За даними попереднього аналізу інформації митної статистики, минулий рік для вітчизняного аграрного сектору виявився не менш складним, ніж 2022 рік. 2023 року за попередніми даними Мінагрополітики вартість експорту аграрної продукції становить близько 22,9 млрд доларів, що на 7% більше за аналогічний період торік, коли було експортовано товарів на суму 21,4 млрд доларів США.
Якщо брати для аналізу наявні в доступі неповні дані за одинадцять місяців, то загалом було імпортовано аграрної продукції на суму в майже 4,0 млрд доларів США (таблиця). До того ж у структурі імпорту аграрної продукції найбільшу її частку становили такі товарні позиції, як:
• 03 Риба і ракоподібні, молюски та інші водяні безхребетні (17,6%);
• 08 Їстівні плоди та горіхи; шкірки цитрусових або динь (16,9%);
• 12 Насіння і плоди олійних рослин; інше насіння, плоди та зерна; технічні або лікарські рослини; солома і фураж (9,1%);
• 07 Овочі та деякі їстівні коренеплоди і бульби (8,4%).
Таблиця. Попередні неповні митні дані експорту та імпорту продукції АПК у 2023 р. (11 місяців)
Джерело: за даними досліджень та аналізу попередньої інформації митної статистики
Загалом за деякими експертними оцінками близько 50% імпорту аграрної продукції в середньостроковій перспективі цілком може бути заміщена продукцією вітчизняного виробництва
Насамперед це стосується таких товарних позицій, як продукція рибництва, плоди та ягоди, молочні та інші харчові продукти. Зокрема, в групі «04 Молоко та молочні продукти; яйця птиці; натуральний мед; їстівні продукти тваринного походження, в іншому місці не зазначені» найбільша вартість імпорту припадала на сири всіх видів (177,3 млн доларів США), а також на різні види яєць птиці (28,7 млн доларів США) та інші продукти (йогурт, масло вершкове).
Досить перспективний нині напрям для імпортозаміщення — це продукція рибництва. На вітчизняний ринок надходить продукція рибництва в сумі 715,7 млн доларів США, де близько 347 млн припадає на морожену рибу, зокрема цінних її видів — горбуша, лосось, форель та інших рибних продуктів (зокрема ікра). Розвиток аквакультури вже сьогодні дозволяє суттєво збільшити продукцію рибництва цих цінних видів риб не лише для потреб внутрішнього ринку, а й на експорт. Вказана ніша на ринку є достатньо вільною для входження й не має суттєвих бар’єрів, як порівняти з іншими видами економічної діяльності.
_________________________
Досить перспективний нині напрям для імпортозаміщення — це продукція рибництва. На вітчизняний ринок надходить продукція рибництва в сумі 715,7 млн доларів США, де близько 347 млн припадає на морожену рибу, зокрема цінних її видів — горбуша, лосось, форель та інших рибних продуктів (зокрема ікра)
_________________________
Одними з прикладів успішного розвитку аквакультури цінних видів риб є компанія Bester, яка працює вже багато років у Київській області. Це сучасне науково-виробниче підприємство, що здійснює економічну діяльність з 2011 року. Загалом підприємство має повний замкнутий виробничий цикл: від ікри до ікри. На території підприємства є власний інкубаційний цех, де функціонує понад 80 садків, у яких вирощують різні види цінних осетрових риб. Його продукція реалізується як на внутрішньому, так і зовнішньому ринку, що свідчить не лише про ефективність, а й про високу конкурентоспроможність цього виду економічної діяльності.
На Закарпатті протягом останніх десятиліть значний розвиток отримало також вирощування форелі. Зокрема, повний цикл вирощування рибопосадкового матеріалу здійснюється на базі рибоводного форелевого заводу «Лопушно».
Загалом із наявної на цей час інформації найдохіднішими видами діяльності в рибництві й аквакультурі є вирощування осетрових видів риб та форелі, де можна отримати дохід у понад 100 грн за 1 кг продукції (рис.).
Рис. Порівняння дохідності від різних видів продукції рибництва та аквакультури
Джерело: за даними досліджень та аналізу даних ДССУ
Іншим, не менш дохідним напрямом імпортозаміщення в агробізнесі може стати овочівництво. По цій товарній позиції від’ємне сальдо 2023 року становило майже 240,7 млн доларів США.
Внутрішній ринок досить суттєво залежить від імпорту овочів, зокрема тепличних. Найбільшим за вартістю й обсягами торік був імпорт помідорів (106,8 млн доларів США), цибулі (62,2 млн доларів США) та капусти (28,6 млн доларів США). Також значним є імпорт перцю (14,5 млн доларів США), огірків (27,5 млн доларів США), моркви (18,9 млн доларів США) й інших культур овочевих і коренеплодів. Овочівництво є тим нішевим напрямом, який за умов серйозного підходу до нього спроможний забезпечити стабільно високі доходи та широкий ринок збуту продукції. Великий і середній агробізнес протягом багатьох років не звертав увагу на цю сферу діяльності, тоді як дрібні виробники не мають достатніх фінансових і технологічних можливостей для збільшення виробництва та зберігання продукції. Саме тому вітчизняні роздрібні торговельні мережі змушені закуповувати імпортні овочі, бо імпортери-дистриб’ютори здатні забезпечити надходження високих партій продукції, якість і стандартизовані вимоги щодо дотримання умов і термінів постачання. Водночас за формування необхідних умов і отримання достатніх фінансових інвестицій та застосування інноваційних технологій овочівництво здатне забезпечити на лише високі доходи та ефективність, а й гарантований збут продукції на внутрішньому ринку, де останніми роками є підвищений попит на неї. Це також стимулюватиме розвиток харчової переробної промисловості й тепличних господарств, зокрема на основі використання поновлювальних та альтернативних джерел енергії, а також поступового відновлення системи зрошення.
Загалом у сучасних надскладних економічних умовах логістичної кризи по багатьох товарних позиціях аграрного імпорту вітчизняний агробізнес спроможний реально зайняти власну нішу й таким чином диверсифікувати канали збуту, а також отримати додаткові джерела доходів. Зрозуміло, що є і певні ризики, пов’язані з необхідністю освоєння нових технологій та залученням інвестицій. Однак, на відміну від традиційних видів діяльності, пов’язаних із вирощуванням зернових та олійних культур на експорт, імпортозаміщення орієнтоване на внутрішній ринок, який є в нинішніх умовах привабливішим з огляду на проблеми з експортом і високу волатильність цін на світовому продовольчому ринку.
Юрій КЕРНАСЮК, канд. екон. наук, завідувач сектору
економічних досліджень та аналізу науково-інноваційного
потенціалу ІСГС НААН, експерт-дорадник з аудиту,
економіки та управління підприємством
