-
Юрію, переконалася, що аграрії активно реагують на ваш аналіз цінового ринку основних культур, навіть збираються вносити відповідні зміни у план посівів. Без перебільшення казати, що день фермера починається інформацією з Чиказької біржі?
- Абсолютно так, нічого дивного. Фермери дуже прогресують, їх багато хто недооцінює. Починаєш говорити про динаміку цін, а господар підтверджує: «Так-так, я вже бачив останні зміни на біржі». Одразу зрозуміло, що спілкуєшся з реальним профі. Отаких клієнтів і консультуємо в оцінках аграрних ринків, допомагаємо уникнути ризиків через неприємні коливання цін. Наприклад, правильно і вчасно застосувати той чи інший фінансовий інструмент. Багатьох селян встигли надурити авантюристи, тому тепер вони ретельніше вивчають ринок і консультуються у консалтингових компаніях, яким довіряють.
- Що ж ви можете запропонувати їм, окрім огляду цін, цифр та графіків поведінки тієї чи іншої культури на ринку?
- Цінові огляди — лише перший крок. Виробникам вкрай потрібен незалежний супровід ринковими лабіринтами. Простіше кажучи, добра, а головне обгрунтована порада. Скажімо, багато хто цього року став учасником програми «Форвард Плюс» від нашого давнього партнера компанії «Сингента». Згідно з нею клієнт ще на початку сезону фіксує стартову ціну за свою продукцію і, таким чином, убезпечується від падіння її вартості. Ця програма дуже гнучка, бо господар має додаткову можливість збільшити ціну, якщо ринок пішов вгору. Але може зробити це лише один раз. Коли ж саме зреагувати, як точніше вловити момент? Отут і починається наше динамічне спілкування: консультуємо, чи вже пора зафіксувати максимальну ціну, чи утриматись, бо тенденція росту триватиме. Якщо клієнт отримає найбільшу вигоду — то буде наша спільна перемога.
Дуже важливо для виробників не просто показати, куди прямують ціни на окремі культури, а ще й під чиїм саме впливом вони перебувають, на кого орієнтуватися, як на маячок.
- Так підкажіть зараз і нам, що очікувати у поведінці цін на основні культури.
- Щодо стратегічно важливої для України кукурудзи маємо важкий світовий баланс. Більшість виробленого експортуємо, тому світові ціни позначаються на гаманцях виробників і, на жаль, падають. Адже усі головні світові експортери — США та країни Латинської Америки — вже кілька років поспіль отримують чудові врожаї. Як, власне, і ми ( прогнозуємо близько 26 млн т).
Країни ЄС, на ринок яких ми розраховували, теж цьогоріч із рекордним врожаєм. Тому підемо на віддаленіші ринки і будемо конкурувати з США, Бразилією та Аргентиною. Відповідно основний висновок по кукурудзі — очікується пониження цін орієнтовно до 110–130 доларів за тонну базис поставки EXW. Ситуація складна.
- Яка ж ваша порада?
- У цьому випадку — підшукати для себе правильні фінансові інструменти, стежити за цінами Чиказької біржі, під взаємним впливом яких перебуває і українська продукція. Різниця у цінах Чиказької та української бірж має сезонні коливання. Зараз на новий урожай вони збігаються, хоча досі різнилися. Такою інформацією можна вдало користуватися, вибудовуючи стратегію компанії. Хочеться побажати кукурудзі оптимізму. Можливо, вона отримає більшу стабільність, переорієнтовуючись на внутрішнє споживання в Україні.
На ринку олійних усі ціни тягне за собою найдешевша пальмова олія — знижується вартість усіх олій, в тому числі соєвої та соняшникової.
Відповідно іде тенденція до зниження цін, за якими продукцію закуповують переробники. Основною олійною культурою залишається соя. Прогнозується і подальше збільшення її виробництва, що давить на ціни, зокрема, й в Україні. Єдиний позитив соєвого ринку — величезний попит на цей продукт у Китаї. Зростаючий китайський імпорт може підтримати ціну на сою. Лише цього сезону заявлено, що Китай закупить її близько 74 млн т.
Очікуємо в Україні і високий урожай соняшнику. Ціна на соняшникову олію залишалася стабільною, але їй важко витримувати тиск пальмової олії та соєвої, тому тенденція йде теж до зниження ціни. Але не так критично, як на кукурудзі та сої. Все залежатиме від олії: якщо ціни на олію ростимуть, то, можливо, урожай соняшнику варто притримати.
- Ви радите фінансові інструменти. За вашими оцінками, чи багато аграріїв ними вже скористалися?
- Настороженість щодо кредитування, взаємозаліків все ще залишається, але все одно такі фінансові інструменти набувають помітної популярності. Особливо на заході країни та в центрі — думаю, через більш європейський менталітет тутешніх господарів, їх активнішу позицію на ринку.
Зрозуміло, що у нас в Україні багато проблем у фінансовому секторі, банкам все ще не довіряють, фондовий ринок не розвинутий. Але от якраз в аграрному секторі можна говорити про початок успіху. Тому що в агросекторі фінанси підкріплені реальним товаром. У цьому його перевага. Тут фінансові інструменти показують результат, зростання, завдяки цьому аграрні підприємства розвиваються. А деякі й просто рятуються. Наприклад, дистриб’ютори наводять приклади того, як господарства Луганської, Донецької областей вже укладають бартерні угоди на нинішній урожай кукурудзи, використовуючи його як передоплату на наступний сезон — бояться тримати гроші на рахунках. По максимуму вкладаються у ресурси, остерігаючись катаклізмів із грошима.
І це логічна реакція. Адже в усьому світі фінансові інструменти виникають саме там, де існують ризики. Ми ж їх досі боялися, остерігалися. Нарешті саме агросектор починає вибудовувати фінансові інструменти, які йому потрібні. Позаторік, наприклад, та ж «Сингента» розрядила проблему із ціною на цукор, яка впала практично вдвічі: пропонувала придбати продукцію на 15–20 % вище ринкової. Говорили партнерам: у вас є проблемний цукор, ми його забираємо і допоможемо продати дорожче. Врешті сформували товарні партії та успішно експортували, навіть неочікувано вийшовши на позицію другого за обсягами експортера в Україні.
- Тобто у такий спосіб учимось не лякатися цінових ризиків, які жорстко випробовують аграріїв останнім часом?
- Увесь світ користується такими інструментами. А у нас поки що немає, скажімо, культури укладання форвардних контрактів, хоча це дуже потрібно для впевненості. Тільки починаємо привчатися думати у форвардних параметрах хоча б у рамках одного сезону. Перспективи відкриваються широкі. От європейці пропонують переходити на вирощування високоолеїнового соняшнику, але при цьому наголошують саме на тривалих контрактах. Хочуть гарантій і стабільності, а ми ще вагаємось: чи не прогадаємо випадково.
Вправлятися із соєю цього року, мабуть, таки не дуже варто, на соєвому ринку законодавці — Бразилія та США, найбільші експортери. А от по кукурудзі раджу хеджувати впевнено — тут ми залишаємось вагомими гравцями, лідерами.
Розмову вела Ірина САДОВА
