Виробництво
За даними Асоціації «Дунайська соя», лише за 4 роки — з 2012 по 2016 — площі під посівами сої в Європі збільшилися на 83%, а валове виробництво зросло на 139%. Така динаміка має вагомі причини. Перш за все прибутковість сої вища порівняно з кукурудзою. По-друге, позаяк Європа виробляє лише третину від потреби внутрішнього ринку, європейська аграрна політика спрямована на стимулювання виробників до диверсифікації культур, розповів голова асоціації «Дунайська соя» Маттіас Крьон. У Європі господарства, які вирощують протеїнові культури, зокрема немодифіковану сою, отримують «пряники» у вигляді премій та підвищених цін на продукцію. Натомість в українській політичній традиції «пряники» ділять між собою чиновники, а виробників заохочують «батогами» у вигляді заборон та приписів.
Менше з тим, Україна наразі посідає перше місце серед виробників сої у Європі за розміром посівних площ — 52% (але, на жаль, не за врожайністю) і 8 місце у світі за обсягом валового виробництва. За даними Міністерства сільського господарства США, безперечними лідерами на ринку сої є Сполучені Штати, Бразилія та Аргентина, далі з суттєвим відставанням — Китай та Індія.
Баланс українського ринку сої, тис. т
Джерело: оператори ринку, розрахунок Держзовнішінформ
Нині соя є другою серед олійних культур у структурі посівів по Україні. Середня врожайність становить близько 17–19 ц/га, тоді як у найближчих конкурентів — 26 ц/га.
Виробничі потужності підприємств із переробки сої, тис. т/рік
Джерело: Українська асоціація виробників та переробників сої
Основні країни-виробники сої в Європі:
1. Україна - 726,200 га
2. Італія - 155,720 га
3. Франція - 59,500 га
4. Румунія - 59,100 га
5. Сербія - 38,470 га
6. Угорщина - 31,680 га
Експорт
Серед світових експортерів сої найпотужнішими наразі є Бразилія та США. За минулий сезон ці країни експортували близько 50 млн т кожна. Наступна трійця — Аргентина, Парагвай та Канада — за обсягами експорту не перевищували 10 млн т. Україна посіла 6 місце і, хоча на світові показники наші здобутки суттєво не впливають, динаміка виробництва сої в країні демонструє сталу позитивну тенденцію. Аналітики «Українського клубу аграрного бізнесу» відзначають зменшення обсягів експорту власне соєвих бобів, натомість зростають обсяги переробки — на 114% у 2014–2015 МР порівняно з 2011–2012. Відтак, збільшується і експорт соєвої олії та шроту — на 30% у сезоні 2014–2015 порівняно з 2011–2012 МР.
Виробництво та експорт соєвої олії
Джерело: Держзовнішінформ
Виробництво та експорт соєвого шроту
Джерело: Держзовнішінформ
Змінюється і географія експорту. Донедавна основним покупцем був Європейський Союз, нині це Близький Схід — Туреччина та Іран (соєві боби та шрот), а також Китай, Польща й Іспанія (соєва олія).
Географія експорту української сої
Джерело: Держзовнішінформ
Топ 5 ключових імпортерів української сої у 2015 році
Джерело: Держзовнішінформ
Отже, з огляду на високий попит з боку імпортерів та вигідне розташування з погляду логістики Україна має неабиякий шанс. І не лише щодо диверсифікації ринків та валютних надходжень до бюджету. Зростання обсягів переробки має зменшити собівартість кормів, а, відтак, стимулювати розвиток внутрішнього споживання, зокрема, у галузі тваринництва та птахівництва.
Із ГМО чи без?
Європейський ринок залишається відкритим для українських виробників сої. Так, за даними «Дунайської сої», у Європі за минулий рік було вирощено 7 млн т соєвих бобів, і ще 13,7 млн т імпортовано. Подібна картина і щодо соєвого шроту: 13 млн т становило внутрішнє виробництво, і 20,3 млн т додатково ввезено в країни Європи.
Але є одне суттєве застереження. Європейці дуже переймаються проблемами захисту і збереження довкілля та безпекою харчової продукції, зокрема, 66% мешканців Європи непокоїть наявність залишків пестицидів або використання генномодифікованих рослин у продуктах харчування. Дозволено лише імпортувати певні лінії ГМ-сої для використання у кормах тварин. В Україні ж, хоч як неохоче, проте визнають цей факт: попри заборону до 60–70% сої на полях — ГМ. І практично ніхто не знає напевно, який саме продукт іде на експорт.
Чи доцільно легалізувати в Україні вирощування модифікованої сої, єдиної думки серед операторів ринку немає. Одні вважають, що Україна цілком спроможна обійтися без цих здобутків генної інженерії й обмежитися вирощуванням та експортом чистої культури, постачати екологічну продукцію на нішеві ринки за вищими цінами. Інші, зокрема, трейдери, переконані, що вирощування ГМ-сої — це нагальне питання виживання українського сільгоспвиробника. Деякі експерти вважають, що біди немає у тому, щоб із всієї лінійки модифікованих культур вирощувати саме сою, важливо лише суворо дотримуватися розмежування між зонами вирощування чистої та ГМ-культури і створити умови для достовірного лабораторного підтвердження якості продукції.«Соя наразі підходить до періоду інтенсивного зростання, не збільшення площ посіву, а валового виробництва. Середній показник минулого року — 17 ц/га — свідчить про те, що на тих самих площах можна принаймні удвічі наростити виробництво», — підсумовує генеральний директор УКАБу Тарас Висоцький. Переробка будується, експортні ринки є. Головне — мати агрономічні знання, аби тих показників досягнути. Адже соя — примхлива культура, яка в кожному разі потребує дбайливого індивідуального підходу.
За матеріалами «Українського соєвого конгресу»,
організованого Асоціаціями «УКАБ» та «Дунайська соя»
