Світові тенденції в рибництві та аквакультурі
Основу сталого розвитку рибництва й аквакультури формують водні біоресурси та їх ефективне використання. Це важливий ресурс продовольчої безпеки, що визначатиме її стан у найближчому майбутньому з урахуванням останніх глобальних трендів.
Водні біоресурси (водні біологічні ресурси згідно із Законом України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» від 08.07.2011 № 3677-VI) — це сукупність водних організмів (гідробіонтів), життя яких неможливе без перебування (знаходження) у воді. До водних біоресурсів належать прісноводні, морські, анадромні та катадромні риби на всіх стадіях розвитку, круглороті, водні безхребетні, зокрема молюски, ракоподібні, черви, голкошкірі, губки, кишковопорожнинні, наземні безхребетні у водній стадії розвитку, водорості й інші водні рослини.
Світові тенденції розвитку останніх десятиліть досить чітко проявляються в зростанні ролі рибництва й аквакультури як не лише додаткового джерела сталого продовольчого забезпечення населення, а й важливого елемента сучасних екологічно збалансованих агропродовольчих систем. З тим підвищується значення аквакультури, яка нині формує у світі фактично близько половини загального надходження рибної продукції від використання усіх видів водних біоресурсів.
Якщо аналізувати статистику Міжнародної організації із сільського господарства й продовольства FAO, то можна побачити загальну тенденцію досить суттєвого збільшення виробництва та споживання риби (табл. 1): якщо ще 15–20 років тому продукція аквакультури не перевищувала 30% усього обсягу добування водних біоресурсів, то останніми роками ця частка досягла 46%.
Таблиця 1. Світове виробництво, використання та торгівля продукцією рибництва й аквакультури
Джерело. FAO. 2020. The State of World Fisheries and Aquaculture 2020. Sustainability in action. Rome. https://doi.org/10.4060/ca9229en
У світі зростає також торгівля рибою й рибними продуктами. Нині світовий експорт риби становить близько 164 млрд доларів США, а середньодушове її споживання — майже 20,5 кг/рік на одну особу.
Загалом розвиток аквакультури у світі об’єктивно зумовлений як альтернатива негативним процесам виснаження світових водних біоресурсів через надмірне їх використання. За аквакультурою — майбутнє світового рибництва.
Стан вітчизняного рибництва й аквакультури
Населення України споживає риби й рибних продуктів майже вдвічі менше, ніж загалом у світі. Згідно з вітчизняною методологією статистики обліку фонд споживання риби містить рибу свіжу, а також рибу солену, копчену, рибні консерви й інші види рибопродукції у фізичній вазі в перерахунку на рибу.
Водночас останніми роками спостерігається зростання рівня споживання риби та рибних продуктів. Значною мірою низькі показники споживання риби і рибних продуктів зумовлені недостатнім використанням наявного потенціалу розвитку рибництва й аквакультури (рис.).
Рис. Динаміка середньорічного споживання риби й рибних продуктів населенням України
Джерело. Розроблено за даними досліджень і аналізу інформації Держслужби статистики
Досить значним є імпорт риби та рибних продуктів, який останнім часом досяг понад 400 тис. тонн. І це за умов, коли загальний її фонд споживання значно зменшився проти середини 2000-х років (табл. 2).
Таблиця 2. Баланс риби та рибних продуктів України, тис. тонн
Порівнюючи обсяги виробництва риби та рибних продуктів у 2010 та 2019 роках, можна побачити, що вони скоротилися вдвічі. Для подолання цієї проблеми слід застосувати інноваційні підходи. Потрібна довгострокова стратегія розвитку рибництва й аквакультури на найближчі 20–30 років. Вона має стимулювати розвиток передусім аквакультури, адже цей напрям останнім часом демонструє досить позитивну динаміку росту (табл. 3–5).
Таблиця 3. Добування водних біоресурсів за рибальськими районами промислу у 2019 році
Джерело. Розроблено за даними досліджень і аналізу інформації Держслужби статистики. Символ (к) — дані не оприлюднюються
з метою забезпечення виконання вимог Закону України «Про державну статистику» щодо конфіденційності статистичної інформації.
Таблиця 4. Структура добування водних біоресурсів за видами у 2019 році
Джерело. Розроблено за даними досліджень і аналізу інформації Держслужби статистики. Символ (к) — дані не оприлюднюються з метою забезпечення виконання вимог
Закону України «Про державну статистику» щодо конфіденційності статистичної інформації.
Нині в структурі добування всіх водних біоресурсів частка рибної продукції аквакультури становить усього 21,8% до загального обсягу. Водночас, як свідчить світовий досвід, її можливо збільшити більш ніж удвічі, запровадивши інноваційні досягнення вітчизняної та закордонної науки.
Таблиця 5. Роль і значення аквакультури в добуванні водних біоресурсів
Джерело. Розроблено за даними досліджень і аналізу інформації Держслужби статистики.
Щоб вітчизняна аквакультура змогла забезпечити збільшення обсягів виробництва і постачання продукції на внутрішньому ринку, потрібно вирішити низку важливих завдань, без яких сталий розвиток аквакультури неможливий. Передусім слід створити сприятливий інвестиційний клімат; ефективніше використовувати наявні ресурси водойм шляхом культивування високопродуктивних видів риб, застосовувати ресурсоощадні технології й обладнання, скорочувати втрати у вирощуванні, вилові, транспортування, переробки та реалізації продукції. Також слід розробити й впровадити систему стандартів і правил, що гарантують якість, безпеку та відстеження продукції аквакультури, екологічну безпеку виробництва. Це матиме не лише економічний вплив, а й сприятиме забезпеченню населення роботою, особливо в сільській місцевості та прибережних територіях.
Сучасний стан технологічного забезпечення розвитку рибництва й аквакультури можна побачити з даних табл. 6.
Таблиця 6. Добування водних біоресурсів за знаряддями лову у 2019 році
Джерело. Розроблено за даними досліджень і аналізу інформації Держслужби статистики.
Наявність достатньої різноманітності водних об’єктів, а також регіональні особливості визначають специфіку та стратегію розвитку вітчизняного рибництва й аквакультури за напрямами та об’єктам культивування. На цьому й має бути заснована концепція формування сучасної технологічної бази та розроблення регіональних програм сталого розвитку галузі на основі впровадження інноваційних технологій виробництва посадкового матеріалу та товарного вирощування об’єктів аквакультури й рибництва.
Ю. В. КЕРНАСЮК, канд. екон. наук, експерт-дорадник з аудиту,
економіки й управління підприємством, ІСГС НААН
