Провідний компонент цієї стратегії — повна вертикальна інтеграція із забезпеченням виробництва необхідних матеріально-технічних ресурсів і засобів виробництва. Як очікується, її реалізація значною мірою забезпечить прогнозоване збільшення обсягів виробництва зернових і олійних сільськогосподарських культур до 150 млн тонн, а також зростання внутрішньої переробки та виробництва продукції тваринництва і садівництва. Основними напрямами цієї стратегії є відновлення зрошення для сільськогосподарських земель, поступове заміщення імпортних харчових продуктів на внутрішньому ринку та розвиток зеленої енергетики на основі повнішої переробки вторинних відходів і виробництво до 10 млрд кубометрів біометану на рік. Загальний інвестиційний портфель проєктів у межах виконання основних напрямів стратегії становить нині 57 млрд дол. США.
Рис. 1. Ключові показники та цілі нової Стратегії розвитку вітчизняного АПК протягом наступних 10 років
Стратегія є досить передовою для свого часу та інноваційною. Однак, як і в разі з більшістю попередніх програм та стратегій, можливість її реалізації залежатиме від окремих аспектів: насамперед від механізму її виконання та наукового забезпечення.
Розглянемо найважливіші меседжі та напрями цієї стратегії. Насамперед — імпортозаміщення. Торік на внутрішній ринок усього було імпортовано аграрної продукції на майже 5,95 млрд дол. США, з яких 36 товарних позицій були вартістю понад 50 млн дол. США (табл. 1).
Таблиця 1. Найбільші товарні позиції вітчизняного імпорту аграрної продукції вартістю понад 50 млн дол. США у 2022 році
Джерело. Складено за даними досліджень та аналізу інформації Митної статистики
Якщо відкинути екзотичну аграрну продукцію — риба морожена; цитрусові; кава; кавова шкаралупа; замінники кави; олія пальмова; банани та плантайни; екстракти, есенції та концентрати кави, чаю або мате, то майже 30 товарних позицій цілком можливо виробляти у вітчизняних умовах. Загальна вартість імпорту цих 30 товарних позицій становить близько 3,2 млрд дол. США або 125,5 млрд грн за нинішнім курсом.
Насамперед досить значну частку має імпортне посівне насіння. У 2022 році було імпортовано посівного насіння соняшнику вартістю 212,2 млн дол. США, кукурудзи на суму 74,2 млн дол. США. Зрозуміло, що відразу замістити виробництво цього насіння нереально. Однак на перспективу державі варто приділити увагу розвитку й підтриманню вітчизняного виробництва цього насіння, а також паралельно вести перемовини з провідними світовими селекційними компаніями про спільне його виробництво. Потенціал сортів і гібридів насіння вітчизняної селекції нині нічим не поступається іноземному, потрібно лише відпрацювати технології та забезпечити відповідне їх ресурсне забезпечення.
Друга товарна позиція, що привертає увагу, — спирт етиловий, неденатурований, менш 80 об. %. Коли аналізуєш ці цифри, то виникає певний дисонанс. Адже маючи десятки спиртових заводів і власну сировину, імпорт цієї продукції торік сягнув 60,7 тис. тонн на суму 191,2 млн дол. США. До того ж через проблеми з логістикою ціни на зернові культури впали нижче за межу прибутковості, а аграрії не знали, куди діти мільйони тонн продукції від попереднього рекордного врожаю, зокрема зерна кукурудзи. Варто окремо зазначити, що вихід етилового спирту з однієї тонни умовного крохмалю під час переробки крохмалевмісної та/або цукровмісної сировини (за винятком плодово-ягідної) на спирт етиловий становить приблизно такі пропорції (табл. 2).
Таблиця 2. Норми виходу спирту етилового (кількість умовного спирту етилового у декалітрах 100%-го спирту, приведеного до температури 20 °С, який можна отримати з 1 т умовного крохмалю під час переробки крохмалевмісної та/або цукровмісної сировини)
Джерело. Складено за даними досліджень та аналізу інформації Постанови КМУ від 28.10.2022 № 1218
З тим в 1 т зерна кукурудзи вміст крохмалю може становити від 70 до 75%. Тобто переробка 1 т зерна кукурудзи, переведена на умовний крохмаль, забезпечує отримання близько 44 декалітрів спирту етилового (440 л), або 352 кг. Щоб замістити тогорічний імпорт спирту, достатньо було переробити 171 тис. тонн зерна кукурудзи.
Тому важливим напрямом реалізації нової Стратегії розвитку АПК має стати будівництво заводів із глибокої переробки зерна кукурудзи на лізин та біоетанол. Нині уже функціонують кілька таких підприємств. Однак реальна потреба АПК становить від 100 до 150 підприємств.
Друга товарна позиція, що привертає увагу, — це сири. Ще 2010 року вітчизняний експорт сирів становив 79 тис. тонн — на 427 млн дол. США, 2011-го — 80,3 тис. тонн і 445 млн дол. США відповідно. У 2022 році було імпортовано сирів 33,8 тис. тонн сирів на суму 182,1 млн дол. США.
Раніше майже в кожному районі функціонував власний молочний завод, де виробляли різні види молочної продукції. Це дозволяло ефективно переробляти молочну сировину на місцях, утримувати робочі місця та розвивати галузь молочного скотарства. Нині від цієї системи лишилася незначна кількість великих молочних підприємств-монополістів, а загальна чисельність усього поголів’я корів у 1440 сільськогосподарських підприємствах, що їх утримували, станом на 01.01.2023 скоротилася до катастрофічно низького рівня — 394,2 тис. корів. Водночас імпорт олії пальмової зріс до 111 тис. тонн — на суму 164,1 млн дол. США.
Третя позиція, що викликає подив, — імпорт риби свіжої або охолодженої. За цією товарною позицією було імпортовано загалом 18 тис. тонн продукції на суму 143,1 млн дол. США. У той самий час у багатьох регіонах є значний потенціал для розвитку аквакультури. У попередні роки продукція аквакультури становила від 11 тис. до 14 тис. тонн. Також значні можливості розвитку рибництва пов’язано з підвищенням продуктивності використання внутрішніх водойм.
Досить високим є імпорт продукції овочівництва, а також плодів та ягід. Торік лише помідорів було імпортовано на 89,2 млн дол. США, цибулі — на 65,4 млн, інших овочів — на 63,4 млн та інших плодів — на 54,5 млн дол. США. У цій стратегії слід особливу увагу приділити будівництву навколо обласних центрів сучасних сховищ для зберігання овочевої та плодово-ягідної продукції. Ці сховища мають керуватися на паритетних засадах з боку держави та агробізнесу з метою перешкоджання їх монополізації.
_____________________
Сучасне овоче- або картоплесховище — це спеціалізований склад, оснащений системою мікроклімату з контролем температури й вологості продукту, параметрів камери схову, рівня концентрації CO2, що має кілька рівнів захисту від пошкодження овочів холодним повітрям і навіть із системою звукового оповіщення в разі пожежі
_____________________
За даними сайту SEEDS, повністю з нуля будівництво сховища, наприклад на 10 тис. тонн зберігання картоплі, коштує близько 100 млн гривень. Це включно з обладнанням для картоплесховищ. У цю вартість входить будівництво (проєкт), підведення електроенергії, обладнання для зберігання, контейнери, обладнання для приймання мінімальної доробки картоплі. Сучасне овоче- або картоплесховище — це спеціалізований склад, оснащений системою мікроклімату з контролем температури й вологості продукту, параметрів камери схову, рівня концентрації CO2, що має кілька рівнів захисту від пошкодження овочів холодним повітрям і навіть із системою звукового оповіщення в разі пожежі.
Загалом з урахуванням основних пріоритетів цієї стратегії розвитку АПК варто зосередитися на такому. По-перше, приділити увагу питанням підвищення ефективності виробництва агропромислової продукції в усьому ланцюгу формування вартості від сировини до готової продукції шляхом впровадження енерго- та ресурсоощадних технологій, раціоналізації матеріальних і трудових витрат шляхом максимальної автоматизації технологічних процесів, а також суттєвого зниження її собівартості й покращення якості, що гарантує її конкурентоспроможність як на внутрішньому, так зовнішньому ринках. Для ефективної реалізації Стратегії обов’язково має бути залучена наукова спільнота на засадах партнерства, досліджень і дорадництва.
Юрій КЕРНАСЮК, канд. екон. наук, завідувач сектору
економічних досліджень та аналізу науково-інноваційного
потенціалу ІСГС НААН, експерт-дорадник
з аудиту, економіки та управління підприємствами
Олег ГАЙДЕНКО, канд. техн. наук, учений секретар,
завідувач науково-технологічного відділу маркетингу та
наукового забезпечення трансферу інновацій ІСГС НААН,
ст. наук. співроб., дорадник з питань механізації сільського
господарства та економіки сільськогосподарського виробництва
