Як змінилися пріоритети вітчизняного агроекспорту
За останні роки вітчизняний аграрний експорт став тією рушійною силою, що забезпечує не лише конкурентоспроможний розвиток сільського господарства та впровадження сучасних інноваційних технологій у виробництві, але є орієнтиром для товаровиробника в частині нарощування виробництва тих видів продукції, які користуються найбільшим попитом як на внутрішньому, так і зовнішньому ринках.
Останні дані митної статистики свідчать, що у січні-листопаді 2014 р. Україна збільшила експорт зерна пшениці до 9,8 млн т, ячменю — 3,9 млн т, кукурудзи — 14,9 млн т. Значно зріс експорт готової продукції переробки сільськогосподарської сировини, зокрема олії.
Такі результати були досягнуті завдяки структурним зрушенням в аграрному виробництві і високій урожайності зернових культур, внаслідок чого його виробництво зросло до одного із найбільших показників за роки статистичних спостережень.
Аналіз зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів національної економіки України засвідчив, що впродовж 2010-2014 рр. питома вага аграрної продукції в загальному експорті зросла з 9,9 до 15,1 млрд дол. США, або на 52,5 %. Ця частка, відповідно, становила 19,3 % у 2010 р. та 30,2 % за 11 місяців 2014 р.
При цьому в самій структурі аграрного експорту суттєво підвищилася частка продуктів рослинного походження — із 40 % в 2010 р. до 51,5 %, за даними 11 місяців 2014 р., та зменшилася для готових харчових продуктів, жирів, олії тваринного і рослинного походження, відповідно із 25,9 % до 18,8 % та з 26,3 % до 23,5 %, а також в категорії живих тварин і продуктів тваринного походження — з 7,8 % до 6,2 % (діагр. 1).
Діагр. 1. Частка основних товарних позицій в експорті аграрної продукції
У розрізі окремих товарних позицій у середньому за п’ять років найбільш динамічно зросла вартість експорту продуктів рослинного походження — майже на 3,8 млрд дол. США (приріст 95,8 % до 2010 р.), в тому числі зернових культур на 3,4 млрд дол. США (135,8 %) і насіння і плодів олійних культур — 363 4 млн дол. США(33,4 %). Експорт жирів та олії тваринного або рослинного походження збільшився на 929,5 млн дол. США (35,5 %). Серед продуктів тваринного походження найвищими були показники зростання експорту м’яса і їстівних субпродуктів, що сягали 256,9 млн дол. США (приріст в 2,8 разу), тоді як в групі молока та молочних продуктів, яєць птиці; натурального меду його вартість зменшилася на 107 млн дол. США (табл. 1).
Таблиця 1. Динаміка вартості та структури експорту аграрної продукції України
Певний інтерес представляє аналіз вартісних показників динаміки експорту продукції сільськогосподарської переробки, виробництво якої забезпечує високу додану вартість і є стратегічним пріоритетом для держави та одним із важливих якісних критеріїв економічної оцінки ступеня конкурентоспроможності розвитку агропромислового комплексу.
Цей сегмент вітчизняного аграрного експорту демонструє досить стійкий тренд до зростання. Зокрема, впродовж 2010-2014 рр. загальна вартість експорту в групі готових харчових продуктів збільшилася на 270,5 млн дол., в тому числі найвищий приріст забезпечила товарна позиція: 23 «залишки і відходи харчової промисловості» — 520,6 млн дол. (108,7 %), готові продукти із зерна — 110,9 млн дол. (43,6 %), тютюн і промислові замінники тютюну 85,6 млн дол. (40,0 %), різні харчові продукти 77,3 млн дол. (62,9 %), продукти переробки овочів 63,8 млн дол. (30,3 %). Водночас, за окремими товарними позиціями, такими як «какао та продукти з нього», «алкогольні i безалкогольні напої та оцет», «цукор і кондитерські вироби з цукру» та іншими у вартісному вимірі експорт знизився загалом на 587,7 млн дол. (-168,9 %).
Окремо слід зазначити, що згідно з УКТЗЕД до товарної позиції 2309 включаються продукти, що використовуються для годівлі тварин, в іншому місці не зазначені, одержані в результаті переробки рослинної або тваринної сировини до такого ступеня, що вони втратили основні властивості вихідної сировини, крім рослинних відходів, рослинних залишків і побічних продуктів такої переробки.
Завдяки стабільному попиту вітчизняне зерно пшениці, ячменю, кукурудзи, а також насіння соняшнику, ріпаку і сої продовжує займати провідні позиції на світовому агропродовольчому ринку. Насамперед високі темпи економічного зростання та збільшення частки населення із середнім рівнем доходу в країнах Азії та Північної Африки зумовлюють підвищення рівня споживання продуктів харчування як рослинного, так і тваринного походження. Це відкриває значні перспективи розширення ринку збуту для вітчизняної аграрної продукції.
Зернові: пшениця, ячмінь та кукурудза
Найбільші обсяги експортних поставок пшениці на азійському напрямку здійснювались до Пакистану (502,8 тис. т), Південної Кореї (499,2 тис. т), Таїланду (437,1 тис. т), Ізраїлю (360,8 тис. т), Бангладешу (319,4 тис. т), Індонезії (312,2 тис. т), Йорданії (300,0 тис. т), Філіппін (277,5 тис. т), Ємену (200,3 тис. т). Разом ця група країн Азії забезпечила близько 86,3 % всього експорту вітчизняної пшениці (діагр. 2).
Діагр. 2 Структура найбільш важливих ринків збуту в Азії для пшениці з України у 2014 р.
На африканському континенті значним споживачем української пшениці традиційно є Єгипет (2566 тис. т, або 52,7 % усього експорту), Марокко (458,8 тис. т), Туніс (433,2 тис. т), Кенія (328,8 тис. т), Лівія (245,3 тис. т), Південна Африка (229,0 тис. т).
До країн Європи в 2014 році було експортовано близько 1 млн т пшениці, в тому числі в Іспанію (678,3 тис. т, або 66,7 %), Італію (145,4 тис. т).
Поряд із пшеницею важливою продовольчою, технічною та кормовою культурою є ячмінь, що також користується значним попитом на світовому ринку. За даними аналітичних оглядів USDA, світова торгівля ячменем становить 25,4 % від загального його виробництва.
Україна є одним із провідних експортерів ячменю на світовому ринку. Лише за 11 місяців 2014 р. його було продано 3,9 млн т, в тому числі 3,6 млн т до країн Азії, 290,8 тис. т на африканський ринок, 218,1 тис. т у СНД та 210,2 тис. т європейським споживачам.
Серед найбільших споживачів ячменю в Азії окремо виділяється Саудівська Аравія (2608,8 тис. т, або 72,1 % усього експорту), Туреччина (344,4 тис. т), Іран (191,8 тис. т), Ізраїль (140,0 тис. т). Високий попит на ячмінь у країнах Близького Сходу пояснюється передусім його використанням в основному на кормові потреби, в тому числі і для верблюдів Аравійського півострову.
За підсумками 2014 року лідером експорту серед зернових культур є кукурудза, обсяг продажу якої сягнув понад 14,9 млн т. Найбільшими споживачам кукурудзи є країни Європи (7,0 млн т, або майже 47 % усього експорту), Азії (4,6 млн т) та Африки (3,1 млн т). Фактично кукурудза стає основною українською експортною культурою.
Основним споживачем вітчизняної кукурудзи в Європі є Іспанія (28,9 % від загального обсягу експорту), яка в 2014 році придбала її 2,0 млн т, далі — Нідерланди (майже 1,3 млн т), Італія (1,2 млн т), Португалія (583,2 тис. т). Питома вага ринку споживання кукурудзи для кожної з країн Європи наведена на діагр. 3.
Діагр. 3. Структура найбільш важливих ринків збуту в Європі
для кукурудзи з України у 2014 р.
Другим за важливістю просування кукурудзи є ринок країн Азії, куди її експорт за минулий рік становив майже 4,6 млн т. Найбільшим споживачем тут є Китай, який придбав 1,1 млн т (24,3 %) та Іран — 1,0 млн т, далі йдуть Південна Корея (869,2 тис. т), Ізраїль (733,2 тис. т), Японія (412,0 тис. т).
Серед країн Африки найбільшими покупцями української кукурудзи є Єгипет — 1,8 млн т, або 58,9 % всього експорту, а також Туніс і Лівія, відповідно 520,6 та 397,5 тис. т. Ці країни традиційно є постійними партнерами нашої країни у зовнішній торгівлі товарами і торік забезпечили 88,5 % обсягу експорту кукурудзи.
Олійні культури — завжди в тренді
З огляду на світову кон’юнктуру ринку українського аграрія чекають не лише із зерновими, а й олійними культурами. Такі олійні культури, зокрема, як соя є не лише джерелом дешевого білка рослинного походження,а й важливою кормовою базою для місцевого тваринництва.
Найбільший попит на сою з України традиційно склався у Європі та Азії.
Із понад 1,2 млн т сої 36,5 % було експортована до країн Європи, ще 34,5 % в Азію та решту — відповідно в Африку і СНД. У числі найбільших споживачів української сої в Європі виступає Італія, що придбала в минулому році близько 173,1 тис. т, або 32,2 % від усієї її кількості, а також Греція (107,5 тис. т), Іспанія (77 тис. т) і Німеччина (49,8 тис. т).
У країнах Азії соя є невід’ємною складовою місцевої харчової культури, тому цей ринок є доволі привабливим і перспективним не лише через свою ємність для вітчизняних аграріїв, але й потенційного його збільшення, що дозволяє значно нарощувати в найближчому майбутньому експортні поставки продукції. Так, в цьому регіоні планети торік близько 377,2 тис. т, або 75,4 % від усього експорту було поставлено до Туреччини.
Поряд із соєвими бобами значним попитом у світі користується вітчизняна соєва олія, експорт якої за 11 місяців 2014 р. становив майже 108,4 тис. т. З усієї її кількості 42,7 тис. т було експортовано до Бельгії та 21,1 тис. т в Естонію. Серед країн Азії найбільшими споживачами соєвої олій є Ізраїль (11,7 тис. т) та Індія (7,7 тис. т). Для України набагато вигідніше експортувати саме соєву олію, середня вартість якої становила 790,7 дол. за 1 т, а ніж соєві боби, ціна на які значно нижча — 436,6 дол.
Переорієнтація на продукт з доданою вартістю
Україна вже має досвід переорієнтації з експорту сировини на продукт з високою доданою вартістю.
Так, в 90-ті роки минулого століття переважав експорт насіння соняшнику, тоді як сьогодні він сягає лише 70 тис. т, а олія — майже 4 млн т.
Аналогічна ситуація склалася із насінням ріпаку, основний експорт якого був спрямований до Європи (1296,8 тис. т) та країн Азії (599,8 тис. т).
Водночас як і у випадку із соєю, для вітчизняних аграріїв та держави набагато вигідніше в цілому стимулювати експорт саме олії з ріпаку, що має вищу додану вартість та ціну реалізації.
