Галузь, яка потребує особливої уваги
Попри високі темпи нарощування виробництва валової продукції сільського господарства останніми роками вітчизняний аграрний сектор ще не повною мірою використовує усі потужності наявного ресурсного біокліматичного потенціалу як через обмеженість фінансових ресурсів (за відсутності необхідних обсягів власних обігових коштів і ускладнення доступу до позичкових та залучених кредитів), так і через використання у багатьох господарствах малоефективних методів ведення агробізнесу з досить низькою часткою впровадження інновацій, сучасних агротехнологій та експлуатації застарілого обладнання та технічних засобів.
Тому сьогодні АПК відчуває реальну потребу в залучені коштів з боку не лише для фінансового забезпечення нових інвестиційних проектів, які допоможуть підвищити конкурентоспроможність вітчизняного агросектору, але й розробки системи довгострокових заходів державної бюджетної підтримки і стимулювання розвитку сільських територій, збереження навколишнього довкілля, підвищення якості й екологічної безпечності виробництва аграрної продукції та еквівалентного ціноутворення на засадах формування цивілізованих рівновигідних ринкових відносин в галузі.
Варто зазначити, що необхідність економічно обґрунтованого регулювання цієї сфери з боку держави викликана передусім об’єктивними умовами дії ряду факторів екзогенного і ендогенного характеру, серед яких найбільше значення мають: природно-кліматичний вплив; низький оборот капіталу і норми прибутку агробізнесу в порівнянні з іншими галузями економіки; високий рівень капітало- і трудомісткості окремих видів діяльності та низька його рентабельність виробництва; диспаритет цін на сільськогосподарську та промислову продукцію.
Усі держави підтримують агросектор
Сільське господарство підтримують в усьому світі, адже від його стану розвитку залежить не лише продовольча безпека держави і стабільність роботи харчової промисловості, але й збереження добробуту сільських мешканців і якість життя багатьох жителів міст.
Існує і має практичне застосування значна кількість підходів до оцінки рівня державної підтримки сільського господарства. Досить поширеним є аналіз і порівняння обсягу і форм підтримки вітчизняної галузі сільського господарства з аналогічною в інших країнах світу на основі використання доступної оцінки за методологією Організації економічного співробітництва та розвитку (OECD).
Основним показником моніторингу й оцінки аграрної політики державної підтримки сільського господарства за цією методикою є рівень сукупної підтримки сільського господарства (в англомовній інтерпретації Total support estimate — TSE), який складається з підтримки виробників, споживачів і загальних послуг. Цей показник являє собою загальну суму трансфертів, одержуваних від платників податків і споживачів у результаті проведеної державою політики підтримки сільського господарства. Він вимірює загальні витрати підтримки сільського господарства, тобто включає сумарно показники PSE, GSSE, і трансфертів від платників податків споживачам в CSE), що відображено на діагр. 1.
Діагр. 1. Система показників для визначення й оцінки заходів
сукупної підтримки сільського господарства за методикою OECD
У табл. 1 наведено динаміку зміни показників сукупної підтримки TSE та її рівня для окремих країн світу і України.
За даними аналізу табл. 1 можна зробити висновок, що серед основних світових виробників аграрної продукції найбільшу державну підтримку в абсолютному вимірі у 2014 р. отримало сільське господарство країн ЄС і США, відповідно на суму майже 126 і 96 млрд. дол. США.
Таблиця 1. Динаміка зміни показника сукупної підтримки
сільського господарства (Total support estimate — TSE), млн дол. США
Джерело: Складено за даними OECD
В цілому номінальні показники рівня сукупної підтримки сільського господарства досліджуваних країн за період 2000–2014 рр., попри певні коливання в окремі роки, мали тенденцію до суттєвого зростання.
Зокрема, в країнах ЄС і США сума сукупної підтримки зросла за вказаний період майже в 1,3 разу, а в Канаді та Австралії, відповідно в 1,2 і 2,1 разів. Серед країн СНД значно наростив обсяги сукупної підтримки сільського господарства Казахстан — у 3,9 разу.
Вітчизняний аграрний сектор, за оцінками фахівців OECD, мав від’ємне значення показника сукупної підтримки сільського господарства, що зумовлено її значним скороченням впродовж останніх років внаслідок погіршення фінансово-економічної ситуації та обмежених можливостей державного бюджету.
Досить цікавим є порівняння окремих країн світу за відносним показником рівня сукупної підтримки (TSE), який характеризується відсотковою її часткою у ВВП країни (табл. 2).
Таблиця 2. Динаміка зміни показника сукупної
підтримки сільського господарства відносно ВВП
(Total support estimate — TSE),%
Джерело: Складено за даними OECD
Передусім слід зазначити, що цей показник оцінювання рівня TSE не враховує частки галузі сільського господарства в економіці країни. Так, в Україні частка сільського господарства в економіці є порівняно вищою, ніж в ЄС чи США.
Водночас, його використання дозволяє додатково оцінити не лише рівень державної підтримки сільського господарства, але й динаміку його зміни.
Так, впродовж 2000–2014 рр. в ЄС показник сукупної підтримки сільського господарства відносно ВВП (валового внутрішнього продукту) знизився з 1,23% в 2000 р. до 0,71% у 2014 р., або на 0,52% за вказаний період. У США спостерігається аналогічна тенденція зменшення відносного рівня сукупної підтримки сільського господарства. Теж саме стосується Австралії і Канади.
В Україні відносний рівень сукупної підтримки впродовж останніх 15 років суттєво коливався — від максимального його значення 3,07% у 2005 р. і до мінімального — 0,36% у 2000 р. Водночас, варто зауважити, що ця рівність є неоднозначною і відносною, адже абсолютні розміри державної підтримки суттєво відрізняються через об’єктивну неспівставну різницю у валовому внутрішньому продукті.
Тому цей відносний показник здебільшого дозволяє вивчити тенденції зміни підходів до державної підтримки сільського господарства в часі. Останні характеризуються зміщенням її від надання прямого субсидування виробникам до заходів стимулювання розвитку сільських територій і збереження навколишнього довкілля, підвищення якості і екологічної безпечності виробництва аграрної продукції. Особливо це стосується таких країн, як США і ЄС.
На діагр. 2 можна побачити структуру сукупної підтримки сільського господарства (TSE) для різних країн світу в середньому за 2012–2014 рр.
Діагр. 2. Структура сукупної підтримки сільського
господарства для різних країн світу в середньому за 2012–2014 рр.
(у % до ВВП)
Джерело: OECD (2015a),
Producer and Consumer Support Estimates,
Для більшості аналізованих країн характерною є значна питома вага показника підтримки виробників (PSE), що переважає інші види субсидування.
Винятком з цього переліку країн є США, де значну частку в її структурі становить підтримка споживачів, а також Нова Зеландія, де витрати на загальні послуги (GSSE) займають більшу її частину. Також ці витрати становлять важливу частку в Австралії, Чилі та ПАР — близько половини сукупної підтримки сільського господарства (TSE).
Досвід різних країн може стати у нагоді при формуванні вітчизняної моделі державної підтримки аграрної сфери, яка повинна вирішити проблемні аспекти розвитку вітчизняного сільськогосподарського виробництва. Це передусім незбалансована структура аграрного виробництва, де частка продукції рослинництва перевищує 70%, тоді як виробництво продукції тваринництва не задовольняє внутрішніх потреб ринку. Також актуальною проблемою галузі є нераціональне землекористування, що призводить до зниження родючості ґрунтів.
Вітчизняна модель державної підтримки аграрної сфери обов’язково повинна враховувати село і екозберігальний напрям розвитку сільського господарства.
