Виробництво
Бджільництво є однією з традиційних і найбільш стародавніх галузей вітчизняного сільського господарства. Ще за часів Київської Русі мед разом з іншим, не менш цінним продуктом галузі — воском був одним із головних товарів у тогочасній торгівлі, і впродовж багатьох століть залишався важливим джерелом добробуту сільської громади.
Мед є корисним лікувально-дієтичним харчовим продуктом для усіх верств населення. Згідно з Постановою КМУ № 656 від 14 квітня 2000 р. рекомендований середньорічний показник споживання меду для дітей віком від 6 до 18 років при відсутності окремих медичних застережень повинен бути не менше 1,1 кг, а для працездатного населення за деякими оцінками експертів — близько 3,6 кг.
Сьогодні вітчизняне бджільництво є тією сферою економічної діяльності, що забезпечує не лише зайнятість населення, але й дозволяє при наявності бажання, певних знань і вільного часу започаткувати власну справу в цьому виді агробізнесу без суттєвих перепон адміністративно-дозвільного характеру. Також цей напрям не потребує обов’язкового створення юридичної особи та може бути цілком віднесений до підсобних видів діяльності господарств населення.
Традиційно виробництво одного з основних продуктів бджільництва — меду було зосереджено в господарствах населення, які останніми роками суттєво збільшили частку його пропозиції на внутрішньому продовольчому ринку.
Загальне виробництво меду в усіх категоріях господарств України за останні 15 років зросло на 14,1 тис. т і становило в 2014 р. майже 66,5 тис. т, або в середньому 1,5 кг з розрахунку на одну особу (табл. 1).
Таблиця 1. Динаміка виробництва меду в Україні (*неповна інформація за 2013-2014 рр.)
Джерело: розраховано за даними Державної служби статистики України
Торік близько 98,5 % виробництва меду в країні належало господарствам населення і лише 1,5 % — сільськогосподарським підприємствам. Порівняно з базовим періодом 2000 р. питома вага сільськогосподарських підприємств у виробництві меду знизилася на 5,3 %, що пояснюється загальною тенденцією відмови цієї категорії господарств від трудомістких видів сільськогосподарської діяльності та зосередженні їх на зерно-олійному напрямі спеціалізації.
За даними проведеного Державною службою статистики вибіркового обстеження діяльності домогосподарств сільської місцевості було встановлено, що з усієї їх кількості 2 % утримували бджіл, зокрема серед домогосподарств, які очолюють чоловіки, цей показник виявився дещо вищим — 3,0 % (табл. 2).
Таблиця 2. Аналіз за окремими показниками сільських домогосподарств України,
що утримували бджіл у 2014 р.
Джерело: Державна служба статистики України
На розвиток і поширення бджільництва серед сільських домогосподарств опосередковано впливав також фактор наявної у використанні площі земельних ділянок. Зокрема, в групі з площею землі 0,5 га і менше бджіл утримували лише 1,6 % від усієї кількості обстежених домогосподарств, тоді як при 0,51-1,00 га — 1,9 % та за умов 1,01 га і більше це могли дозволити собі вже 2,7 %.
В Україні бджіл розводять у всіх природно-кліматичних зонах. Розподіл виробництва меду серед регіонів є досить нерівномірним. Значну частку у виробництві меду в 2014 р. займали такі регіони, як Донецька (12 %), Житомирська (12 %), Дніпропетровська (8 %), Миколаївська (8 %), Вінницька (7 %), Запорізька (7 %), Полтавська (6 %), Харківська (5 %), Кіровоградська (5 %), Сумська (5 %), тоді як решту (25 %) інші області (діагр. 1).
Діаграма 1. Розподіл виробництва меду за регіонами України
в 2014 р. (у відсотках до загального обсягу виробництва)
Джерело: Державна служба статистики України
Найбільш динамічне зростання виробництва меду спостерігалося впродовж аналізованого періоду 2000-2014 рр. в Житомирській, Полтавській і Волинській областях, що пояснюється їх близькістю до ринків збуту з високою купівельною спроможністю споживачів цієї продукції (діагр. 2).
Діаграма 2. Регіони з найвищими темпами нарощування виробництва меду
(порівняння обсягу виробництва за 2014 р. у відсотках до 2000 р.)
Джерело: розраховано за даними Державної служби статистики України
Зокрема, Житомирська і Полтавська області територіально досить близько розташовані поряд із такими мегаполісами, як Київ та Харків, а Волинська — біля кордону з Польщею, що є другим за обсягом імпортером вітчизняного меду після Німеччини.
Майже вдвічі зросли обсяги його виробництва в Тернопільській і Хмельницькій областях.
Серед регіонів лідерами виробництва меду з розрахунку на одну особу, де цей показник перевищує середній його рівень в Україні, є Рівненська (7 кг), Вінницька (4,7 кг), Миколаївська (4,5 кг), Херсонська (4,2 кг), Волинська (4,0 кг), Івано-Франківська (3,3 кг), Сумська (3,2 кг), Житомирська (2,2 кг), Запорізька (2,0 кг), Львівська (2,0 кг), Хмельницька (2,0 кг) і Черкаська (1,6 кг) області.
Експорт
Виробництво меду — це вигідна справа, про що свідчить не лише його динаміка росту в країні, але й нарощування експорту впродовж останніх років.
За січень-березень 2015 р. згідно з даними Державної служби статистики Україна експортувала 7,8 тис. т меду на суму 18,8 млн доларів США, що відповідно на 25,7 % і 20 % більше проти аналогічного періоду минулого року. Впродовж 2012-2014 рр. обсяг експорт меду збільшився 2,7 разу і досяг торік 36,3 тис. т, що у вартісному вимірі становило 93,2 млн дол. (табл. 3).
Таблиця 3. Експорт-імпорт меду натурального в Україні
Джерело: розраховано за даними Державної служби статистики України
Завдяки високій якості і доступній ціні вітчизняний мед користується стабільним попитом на світовому агропродовольчому ринку.
На діагр. 3 можна побачити напрямки експорту українського меду в 2014 р. у розрізі географічних об’єднань країн та континентів.
Діаграма 3. Експорт меду з України на основні світові продовольчі ринки в 2014 р.
Майже 72 % усіх експортних поставок меду в 2014 р. здійснювалися до країн Європи (26121,4 т), зокрема 31,6 % всього обсягу припадало на Німеччину (11472,5 т), 19,2 % надійшли до Польщі (6975,6 т), 5 % до Словаччини (1823 т), 4,9 % до Франції (1783,2 т), 4,3 % до Іспанії (1563,3 т) та 2,2 % до Італії (798,8 т).
Другим за обсягом експорту — 23,2 % був американський напрямок (8415,5 т), зокрема 21,5 % його було спрямовано до США (7806,6 т) і 1,7 % до Канади (608,7 т).
Аналіз основних світових ринків збуту вітчизняного меду свідчить, що в 2014 р. близько 73,5 % надходжень експортної виручки від усього її обсягу припадало на 3 країни — Німеччину, США і Польщу (діагр. 4).
Діаграма 4. Розподіл найбільш важливих світових ринків збуту
вітчизняного меду за обсягом надходжень експортної виручки в 2014 р.
Джерело: розраховано за даними Державної служби статистики України
Загалом у минулому році Україна експортувала 54,6 % від усього виробленого меду, що втричі більше, ніж у 2012 р. — 18,1 %.
Основними факторами, що спонукали нарощування динаміки вітчизняного експорту меду, є висока світова ціна та стабільний попит на продукцію, а також її конкурентоспроможність. Також цьому сприяло визнання свого часу комісією ЄС відповідності якості українського меду європейським стандартам.
Ціни
Цінова ситуація на ринку меду характеризується значним розмахом їх коливання у різних регіонах країни.
За інформацією Державної служби статистики щодо обсягів продажу та ціни основних сільськогосподарських продуктів на міських ринках (за вибірковим колом міст) максимальна роздрібна ціна на мед була в м. Київ (табл. 4) (діагр. 5).
Таблиця 4. Варіювання роздрібних цін на мед у розрізі
міських ринків обласних центрів України (станом на 22 грудня, грн/кг)
Джерело: складено за даними Державної служби статистики України
Високі ціни на мед склалися в Ужгороді, Рівному, Чернівцях та Луцьку. Водночас, досить низькою ціна на мед була в мережі міських ринків Полтави, Хмельницького, Вінниці і Сум. Середній розмах коливання між максимальною і мінімальною ціною на мед у різних регіонах країни впродовж 2012-2014 рр. становив 2-3 рази, що, з одного боку, свідчить про відсутність усталеного ринкового механізму їх формування, а з іншого — є відображенням суто територіальних особливостей каналів збуту продукції та різного рівня платоспроможного попиту населення.
Діаграма 5. Варіювання роздрібних цін на мед у розрізі міських ринків України, грн/кг
Джерело: складено за даними Державної служби статистики України
Інший аспект цього питання полягає у тому, що до 2014 р. експортні ціни були значно нижчими за ціни внутрішнього ринку по тогочасному курсу валют, тоді як після девальвації гривні вони майже зрівнялися в окремих регіонах, що робить цей канал збуту більш привабливим для вітчизняних виробників. За умов низького попиту внутрішнього ринку через складну соціально-економічну ситуацію у країні лише експорт меду здатний підтримати галузь бджільництва.
Перспективи виробництва меду
У рейтингу 10 найбільших країн-виробників меду 2014 р. Україна займає одне з чільних місць поряд із Китаєм, США, Туреччиною, Мексикою, Росією, Індією, Аргентиною, Ефіопією та Іспанією.
Інтеграція нашої країни в глобалізовану економіку потребує адаптації цієї галузі до існуючих міжнародних умов торгівлі і стандартів, що за умов досить високої якості вітчизняної продукції гарантує її конкурентоспроможність та вихід на ринки як Європи, так і інших країн.Перспективи виробництва меду безпосередньо пов’язані із необхідністю збереження досягнутих останніми роками обсягів виробництва продукції та забезпечення сталого розвитку галузі. Для цього слід розвивати цю галузь не лише серед бджолярів-любителів, але й підприємців.
Майбутнє українського ринку меду буде залежати також від того, наскільки успішним буде поєднання цих двох категорій виробників за умов формування ефективної системи збуту продукції та рівновигідних відносин.
