Плани на сівбу
За попередніми даними регіонів вся посівна площа сільськогосподарських культур в усіх категоріях господарств під урожай 2015 року прогнозується в межах 27,2 млн га, або на рівні минулого року. При цьому зерновий клин прогнозується в межах 15,6 млн га, що на 614,1 тис. га перевищить торішній показник та досягне 57% у структурі посівних площ.
Озимі культури на зерно під урожай 2015 року посіяні на площі 8 млн га, що на 9% перевищує такі ж площі під урожай 2014 року. Зокрема, площі під озимою пшениці становлять 6,8 млн га, що на 12% більше позаминулорічного рівня. У свою чергу, площі під озимим ячменем становлять 1,1 млн га, що на 3% менше, жита — 149,6 тис. га (-25%). Озимий ріпак на зерно посіяний на площі 891,6 тис. га, або 95% посівів урожаю 2014 року. Площі посівів ярих культур становитимуть 7,6 млн га та за структурою суттєво не відрізнятимуться від минулорічних. При цьому структура ярого зернового клину під урожай 2015 року корегуватиметься залежно від умов перезимівлі озимих культур, зокрема площами кукурудзи на зерно, пізніх круп’яних культур та сої.
У свою чергу, обстеження посівів озимих зернових культур станом на початок лютого поточного року свідчать, що сходи отримано на площі 7,8 млн га (98% до посіяних), з них у доброму та задовільному стані знаходиться 6,4 млн га (82%), в слабкому та зрідженому — 1,4 млн га (18%). За експертною оцінкою, 2% посівів (173 тис. га) не утворили сходів. Найбільше таких площ в Одеській, Кіровоградській та Луганській областях. Загалом посіви озимих зернових культур знаходяться переважно у доброму та задовільному стані.
Більшість площ озимих культур перебуває у стані неглибокого зимового спокою. До того ж, у деяких районах південних і центральних областей місцями відмічаються слабкі ростові процеси, що обумовлюють додаткову витрату цукрів, а це, в свою чергу, призводить до зниження їх морозостійкості. Подальший стан озимих зернових культур повністю залежатиме від температурного режиму, наявності і величини снігового покриву. Тож про остаточні прогнозні площі посівів ярих зернових культур буде відомо на початку посівної кампанії.
Забезпеченість коштами

Найбільший дефіцит коштів та потреба у кредитах спостерігається у Запорізькій, Кіровоградській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Рівненській, Тернопільській, Харківській, Херсонській, Хмельницькій, Черкаській та Чернігівській областях.
Банківські установи висловили готовність співпрацювати з аграріями, в тому числі у питаннях кредитування. Для ефективного і вчасного проведення весняної посівної кампанії Мінагропрод спільно з Незалежною асоціацією банків опрацьовано питання кредитування сільськогосподарських виробників та забезпечення їх необхідним фінансуванням.
Ринок добрив
Один з основних факторів впливу на собівартість вирощування сільськогосподарських культур мають мінеральні добрива. Наразі імпортні мінеральні добрива подорожчали через зниження валютного курсу гривні, а добрива вітчизняного виробництва — через зростання цін на природній газ та під впливом попиту на ринку. Тож станом на 23 лютого середні ціни вітчизняного ринку за 1 т аміачної селітри становили від 9,6 до 10,3 тис. грн, карбаміду — 11-11,6 тис. грн, карбамідно-аміачної суміші — 9,7-10,5 тис. грн, нітроамофоски російського виробництва — 10,3-12 тис. грн, вітчизняного — 10,1-10,2 тис. грн.
Таким чином, для проведення комплексу весняно-польових робіт аграріями передбачається використати 976 тис. т діючої речовини мінеральних добрив. Зокрема, азотних 697 тис. т, фосфорних — 159 тис. т, калійних — 119 тис. т.
Ринок захисту рослин
Для захисту рослин від бур’янів, хвороб та шкідників сільськогосподарських культур аграрії планують використати 27,7 тис. т пестицидів, проти 29,1 тис. т роком раніше, в тому числі гербіцидів 17,9 тис. т проти 18,5 тис. т торік. Для забезпечення потреб аграріїв в пестицидах на ринку України діють багато учасників як виробників, так і дистриб’юторів. Вітчизняні торгові фірми, які працюють в Україні, переважно закуповують засоби захисту рослин у провідних світових виробників (оскільки власне виробництво не є доцільним через моральну і технічну відсталість), а потім реалізують їх на внутрішньому ринку.
На український ринок свою продукцію постачають близько 20 провідних світових компаній зі Швейцарії, Німеччини, США, Франції, Іспанії, Японії, Угорщини та інших країн. Загалом понад 50% українського ринку засобів захисту рослин належать трьом компаніям: німецьким виробникам Bayer та BASF, а також шведській компанії Syngenta. До 20% ринку засобів захисту рослин займають вітчизняні виробники, які працюють з китайською сировиною, а саме Агросфера, Хімагромаркетинг та інші. Американські компанії DuPont та DowAgrosciences займають близько 12-15% українського ринку засобів захисту рослин. Решта ринку належать дрібним компаніям. Проте враховуючи інфляційні процеси, що відбуваються в країні, структура постачальників на ринку засобів захисту рослин може суттєво змінитися.
Вартість засобів захисту рослин зросла відповідно знеціненню вітчизняної грошової одиниці. Оскільки більшість пестицидів, що пропонуються на внутрішньому ринку, мають в своїй основі ціни в євро, то й вартість препаратів впродовж минулого року зросла в середньому в 2-2,5 разів. Виходячи з цього, сільськогосподарські виробники почали віддавати перевагу не оригінальній продукції європейських виробників, а її аналогам, здебільшого китайського виробництва.
Ринок насіння
За даними регіонів потреба в насінні ярих зернових та зернобобових культур (без кукурудзи) всіх категорій господарств становить 570 тис. т. При цьому фактичне забезпечення потреби перевищує 100% та досягло 572,8 тис. т. Зокрема, потреби в насінні пшениці забезпечені на 103%, ячменю — 100%, вівса — 99%, проса — 107%, гречки — 100%, гороху — 101%, а також кукурудзи — 100%, соняшнику — 101%, сої — 100%, ріпаку — 127 %. Такі показники досягнуті завдяки власному вирощуванні насіння та його завчасному придбанні на внутрішньому ринку.

В Україні є достатньо вітчизняних наукових установ, що займаються виведенням сортів та вирощуванням сільськогосподарських культур на насіння. До основних установ належать: Селекційно-генетичний інститут — Національний центр насінництва та сортовивчення (Одеська область), Інститут рослинництва ім. В.Я. Юр’єва (Харківська), Інститут цукрових буряків (м. Київ), Миронівський інститут пшениці ім. В.М. Ремесла (Київська), Інститут зернового господарства УААН (Дніпропетровська), Інститут олійних культур (Запорізька). Окрім цього, кожен регіон має свої центри наукового забезпечення агропромислового виробництва з чисельними дослідними господарствами.
Ринок пального
Однією із більш відчутних проблем, з якою зіштовхнуться аграрії, стало підвищення цін на пально-мастильні матеріали. Вже стало історією те, що компанії-постачальники пального надавали товарні кредити чи працювали за 50-відсоткової передоплати. Наразі поставки пально-мастильних матеріалів здійснюються за стовідсоткової передоплати та за цінами, які враховують ризик неповної або несвоєчасної оплати поставок.
У третій декаді лютого поточного року дизельне пальне підвищилося до 23,5 грн/л. Для порівняння: на початок місяця ціна дизельного пального була нижчою на 6 грн/л. За прогнозами операторів ринку, ціни на пальне й надалі зростатимуть.
Підсумки
Державна служба статистики повідомила, що валовий збір зернових та зернобобових культур в Україні у 2014 році становив 63,8 млн т за урожайності 43,6 ц/га. Незважаючи на те, що масштаби посівної компанії цього року суттєво не зміняться порівняно з попереднім, досягти таких показників господарювання не вдасться. Основною причиною цього буде суттєве подорожчання матеріально-технічних ресурсів. Навіть зростання цін на зерно та олійне насіння не повною мірою компенсуватимуть таке подорожчання. Якщо порівняно з 2013 роком ціни матеріально-технічних ресурсів наразі зросли втричі, то на продукцію рослинництва в 2-2,5 разів. Тому економія на ресурсному забезпеченні вирощування сільськогосподарських культур, безумовно, позначиться на урожайності та, як наслідок, на валовому зборі 2015 року.
Разом з тим, за прогнозами інфляційні процеси в країні спостерігатимуться впродовж 2015 року. У свою чергу, вкладення коштів у вирощування сільськогосподарських культур є їх своєрідним захистом від знецінення. Тож кошти, отримані від реалізації виробленої продукції, компенсують понесені витрати та нададуть можливість подальшого ведення господарської діяльності.