Агрострахова реальність
Вирощування сільгоспкультур -- справа нелегка та ризикована, адже занадто багато факторів впливає на якість майбутнього врожаю. Традиційно страхові ризики поділяють на зимові та літні. До перших відносять льодову кірку (ожеледь), вимерзання, випрівання та вимокання посівів. До речі, у цьому році страховики вже мають звернення щодо вимерзання посівів ріпаку та ячменю від фермерів Черкаської, Кіровоградської, Житомирської, Львівської та Київської областей.
Перелік літніх ризиків значно більший: посуха, град, (злива, буря, ураган), весняний заморозок, пожежа, хвороби та шкідники, протиправні дії третіх осіб та інші (землетруси, лавини, селі).
Найбільше потерпають від несприятливих погодних умов, а тому і страхують їх найчастіше, такі озимі культури як пшениця (62%), ріпак (24%), ячмінь (13%) і жито (1%). Із весняних -- цукрові буряки (29%), пшениця озима (35%), соняшник (11%), ячмінь ярий (6%) та ріпак озимий (5%). Принаймні, така відсоткова тенденція зберігалася торік.
Орієнтовна вартість страхування для основних культур коливається у межах: пшениця -- 60-70 грн/га, ячмінь -- 50-60 грн/га, ріпак -- 90-100 грн/га.
Страхові компанії аграріям, які мають бажання застрахувати свої ризики під час вирощування урожаю, найчастіше пропонують такі програми:
- комплексне страхування посівів (часткова та повна загибель) актуальне для страхування озимих культур на період перезимівлі як за добровільними програмами, так і програмами державного субсидування;
- комплексне страхування майбутнього врожаю передбачає страховий захист від повної та часткової втрати врожаю на полях господарства (таке страхування актуальне для банківського кредитування, форвардних закупівель через Аграрний фонд);
- страхування індексу врожайності передбачає страховий захист від повної та часткової втрати врожаю на основі даних адміністративного району (цей вид страхування актуальний для програм державного субсидування).
До слова, комплексне страхування посівів та майбутнього врожаю -- програми, які в аграріїв користуються найбільшою популярністю. Натомість третя програма, тобто страхування індексу врожайності, використовується найменше.
Для того, аби застрахувати свої ризики, сільгоспвиробнику одного бажання замало. Потрібно надати страховику відповідні документи, а саме: технологічну карту вирощування застрахованої культури; карту-схему площі посіву сільгоспкультури, а також довідку про середню урожайність за останні 3-5 років (при страхуванні майбутнього врожаю). Варто зазначити, що коли йдеться про нового клієнта (сільгоспвиробника), який тільки виходить на ринок і хоче страхувати свої врожаї, то зазвичай страхові компанії не поспішають надавати свої послуги, побоюючись ризиків. Тому, як правило, в такій ситуації береться до уваги урожайність по району.
Розрахунки відшкодувань, або формула проста
Безперечно, найбільше аграріїв цікавить питання повернення грошей у разі виникнення страхового випадку. Відповідь доволі проста, адже існують конкретні формули, прописані в договорі страхування, і за якими можна підрахувати, що отримає фермер при настанні збитків.
Приклад визначення страхової суми, платежу та розміру збитків при страхуванні посівів.
Страхова сума: 100 га х 1200 грн/т = 120 тис. грн.
Страховий платіж: 120 тис. грн х 3,75% = 4 500,00 грн.
Розмір збитків при повній загибелі (50% і більше посівів): 120 тис. грн -- 24 тис. грн (франшиза 20%) = 96 тис. грн.
Приклад визначення страхової суми, платежу та розміру збитку при страхуванні майбутнього врожаю
Страхова сума: 100 га х 4 т/га х 1200 грн/т = 480 тис. грн
Страховий платіж: 480 тис. х 4,25% = 20 400,00 грн
Розмір збитку при недоборі 50% врожаю: (4 т/га -- 2 т/га) х 100 га х 1200 грн/т – 144 тис. грн (30% від СС) = 96 тис. грн
Законодавчі ініціативи
На сьогодні система аграрного страхування регулюється закономУкраїни «Про страхування» №86/96 ВР від 7 березня 1996 року (зі змінами та доповненнями) -- добровільне страхування; законом «Про державну підтримку сільськогосподарської продукції» №1877 від 24 червня 2004 року (зі змінами та доповненнями) -- добровільне страхування за державною підтримкою (субсидії на здешевлення страхових премій, форвардні закупівлі через Аграрний фонд), а також правилами добровільного страхування майна. Експерти кажуть, що ухваливши у 2004 році закон «Про державну підтримку сільськогосподарської продукції», держава зробила перший крок до побудови системи страхування сільпгоспродукції за державної підтримки. Проте через відсутність системного підходу до організації страхування українські аграрії і дотепер залишаються сам на сам із погодними ризиками.
З огляду на викладене цілком закономірно, що у системі відносин між страховими компаніями та сільгоспвиробниками мають відбутися суттєві зміни, щоб в обох виникало бажання і надалі співпрацювати. Суттєву роль у цих взаємовідносинах має відіграти держава. Саме тому на часі прийняття закону «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції за державної підтримки» № 5063, а також ухвалення урядової концепції розвитку системи страхування сільськогосподарської продукції в Україні.
Коментар
Юрій ЗОЛОТАР, начальник Управління страхування сільськогосподарських ризиків ПАТ «Страхова Група «ТАС»
«Побутує думка, що на агрострахуванні заробляють тільки страхові компанії, натомість аграрії залишаються у програші. Проте це не зовсім так, адже цифри говорять самі за себе. Так, за підрахунками експертів, в 2009 році страховим компаніям, страхуючи зимові та літні збитки, довелося виплатити аграріям 13 млн 423 тис. грн (збитковість становила лише 36,48%), натомість торік, страхуючи лише зимові збитки, страховикам довелося виплатити 26 млн 500 тис. грн, тобто збитковість становила 184%.
Якщо пригадати, то влітку 2007-го була засуха, а в 2010-му -- льодова кірка. Отже, фермери отримали «плюс» від страхування, натомість страхові компанії залишилися «у мінусі». Проте 2008 та 2009 роки були більш сприятливими в плані погодних умов для співпраці з фермерами, тому ситуація була протилежною попередній. Отже, така динаміка свідчить про певний паритет у відносинах між сторонами».
Василь ЯРОШОВЕЦЬ, перший заступник голови Аграрного союзу України
«Мабуть, небагато знайдеться європейських країн, які, по суті, не мають серйозного та стабільного страхування в агропромисловому комплексі. Натомість в Україні ці питання ще недостатньо врегульовані на державному рівні. Сільськогосподарське виробництво залишається ризикованим. Зазвичай фермеру доводиться самому ходити по мінному полю. Коли ж з’являється страхова компанія, їх уже двоє. Але виникає питання, як зробити так, аби спільні інтереси були враховані, щоб ні страхова компанія, ні товаровиробник не постраждали.
При розробці бюджету на кожен рік Аграрний союз України разом із Асоціацією фермерів постійно піднімають це питання і вимагають передбачити суттєві кошти на розвиток страхування в агропромисловому комплексі. Проте, на жаль, ці цифри формуються за залишковим принципом.
