Подорожчання техніки та сільськогосподарських машин було менш відчутним, проте достатнім для того, щоб аграрії переглянули свої перспективні програми розвитку. Разом з тим, всім зрозуміло, що не можна вести успішний бізнес у сільському господарстві без якісного та повноцінного забезпечення технічними ресурсами. Тож придбання техніки є дорогою, але необхідною складовою господарювання на землі.
Потреба в техніці
За інформацією Департаменту інженерно-технічного забезпечення та сільськогосподарського машинобудування Мінагропроду України, мінімальне науково-обґрунтоване щорічне оновлення машинно-тракторного парку до технологічної потреби аграрного сектору оцінюється у 35 млрд грн, у тому числі близько 40 тис. одиниць тракторів (15 млрд грн) та майже 7 тис. зернозбиральних комбайнів (10,5 млрд грн).
Загалом нинішній технічний стан сільськогосподарських підприємств не відповідає потребам виробництва. Машинно-тракторний парк морально та технічно зношений і забезпечений лише на 60–65 % до технологічної потреби. Експлуатація застарілої техніки призводить до частих її простоїв через ремонт та наладку. Внаслідок цього затягують строки сезонних польових робіт, порушуються технологічні вимоги вирощування сільськогосподарських культур, що негативно впливає на якість врожаю та збільшує його втрати.
Придбання сільськогосподарської техніки у 2010–2013 роках
Інвестування у технічне забезпечення галузі рослинництва є необхідним та привабливим. По-перше, зерно та олійне насіння як основа рослинництва користується постійним попитом на внутрішньому та зовнішньому ринку. По-друге, обсяги інвестування є помірними порівняно з іншими капіталовкладеннями в аграрному секторі. На початку діяльності достатньо інвестувати в галузь у середньому від 1 до 2 тис. дол. США розрахунково на 1 га. При цьому середній термін окупності інвестицій становить 2–4 роки.
Разом з тим, аграрії виділяють деякі ризики, що стримують інвестування у вирощування сільськогосподарських культур. Здебільшого це стосується можливого втручання держави в регулювання експорту. Такі дії можуть призвести до зниження цін на внутрішньому ринку та ускладнити реалізацію сільськогосподарської продукції.
Окрім цього існують ризики, що залежать від державного регулювання ринку земель в Україні. Хоча мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення був продовжений до 2016 року, відсутність дієвої законодавчо-правової бази та злагоджених дій галузевих інститутів сприймаються інвесторами як додаткові ризики.
Стан ринку
Динамічний розвиток аграрного бізнесу в Україні за останні роки став можливим завдяки активному впровадженню передових технологій та застосування у виробництві сільськогосподарської продукції сучасної техніки. За інформацією «Українського клубу аграрного бізнесу» впродовж п’яти останніх років обсяги імпорту в Україну тракторів збільшилися учетверо та досягли $570 млн. Основними країнами, з яких імпортувалися трактори в 2009–2013 роках, були США, Білорусь і Німеччина. Незважаючи на насиченість ринку та високу конкуренцію у цьому сегменті, з 2012 року відбувся перерозподіл ринку. При цьому США збільшили присутність на внутрішньому ринку України, наростивши в 2013 році обсяги продажів на 12 % та зайнявши третину цього ринку.
Білорусь до 2012 року була лідером з поставок тракторів на український ринок. Торік вона поступилася своїми позиціями та опустилася на друге місце в рейтингу імпортерів. При цьому білоруські трактори займали 18 % ринку. Для порівняння: у 2011 році цей показник становив 24 %.
Німеччина демонструвала впевнене зростання продажу тракторів у 2010–2011 роках. Так, у 2010 році спостерігалося майже подвійне зростання продажів; у 2011 році на дві третини більше порівняно з попереднім роком. Проте у 2013 році мала місце зворотна тенденція. Обсяги німецьких продажів скоротилися на 13 % та становили 11 % вітчизняного ринку. Таким чином, Німеччина стала заключною країною трійки лідерів країн продавців тракторів в Україну.
Потреба в техніці для виробництва прогнозованих обсягів
продукції рослинництва за прогресивними технологіями
За розрахунками ННЦ
«Інститут механізації і електрифікації сільського господарства» НААН України
У свою чергу, обсяг імпорту сільськогосподарських машин та обладнання за п’ять останніх років збільшився утричі, досягши в 2013 році $650 млн. Машини та обладнання поставлялися в Україну здебільшого із США, Німеччини та Франції. Домінуюче становище в цьому сегменті ринку, а саме понад 50 %, займали Німеччина та США. Поставки цих країн на територію України становили $700 млн та $650 млн відповідно. У 2013 році частка Німеччини в імпорті становила 29 %, а США — 28. Загалом за оцінками експертів прогнозується нарощування основними операторами ринку тракторів та сільськогосподарських машин регіонального представництва через розвиток дилерської мережі та сфери обслуговування.
Кредитування
Минулий рік видався досить складним для вітчизняних аграріїв. За підсумками фінансової діяльності у 2013 році, кількість збиткових сільськогосподарських підприємств становила 24 %. Це на 5 % перевищило відповідний показник минулого року. Сума збитку, одержаного підприємствами, зросла майже на 3 млрд грн, або на 73 % та досягла 7 млрд грн. Загалом сільськогосподарські підприємства до сплати податків отримали прибутку в сумі 11,6 млрд грн, що менше попереднього року на 39 %. Такі тенденції були зумовлені рядом факторів. По-перше, впливу загальної економічної ситуації в країні. По-друге, рекордним врожаєм в Україні та світі, що призвело до надлишкової пропозиції зерна та зниженню закупівельних ціни.
У свою чергу, експерти ринку стверджують, що основною причиною зменшення прибутковості стали негативні цінові тенденції на зерно. Зерно займає найбільшу частку в структурі виручки від реалізації сільськогосподарської продукції, а саме 39 %. Відповідно його рентабельність знизилася до історичного мінімуму та становила 1,7 %, що майже на 14 % менше 2012 року.
Більшість підприємств недоотримали кошти, що мали б надійти від реалізації кукурудзи та олійного насіння. Багато аграріїв, отримавши собівартість кукурудзи врожаю 2013 року на рівні 1,2–1,3 тис. грн/т, вимушені були її продавати за 1,1 тис. грн. У свою чергу, ціни на насіння соняшнику довгий час трималися значно нижче 3 тис. грн. Поступалися минулому маркетинговому сезону ціни на ріпак та сою. Тож доводилося перекривати збитки, понесені від вирощування цих культур за рахунок інших напрямів діяльності. Розглядалися варіанти перенесення запланованих придбань техніки та сільськогосподарських машин на подальшу перспективу. Разом з тим, альтернативою власним коштам у завершенні розпочатих інвестиційних проектів може стати отримання техніки в лізинг або через банківське кредитування.
Практичний досвід свідчить про кращі умови банківського кредитування на придбання техніки порівняно з лізингом. При розрахунках за техніку коштами право власності на об’єкт угоди переходить відразу до покупця, а на умовах лізингу — тільки після повного погашення заборгованості. Тому при можливій реорганізації лізингової компанії виникає загроза втрати техніки, вартість якої повністю невиплачена. Разом з тим, зовнішнє фінансування в Україні занадто дороге. У кращому випадку банки кредитують від 19% річних у гривні та 12 % — у валюті. Тому альтернативним та більш прийнятним варіантом придбання техніки є відстрочка платежу.
В Україні понад сто банків надають аграріям короткострокові та довгострокові кредити. Проте вартість кредитів залишається досить високою. Процентні ставки, під які залучалися кредити, в середньому становили 20–24 % річних. Підприємства, які мають стабільний фінансовий стан, але відчувають потребу в запозиченні додаткових фінансових ресурсів, можуть скористатися послугами фінансових установ. При цьому аграрний сектор перебуває у більш вигідному становищі порівняно з представниками інших галузей.
