів. Ці території дуже подібні до степової зони України. У США — це так звана зона Великих рівнин, у Канаді — провінції Манітоба, Саскачеван та Альберта. Це основні регіони вирощування пшениці. І якраз тут зернобобові культури знайшли свою нішу як найкращі попередники. У США — це горох, в Канаді — горох і сочевиця. Тут чітко доведений позитивний вплив попередника на урожай пшениці, особливо за запровадження нульових технологій вирощування. В останні десятиріччя у цих регіонах пройшло практично повне заміщення чистих парів на зернобобові культури, в результаті чого суттєво зросла рентабельність сівозміни в цілому. У США описали так званий синергічний ефект, який збільшує урожайність пшениці після сівби гороху. Мабуть, це позитивне явище обумовлене якісним складом мікроорганізмів, який формується у ґрунті за вирощування зернобобової культури.

В середині минулого сторіччя посіви гороху були зосереджені в трьох країнах — Китаї, Індії та Радянському Союзі. За більш як 50-річний період пройшли суттєві зміни за площею посіву культури, але і сьогодні ці країни знаходяться у групі з найбільшим виробництвом її товарного насіння. У наші дні Китай та Індія засівають горохом більш ніж по 1 млн га. Значні площі культури були зосереджені в Радянському Союзі. Наприклад, у 1980 р. тут вирощували 3,8, а в 1990 р. — 4,5 млн га гороху. Після його розпаду дві країни — Росія та Україна є провідними з виробництва насіння. У 80-их роках минулого сторіччя Україна була одним з основних виробників товарного насіння гороху. Ним засівали майже 1,5 млн га, а валовий збір досягав 3,5 млн т (табл. 5).

 

Таблиця 5. Виробництво гороху в Україні за роками

01 02 416 417 29 2

 

Але потім його посіви почали різко падати і в 2014 році досягли 144,3 тис. га, тобто зменшились удесятеро. Це призвело до втрати цінного попередника для озимої пшениці, особливо в степовій зоні нашої країни.

Однією із причин стрімкого зменшення площ гороху в Україні була невисока стійкість наявних сортів до вилягання. У результаті цього під час збирання мали місце великі втрати внаслідок того, що горох спочатку скошували у валки, які після підсихання обмолочували. За такого двофазного збирання багато бобів розтріскувалось та обсипалось. А якщо після скошування йшли тривалі дощі, то урожай повністю втрачали.

Тому головні зусилля сучасного етапу селекції як за кордоном, так і в Україні направлені на одержання високотехнологічних сортів, які не вилягають і повністю придатні для однофазного збирання.

 

В. І. СІЧКАР, доктор біол. наук, професор,
завідувач відділу Одеської державної
сільськогосподарської дослідної станції НААН України

 

 18 квітня 2024
Українські виробники картоплі знову мусять знижувати ціни на свою продукцію.
Українські виробники картоплі знову мусять знижувати ціни на свою продукцію.
18 квітня 2024
 18 квітня 2024
Ціни на свиней забійних кондицій в Україні зміцнюються третій тиждень поспіль. Так, у ході минулих торгів котирування на ринку живця зміцнилися на 1-2 грн/кг чи у середньому на 2,2%.
Ціни на свиней забійних кондицій в Україні зміцнюються третій тиждень поспіль. Так, у ході минулих торгів котирування на ринку живця зміцнилися на 1-2 грн/кг чи у середньому на 2,2%.
18 квітня 2024
 18 квітня 2024
У 2024 році виробництво ріпаку в Україні може лише незначно поступитися врожаю 2023 року, склавши близько 4,3 млн тонн, що на 4% вище попередньої оцінки, проте на 7% нижче показника 2023 року.
У 2024 році виробництво ріпаку в Україні може лише незначно поступитися врожаю 2023 року, склавши близько 4,3 млн тонн, що на 4% вище попередньої оцінки, проте на 7% нижче показника 2023 року.
18 квітня 2024
 18 квітня 2024
Польські аграрії з організації «Польське ошукане село» у Підкарпатському воєводстві з 9-ї ранку четверга на 48 годин заблокували рух вантажівок біля ПП «Медика-Шегині» та «Корчова-Краківець» із вимогами до уряду Польщі виконати зобов'язання, зокрема, щодо надання доплат до окремих видів агропродукції.
Польські аграрії з організації «Польське ошукане село» у Підкарпатському воєводстві з 9-ї ранку четверга на 48 годин заблокували рух вантажівок біля ПП «Медика-Шегині» та «Корчова-Краківець» із вимогами до уряду Польщі виконати зобов'язання, зокрема, щодо надання доплат до окремих видів агропродукції.
18 квітня 2024
 18 квітня 2024
В червні поточного року має розпочатися будівництво інтермодального «сухого порту» Horonda Platform в с. Горонда Закарпатської області.
В червні поточного року має розпочатися будівництво інтермодального «сухого порту» Horonda Platform в с. Горонда Закарпатської області.
18 квітня 2024
 18 квітня 2024
Збитки сільського господарства через втрати ґрунтів внаслідок воєнних дій лише в Харківській області складають майже 37 мільярдів гривень.
Збитки сільського господарства через втрати ґрунтів внаслідок воєнних дій лише в Харківській області складають майже 37 мільярдів гривень.
18 квітня 2024

Please publish modules in offcanvas position.